Прогнозування банкрутства та обґрунтування резервів неплатоспроможних підприємств

Оцінимо фінансовий стан підприємства за допомогою вищезазначених коефіцієнтів за результатами 2011 року.

Спершу  оцінимо фінансовий стан ПАТ «Комо».

1. Рентабельність продажу:

Це свідчить, що підприємство є рентабельним.

2. Рентабельність активів:

 

Отже, кожна  гривня, вкладена в активи, приносить 0,155 грн. прибутку.

3. Рентабельність капіталу:

Отже, підприємство ефективно використовує свій капітал.

4. Фондовіддача:

Отже, на одиницю основних виробничих фондів припадає 9,23 грн. виручки.

5. Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії)

 

        Підприємство на 36% незалежне від позичкових джерел.

6. Коефіцієнт фінансової стабільності (коефіцієнт фінансування)

 

Отже, заборгованість на 59% забезпечена власними коштами. Тому підприємство є не стійким.

20. Показник фінансового  левериджу

 

Отже, підприємство є не залежним від довгострокових зобов’язань.

21. Коефіцієнт фінансової  стійкості

 

Отже, підприємство займає не досить стійким.

Тапер оцінимо  фінансовий стан новоствореного підприємства. Для цього прогумовуємо фінансову звітність ПСП «Маяк» і ПАТ «ТАКО».

1.Коефіцієнт поточної ліквідності:

        Отже, підприємство має достатню кількість коштів для погашення боргів протягом року.

2. Коефіцієнт швидкої ліквідності:

Отже, що на кожну рн.. поточної заборгованості підприємство має 2 грн. ліквідних активів.

       3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності:

 Даний коефіцієнт характеризує готовність підприємства негайно ліквідувати короткострокову заборгованість. Підприємство  може негайно погасити свої короткострокові зобов’язання.

         4. Коефіцієнт оборотності запасів.

Цей коефіцієнт показує, скільки разів за рік обернулися кошти, вкладені у запаси, в нашому випадку цей коефіцієнт є не високим, що свідчити про те, що підприємство не швидко отримує оплату по рахунках.

 

5. Коефіцієнт оборотності дебіторської  заборгованості:

Отже, підприємство швидко отримує оплату по рахунках.

6. Коефіцієнт оборотності кредиторської  заборгованості:

Чим більша кількість оборотів, тим краще  підприємство розраховується за зобов’язаннями, що не є характерним для наших розрахунків.

         Чистий робочий капітал:

(тис.грн)

Отже, підприємство здатне оплатити поточні борги, і має у своєму розпорядженні фінансові ресурси для розширення діяльності та здійснення інвестицій.

7. Коефіцієнт концентрації власного  капіталу:

У даному випадку підприємство є фінансово стійким, оскільки частка власного капіталу наближається до 50%

8. Коефіцієнт концентрації позичкового  капіталу:

Фінансовий  стан підприємства є стійким.

9. Коефіцієнт співвідношення позичкового і власного капіталу:

Отже, на кожну рн.. власних коштів припадає 1,7 грн. позичкових коштів.

10. Коефіцієнт забезпеченості за  кредитами:

Коефіцієнт показує ступінь залежності кредиторів від несплати відсоткових платежів.

 

11. Рентабельність продажу:

Це свідчить, що підприємство є рентабельним.

12. Рентабельність  активів:

 

Отже, кожна  гривня, вкладена в активи, приносить 0,155 грн. прибутку. \

13. Рентабельність капіталу:

Отже, підприємство ефективно використовує свій капітал.

14. Фондовіддача:

Отже, на одиницю основних виробничих фондів припадає 9,23 грн. виручки.

15. Коефіцієнт забезпечення  оборотних активів власними коштами.

 

Показує абсолютну можливість перетворення активів у власні кошти.

16. Маневреність робочого  капіталу

 

Часта матеріальних запасів, виробничих активі у власних обігових коштах досить велика, що обмежує свободу маневру власними коштами.

17. Коефіцієнт забезпечення  власними обіговими коштами.

 

Отже, запаси, що мають найменшу ліквідність у складі оборотних активів на 48% забезпечені довгостроковими стабільними джерелами функціонування.

18. Коефіцієнт фінансової  незалежності (автономії)

 

Підприємство на 37% незалежне від позичкових джерел.

19. Коефіцієнт фінансової  стабільності (коефіцієнт фінансування)

 

Отже, заборгованість на 58% забезпечена власними коштами. Тому підприємство є не стійким.

20. Показник фінансового  левериджу

 

Отже, підприємство є не залежним від довгострокових зобов’язань.

21. Коефіцієнт фінансової  стійкості

 

Отже, підприємство займає не досить стійким.

Отже, як видно з даних розрахунків, фінансовий стан ПАТ «КОМО» не погіршується після поглинання ПСП «Маяк», а за деякими показниками, такими як коефіцієнт фінансової стабільності, коефіцієнт автономії, навпаки, покращуються. Тому ПАТ «КОМО» вигідно поглинати ПСП «Маяк». Крім того, перед ним відкриваються нові перспективи: родючі землі, захоплення нового регіону. Маючи більш нові механізми, ніж ПСП «Маяк», воно може зменшити витрати на виробництво зернових культур на землях ПСП «Маяк» і отримувати більшу вигоду.

Для ПСП  «Маяк» вигода полягає в тому, що ПАТ «КОМО» після поглинання заплатить підприємству кошти, за які його купує, за рахунок яких воно зможе погасити кредиторську заборгованість і уникнути банкрутства. ПСП «Маяк залишитись як дочірнє підприємство ПАТ «Комо». Дочірним підприємством управляє материнське, як його засновник, а також керівник ДП, призначений згідно його статуту. Дочірнє підприємство наділяється майном материнського підприємства. Формування статутного капіталу дочірнього підприємства, полягає в тому, що материнське (головне) підприємство, виступаючи унітарним власником ДП, набуває корпоративні права, а дочірнє підприємство, в свою чергу, одержує частину активів материнського (головного) підприємства, передача яких засвідчує факт оплати материнського підприємства свого внеску до статутного капіталу ДП. Дочірнє підприємство має окремий баланс, поточні та депозитні рахунки в банках, печатку зі своїм найменуванням, укладає договори від свого імені і самостійно несе відповідальність.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

За умов переходу економіки України  до ринкових відносин, суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної  діяльності значно зростає роль своєчасного  та якісного аналізу фінансового  стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.

Через проведення аналізу теоретичних  аспектів поняття банкрутства, становиться  можливим зробити ряд висновків  щодо доцільності проведення заходів  для попередження негативних наслідків  світової кризи на мікроекономічному  рівні.  А саме, для підприємств  будь-якого розміру, форми власності, насамперед, важливо зрозуміти, що попередження банкрутства, рання його діагностика  свого часу зможе врятувати підприємство від кризи чи, навіть, ліквідації.

У світовій практиці існує безліч теорій та методів діагностики кризи, але всі вони спираються на дані бухгалтерського обліку, тобто на показники фінансової звітності, які  характеризують фінансовий стан компанії.

Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом  взаємодії всіх елементів системи  фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських  факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської  діяльності. Тому на нього впливають  усі ці види діяльності підприємства. Передовсім на фінансовому стані  підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції.(20) Але  так само відсутність,  або ж  невдала маркетингова політика, або  спад попиту зумовлений економічною  політикою країни можуть призвести  до краху. З огляду на нестабільність законодавства в Україні це питання  стоїть досить гостро.

Розгляд статистичних даних дає наглядну картину, що склалася в Україні. Насамперед, розмір компанії не може дати гарантій, щодо збереження лідируючих позицій  на ринку. По-перше, важливо завжди зберігати  оптимальний рівень ліквідності; по-друге, максимально диверсифікувати виробництво, розширити спектр послуг, що надаються, тощо. Слід пам’ятати, що диверсифікація – це своєрідний спосіб розвитку підприємства, але він не завжди є доцільним  або можливим. Тому для вирішення  низки питань, щодо запобігання кризи  на підприємстві для керівників важливо  не тільки бачити цифри наведені в  формах бухгалтерської звітності, але  і знати ті показники і коефіцієнти, котрі є розрахунковими величинами з вихідних данних бухгалтерського  обліку.

Проведений  аналіз дає можливість зробити висновок, що сутність банкрутства полягає  у зміні власника економічних  ресурсів, організаційно правової форми підприємництва, характеру розподілу фінансових ресурсів. Економічна роль інституту банкрутства з макроекономічної точки зору полягає у підвищенні ефективності використання обмежених ресурсів в економіці. Мікроекономічна роль цього інституту — у наданні суб'єктам підприємництва важелів впливу для задоволення їхніх законних інтересів.

У вітчизняних умовах правова база інституту банкрутства перебуває  у стадії розвитку. Існують досить адекватні методи діагностики фінансової кризи на підприємстві. Ринкова форма  господарювання пов'язана з широким вибором методів фінансового оздоровлення. Володіння цими методами має бути невід'ємною професійною навичкою фінансових менеджерів господарських формувань.

Ефективність діяльності підприємств, які працюють в умовах переходу до ринкової економіки, значною мірою залежить від стабільності їх грошових позицій.

Фінансовий стан - це здатність (спроможність) підприємства фінансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, які необхідні  для нормального функціонування підприємства, доцільністю їх розміщення та ефективністю використання, фінансовими  взаємовідносинами з іншими юридичними та фізичними особами, платоспроможністю та фінансовою стійкістю

Щоб визначити стратегію бізнесу, ефективно управляти фінансовими ресурсами, недостатньо лише оцінити фінансовий стан підприємства, прорахувати свої майбутні прибутки і збитки. Керівник повинен бути впевнений у тому, що на рахунках підприємства саме стільки коштів, скільки їх достатньо на даний момент забезпечення функціонування основної діяльності, погашення зобов'язань, здійснення соціального захисту працівників.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України «Про  відновлення платоспроможності  боржника або визнання його  банкрутом» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, №42–43, ст. 378).

2. Закон України «Про господарські товариства» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, №48, ст. 480).

3. Андрущак  Є.М. Діагностика банкрутства  українських підприємств / Є.М.  Андрущак // Фінанси України. –  2004.– № 9. – С. 118-124.

4. Бандурка О.М., Коробов М.Я. та ін. Фінансова діяльність підприємства. К.: Либідь, 1998.

5. Білик М.Д.  Сутність та оцінка фінансового  стану підприємства / М.Д. Білик  // Фінанси України.– 2005. – №  3.

5. Гавриліна Н.Ю. З історії  розвитку відносин банкрутства // Науковий вісник Буковинського державного фінансово-економічного інституту. 2004. – вип. 5 – стор. 68 – 70.

6. Джунь В.В. Проблемні питання вдосконалення організації провадження у справах про банкрутство. // Вісник господарського судочинства. – К. 2004. – №2. – стор. 184 – 191.

7. Діагностика ймовірності банкрутства сільськогосподарських підприємств. Кравчук Л.С., к.е.н., доцент, Гава М.О., магістр. Миколаївський національний аграрний університет.

8. Ковбасюк М.Р. Економічний аналіз діяльності комерційних банків і підприємств. / Навчальний посібник. – К: Видавничий дім «Скарби», 2001. – 336 с.

9. Колісник М.К., Ільчук П.Г., Віблий П.І. Фінансова санація і антикризове управління підприємством: Навчальний посібник – К.: Кондор, 2007. – стор. 15 – 19, 35 – 38.

10. Копилюк О.І., Штангрет А.М. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – стор. 8 – 20, 68 – 78, 133 – 139.

11. Леонов Д.В. Фінансова криза та український бізнес // Цінні папери України. – 2008. – №42. – стор. 17 – 20.

12. Майборода Т.Г. Як подолати фінансову кризу? // Цінні папери України. – 2008. – №42. – стор. 25 – 26.

13. Поляков Б.Н. Процедура банкротства. – К.: Кондор. – 2002. – стор. 242 – 250.

14. С.Я. Салига, Є.І. Лященко, О.І. Дацій та ін. Антикризове фінансове управління підприємством. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – стор. 45 – 79.

15. Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: навчальний посібник. – К.:КНЕУ, 2000. – стор. 350 – 361.

16. Третяк О. Про проблему банкрутства підприємств // Економіка України. – 2000. – №2.

17. Управління фінансовою санацією підприємства: Навчальний посібник/ С.Я. Салига, О.І. Дацій, Н.В. Нестеренко, О.В. Серебряков. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – с. 80 – 93, 122 – 146