Ризики у фінансових інвестиціях

 

 

Зміст

 

 

 

Вступ..........................................................................................................................3

1. Економічна сутність та характеристика ризиків у фінансових  інвестиціях.5
2. Оцінка та аналіз ризиків у фінансових  інвестиціях......................................11
3. Напрями оптимізації та нейтралізації фінансових ризиків...........................19

Висновки...................................................................................................................28

Додатки.....................................................................................................................31

Список використаних джерел..................................................................................35

 

ВСТУП

У будь-якій господарській діяльності завжди існує небезпека грошових втрат, що випливає зі специфіки тих чи інших господарських операцій. Небезпеку таких втрат виражають собою фінансові ризики.

Зміна економічної ситуації в країні та кон’юнктури фінансового ринку призводить до зростання впливу фінансових ризиків на результативність фінансової діяльності підприємства.

Значні трансформаційні зміни, що відбуваються останніми роками в умовах ринкових відносин в Україні, надають надзвичайної актуальності питанням нейтралізації та мінімізації фінансових ризиків для підвищення ефективності функціонування економічної системи підприємства.

Невід’ємною складовою господарської діяльності будь-якого суб’єкт господарювання є ризик, реалізація якого у результаті здійсненні підприємницької діяльності може зумовити виникнення збитків чи недоодержання доходів у порівнянні з прогнозним рівнем та перешкоджає реалізації фінансово-економічних його інтересів. Фінансова діяльність підприємства пов'язана з багатьма ризиками. Вплив цих ризиків став особливо відчутним із переходом до ринкової економіки.

Серед усіх ризиків діяльності суб'єктів господарювання, фінансові ризики є основними, оскільки ставлять під загрозу подальшу успішну діяльність підприємства. Їхня дія зумовлює зниження фінансових результатів і фінансової стійкості підприємства. Фінансові ризики визначають як ймовірність виникнення фінансових втрат через неефективну структуру капіталу, що спричиняє до розбалансованості грошових потоків підприємства.

Питанням дослідження різних підходів щодо зниження та передбачення ризикових подій в діяльності різних підприємств присвячено ряд робіт зарубіжних і вітчизняних учених-економістів: Г. Александера, Бондарчук Ю.В., О.В. Васюренка, В.В. Вітлінського, Д. Галаі, М. Гроуха, Ш. Де Ковни, С.М. Камінський А.Б., Лобанова, Б.М. Мізюка, Л.О. Примостки, Л.Ф. Романенко, К.К. Сіо, К. Таккі, А.В. Чугунова, У. Шарпа та ін.

Мета роботи полягає у дослідженні чинників ризиків у фінансових інвестиціях, оцінки,  аналізу та методи нейтралізації їхньої дії.

Об’єкт дослідження – ризики у фінансових інвестиціях.

Предмет курсової роботи - напрями мінімізації ризиків у фінансових інвестиціях.

Відповідно до поставленої мети вирішено такі задачі:

- розкрити сутність та економічний зміст ризиків фінансової сфери діяльності підприємств;

- дослідити методи оцінки фінансових  ризиків;

- встановити напрямки зниження та нейтралізації дії ризикових подій у фінансовій сфері діяльності підприємств.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові акти, які регулюють інвестиційні процеси в Україні; наукові статті присвячені проблемам ризиків у фінансових інвестиціях; електронні ресурси світової мережі Internet.

 

 

 

1. Економічна сутність та характеристика ризиків у фінансових  інвестиціях

 

У науковій літературі немає однозначності в трактуванні сутності фінансових ризиків та їхнього місця у системі господарської діяльності підприємства. Одні фахівці розглядають фінансові ризики як окремий вид ризиків підприємства. Інші економісти вважають, що ці ризики входять до складу інших ризиків – ринкового, інвестиційного. Клапків М. відносить до групи фінансових ризиків практично всі майнові ризики, оскільки, на його думку, збитки, які виникають внаслідок прояву майнових ризиків, майже завжди мають фінансовий характер, тобто набувають грошового виміру. Коваленко Л.О. і Л.М. Ремньова, досліджуючи послідовність розроблення політики управління ризиками, виділили етапи формування політики управління фінансовими ризиками.

За своєю сутністю, ризик – це усвідомлена можливість небезпеки виникнення непередбачених втрат очікуваного прибутку, майна, грошей через випадкові зміни умов економічної діяльності, несприятливі обставини. Від можливих втрат у ринковому середовищі ніхто не застрахований. Однак, це не означає, що з метою повного уникнення втрат потрібно проводити лише консервативну економічну політику1.

Важливо не просто боятися ризиків, а вчасно аналізувати причини небажаного розвитку подій, враховувати попередній негативний досвід, постійно коригувати систему оперативних господарських операцій з позиції максимізації результату.

Слід зазначити, що більшість науковців і практиків ототожнюють поняття «джерела», «чинники» й «обставини» виникнення ризиків. Це зумовлено тим, що у практичній діяльності дуже важко розмежувати джерела й чинники виникнення ризиків. Зокрема, В. В. Вітлінський2 наголошує, що основним джерелом ризику є суперпозиція таких типів невизначеності :

- невизначеність щодо цілей суб’єкта господарювання (багатокритеріальність і неузгодженість між окремими індикаторами);

- невизначеність (неоднозначність) прогнозів розвитку оточення (альтернативні сценарії розвитку середовища);

- інформаційна обмеженість, зокрема кількісних даних, у процесі прийняття управлінських рішень.

Аналіз літературних джерел показав, що науковці, як правило, виокремлюють внутрішні джерела виникнення ризиків, які формуються всередині суб’єкта господарювання, однак можуть спричиняти ризики й негативні наслідки для зовнішнього середовища (поломки обладнання, помилки управлінців і персоналу, недоцільність встановлених цілей і завдань тощо), та зовнішні, які виникають у навколишньому середовищі, але впливають на діяльність суб’єкта господарювання (зміни смаків споживачів, законодавчі колізії, банкрутство контрагентів тощо).

Також пропонують класифікувати чинники виникнення ризиків на суб’єктивні, об’єктивні або суб’єктивно-об’єктивні. Прихильники суб’єктивного аспекту виникнення ризиків стверджують, що вирішальним чинником у ризикотворенні є роль особи, яка приймає рішення за умов невизначеності. Прихильники об’єктивних джерел виникнення ризику вважають, що основним чинником є сама ситуація. Проте в науковій літературі переважає суб’єктивно-об’єктивний підхід. Суб’єктивно-об’єктивним ризик вважається в тому разі, якщо він породжується й суб’єктивними процесами, й такими, існування яких не залежить від волі і свідомості людей3.

  Отже, на основі досліджених наукових праць і досвіду діяльності підприємств пропонуємо поділяти джерела виникнення фінансових ризиків за рівнем їх утворення: макроекономічні, мікроекономічні, специфічні (всі ті, що притаманні діяльності певного підприємства та визначаються організаційно-правовою формою, сферою діяльності тощо. Макроекономічні джерела можуть істотно різнитися, тому їх доцільно поділяти щонайменше на дві групи: глобальні й локальні (на рівні держави — рис. 1.1.).

 

 

 

Рис. 1.1. Класифікація джерел виникнення фінансових ризиків

 

Виникнення ризику у фінансовій сфері, як правило, зумовлюється такими глобальними обставинами4:

- зростанням схильності до ризику власників і менеджерів фінансово-економічних інституцій усього світу, що призвело до світової фінансової кризи у 2008 році;

- збільшенням обсягів фінансових і банківських операцій та угод;

- ускладненням фінансово-економічних операцій;

- взаємопов’язаністю фінансово-економічних систем країн світу;

- збільшенням обсягів світової торгівлі та неврегульованістю низки правових проблем торгівлі;

- відсутністю належних інструментів регулювання фінансових ринків;

- поширеністю та швидким розвитком похідних фінансових інструментів;

- відсутністю структурних і системних перетворень фінансово-економічних систем у трансформаційних економіках;

- зростанням кількості надзвичайних і форс-мажорних обставин у зовнішньому середовищі.

Фінансовий ризик, як і будь-який ризик, має математично виражену імовірність настання втрати, що спирається на статистичні дані і може бути розрахована з досить високою точністю. Щоб кількісно визначити величину фінансового ризику, необхідно знати всі можливі наслідки якої-небудь окремої дії та імовірність самих наслідків. Імовірність означає можливість одержання визначеного результату. Стосовно до економічних задач методи теорії імовірності зводяться до визначення значень імовірності настання подій і до вибору з можливих подій найкращої, виходячи з найбільшої величини математичного чекання. Інакше кажучи, математичне чекання якої-небудь події дорівнює абсолютній величині цієї події, помноженої на імовірність її настання5.

В українській практиці ризик підприємця кількісно характеризується суб’єктивною оцінкою очікуваної величини максимального і мінімального доходу (збитку) від вкладення капіталу. Чим більший діапазон між максимальним і мінімальним доходом (збитком) при рівній імовірності їхнього одержання, тим вищий ступінь ризику. Ризик являє собою дію в надії на щасливий результат за принципом «повезе-не-повезе». Приймати на себе ризик підприємця змушує невизначеність господарської ситуації, невідомість умов політичної й економічної обстановки і перспектив зміни цих умов. Чим більша невизначеність господарської ситуації при ухваленні рішення, тим вищий і ступінь ризику.

Портфель фінансових ризиків підприємства, які можуть виникати за основними видами його діяльності, наведено у Додатку А.

Внутрішні фінансові ризики підприємства залежать від впливу виробничо-комерційних, інвестиційних і фінансових чинників, основні з яких систематизовано у Додатку Б.

Встановлення потенційних зон фінансових ризиків полягає порівняно можливих фінансових втрат із розрахунковою сумою прибутку, доходу, власного капіталу підприємства.

Залежно від величини можливих фінансових втрат, можна виділити чотири основні зони фінансового ризику6:

● безризикова зона: ризик зовсім незначний, фінансових втрат практично немає, гарантується фінансовий результат в обсязі розрахункової суми прибутку; зона допустимого ризику: ризик середній, можливі фінансові втрати в обсязі розрахункової суми прибутку;

● зона критичного ризику: ризик високий, можливі фінансові втрати в обсязі

розрахункової суми валового доходу;

● зона катастрофічного ризику: ризик дуже високий, можливі фінансові втрати в обсязі суми власного капіталу підприємства.

Вони становлять найбільшу частину сукупних господарських ризиків підприємства і впливають на різні аспекти господарської діяльності підприємства. Рівень фінансових ризиків зростає із збільшенням обсягів і диверсифікацією фінансової діяльності підприємства. Зростання ступеня впливу фінансових ризиків на результати фінансової діяльності підприємства пов’язано із швидкою зміною економічної ситуації в країні і кон’юнктури фінансового ринку, розширення сфери

фінансових відносин, появою нових фінансових технологій та інструментів.

  Отже, зовнішні і внутрішні джерела фінансових ризиків істотно різняться між собою. Доцільно виділяти особливі джерела фінансових ризиків, які визначаються специфікою діяльності підприємства. Виокремлені і структуровані джерела виникнення фінансових ризиків дадуть змогу сформувати ефективні системи ідентифікації й управління фінансовими ризиками.

 

2. Оцінка та аналіз ризиків у фінансових  інвестиціях

 

Фінансовий ризик, як і будь-який ризик, має математично виражену ймовірність отримання втрати, яка спирається на статистичні дані і може бути розрахована з досить високою точністю. 

Щоб кількісно визначити величину фінансового ризику, необхідно знати всі можливі наслідки якої-небудь окремої дії і ймовірність самих наслідків. Імовірність означає можливість отримання певного результату. 

Відносно економічних задач методи теорії ймовірності зводяться до визначення значень імовірності настання подій і до вибору з можливих подій найбільш виваженої, виходячи з найбільшої величини математичного очікування. Інакше кажучи, математичне очікування якої-небудь події дорівнює абсолютній величині цієї події, помноженій на ймовірність його настання7.

Дисперсія – це середнє зважене з квадратів відхилень дійсних результатів від середніх очікуваних:

 

                                    G = , (2.1)

 

де G – дисперсія;

X – очікуване значення для  кожного випадку спостереження;

X – середнє очікуване значення;

n – число випадків спостереження (частота).

Середнє квадратичне відхилення визначається за формулою