Фінансові посередники на міжнародному фінансовому ринку

 

 

Міністерство Освіти і Науки України

 

Національний Технічний Університет України

«Київський Політехнічний Інститут»

 

Факультет менеджменту та маркетингу

 

Кафедра міжнародної економіки

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

з дисципліни «Міжнародні фінанси»

на тему:

«Фінансові посередники на міжнародному фінансовому ринку»

 

 

 

 

 

Виконав: студентгрупи УС-02

спеціальності «Міжнародна економіка»

Крижанівська Дарина Сергіївна

 

Науковий керівник: асистент

кафедри міжнародної економіки

Грінько Ірина Миколаївна

 

 

 

 

 

 

 

Київ – 2013

Зміст

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Фінансовий ринок виконує надзвичайно важливі функції в ринковій економіці країни. Він є забезпечуючою структурою для функціонування всіх економічних суб’єктів господарювання, які є базовою сферою фінансової системи.

Призначення фінансового ринку полягає в забезпеченні підприємствам належних умов для залучення необхідних коштів і продажу тимчасово вільних ресурсів. Головна відмінність фінансового ринку від інших полягає втому, що товаром на цих ринках виступають фінансові активи.

Проте кожна країна для забезпечення стабільного соціально-економічного розвитку не завжди може розраховувати виключно на власні ресурси. В сучасних умовах інтернаціоналізації та глобалізації світової економіки виникає об’єктивна необхідність та реальна можливість залучення іноземного капіталу в економіку будь-якої країни через міжнародні фінансові ринки.

Важливу роль на всіх сегментах міжнародного фінансового ринку відіграють фінансові посередники, які забезпечують постійну взаємодію між країнами та спрямовують рух капіталу (заощаджень) до найефективніших споживачів.

Мета курсової роботи – провести аналіз стану основних фінансових посередників на міжнародному фінансовому ринку та розробити рекомендації щодо покращення взаємовідносин між Україною та міжнародними фінансовими посередниками.

Для досягнення мети поставлені наступні завдання:

1) вивчити теоретичні принципи  міжнародного фінансового ринку та його посередників;

2) проаналізувати фінансовий стан основних посередників;

3) оцінити прибутки основних фінансових посередників на міжнародному фінансовому ринку;

4) провести аналіз показників банківської системи України;

5) розробити напрями покращення взаємовідносин між Україною та міжнародними фінансовими посередниками.

Об’єктом дослідження виступаєміжнародний фінансовий ринок.

Предметом дослідження є функціонування фінансових посередників на міжнародному фінансовому ринку.

Інформаційною базою курсової роботи є підручники українських та іноземних  науковців, дослідження сучасних спеціалістів у фінансовій сфері, статистичні дані з офіційних сайтів державних установ.

У процесі роботи використовувались наступні методи: системного підходу, статистичного та теоретичного аналізу, порівняння, графічного аналізу та інші.

Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.

 

 

 

 

 

 

 

1. Теоретичні аспекти міжнародного фінансового ринку та його посередники

 

1.1. Сутність  та функції міжнародного фінансового ринку

 

Ринкова економіка базується на функціонуванні різноманітних ринків, які можна поділити на два класи: ринки продукції (товарів, робіт, послуг) і ринки ресурсів (трудових, фінансових).

На ринку фінансових ресурсів зустрічаються, з одного боку, суб’єкти, в яких у процесі господарювання виникає потреба в коштах для розширення діяльності, а з іншого, – суб’єкти, в яких накопичуються заощадження, що можуть бути використані для інвестицій. Саме на ринку фінансових ресурсів (фінансовому ринку)відбувається перелив коштів, при якому вони переміщуються від тих, хто має їхнадлишок, до тих, хто потребує інвестицій.

На фінансовому ринку відбувається мобілізація тимчасово вільних коштів фізичних і юридичних осіб, їхній розподіл і перерозподіл на комерційній основі між різними секторами економіки. Цей ринок дозволяє відкласти поточне споживання, нагромадити заощадження й направити їх у сферу підприємницькоїдіяльності[1, с.7-8].

Отже, фінансовий ринок – це сукупність обмінно-перерозподільних відносин, пов’язаних з процесами купівлі-продажу фінансових ресурсів, необхідних для здійснення виробничої та фінансової діяльності [2]. 

З іншого боку, фінансовий ринок являє собоюсукупність кредитно-фінансових інститутів, які направляють потоки коштіввід власників до позичальників і назад.

В сучасних умовах інтернаціоналізації та глобалізації світової економіки країни не можуть розраховувати виключно на власні ресурси, тому виникає  необхідність залучення іноземного капіталу в економіку будь-якої країни через міжнародні фінансові ринки.

Формування міжнародного фінансового ринку активізувалось завдяки таким чинникам[3, c.35]:

• сучасна науково-технічна революція, що дає можливість реалізувати проекти з використанням капіталу різних країн;
• розвиток інтеграційних процесів у світі;
• стійкість валютних курсів;
• використання спільних багатонаціональних валют;
• значні успіхи в розвитку банківської та біржової систем.

Міжнародний фінансовий ринок– це глобальна система мобілізаціївільних фінансових ресурсів та надання їх позичальникам із різнихкраїн на умовах ринкової конкуренції [4, c.9].

Головним призначенням міжнародного фінансового ринку є забезпечення доступу до фінансових ресурсів і міжнародних проектів.На сьогоднішній день цей ринок набуввеликих масштабів і перетворився у привабливе джерело залученняфінансових ресурсів для розвитку національних економік, ставвизначальним фактором розвитку світового господарства.

Міжнародний фінансовий ринок відповідно до загальноприйнятої класифікації у свою чергу складається з чотирьох ринків, які є взаємозалежними та доповнюють один одного (рис.1.1).

Рис.1.1. Складові міжнародного фінансового ринку

( Систематизовано автором на основі [5,c.70] )

Головна функція міжнародного фінансового ринку полягає у забезпеченні міжнародної ліквідності, тобто можливості швидко залучати достатню кількість фінансових засобів у різних формах на вигідних умовах на наднаціональному рівні.

Іншимифункціями міжнародного фінансового ринку є [6, c.104]:

• мобілізація тимчасово вільних фінансових ресурсів населення (домогосподарств), суб’єктів господарювання, державних установ, іноземних інвесторівта їх трансформація у фінансовий капітал;
• забезпечення взаємодії між покупцем та продавцем фінансових ресурсів, результатом якої є встановлення рівноважної ціни попиту і пропозиції;
• перерозподіл і перелив капіталу;
• імітація високоліквідних фінансових інструментів, які можуть бути використані, як засіб міжнародних платежів, продані чи обміняні на інші фінансові інструменти;
• економія витрат обігу;
• прискорення концентрації та централізації капіталу;
• міжчасова торгівля, що знижує витрати від дій економічних циклів;
• організаційна функція, що полягає в організації процесу доведення фінансових активів до споживача, яка виявляється у створенні мережі різноманітних інститутів з реалізації фінансових активів (банків, бірж, брокерських контор, інвестиційних фондів, страхових компаній тощо);
• сприяння процесу безперервного відтворення.

Зміст функції фінансового забезпечення процесів інвестування полягаєв створенні фінансовим ринком умов для залучення (концентрації)фінансових ресурсів, необхідних для розвитку економіки і виявляєнайбільш ефективні сфери і напрями інвестиційних потоків з позиціїзабезпечення високого рівня дохідності капіталу. Виконуючи функціюспрямування коштів від кредиторів до позичальників, фінансові ринкисприяють вищій продуктивності та ефективності світової економіки[4, c.9].

1.2. Основні фінансові посередники на міжнародному ринку

 

Важливу роль на всіх сегментах міжнародного фінансового ринку відіграють фінансові посередники, діяльність яких направлена на допомогу приватним особам щодо перетворення їх заощаджень на капітал, диверсифікуючи при цьому ризик[7,с.183].

Фінансові посередники вкладають кошти на міжнародному ринку для підтримання ліквідності, страхування від валютного та процентного ризиків, а також з метою отримання спекулятивного прибутку.На фінансовому ринку посередництво в основному досліджується за видами фінансових установ – суб’єкти банківської системи, небанківські фінансові та кредитні інститути, контрактні фінансові інститути і суб’єкти депозитарно-клірингової системи (рис.1.2).

Рис. 1.2. Фінансові посередники за видами установ[8,c.80].

 

Фінансові посередники є інституційними учасниками міжнародного фінансовогоринку. Найголовніше завдання – спрямувати рух капіталу (заощаджень) до найефективніших споживачів. Базовою основою функціонування є реалізація кредитно-інвестиційних угод, тобто безпосереднє фінансування. Логічно, що предметом праці для посередників на ринку стають цінні папери й гроші[9, c.115].

На сьогоднішній день основними фінансовими посередниками на міжнародному фінансовому ринку є:

• Транснаціональні банки (ТНБ);
• МВФ;
• Світовий банк;
• ЄБРР;
• Міжнародні фінансові конгломерати.

Транснаціональні банки (ТНБ)– великі кредитно-фінансові установи з широкою мережею закордонних представництв, філій і відділень. Є основними посередниками в міжнародному русі позичкового капіталу. Контролюють валютні і кредитні операції на світовому ринку [10].

Для діяльності таких банків характерна висока частка міжнародних операцій, глобальний характер діяльності, широкий спектр та універсальність надаваних послуг. Основними клієнтами є транснаціональні корпорації, іноземні представництва і державні інститути, міжнародні організації.

На початок 2011 року в п’ятірку найбільших ТНБ входять: BNPParibas (Франція), DeutscheBank (Німеччина), HSBCHoldings (Великобританія), BarclaysPLC(Великобританія), RoyalBankofScotland (Великобританія)[11].

Міжнародний валютний фонд (МВФ) (InternationalMonetaryFond, IMF) – міжурядова організація, призначена для регулювання валютно-кредитних відносин між державами і надання фінансової допомоги країнам-членам для ліквідації валютних ускладнень, викликаних порушеннями рівноваги платіжних балансів [12, c.389]. 

Як і всі численні міжнародні фінансові організації, МВФ сприяє поліпшенню торгівлі між країнами, налагодженню грошових відносин, регулює курси валют і контролює всю мережу фінансових операцій. Фінансова система МВФ будується на грошових внесках, які роблять країни, що входять до його складу. Вони залежать від ступеня розвитку ринку і економіки цих держав. Керують діяльністю фонду представники від кожної країни, які щороку збираються для вирішення завдань і проблем.

Світовий банк– є однією з найбільших у світі організацій, що надають допомогу з метою розвитку. До його складу входять дві інституції – Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) та Міжнародна асоціація розвитку (МАР) [13].

Однією з цілей Світового банку є заохочення інвестування країн-членів в інші країни, особливо в такі, що розвиваються. Світовий банк, використовуючи механізм надання кредитів МБРР, кредитує країни з середнім рівнем доходу по процентних ставках, відповідним рівню ринку для цих країн. А за допомогою організації МАР він кредитує країни з низьким рівнем доходу за мінімальними відсотковими ставками або без відсотків.

Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) – міжнародний фінансово-кредитний інститут, який надає допомогу країнам від Центральної Європи до Центральної Азії для проведення ринкових реформ, активного інтегрування економік цих країн у міжнародні господарські зв’язки[14]. 

ЄБРР є найбільшим інвестором у Східній Європі, але крім інвестування власних коштів, залучає значні обсяги прямих іноземних інвестицій.

ЄБРР здійснює проектне фінансування банків, підприємств і компаній, працює з державними компаніями з метою підтримки процесів приватизації і структурної реорганізації[15, c.30].

Міжнародні фінансові конгломерати – є особливою організаційно-економічною формою поєднання банківського і небанківського бізнесу [16, с.32]. Концепція фінансового конгломерату базується на ефективній координації фінансових потоків та більш ефективному використанні фінансових ресурсів.

Фінансовим конгломератом вважається компанія, що надає суттєві послуги як мінімум у двох різних фінансових секторах. Діагностикою приналежності фінансових груп до фінансових конгломератів в Європейському Союзі займається Тимчасовий робочий комітет з фінансових конгломератів (IWCFC)[17].