Фінансові посередники на міжнародному фінансовому ринку

Важливим залишається питання обґрунтування не тільки оптимальної потреби у зовнішніх запозиченнях, а й пріоритетних сфер та необхідних умов ефективного їх використання. Виділяють три способи можливого використання залучених ресурсів[32, с. 298-299]:

• фінансове розміщення – коли із зовнішнього джерела здійснюється фінансування інвестиційних проектів і розвитку економіки. Цей спосіб є найпрогресивнішим видом використання зовнішнього боргу. При цьому важливим є відбір конкурентних високоефективних інвестиційних проектів, які б забезпечували повернення одержанихресурсів;
• бюджетне використання – при якому залучені ресурси спрямовуються на фінансування поточних бюджетних витрат, у тому числі на обслуговування зовнішньої заборгованості. Цей спосіб використання залучених з міжнародного ринку ресурсів є найменш ефективним;
• змішане бюджетно-фінансове розміщення – коли запозичення використовуються як на фінансування поточних бюджетних потреб, так і на розвиток економіки в цілому.

В українській практиці великого поширення набув найменш ефективний спосіб, коли нові запозичення спрямовуються на фінансування поточних витрат бюджету, включаючи й обслуговування наявного зовнішнього боргу. 
Цільове призначення зовнішніх запозичень обумовлюється як поточними потребами економіки і соціальної політики, так і стратегічними пріоритетами розбудови економічного простору України. Оптимальне витрачання кредитів сприятиме стабілізації фінансової ситуації в Україні та виведенню її економіки з кризового стану. 

Дедалі нагальнішою стає потреба у створенні спеціалізованої фінансової структури – Українського банку реконструкції і розвитку, через який здійснювалось би фінансування інвестиційних проектів. Це також сприятиме більш вимогливому та жорсткому відбору інвестиційних проектів, надійнішому контролю за використанням отриманих коштів.

У взаємовідносинах з МВФ уряд повинен забезпечувати:

• поглиблення структурних реформ, дерегуляцію підприємницької діяльності;
• продовження курсу реформ у напрямку прозорості економіки і процесів приватизації;
• поліпшення якості бюджетного процесу, забезпечення збалансованості державних фінансів з урахуванням податкової реформи та реформи міжбюжетних відносин;
• активізацію реформи фінансового і банківського секторів та подальший їх розвиток на якісно новому рівні;
• подолання корупції тощо.

 

Удосконалення взаємовідносин України зі Світовим банком

Удосконалення взаємовідносин України зі Світовим банком базується на новій стратегії в питаннях допомоги Україні, в основу якої покладено такий фінансовий інструмент, як Програмна системна позика. Опрацьована українською стороною за участю СБ, вона відповідає внутрішнім програмним документам щодо економічного і соціального розвитку держави.

Реалізація завдань Програмної системної позики вимагає від уряду України запровадження сучасної системи проектного та фінансового менеджменту. Необхідно також чітко розподілити повноваження та відповідальність між Міністерством фінансів, Національним банком і банківськими установами і підприємствами, які виступають відповідно до проектів кінцевими позичальниками.

 

Удосконалення взаємовідносин України та ЄБРР

Подальше удосконалення співпраці з ЄБРР залежить від зростання в Україні його «працюючих активів». Для цього необхідно спільно з керівництвом ЄБРР започаткувати практику проведення регулярного огляду портфеля проектів, посилити контроль за виконанням міністерствами та іншими органами своїх зобов’язань у взаємовідносинах з ЄБРР, удосконалити механізм координації, підготовки, реалізації та моніторингу великих інвестиційних проектів.

Необхідно здійснити також конкретні заходи для геостратегічної диверсифікації джерел надходження зовнішніх коштів. Враховуючи європейський вектор зовнішньої політики України, слід розширювати співпрацю з Європейським Союзом та його фінансовими інституціями, Європейською Асоціацією вільної торгівлі (ЄАВТ) та іншими організаціями.

 

Удосконалення взаємовідносин України та ОЧЕС

Додатковим джерелом фінансування регіональних проектів є Організація Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС), до складу якої входить Україна. Відповідно до угоди про заснування Чорноморського банку торгівлі і розвитку (червень 1999 р.) його діяльність спрямовується на забезпечення процесів економічної трансформації країн Чорноморського регіону. Він діє як банк розвитку, кредиторами та позичальниками якого виступають країни-засновники.

Для подальшого залучення зовнішніх джерел необхідно постійно і ґрунтовно вивчати можливості інших міжнародних організацій світового і регіонального масштабів на предмет використання їхніх можливостей доля фінансового і технічного сприяння розвитку української економіки (ЮНІДО, ФАО, ЮНЕП, Регіональні банки економічного розвитку).

 

 

Висновки

У курсовій роботі здійснено теоретичне узагальнення та аналіз стану основних фінансових посередників на міжнародному фінансовому ринку, а також запропоновано шляхи удосконалення взаємовідносин між Україною та міжнародними фінансовими посередниками.Результатидослідженнядозволилисформулювати наступні висновки:

1) У сучасних умовах міжнародний фінансовий ринок набув таких характерних рис:

• величезні розміри;
• відсутність географічних кордонів;
• цілодобове проведення операцій;
• використання валют провідних країн світу;
• участь провідних банків, корпорацій, фінансово-кредитних інститутів з високим рейтингом;
• використання уніфікованих міжнародних стандартів і певних правил проведення операцій;
• упровадження мережі Інтернету для забезпечення глобального інформаційного простору та вдосконалення розрахунків.

2)  Основними фінансовими посередниками на міжнародному фінансовому ринку є:

• Транснаціональні банки (ТНБ);
• МВФ;
• Світовий банк;
• ЄБРР;
• Офшорні фінансові центри.

3) Міжнародні фінансові організації мають велике значення для покращення економічного становища України. Співпраця України з МВФсприяє поліпшенню макрофінансових показників стабілізації,  формуваннюконкурентного ринкового середовища, стабілізації національної грошової одиниці, активізації інвестиційного процесу, розвитку приватного підприємництва.Співпрацязі Світовим банком дозволяє Україні підтримувати стабільність платіжного балансу та національної валюти і в перспективі підвищити довгостроковий суверенний рейтинг нашої країни, покращити інвестиційний клімат, а також відновити втрачену довіру міжнародної спільноти до України.

4) Фінансові ресурси МВФ включають в себе: запаси МВФ у валютах держав-членів, СДР, золото, інші активита наявні позики Фонду. Найбільшу частку всіх ресурсів МВФ займає валюта (53%).

5) Десятку найбільших ТНБ світу  очолюють банки Китаю, прибутки  яких досягають $ 43,2 млрд.

6) В Україні налічується 176 банків, серед яких найбільшими за активами є Приватбанк, Укрексімбанк, Ощадбанк. За останні два роки кількість активів банків та їх рентабельність значно зросла, що є добрим для фінансової політики країни.

7) Україна має відкриту економіку та співпрацює з багатьма міжнародними фінансовими інституціями. Основними напрямамипокращення взаємовідносин між Україною та міжнародними фінансовими посередниками будуть:

• мінімізація державного боргу;
• поліпшення інвестиційного клімату;
• подолання корупції;
• становлення політичної стабільності;
• запровадження сучасної системи проектного та фінансового менеджменту;
• продовження курсу реформ у напрямку прозорості економіки і процесів приватизації;
• поліпшення якості бюджетного процесу;
• активізація реформ фінансового і банківського секторів.

Отже, глобалізаціяфінансових ринків, як результат сучасної фінансової інтеграції сприяєрозвитку національної та світової економік, оскільки дає можливість більш оптимального розподілу фінансових ресурсів у глобальному масштабі.Водночас вона робить більш взаємозалежними економіки різних країн іобмежує можливості урядів країн у регулюванні діяльності суб’єктів національних фінансових ринків.

Таким чином, у світі склався цілодобово діючий міжнароднийринковий механізм, який є ефективним засобом управління світовимифінансовими потоками.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаноїлітератури

1. Волгіна Н.О. Конспект лекцій з дисципліни «Фінансовий ринок» (для студентів 5 курсу денної і заочної форм навчання спеціальності «Економіка підприємства») / Н.О. Волгіна / Харк. нац. акад. міськ. госп-ва – Х.: ХНАМГ, 2009. – 118 с.

2. Фінансовий ринок [Електронний ресурс]: Вікіпедія. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Фінансовий_ринок

3. Павленко І.І., Варяниченко О.В., Навроцька Н.А. Міжнародна торгівля та інвестиції:навч. посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 256 с. 

4. Івасів Б.С., Комар В.В. Міжнародні ринки грошей і капіталів:навч.-метод. посібник. / Б.С. Івасів, В.В. Комар – Тернопіль: ТНЕУ, 2008. – 120 с. 

5. Мозговий О. М. Міжнародні фінанси: навч. посіб. / О.М. Мозговий. – К.: КНЕУ, 2000. – 557 с.

6. Д’яконова І. І.Міжнародні фінанси : навч. посібник / І. І. Д’яконова,М. І. Макаренко, Ф. О. Журавка; за ред. М. І. Макаренка, І. І.Д’яконової. – К. : Центр учбової літератури, 2013. – 548 с.

7. Опарін В. М.  Фінанси (Загальна теорія): навч. посібник. – 2-ге вид., доп. і перероб. / В.М. Опарін. – К.: КНЕУ, 2002. — 240 с.

8. Еш С.М. Фінансовий ринок:навч. посіб. / С.М. Еш. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 528c.

9. Виноградська А.М. Основи  підприємництва: навч. посіб. / А.М. Виноградська. – К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2002. – 382 с.

10. Транснаціональні банки[Електронний ресурс]:Енциклопедичний словник економіки та права. – Режим доступу: www.vedomosti.ru/glossary/30798

11. Крупнейшие банки мира [Електронний ресурс]:Банки мира. – Режим доступу:  http://www.wbanks.ru/top-world-banks.html

12. Мельник П.В., ТарангулЛ.Л., Гордей О.Д. Банківські системи зарубіжних країн: підручник. / П. В.Мельник, Л.Л. Тарангул, О.Д. Гордей. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 586 с.

13. Світовий банк [Електронний ресурс]: Вікіпедія. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Світовий_банк  

14. Європейський банк реконструкції та розвитку [Електронний ресурс]: Вікіпедія. – Режим доступу:http://uk.wikipedia.org/wiki/Європейський_банкреконструкції_та_розвитку

15. Лисенков Ю.М., Коротка  Т.А. Грошово-кредитні системи зарубіжних  країн: підручник. / Ю.М. Лисенков, Т.А. Коротка. – К.: Зовнішня торгівля, 2005. – 118 с.

16. Козьменко О., Кремень В., Школьник І. Критерії ідентифікації фінансового конгломерату: вітчизняний та європейський підходи / О. Козьменко, В. Кремень, І. Школьник //Вісник НБУ, 2009. – №6. – С.32-36.

17. Кремень В.М. Фінансові  конгломерати в системі фінансових посередників [Електрон.ресурс]: Національна бібліотека України ім. В.І. Вернандського. – Режим доступу:http://www.nbuv.gov.ua/Portal/soc_gum/pprbsu/texts/2009_25/25.L32.pdf

18.Шафранський А. Офшорні фінансові центри та їхні види [Електрон.ресурс] /А. Шафранський. – Режим доступу:http://economist.lacruax.

com/ofshorni-finansovi-centri-ta-d1-97xni-vidi/

19. Офшорні банківські центри[Електрон.ресурс]:Український фонд підтримки підприємництва. – Режим доступу: http://ufpp.kiev.ua/ofshorni-bankivski-centri/

20. Боринець С.Я. Міжнародні  валютно-фінансові відносини: підручник. – 5-е вид., перероб. і доп. / С.Я. Боринець. – К.: Знання, 2008. – 583 с.

21. Петрашко Л. П. Міжнародні фінанси: навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. / Л.П. Петрашко. – К.: КНЕУ, 2003. – 221 с.

22. Офіційний сайт Міжнародного валютного фонду [Електрон.ресурс]. – Режим доступу: http://www.imf.org/

23. Рейтинг крупнейших банков мира на 2013 год [Електрон.ресурс]: Mezon. – Режим доступу: http://www.mezon.uz/world-news/business/4084-reyting-krupneyshih-bankov-mira-na-2013-god

24. Bank of America [Електронний ресурс]: Вікіпедія. – Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/Bank_of_America#cite_note-3

25. Офіційне інтернет-представництво Національного банку України[Електрон.ресурс]. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/

26. Банківська статистика [Електронний ресурс]: Аналіз банків України від Bankografo. – Режим доступу: http://bankografo.com/analiz-bankiv/bankivska-statystyka

27. Урядовий портал [Електронний ресурс]: Єдиний веб-портал органів виконавчої влади в Україні. – Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/control/uk/