Депозитарна система України (ринок фінансових послуг)

Результати діяльності НДУ  і МФС демонструє табл. 2.4. [14, c. 25]

Таблиця 2.4.

Результати діяльності НДУ  і МФС

	Депозитарій НДУ			Депозитарій МФС
Назва показника	Значення показників			Значення показників
	на 01.01.08	на 01.01.09	на 31.03.09	на 01.01.08	на 01.01.09	на 31.03.09
Кількість відкритих рахунків, у т.ч.	8	56	66	1471	2743	2917
емітентам	2	28	36	1251	2518	2683
зберігачам	6	28	30	187	225	234
Кількість ЦП, що обслуговуються в депозитарії за адміністративними  даними зберігачів, млн.шт	48,0	72,5	79,3	475782,9	6036629,7	672607,9

За даними табл. 3 на 31.03.09 р. депозитарій НДУ обслуговував 36 емітентів і 30 зберігачів; депозитарій МФС - 2683 емітента і 234 зберігача. За адміністративними даними зберігачів на 31.03.09 р. депозитарій НДУ обслуговував 79,3 млн. шт. цінних паперів, депозитарій МФС -672607,9 млн.шт. Кількість рахунків емітентів і зберігачів на 31.03.09р. у МФС більше, ніж у 44,2 рази перевищує кількість відкритих рахунків у НДУ; кількість цінних паперів, що обслуговувалися МФС, за адміністративними даними зберігачів у 8482 рази перевищують кількість цінних паперів у НДУ.

За досліджуваний період відбувався ріст за всіма показниками  як у НДУ, так і в МФС, однак  показники діяльності НДУ зростали більшими темпами, ніж показники МФС. Кількість відкритих рахунків зберігачам і емітентам у НДУ збільшилась у 8,3 рази, в МФС - у 1,3 рази; кількість цінних паперів, що обслуговувалися в депозитарії НДУ, збільшилась на 65,2%, у МФС - на 41,4 %. Однак слід зазначити, що хоча НДУ і розширює свою депозитарну діяльність, створити конкуренцію МФС щодо обслуговування корпоративних цінних паперів поки не може. Як ми бачимо значну частину депозитарної діяльності України займає МФС, яка поки-що залишається основним депозитарієм країни.

 

Розділ 3. Проблеми та перспективи розвитку Національної депозитарної системи України

3.1. Досвід Польщі у розбудові Національної депозитарної системи України

Процес  створення національної депозитарної системи та її основних елементів в Україні складний і суперечливий. І досі відсутні повнофункціональний центральний депозитарій, кастодіальні установи, система біржової торгівлі ринкового типу, які відповідали б зарубіжним аналогам таких інститутів. Без прискорення їх створення подальший розвиток вітчизняного фондового ринку неможливий. Україною обрано шлях на європейську та євроатлантичну інтеграцію. Тому при розбудові інститутів національної депозитарної системи слід особливу увагу звернути на досвід країн — нових членів ЄС, які водночас є й нашими найближчими сусідами, — Угорщини, Словаччини, Чехії та особливо Польщі. Початок створення ринку цінних паперів у останній приблизно збігається з часом створення аналогічного ринку в Україні. Однак, на відміну від нашої держави, в Польщі побудовано повноцінний ринок із розвиненою інфраструктурою.

Важливою  рисою депозитарної системи Республіки Польща є існування в обігу  лише бездокументарних цінних паперів. Тому всі документарні цінні папери, які перебували в обігу в країні на початковому етапі розвитку ринку цінних паперів, було переведено у бездокументарну форму.

Ключовим  елементом депозитарної системи  країни є Національний депозитарій  цінних паперів Республіки Польща. Його було створено 1991 року як невід'ємну складову Варшавської біржі цінних паперів. Із 7 листопада 1994 року депозитарій  функціонує як незалежна інституція, створена у формі акціонерного товариства, основними акціонерами якої є Державне казначейство (33 % акцій), Біржа цінних паперів у Варшаві (33 %), Національний банк Польщі (33 %).

На  Національний депозитарій цінних паперів  Республіки Польща (НДЦП) покладено  функції управління та нагляду за депозитарно-кліринговою системою. Його головними завданнями є:

— реєстрація та зберігання цінних паперів, що перебувають  у відкритому обігу;

— присвоєння кодів цінним паперам;

— відкриття  та обслуговування депозитарних рахунків дія інститутів ринку, що мають право  зберігати цінні папери в НДЦП;

— обслуговування емітентів та реалізація прав за цінними  паперами;

— проведення розрахунків у цінних паперах  та грошових розрахунків;

— гарантування транзакцій через накопичення та упраатіння певними фондами з мстою зниження ступеня ризику угод, що укладаються між учасниками ринку.

Враховуючи  ці завдання, виконання яких має  істотний вплив на функціонування фінансового ринку в країні загалом, НДЦП є одним із головних інститутів інфраструктури ринку капіталів Республіки Польща та тісно взаємодіє з його іншими учасниками та регулятором.

Відповідно  до чинного законодавства НДЦП виконує  такі функції:

І. Депозитарні  функції:

1) зберігання  й реєстрація цінних паперів,  що перебувають у відкритому  обігу і поза ним, контроль величини емісії;

2) ведення  депозитних рахунків суб'єктів,  що мають право на зберігання  цінних паперів у депозитарії;

3) здійснення  переведення цінних паперів із  рахунка на рахунок учасників  ринку;

4) присвоєння  кодів цінним паперам, допущеним  до відкритого обігу відповідно до міжнародних стандартів ISO;

5) обслуговування  емітентів (виплата дивідендів, дроблення  та пиття акцій, підписка на  права на акції нової емісії, реалізація першочергового права  на купівлю цих акцій, викуп боргових цінних паперів, видача депозитних посвідчень).

II. Функції  розрахунку-клірингу:

1) проведення  розрахунково-клірингових операцій  у цінних паперах та грошових розрахунків за угодами, укладеними на Біржі цінних паперів і в Позабіржовій торговельній системі, а також на нерегульованому ринку із збереженням принципу ЭУР (поставка проти платежу);

2) оплата  грошових зобов'язань та цілковитий  контроль грошових розрахунків. Розрахунково-кліринговим банком є при цьому Національний банк Республіки Польща;

3) накопичення  й управління відповідними фондами  (Розрахунковий фонд) з метою уникнення  ризику в угодах між безпосередніми  учасниками ринку.

III. Функції  саморегуляції. Зокрема НДЦП самостійно  визначає принципи власної діяльності  та діяльності своїх учасників,  які фіксуються у Статуті та  відповідних нормативних документах; усі необхідні процедури, які повинні виконувати клієнти; модифікує та підвищує вимоги до учасників.

Головними змінами у депозитарно-розрахунковій  системі Республіки Польща, які були запроваджені останнім часом, є:

— нова система порівняння угод — Comparison;

— 7 розрахунково-клірингових  циклів на день (у часі між ними проводяться розрахунки в режимі реального часу);

— нова система для міжнародного ринку  облігацій;

— надання  позик у цінних паперах на вимогу;

— обслуговування угод REPO;

— укладання  угод із лімітом довіри;

— прийняття  на зберігання акцій, що водночас котируються  на Біржі цінних паперів у Варшаві та на закордонних біржах.

Останнє нововведення заслуговує на особливу увагу. Воно свідчить про високий ступінь розвитку депозитарної системи Республіки Польща, її відповідність кращим стандартам та можливість швидкої адаптації до аналогічних європейських систем. Першим акціонерним товариством, акції якого почали котируватися у Варшаві та Відні з 14 жовтня 2003 року, є австрійський Bank Austria Creditanstalt AG (BACA). [13, c. 41]

16 червня 2008 року наглядова рада НДЦП  прийняла Стратегічні цілі Національного депозитарію Республіки Польща на 2008—2012 роки — базовий концептуальний документ, у якому дістали відображення основні напрями розвитку цієї інституції найближчими роками. На нашу думку, прийнятій цього документа свідчить про динамічний розвиток основних елементів інфраструктури польського ринку та прагнення розвивати її з урахуванням вимог процесів інтеграції. Отже, основними зазначеними цілями є:

1) міжсистемна  гармонізація — приведення нормативно-правової  бази функціонування депозитарної системи країни, процедур, стандартів та практики діяльності у відповідність до стандартів ЄС шляхом розробки та реалізації спеціальної програми гармонізації;

2) пошук  шляхів операційної співпраці  з провідною європейською депозитарно-кліринговою системою — побудова у Польщі такої системи, яка відповідала б загальноприйнятим вимогам ефективності та безпеки, була здатною співпрацювати з іншими системами на основі одночасності проведення транзакцій (принцип interoperability), сприяла удосконаленню обслуговування транскордонних операцій з цінними паперами;

3) зміна  у складі акціонерів НДЦП —  насамперед кількісне та якісне  збільшення отримувачів послуг депозитарію у складі його акціонерів, а потім — вирішення питання щодо входження зарубіжного стратегічного інвестора до складу акціонерів;

4) формування  моделі НДЦП як організації,  не націленої на одержання  прибутку, полягатиме насамперед у реалізації такої політики оплати за послуги, що налаються клієнтам, яка виключатиме одержання надприбутків;

5) збільшення  функціональності самого НДЦП  та депозитарної системи загалом — буде реалізовано через модернізацію послуг завдяки змінам в інформаційних системах та через безпосередню участь депозитарію в іноземних розрахунково-клірингових палатах;

6) набуття  НДЦП усіх ознак повноцінного  ССР (центрального контрагента). [2]

Отже, використання досвіду Республіки Польща у розбудові депозитарно-клірингової  системи в нашій країні (з урахуванням  вітчизняних умов) сприятиме створенню в Україні такої самої системи, яка ефективно функціонує і спроможна швидко адаптуватися до європейських стандартів.

Створення центральних інститутів Національної депозитарної системи України повинно відбуватися з урахуванням кращого зарубіжного досвіду, насамперед польського. Зокрема в Україні мають бути:

1) запроваджений  обов'язковий дематеріалізований  обіг цінних паперів та переведення  всіх попередніх випусків цінних  паперів з матеріалізованого  вигляду в дематеріалізований;

2) створені  повнофункціональний центральний  депозитарій та центральна розрахунково-клірингова  палата (та інші інститути обліково-розрахункової  інфраструктури);

3) створені  консолідована облікова та розрахункова  інфраструктури ринків капіталу;

4) удосконалено  існуючу нормативно-правову базу  у сфері функціонування Національної  депозитарної системи. [10, c. 14]

Використання  зарубіжного досвіду, у тому числі  й Республіки Польща, при розбудові  вітчизняної депозитарної системи  з урахуванням вітчизняних умов сприятиме спрощенню розрахунків  між суб'єктами інвестиційної діяльності, вчасному виконанню транскордонних угод та прискорить процес інтеграції вітчизняних ринків капіталу до загальноєвропейського та світових ринків.

 

 

3.2. Проблеми  функціонування Національної депозитарної  системи України та шляхи їх  вирішення.

Одним з найважливіших питань розвитку депозитарної системи країни є проблема її централізації. На західних фондових ринках ця проблема постала кілька десятків років тому і на сьогодні практично невирішена. Основні положення досліджень знайшли своє відображення в численних рекомендаціях міжнародних організацій щодо побудови фондових інфраструктур.

Враховуючи активізацію процесів щодо створення єдиного центрального депозитарію в Україні, розгляд  цієї концепції, а також альтернативних варіантів побудови централізованої  депозитарної системи є особливо важливим.

У більшості  кран світу ситуацію з двома центральними депозитаріями змогли подолати і  домінуючою стала модель з одним  національним центральним депозитарієм. Переваги цієї моделі є очевидними. Простота і надійність організації національної облікової системи фондового ринку забезпечує створення комфортного середовища для учасників торгів, робить розрахунки більш простими і дешевими. Центральний депозитарій, як правило, є технологічно розвинутою організацією, яка володіє, з огляду на свій статус, великими ресурсами і пропонує своїм клієнтам сервіс досить високого рівня.