Депозитарна система України (ринок фінансових послуг)

Перспективи розвитку Національної депозитарної системи передусім полягають у розв'язанні нагальних проблем функціонування облікових інститутів.

Через недосконалість законодавства, недостатню захищеність цього сектору від  негативного впливу реєстрація прав власності лишається джерелом системних ризиків для українського ринку цінних паперів та економіки країни загалом. Основна проблема, пов'язана з діяльністю реєстраторів, полягає у можливості фактичного перегляду підсумків приватизації та зміни складу акціонерів майже будь-якого акціонерного товариства в результаті втрати або незаконної зміни записів у системах ведення реєстру власників цінних паперів.

Відповідно до цих змін виникла необхідність удосконалити діючу депозитарну систему, покращуючи та адаптуючи її до змін, що сталися в економіці України протягом останніх років, відповідно до тенденцій на світових фінансових ринках, беручи до уваги міжнародні стандарти та рекомендації депозитарного обліку цінних паперів.

Сьогодні  правовий нігілізм та недосконала законодавча  база, яка регулює діяльність учасників фондового ринку в Україні, призводять до численних порушень прав власників цінних паперів, передусім власників акцій.

За  оцінкою ДКЦПФР, найтиповішими порушеннями  вимог чинною законодавства, допущеними протягом останніх років, зокрема реєстраторами, є:

─ ведення  реєстрів власників іменних цінних паперів без спеціальною дозволу комісії;

відсутність необхідної кількості фахівців, що мають відповідні кваліфікаційні посвідчення;

─ програмне  забезпечення не дає змоги повною мірою відстежити внесені зміни;

─ несвоєчасне  переоформлення прав власності на іменні цінні папери.

Реєстрація  акцій потрібна насамперед для того, щоб гарантувати права власників на володіння відповідною часткою в капіталі акціонерного товариства. Штучно затягується реєстрація та перереєстрація прав власності на цінні папери. Обмежується доступ до інформації з реєстру, хоча теоретично право на одержання цієї інформації мас будь-який акціонер.

Більшість великих власників акціонерних  товариств бажають мати підконтрольного реєстратора. Підконтрольний реєстратор у період скуповування акцій іншими акціонерами намагається не розкривати інформації, на яку вони мають законні права, або не реєструє угод, які вже відбулися. У такій ситуації ефективне управління товариством неможливе.

Аналізу Національної депозитарної системи, визначенню основних проблем її функціонування та можливим шляхам їх вирішення в юридичній та економічній літературі приділяється недостатньо уваги.

Виходячи з комплексного аналізу стану Національної депозитарної системи в Україні, можна виділити певне коло питань, які необхідно  вирішити для забезпечення комплексного та цілеспрямованого розвитку Національної депозитарної системи.

Так, необхідно забезпечити  створення розвиненої та прозорої Національної депозитарної системи, здатної забезпечити обслуговування операцій з цінними паперами, в тому числі з державними та похідними цінними паперами, враховуючи інтеграційні процеси фінансових ринків як на національному, так і на міжнародному рівнях.

Відповідно до міжнародних  стандартів емісійні цінні папери за формою випуску поділяють на іменні цінні папери та цінні папери на пред'явника. Безумовно формою випуску цінного папера має бути його пред'явницький або іменний характер. В той же час необхідно зберегти поділ цінних паперів на документарні (паперові) та бездокументарні (електронні), оскільки це пов'язано з формою існування (зберігання) цінних паперів.

Необхідно також враховувати  вимоги законодавства України, в першу чергу Цивільного кодексу України, щодо форми обігу цінних паперів.

Отже, під час удосконалення  законодавчого регулювання Національної депозитарної системи видається за доцільне у статті щодо форм цінних паперів передбачити класифікацію цінних паперів за формою випуску цінних паперів - іменні цінні папери та цінні папери на пред'явника та за формою існування (зберігання) цінних паперів - електронні та паперові цінні папери. Стосовно класифікації цінних паперів за формою обігу, то, в принципі, додаткового законодавчого врегулювання вона не потребує з огляду на визначеність цього питання в Цивільному кодексі України.

Потребує свого вирішення  проблема створення в Україні Центрального депозитарію цінних паперів.

Враховуючи рекомендації Базельського комітету (квітень 2004 року) та світову практику побудови національних депозитарних систем, є необхідним виключити з чинного Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» положення, які допускають існування необмеженої кількості депозитаріїв, та створити Центральний депозитарій цінних паперів в Україні.

З метою створення оптимальної  системи управління Центральним депозитарієм, яка забезпечить прозору процедуру прийняття ним рішень та контроль за його діяльністю, пропонується передбачити, що Центральний депозитарій створюється та функціонує у формі непідприємницького товариства, в першу чергу, з метою обслуговування емісійних корпоративних та муніципальних цінних паперів. Обов'язково має бути зазначено, що прибуток, який буде отримувати Центральний депозитарій, не буде розподілятися серед його учасників, а має спрямовуватися на розвиток Національної депозитарної системи, здешевлення послуг, які надаються Центральним депозитарієм, тощо.

Необхідно вдосконалити механізм взаємовідносин емітента реєстратора. На даний час існує велика кількість проблемних питань взаємовідносин реєстратора та емітента, зокрема існування двох реєстрів для одного емітента, тощо. Таким чином, з метою недопущення таких негативних явищ у подальшому, стабілізації та покращення практики зазначених взаємовідносин необхідно передбачити, що кожен емітент цінних паперів обирає собі реєстратора, який буде обслуговувати всі без винятку емісії цінних паперів цього емітента. Крім того, необхідно побудувати такий механізм взаємодії реєстратора, емітента та депозитарію, за якого при реєстрації емісії іменних цінних паперів інформація про таку реєстрацію разом з інформацію про відповідального реєстратора за ведення реєстру власників подається Центральному депозитарію. У разі заміни реєстратора або проведення додаткової емісії іменних цінних паперів відповідна інформація подається депозитарію.

Ще одним вельми важливим аспектом функціонування Національної депозитарної системи є формування реєстру власників іменних цінних паперів з метою проведення різних корпоративних заходів емітентом (проведення загальних зборів, виплата дивідендів тощо). Враховуючи, що такі корпоративні заходи здійснюються емітентом, як правило, раз на рік, то відповідно немає необхідності емітенту мати в будь-який момент часу повний реєстр власників іменних цінних паперів. З іншого боку, враховуючи, що частина цінних паперів емітента в результаті їх обігу на ринку цінних паперів буде переведена до системи депозитарного обліку, в новій редакції Закону України «Про Національну депозитарну систему» необхідно відобразити принципи взаємодії професійних учасників системи щодо формування реєстру власників іменних цінних паперів.

Результатом об'єднання  в межах однієї юридичної особи функцій реєстратора та зберігача надасть можливість, по-перше, уніфікувати стандарти здійснення обох видів діяльності, а по-друге, стане наступним кроком на еволюційному шляху розвитку Національної депозитарної системи України.

Потребує вирішення  питання розвитку послуг, які можуть надаватись клієнтам учасниками депозитарної системи. Зокрема, необхідно розвивати кастодіальну діяльність. При цьому необхідно враховувати загальносвітову практику надання кастодіальних послуг клієнту, які полягають не лише у обліку та веденні рахунків клієнта в цінних паперах, а й у наданні широкого персоніфікованого спектру послуг, пов'язаних з обліком, зберіганням та управлінням активами клієнта, виражених не лише в цінних паперах, а й у грошових коштах, банківських металах, об'єктах нерухомості тощо. [5, c. 45]

Крім того, необхідно  вирішити питання щодо здійснення відповідним суб'єктом не лише повноважень щодо обліку відповідних активів, але й виконання обов'язків та несення відповідальності за зберігання активів та управління активами Враховуючи, що Закон України «Про Національну депозитарну систему в Україні» регламентує лише правові основи обігу цінних паперів у Національній депозитарній системі, то розвиток кастодіальної діяльності має вирішуватися комплексно, в тому числі шляхом внесення змін до інших законодавчих актів.

ВИСНОВКИ

Одним із головних елементів  інфраструктури ринку цінних паперів  є депозитарна система. Національна депозитарна система відіграє винятково важливу роль на ринку цінних паперів, особливо в питаннях переходу прав власності на цінні папери. Тому сьогодні дедалі більше уваги приділяється розвиткові депозитарної системи України з боку виконавчих органів влади. Проте до сьогодні не вдалося знизити гостроту багатьох проблем та ймовірність виникнення конфліктних ситуацій на ринку цінних паперів.

З огляду на не важливим завданням  розвитку ринку цінних паперів є  удосконалення системи обліку прав на цінні папери за рахунок забезпечення їх надійного зберігання, оперативного доступу та перереєстрації прав власності з мінімальними ризиками для власників.

Питання створення Центрального мультидепозитарію  України - складне і неоднозначне. Як і у випадку створення класичного центрального депозитарію в Україні, для цього необхідно буде прийняти численні зміни до нормативних документів, насамперед, до Закону України «Про Національну депозитарну систему України». Також знадобляться вищезгадані зусилля, спрямовані на вирівнювання можливостей депозитаріїв. З огляду на це, традиційний варіант є простішим і реальнішим. Але якщо деякі розбіжності між депозитаріями при прийнятті ключових рішень будуть розцінені як критичні, модель завжди залишатиметься теоретично обґрунтованою альтернативою основній концепції централізації депозитарної системи. При цьому не слід забувати, що незважаючи на невпорядкованість, проблемність і, зрештою, неефективність інфраструктури українського фондового ринку, вона не може бути безболісно перебудована суто революційними методами. Натомість доцільніше відштовхуватися від існуючої ситуації і поступово покращувати систему еволюційним шляхом. Тобто, замість вічного пошуку переважно недосяжного ідеалу, краще якнайшвидше отримати дещо реальне і найбільш прийнятне для учасників ринку.

Проблемі депозитарної діяльності у світовій практиці приділяється чимало уваги. Враховуючи особливу роль систем, які забезпечують укладання, кліринг та виконання угод, у березні 1989 року група міжнародних експертів з фондового ринку («Група тридцяти») створила робочий комітет, який розробив дев'ять рекомендацій з розвитку, упорядкування та стандартизації національних і міжнародних ринків цінних паперів. Ці рекомендації є авторитетною думкою лідерів індустрії цінних паперів та кваліфікованих експертів у цій сфері. Сформульовані рекомендації (серед яких і створення Центрального депозитарію) не втратили своєї актуальності й сьогодні. Рекомендації "Групи тридцяти", які мають підтримуватися національним законодавством, відводять депозитаріям провідну роль у процесі підвищення ефективності функціонування фондових ринків, зменшення собівартості та ризику операцій.

Отже, основними напрямами розвитку Національної депозитарної системи мають бути: по-перше, удосконалення законодавства  та уніфікація обліку цінних паперів, по-друге, централізація депозитарної системи та її інтеграція у міжнародний ринок цінних паперів.

Формування  ефективної депозитарної системи є  необхідною умовою для стрімкого  і необхідного для нашої країни ринку фінансових послуг, а отже і економічного зростання в цілому.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. http://www.ndu.gov.ua
2. Білоченко А.М., кандидат економічних наук, викладач-консультант Українсько-Польського інституту управління, доцент кафедри фінансів Європейського університету. Перспективи розвитку депозитарної системи в Україні та можливості використання досвіду республіки Польща.
3. Брус С. Депозитарне обслуговування розміщення цінних паперів на міжнародних ринках // Формування ринкових відносин в Україні. – 2005. – № 4. – С. 16-18.
4. Головко А., Науменко О. Національна депозитарна система України. — К., 1999. — 161с.
5. Державна програма розвитку Національної депозитарної системи України: Постанова Кабінету Міністрів України №1707 від 21.12.2004 // www.rada.kiev.ua.
6. Дідківський Є.М. «Проблеми централізації депозитарної системи в Україні» // АПЕ - 2008. № 8,С. 75-81.
7. Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» №2299-III від 15.03.2001 р.
8. Закон України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» №710/97-ВР від 10.12.1997 р.
9. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» №2664-111 від 12.07.2001 р.
10. Лапішко З. „Національна депозитарна система - основа інфраструктури фондового ринку"// ВНБУ - 2007. - №4. - С.49-52.
11. Мозговий О., Баторшина А. Світові ринки акцій: досвід для України // Ринок цінних паперів України. - 2004. - № 11-12. - С. 47-54.
12. Національна депозитарна система та інвестиції в Україні // Україна-Бізнес. – 2000. – № 41. – С. 6-7.
13. Посполітак В.В. Концептуальні підходи до реформування національної депозитарної системи України», Фінансовий ринок України, №6-7, 2009 р.
14. Посполітак В.В. Національна депозитарна система України, Юридичний журнал, №1, 2009 р.
15. Професійна діяльність на ринку цінних паперів України: депозитарна діяльність. Практичний посібник. - К., 2005. - 320 с.
16. Річний звіт НДУ за 2009 рік.
17. Рішення ДКЦПФР №61 від 26.05.1998 р. «Про затвердження Положення про депозитарну діяльність»
18. Рукрофт Т. Консолидация центральных депозитариев: уроки практики // Рынок ценных бумаг- 2007.- №22. - С. 71-73.
19. Соловьев Д. О Национальном Центральном Депозитарии // Рынок ценных бумаг.- 2007.-№12. - С. 47-50.
20. Суторміна В. М., Радзієвська В. М., Стеценко Б. С. Фінансовий ринок. Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2008. — 100 с.
21. Ходаківська В.П., Данілов О.Д. Ринок фінансових послуг: Навчальний посібник. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2005. – 501 с.
22. Шелудько В.М. Фінансовий ринок: Підручник. — 2-ге вид., стер. — К.: Знання, 2009. — 535 с.