Організація оборотних коштів на підприємстві

 

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

“ЗАПОРІЗЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ”

МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Кафедра фінансів та кредиту

(заочне відділення)

 

Курсова робота

з дисципліни «фінанси підприємств»

на тему: «Організація оборотних коштів на підприємстві»

 

Виконав (ла)                                                                                          Мовчанюк І.В.    

                                                                                                                 ст. гр. 3589-з

Перевірив:                                                                                          ас. Ярмош В.В.

 

Реєстраційний номер__________

Дата________________________

Підпис______________________

 

Запоріжжя, 2012

РЕФЕРАТ

Курсова робота: 37 с., 4 рис., 3 табл., 14 джерел.

Об'єкт дослідження  -  промислові підприємства.

Мета роботи – дослідження особливостей організації оборотних коштів промислових підприємств у сучасних умовах господарювання.

Метод дослідження  – описовий, порівняльний.

У сучасних умовах украй  важливо правильно визначати потребу в оборотних коштах. Оборотні кошти підприємства повинні бути розподілені по всіх стадіях кругообігу у відповідній формі у мінімальному, але достатньому обсязі. Наднормативні запаси відволікають з обігу грошові кошти, свідчать про недоліки матеріально-технічного забезпечення, неритмічності процесів виробництва і реалізації продукції. Усе це приводить до омертвіння ресурсів, їх неефективного використання.

 

ПІДПРИЄМСТВО, ОБОРОТНІ КОШТИ, прибуток, фінансова   діяльність, НОРМУВАННЯ, ВЛАСНІ КОШТИ, ЗАЛУЧЕНІ КОШТИ.

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст:

Вступ………………………………………………………………………….4

1. Сутність і основи організації оборотних коштів…………………………..6
1. Сутність, склад і структура оборотних коштів ………………………..6
2.   Класифікація і принципи організації оборотних коштів на підприємстві………………………………………………………………….9
2. Визначення потреби в оборотних коштах………………………………….12
1. Нормування оборотних коштів для створення виробничих запасів……  12
2. Нормування оборотних коштів у незавершеному виробництві і витратах майбутніх періодів…………………………………………………………..15
3. Нормування оборотних коштів для створення запасів готової продукції……………………………………………………………………..19
4. Розрахунок нормативу оборотних коштів економічним методом……….21
3. Джерела формування оборотних коштів. …………………………………24
1. Власні джерела формування оборотних коштів…………………………..25
2. Використання банківських кредитів для формування оборотних коштів………………………………………………………………………..29
3. Залучення коштів інших суб’єктів господарювання……………………..31

Висновок……………………………………………………………………….35

Список використаної літератури……………………………………………..37

 

 

 

 

 

Вступ

У даній курсовій роботі на підставі різних літературних джерел я розкрила поняття й економічну сутність оборотних коштів, їхнє значення для діяльності підприємства, особливості управління оборотними коштами, а також шляхи підвищення його ефективності.

Кожне підприємство, починаючи  свою виробничо-господарську діяльність, повинно мати певну грошову суму. На ці грошові ресурси підприємство закуповує на ринку або у інших  підприємств сировину, матеріали, паливо, оплачує рахунки за електроенергію, сплачує своїм працівникам заробітну плату, несе витрати по освоєнню нової продукції, усе це являє собою один з найважливіших параметрів господарювання, що одержав назву "оборотні кошти підприємства".

В умовах ринкових відносин оборотні кошти здобувають особливо важливе значення. Адже вони являють  собою частину продуктивного  капіталу, що переносить свою вартість на знов створений продукт повністю і повертаються до підприємця у грошовій формі наприкінці кожного кругообігу капіталу. Таким чином, оборотні кошти являються важливим критерієм у визначенні прибутку підприємства.

Також, оборотні кошти  є - важливою частиною майна підприємства. 
Для забезпечення безперебійного процесу виробництва поряд з основними виробничими фондами необхідні предмети праці, матеріальні ресурси. Предмети праці разом із засобами праці беруть участь у створенні продукту праці, його вартості.

Наявність у підприємства достатніх оборотних коштів оптимальної  структури - необхідна передумова для його нормального функціонування в умовах ринкової економіки. Тому на підприємстві повинне проводитися нормування оборотних коштів, завданням якого є створення умов, що забезпечують безперебійність виробничо-господарської діяльності фірми.

Важливо також уміти правильно керувати оборотними коштами, розробляти і впроваджувати заходи, що сприяють зниженню матеріалоємності продукції і прискоренню оборотності оборотних коштів. У результаті прискорення оборотності оборотних коштів відбувається їхнє вивільнення, що дає цілий ряд позитивних ефектів.

Підприємство у випадку  ефективного керування своїми і  чужими оборотними коштами може досягти  раціонального економічного становища, збалансованого по ліквідності і  прибутковості.

Ось чому тема дослідження  представляється досить актуальною.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Сутність і основи організації оборотних коштів

1. Сутність, склад і структура оборотних коштів

Діяльність суб'єктів  господарювання щодо створення та реалізації продукції здійснюється в процесі  поєднання основних виробничих фондів, оборотних фондів і самої праці. Безперервність процесу виробничої і комерційної діяльності потребує постійного інвестування коштів у ці елементи для здійснення розширеного їх відтворення.

На відміну від основних виробничих фондів, оборотні фонди споживаються в одному виробничому циклі і їхня вартість повністю переноситься на вартість виготовленої продукції. При цьому одна їхня частина в речовій формі входить у створений продукт і набирає товарної форми. Інша частина також повністю споживається в процесі виробництва, але, втрачаючи свою споживну вартість, у речовій формі в продукт праці не входить(паливо).

Таким чином, за умов товарно-грошових відносин запаси предметів праці  виступають, з одного боку, як сукупність матеріальних цінностей, з іншого — як втілення затрат суспільної праці у вартості фондів: оборотних, виробничих і фондів обігу.

По-перше, оборотні кошти  — це грошові ресурси, які вкладено в оборотні виробничі фонди і  фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації виготовленої продукції.

По-друге, оборотні кошти  — це активи, які протягом одного виробничого циклу або одного календарного року можуть бути перетворені  на гроші. Деякі автори таке саме визначення дають терміну "оборотний капітал". Це свідчить про ідентичність, на їхню думку, понять — оборотні кошти та оборотний капітал.

Узагалі "капітал" виступає в трьох формах: грошовій, продуктивній і товарній. Найбільш широке, загальне поняття капіталу відповідає його грошовій формі. В економічній теорії "грошовий капітал" розглядається як вартісна форма всього капіталу, а не лише як певна сума грошей, що спрямовується в процесі господарсько-підприємницької діяльності на придбання засобів виробництва і предметів праці.

Оборотний капітал проходить  три стадії кругообігу: грошову, виробничу й товарну. На першій стадії під час авансування коштів здійснюється придбання й нагромадження необхідних виробничих запасів.

У виробничому процесі  авансується вартість для створення  продукції: у розмірі вартості використаних виробничих запасів, перенесеної вартості основних фондів, витрат на саму працю (заробітна плата та пов'язані з нею витрати). Виробнича стадія кругообігу оборотного капіталу завершується випуском готової продукції, після чого настає стадія реалізації.

На третій стадії авансування коштів триває доти, доки товарна форма вартості не перетвориться на грошову. Отримання виручки від реалізації свідчить про корисність створеної суспільством вартості і про відтворення авансованих у ній коштів. Грошова форма, якої набирає оборотний капітал на третій стадії кругообігу, одночасно є і початковою стадією наступного обороту капіталу.

Кругообіг оборотного капіталу і створення нової вартості відбувається за схемою:

Г—Т...В...Т' Г,

де Г — кошти, що авансуються; Т — предмети праці (товар);

В — виробництво; Т' —  готова продукція (товар); Г' — кошти, отримані від реалізації створеної  продукції.

Мету функціонування капіталу буде досягнуто тоді, коли Г' = Г + ΔГ, тобто коли відбудеться  приріст грошей порівняно з авансованою  сумою.

Отже, самозростання капіталу відбувається в процесі кругообігу оборотного капіталу, який проходить різні стадії і набирає різних форм. Оборотний капітал бере участь у створенні нової вартості не прямо, а через оборотні фонди.

Склад і розміщення оборотного капіталу залежать від того, в якій сфері він функціонує: виробнича, торгово-посередницька, сфера послуг (у тім числі фінансових).

 У виробничій сфері  оборотний капітал (оборотні кошти)  авансується в оборотні виробничі  фонди і фонди обігу.

До виробничих фондів належать: сировина, основні й допоміжні матеріали, напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини для ремонтів, малоцінні і швидкозношувані предмети, незавершене виробництво, напівфабрикати власного виготовлення, витрати майбутніх періодів.

Фонди обігу — це залишки готової продукції на складі підприємств, відвантажені, але не оплачені покупцями товари, залишки коштів підприємств на поточному рахунку в банку, касі, у розрахунках, у дебіторській заборгованості, а також укладені в короткострокові цінні папери.

Таким чином, оборотний капітал (оборотні кошти) — це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку.

 

2.  Класифікація і принципи організації оборотних коштів на підприємстві.

У своєму кругообігу оборотні кошти проходять послідовно три  стадії: грошову, виробничу, товарну.

Грошова - підготовча, де гроші перетворюються у виробничі запаси.

Виробнича - безпосередній процес виробництва. Де результатом є випуск готової продукції.

Товарна – авансова, оборотні кошти виступають у вигляді готової продукції.

Оборотні кошти  підприємств класифікуються за трьома ознаками:

1) залежно від  участі їх у кругообігу коштів;

2) за методами  планування, принципами організації  та регулювання;

3) за джерелами  формування.

Відповідно  до першої ознаки оборотні кошти поділяються  на оборотні кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди, та оборотні кошти, авансовані у фонди обігу. Такий  розподіл оборотних коштів зумовлений наявністю в кругообігу коштів двох самостійних сфер — сфери виробництва і сфери обігу. Що більша питома вага оборотних коштів, розміщених у сфері виробництва, то ефективніше використовується оборотний капітал.

Залежно від  методів планування оборотні кошти  поділяються на нормовані та ненормовані.

Необхідність  розподілу оборотних коштів на нормовані  й ненормовані випливає з економічної  доцільності досягнення найліпших  результатів за найменших витрат. До нормованих оборотних коштів належать оборотні кошти у виробничих запасах, незавершеному виробництві та витратах майбутніх періодів, у залишках готової продукції на складах підприємств.

Ненормовані оборотні фонди включають фонди обігу  за винятком готової продукції на складі.

За джерелами  формування оборотні кошти поділяються  на:

1) власні та  прирівняні до власних;

2) залучені;

3) інші.

Класифікація  оборотних коштів має важливе  значення, оскільки дає можливість підприємству визначити оптимальний  склад і структуру, потребу та джерела формування оборотних коштів. Від цього значною мірою залежить фінансовий стан підприємства.

Система організації  оборотних коштів побудована на певних принципах.

По-перше, надання підприємствам самостійності щодо розпорядження, управління оборотними коштами. Це означає оперативну самостійність у використанні оборотних коштів.

По-друге, визначення планової потреби та розміщення оборотних коштів за окремими елементами й підрозділами. Мається на увазі розрахунок оптимальної потреби в оборотних коштах, яка б забезпечила безперервність процесу виробництва, виконання планових завдань за ритмічної роботи (розробка норм тривалої дії та щорічних нормативів).

По-третє, коригування розрахованих і чинних нормативів з урахуванням вимог господарювання, що змінюються: обсягів виробництва, цін на сировину та матеріали; постачальників і споживачів; форм застосовуваних розрахунків.