Організація оборотних коштів на підприємстві

Досить поширеною  формою залучення коштів інших суб’єктів  господарювання є комерційний кредит. Він використовується підприємствами за браком фінансових ресурсів у покупця (споживача) і неможливості розрахуватися з постачальником. У цьому разі виникає необхідність відстрочки платежів. Постачальник дає згоду на надання відстрочки платежу за продукцію, що поставляється, і від споживача він замість грошей одержує вексель або інше боргове зобов’язання.

Використання  комерційного кредиту набуло певного  розвитку в період становлення ринкової економіки, створення підприємств  з різноманітними формами власності та надання значної самостійності підприємствам. У цілому його використання позитивно впливає на економіку підприємства і народного господарства, оскільки спрощує реалізацію товарів, прискорює обертання оборотних коштів і зменшує потребу в кредитних і грошових ресурсах.

Кредиторська  заборгованість належить до позапланових залучених джерел формування оборотних  коштів. Її породжує брак власних оборотних  коштів. Наявність кредиторської  заборгованості постачальникам свідчить про участь у господарському обігу підприємства коштів інших суб’єктів господарювання.

Іншими словами, кредиторська заборгованість — це короткострокові зобов’язання підприємств, які виникають за: розрахунками з  бюджетом; за розрахунковими документами, строк оплати яких не настав і які не сплачено в строк; за невідфактурованими поставками-розрахунками взаємних вимог, векселями, строк оплати яких не настав і які не сплачено в строк; за короткостроковими кредитами.

Кредиторська  заборгованість є допустимою (нормальною), якщо її зумовлено чинним порядком розрахунків. Наприклад, заборгованість постачальникам за розрахунковими документами, термін оплати яких не настав, за невідфактурованими поставками. Однак на підприємстві може бути і прострочена кредиторська заборгованість, що утворюється в результаті порушення покупцями порядку і термінів оплати розрахункових документів. Якщо покупець, використовуючи в обігу неоплачені товарно-матеріальні цінності, одержує додаткові кошти, які йому не належать, то постачальник змушений звертатися до позапланового перерозподілу наявних коштів, до пошуків додаткових джерел формування його поточних фінансових ресурсів.

За кредиторської  заборгованості постачальникам залучення  коштів відбувається у товарній формі  на відміну від власних оборотних  коштів і банківського кредиту, які виступають у грошовій формі. Розмір і тривалість простроченої кредиторської заборгованості залежать від конкретних умов організації та використання оборотних коштів, особливо — від розміру та тривалості простроченої дебіторської заборгованості, головним джерелом покриття якої і є кредиторська заборгованість.

Стан кредиторської  і дебіторської заборгованості, їх участь у формуванні та використанні оборотних коштів промислових підприємств  свідчать про серйозні негаразди  в господарській діяльності.

 

Таблиця 3.1

Кредиторська  і дебіторська заборгованість у  формуванні і використанні оборотних  коштів промислових підприємств  України за 2009-2011 роки, млн. грн.

		На 1.01.2009 р.	На 1.01.2010 р.	На 1.01.2011 р.
1	Оборотні кошти  у запасах товарно-матеріальних цінностей, у тому числі: - виробничі  запаси - незавершене  виробництво - готова продукція - товари	26102,9   12621,9 4890,0 5632,3 873,5	27959,2     13025,4 5519,8 6052,9 1019,2	26960,7     12784,2 5891,9 5662,4 948,5
2	Дебіторська заборгованість	31142,4	49978,8	62115,4
3	Інші активи і грошові кошти	5110,4	6653,0	6618,6
4	Усього вкладено коштів (1+2+3)	62355,7	84591,0	96694,7
5	Додатково:
	- отримані кредити  банків	3550,9	10560,0	11790,3
	у тому числі  короткострокові	2186,7	3859,6	3991,9
	- кредиторська заборгованість	48959,7	76738,1	88578,9

У цілому в промисловості України станом на 1.01.2011 р. у запаси товарно-матеріальних цінностей вкладено оборотних коштів на суму 27960,2 млн грн. Дебіторська заборгованість перевищує суму оборотних коштів, вкладених разом у виробничі запаси, незавершене виробництво, готову продукцію і товари і становить 62115,4 млн грн. Кредиторська заборгованість становить 88578,9 млн грн. і більше ніж у 1,4 раза перевищує дебіторську. Така сама тенденція мала місце й у 1998 році. Наведені дані дають змогу зробити висновок, що для підприємств кредиторська заборгованість є ледве чи не головним джерелом короткострокового фінансування.

Створюється парадоксальна  ситуація: що більше в обороті підприємства-споживача  товарів і грошей підприємства-постачальника, то більше (незалежно від форми власності) це його влаштовує. Однак таке «перекачування» капіталу (хоча й тимчасове) в кінцевому підсумку утворює ланцюг неплатежів, погіршує фінансовий стан підприємства, уповільнює обертання оборотних коштів у народному господарстві в цілому.

Джерела формування оборотних коштів справляють вплив  на їх обертання. Особливості різних джерел формування і принципи різного  режиму використання власних і залучених  оборотних коштів впливають на ефективність використання оборотних коштів і всього оборотного капіталу. Раціональне формування названих джерел оборотних коштів має значний вплив на процес виробництва, на фінансові результати і фінансовий стан підприємства, сприяє досягненню мети з мінімально необхідними за даних умов оборотними коштами.

 

 

 

 

 

 

Висновок

На закінчення я хотіла би узагальнити усі факти і зробити деякі висновки.

1.Для нормального функціонування  кожного підприємства необхідні  оборотні кошти, що представляють  собою грошові кошти, використовувані підприємством для придбання оборотних фондів і фондів обігу.

2.Оборотні фонди, тобто  матеріальні ресурси на відміну  від основних фондів використовуються  в одному виробничому циклі,  і їх вартість переноситься  на продукт відразу і повністю.

3.Раціональне й ощадливе використання оборотних фондів - першочергова задача підприємств, тому що матеріальні витрати складають 3/4 собівартості промислової продукції. Зниження матеріалоємності виробу досягається різними шляхами, серед яких головними є впровадження нової техніки, технології, удосконалювання організації виробництва і праці.

4. Основна риса сучасного  перехідного періоду - недостача  у підприємств оборотних коштів. Прискорення оборотності оборотних  коштів, що виміряється коефіцієнтом  оборотності і тривалістю одного оберту в днях, досягається різними заходами на стадіях створення виробничих запасів, незавершеного виробництва і на стадії обігу.

Головною метою управління активами підприємства, у тому числі  й оборотними коштами, є максимізація прибутку на вкладений капітал при забезпеченні стійкої і достатньої платоспроможності підприємства. Причому, ці задачі у певній мірі протистоять один одному. Так, для підвищення рентабельності грошові кошти повинні бути вкладені в різні оборотні і необоротні активи, із свідомо більш низкою, ніж гроші, ліквідністю. А для забезпечення стійкої платоспроможності у підприємства постійно повинна знаходитися на рахунку деяка сума коштів фактично вилучених з обігу для поточних платежів.

Важливою задачею в  керуванні оборотними коштами є забезпечення оптимального співвідношення між платоспроможністю і рентабельністю шляхом підтримки відповідних розмірів і структури оборотних активів.

Слід також зазначити, що підприємство повинне підтримувати оптимальне співвідношення власних і позикових оборотних коштів, тому що від цього прямо залежить його фінансова стабільність і незалежність, можливість одержання нових кредитів.

У сучасних умовах украй  важливо правильно визначати потребу в оборотних коштах. Оборотні кошти підприємства повинні бути розподілені по всіх стадіях кругообігу у відповідній формі у мінімальному, але достатньому обсязі. Наднормативні запаси відволікають з обігу грошові кошти, свідчать про недоліки матеріально-технічного забезпечення, неритмічності процесів виробництва і реалізації продукції. Усе це приводить до омертвіння ресурсів, їх неефективного використання.

Як відомо, критерієм  ефективності керування оборотними коштами служить фактор часу. Чим  довше оборотні кошти перебувають  в одній і тій же формі (грошовій або товарній), тим за інших рівних умов нижче ефективність їхнього використання, і навпаки.

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

1. ЗУ Про внесення  змін і доповнень до Декрету  Кабінету Міністрів України "Про  порядок використання прибутку  державних підприємств, установ і організацій"- internet www.rada.gov.ua

2. МІНФІН УКРАЇНИ Положення  (стандарт) бухгалтерського обліку 2"Баланс"- internet www.rada.gov.ua

3. В.П. Грузинов, В.Д.Грибов.М.  «Экономика предприятия»- «ЮНИТИ», 2002г.- 310 с.

4. Економічний словник-довідник / За ред. док.екон.наук, проф. С.В.Мочерного. – К.: Феміна, 2003. - 368 с.

5. В.М. Семёнов. «Экономика  предприятия» В.М. М. .: Филинъ, 2001. – 272 с.

6. Бригхем Е.Ф. Основи  фінансового менеджменту. - К.: "Молодь", 2000.-323с.

7. Золоторев А.И. Эфективное использование оборотных средств. - Экономика Украины, 1999.280 c.

8. Фінанси підприємств:  Підручник / Керівник авт. кол.  і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. 3-тє вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2002. - 460 с., іл.

9. Кондратьев О.В. Оцінка  фінансової стійкості підприємств та її показники. - Фінанси України, № 11, 2003.-245 с.

10. Экономика и статистика  фирм. Адамов В.Е., Ильенкова С.Д., Сиротина Т.П., Смирнов С.А.– М.: Финансы и статистика, 2002.415 c.

11. Проф. В.М.Попов. Финансовый  бизнес-план: Учеб.пособие /– М.: Финансы и статистика, 2000. 250 с.

12. Под ред. Проф. В.Я.  Горфинкеля, проф. Е.М.Куприянова. Экономика  предприятия /– М.: «Банки и  биржи», «ЮНИТИ», 2001.278 c.

13. Под ред. Проф. О.И.Волкова.  Экономика предприятия / – М.: ИНФРА-М, 2001. 312 с.

14. Кубай Н.Є. Теорія  життєвого циклу фірми: стиль  і стратегія управління. // Анатомія  малого бізнесу / Під ред. С.К.  Реверчука. - анал.-інформ. посібник. - Львів: "Діалог", 1999. - С. 300.