Організація оборотних коштів на підприємстві

По-четверте, раціональна система фінансування оборотних коштів. Це означає формування оборотних коштів за рахунок власних ресурсів і залучених коштів у розмірах, що забезпечують нормальний фінансовий стан підприємства.

По-п’яте, контроль за раціональним розміщенням і використанням оборотних коштів. Мається на увазі проведення аналізу ефективності кругообороту коштів, що використовуються, з метою прискорення їхнього обертання.

 

2. Визначення потреби в оборотних коштах
1. Нормування оборотних коштів для створення виробничих запасів

Господарсько-підприємницька діяльність неможлива без оборотних  коштів. Ця потреба є одним з  об’єктів фінансового планування і  відображення в обліку та звітності. Розмір оборотного капіталу, який утворює кожну складову поточних активів, має відповідати потребам і можливостям підприємства зі створення й реалізації продукції.

Планування  оборотних коштів здійснюється відповідно до кошторисів витрат на виробництво  і невиробничі потреби та бізнес-плану, який охоплює й пов’язує виробничі й фінансові показники, створюючи саме цим умови для успішної комерційної діяльності та розвитку підприємництва.

Нормування  оборотних коштів передбачає врахування багатьох факторів, які впливають  на господарську діяльність підприємств. На підприємствах виробничої сфери до них належать:

умови постачання підприємств товарно-матеріальними  цінностями: кількість постачальників, строки поставки, розмір транзитних партій, кількість найменувань матеріальних цінностей, форми розрахунків за матеріальні цінності;

організація процесу  виробництва: тривалість виробничого  циклу, характер розподілу витрат протягом виробничого циклу, номенклатура випущеної  продукції;

умови реалізації продукції: кількість споживачів готової продукції, їх віддаленість, призначення продукції, умови її транспортування, форми розрахунків за відвантажену продукцію.

За відповідності  складу, структури й наявності  оборотних коштів запланованому  обсягу виробництва та реалізації підприємство в змозі отримувати прибуток з мінімальними витратами.

У разі заниження розміру оборотних коштів можливі перебої в постачанні й виробничому процесі, зменшення обсягу виробництва та прибутку, виникнення прострочених платежів і заборгованості, інші негативні явища в господарській діяльності.

Надлишок  оборотних коштів призводить до нагромадження надмірних запасів сировини, матеріалів; послаблення режиму економії; створення умов для використання оборотних коштів не за призначенням.

Значення нормування оборотних коштів полягає в такому.

По-перше, правильне визначення нормативу оборотних коштів забезпечує безперервність і безперебійність процесу виробництва.

По-друге, нормування оборотних коштів дає змогу ефективно використовувати оборотні кошти на кожному підприємстві.

По-третє, від правильно встановленого нормативу оборотних коштів залежить виконання плану виробництва, реалізації продукції, прибутку та рівня рентабельності.

По-четверте, обгрунтовані нормативи оборотних коштів сприяють зміцненню режиму економії, мінімізації ризику підприємницької діяльності.

Визначення  планової потреби в оборотних  коштах передбачає розробку норм відносно тривалої дії і нормативів на конкретний період — рік (як правило), півріччя, квартал. Це досягається за проведення таких робіт:

1). Визначення норм запасів за статтями нормованих оборотних коштів.

Норма оборотних коштів —  це відносний показник, який обчислюється в днях, відсотках чи гривнях. Норми  в днях щодо виробничих запасів розраховуються за окремими видами матеріальних цінностей. У разі великої номенклатури розрахунок здійснюється в тій частині, яка становить (вартісно) не менше 70—80% загальних витрат за статтею в цілому.

2). Встановлення одноденного витрачання матеріальних цінностей, виходячи із кошторису витрат на виробництво. Одноденне витрачання на підприємствах несезонних галузей промисловості рекомендується розраховувати на підставі даних четвертого кварталу планового року, що, як правило, має найбільший обсяг виробництва. У сезонних галузях промисловості одноденне витрачання визначається на підставі кварталу з найменшим обсягом виробництва.

3). Визначення нормативу оборотних коштів за кожною статтею в грошовому вираженні проводиться множенням одноденних витрат в грошовому вираженні на відповідну норму запасу в днях.

4). Розрахунок сукупного нормативу, або загальної потреби в оборотних коштах, на підприємстві проводиться підсумовуванням нормативів за окремими статтями. 

Заключний етап нормування — визначення норм та нормативів за окремими статтями оборотних коштів для підрозділів підприємств, де використовуються матеріальні цінності та виготовляється продукція.

2. Нормування оборотних коштів у незавершеному виробництві і витратах майбутніх періодів

Незавершене виробництво  — один з найважливіших напрямків  авансування оборотних коштів. Його питома вага в промисловості перевищує 20 % загальної вартості оборотних коштів. Незавершеним виробництвом вважають незавершене виготовлення продукції на всіх стадіях виробничого процесу з моменту першої операції і до здачі готової продукції на склад. Його обсяг залежить від типу виробництва, тривалості виробничого циклу, розподілу витрат протягом виробничого циклу (обсяг незавершеного виробництва зростає, якщо більше витрат здійснюється на початку виробничого циклу).

Норматив оборотних коштів для незавершеного виробництва визначається з формули:

Н = З · Д  · К,

де З —  одноденні витрати за планом IV кварталу, тис. грн.;

Д — тривалість виробничого циклу, днів;

К — коефіцієнт зростання витрат.

Норма оборотних  коштів для незавершеного виробництва визначається множенням тривалості виробничого циклу на коефіцієнт зростання витрат.

Одноденні витрати  обчислюються діленням витрат на випуск валової продукції (за виробничою собівартістю) у IV кварталі планового року на 90.

Тривалість  виробничого циклу визначається на основі даних технологічних карт та інших планових нормативів виробництва. Вона складається із часу, витраченого на обробку деталей (технологічний запас), транспортування деталей від одного робочого місця до іншого і передачі готової продукції на склад (транспортний запас), перебування виробів між окремими операціями (оборотний запас), а також зі страхового запасу оброблених деталей. Якщо кількість виробів у незавершеному виробництві велика, а тривалість виробничого циклу в днях для різних виробів суттєво різниться, слід об’єднати продукцію в групи, а потім на цій підставі визначити середньозважений показник. Його величину розраховують, виходячи з частини окремих видів або груп виробів у загальному обсязі продукції, що випускається, за плановою собівартістю.

Таблиця 2.1

Розрахунок  середньої тривалості виробничого  циклу

Найменування  виробів або груп виробів	Виробничий  цикл, днів	Виробнича собівартість товарної продукції в III кварталы планового року,  тис. грн.	Добуток (гр.2 х  гр.3)
1	2	3	4
А	25	500	12500
Б	18	870	15650
В	37	480	17760
Г	14	1300	18200
Усього		3150	64110

Середньозважена тривалість виробничого циклу дорівнює 20 дням (64110 : 3150).

Цей розрахунок слід зробити для виробів, які  становлять 70–80 % собівартості всього випуску продукції.

Коефіцієнт  зростання витрат характеризує ступінь  готовності виробів у незавершеному  виробництві, тобто відношення витрат у незавершеному виробництві  до всієї собівартості готової продукції. Послідовність і темпи зростання  витрат у різних виробництвах різні. Вони залежать від особливостей продукції, що виробляється, технології та організації виробництва. Що більше витрат припадає на перші дні циклу, то вищим є коефіцієнт зростання витрат і більшим — норматив оборотних коштів.

Обчислення  коефіцієнта зростання витрат залежить від розподілу витрат протягом виробничого циклу. За рівномірного розподілу витрат коефіцієнт зростання витрат (К) визначається з формули:

де А —  витрати, які здійснюються одноразово на початку виробничого циклу;

Б — наступні витрати, які включаються в собівартість продукції.

До одноразових  витрат належать витрати сировини, матеріалів, які надходять до виробництва  із самого початку виробничого циклу.

До наступних  витрат відносять усі інші витрати  — заробітну плату, амортизаційні  відрахування, електроенергію тощо.

Якщо витрати  на виготовлення одиниці продукції  за днями виробничого циклу розподіляються нерівномірно, коефіцієнт зростання  витрат (К) визначається як середньозважений показник.

Витрати майбутніх періодів включають виробничі витрати, здійснені в даному плановому періоді, що їх буде віднесено на собівартість продукції, котра випускатиметься в наступні періоди. До них належать витрати, зв’язані з підготовкою нових виробництв і нових видів продукції, якщо вони не фінансуються із фонду розвитку виробництва, витрати, пов’язані з проведенням гірничих розробок, гірничо-підготовчих, розкривних та інших робіт.

Норматив оборотних  коштів  на витрати майбутніх періодів визначається за формулою:

Н = С₀ + Р_п – Р_в,

де Н —  норматив оборотних коштів на витрати майбутніх періодів; С₀ — сума коштів, які вкладені в ці витрати на початок запланованого періоду, за відрахуванням отриманих банківських кредитів; Р_п — витрати, що проводяться в плановому році, передбачені відповідними кошторисами; Р_в — витрати, які включаються в собівартість продукції запланованого року та передбачені кошторисом виробництва.

Витрати на освоєння виробництва нових видів продукції  включаються в розрахунок потреби  в оборотних коштах на витрати  майбутніх періодів на основі розроблених підприємством кошторисів для кожного виробу, який підлягає освоєнню. Ці витрати визначаються на весь період освоєння з розподілом по роках, а також на плановий рік по кварталах.

Розрахунок  нормативу оборотних коштів на витрати  майбутніх періодів здійснюється на кожний рік.

 

 

 

3. Нормування оборотних коштів для створення запасів готової продукції

До готової  продукції належать вироби, завершені  виробництвом, прийняті технічним контролем  підприємства і здані на склад  або прийняті замовником, відповідно до затвердженого порядку приймання продукції.

Обсяги готової  продукції на складі мають бути оптимальними щодо тривалості виробничого циклу, умов реалізації продукції і порядку  її оплати.

Норматив оборотних  коштів для готової продукції (Н) визначається як добуток норми оборотних коштів у днях і одноденного випуску товарної продукції в плановому році за виробничою собівартістю:

Н = З · Р,

де З —  одноденний випуск продукції в IV кварталі планового року за виробничою собівартістю (грн.); Р — норма запасу оборотних коштів для готової продукції (днів).

Норма запасу оборотних  коштів для готової продукції  обчислюється в днях і включає  такі елементи: час на комплектування виробів для поставки, упаковку продукції, час на оформлення і здачу платіжних  документів у банк. Час на окремі операції визначається розрахунковим способом.

За великої  номенклатури продукції, що випускається, норма оборотних коштів для готової  продукції на складі може бути визначена  як середньозважена стосовно норм для  груп продукції, які включають не менше 70–80 % запланованого випуску готової продукції. Розрахована за цими даними середня норма оборотних коштів поширюється на всю готову продукцію на складі.

Таблиця 2.2

Розрахунок  середньозваженої норми оборотних  коштів для готової продукції  на складі

Група виробів	Питома вага в загальному обсязі випуску,%	Затрати часу за окремими операціями, днів					Відсоткове  число (гр.2 х гр. 7)
		Нагромадження партій	Відбірка, сортування за замовленнями	Упаковка і  маркування	Транспортування і відвантаження	Разом
1	2	3	4	5	6	7	8
А	30	2	1	1	2	6	180
Б	40	3	2	1	2	8	320
В	10	1	-	-	1	2	20
Г	20	2	-	-	1	3	60
Усього	100						580