Основи організації органу державної казначейської служби України

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 20 Ноября 2013 в 23:09, реферат

Краткое описание

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.2011 № 651 «Про утворення територіальних органів Державної казначейської служби» та наказу Міністерства фінансів України від 12.10.2011 №1280 «Про затвердження положень про територіальні органи Державної казначейської служби України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.10.2011 за №1236/19974 було затверджене «Положення про управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку», а також «Положення про управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Донецька Донецької області», у якому проходив виробничу практику (Додаток А).
Управління Казначейства у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем'єр-міністра України, наказами Міністерства фінансів України, дорученнями Міністра фінансів України, наказами Державної казначейської служби України, дорученнями Голови Державної казначейської служби України, актами місцевої держадміністрації, органів місцевого самоврядування та наказами Головного управління Казначейства.

Вложенные файлы: 1 файл

ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОРГАНУ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ.doc

— 1,016.00 Кб (Скачать файл)

Цей  Порядок розроблено на виконання статей 43, 48, 51, 112,  116-118  Бюджетного  кодексу  України та з метою забезпечення  здійснення контролю органами Державного казначейства України  при  прийнятті  бюджетних  зобов'язань  розпорядниками  і одержувачами   коштів   державного  та   місцевих  бюджетів,  які перебувають   на   казначейському   обслуговуванні,  удосконалення

механізмів  використання бюджетних коштів та управління бюджетними коштами.

Це лише основні нормативні документи, які використовуються безпосередньо в регулюванні діяльності казначейської системи України. Але є й інші нормативні документи, яким підпорядковуються органи ДКУ:

  • Бюджетний кодекс України. Закон України від 21.06.2001 р. № 2542-ІІІ
  • Бюджетний кодекс України. Закон України від 08.07.2010 р. № 2457-VІ 2010 р.
  • Закон України «Про місцеве самоврядування»;
  • Зміни до Положення затверджені наказом ДКУ від 30.11.2011 р. № 449, зареєстрованим у Мінюсті України за № 1262/18557 до Положення про єдиний казначейський рахунок №122 від 26.06.2002 р;
  • Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464 – VІ.
  • Податковий кодекс;
  • Положення про Державну казначейську службу України (затверджене Указом Президента України від 13.04.2011 року № 460/2011).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. ДЕРЖАВНА КАЗНАЧЕЙСЬКА СЛУЖБА УКРАЇНИ – ПОВНОВАЖНИЙ УЧАСНИК БЮДЖЕТНОГО ПРОЦЕСУ

 

 

 

Бюджетний кодекс України  визначає бюджет як план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюють органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування впродовж бюджетного періоду.

Бюджетний процес містить такі стадії:

а) складання проектів бюджетів;

б) розгляд і прийняття закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети;

в) виконання бюджету , в тому числі  в разі необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети;

г) підготовка та розгляд звіту  про виконання бюджету і ухвалення рішення щодо нього.

Бюджет складається терміном на 1 рік. Цей термін має назву бюджетний  період і збігається в Україні  з календарним роком. Проте повний бюджетний цикл набагато триваліший. Від початку розробки проекту бюджету до затвердження звіту про його виконання проходить більш як 2 роки.

За своїм змістом бюджетний процес містить:

  • визначення фінансової та бюджетної політики;
  • розробку управлінських стратегій;
  • оцінку потреби, пріоритетів і можливостей бюджету;
  • розробку проекту бюджету, який узгоджується з визначеними підходами;
  • оцінку ефективності проекту;
  • затвердження бюджетів;
  • їх виконання;
  • контроль за їх виконанням.

Такі характеристики виводять бюджетний процес за межі традиційного постатейного планування видатків і надають учасникам бюджетного процесу, наділеним бюджетними повноваженнями, певну гнучкість і можливість удосконалювати свою діяльність. У бюджетному процесі на всіх його стадіях задіяні учасники бюджетного процесу, якими, відповідно до статті 20 Бюджетного кодексу України, визнаються органи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями.

Необхідно наголосити, що відповідно до вимог Бюджетного кодексу України  на всіх стадіях бюджетного процесу  здійснюється фінансовий контроль та аудит, а також оцінка ефективності використання бюджетних коштів. Бюджетним кодексом України закріплено низку чітких норм регулювання стадій бюджетного процесу - від стадії підготовки і розробки проекту закону про Державний бюджет України до розгляду звіту про його виконання.

За матеріальним змістом бюджет становить централізований грошовий фонд держави, який перебуває у постійному русі: щоденно до нього зараховують  надходження і здійснюють операції з витрат. У зв'язку з цим необхідна чітка, налагоджена система управління бюджетним процесом, щоб забезпечити своєчасне й повне надходження коштів за доходами і раціональне та ефективне їх використання. При цьому державні кошти - головна ланка фінансової системи держави, яка охоплює майже 80% усіх фінансових відносин і містить різноманітні фінансові інституції, за допомогою яких держава здійснює свою фінансову діяльність і виконує свої функції та завдання.

Президент України підписує Закон України про Державний  бюджет України на відповідний рік і закони України «Про внесення змін і доповнень до Закону про Державний бюджет України», а також інші закони, які стосуються бюджетного законодавства, звертається зі щорічним і позачерговими посланнями до Верховної Ради України. До бюджетних повноважень Президента України належить також застосування права вето щодо прийнятого Верховною Радою України Закону про Державний бюджет України на відповідний рік, законів «Про внесення змін і доповнень до Закону про Державний бюджет України», інших законів, які стосуються бюджетного законодавства із наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України із зауваженнями та пропозиціями.

Виконання бюджету - одна зі стадій бюджетного процесу, яка передбачає забезпечення повного і своєчасного надходження всіх передбачених бюджетом доходів і забезпечення всіх запланованих бюджетом видатків. Відповідно до статті 48 Бюджетного кодексу в Україні застосовується казначейська форма обслуговування державного бюджету. Тобто на Держказначейство покладено повноваження управління коштами в межах єдиного казначейського рахунку та здійснення контрольних функцій.

Процес управління наявними коштами - це досить складний механізм, що пояснюється залежністю функціонування бюджетної системи від двох визначальних чинників. По-перше, від налагодженості бюджетних і міжбюджетних відносин у суспільстві, які ґрунтуються насамперед на виборі правильної і доцільної для країни бюджетної політики. Крім того, важливими є дієвість чинної бюджетної системи, а також чітке бюджетне законодавство. По-друге, ефективне функціонування бюджетної системи залежить від організації управління нею.

Відповідно до статті 115 Конституції України і статті 47 Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України забезпечує і відповідає за виконання Державного бюджету України. Міністерство фінансів України здійснює загальну організацію та управління виконанням державного бюджету, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету. Державне казначейство України започаткувало казначейську форму виконання державного бюджету.

Казначейська форма  обслуговування Державного бюджету  України передбачає здійснення органами ДКУ:

  • операцій з коштами державного бюджету;
  • розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів;
  • ведення бухгалтерського обліку;
  • складання звітності про виконання державного бюджету.

Державне казначейство України є центральним органом  виконавчої влади, діяльність якого  спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра фінансів України (Указ Президента України «Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади» від 15 грудня 1999 року за № 1573). Держказначейство України керується у своїй діяльності Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства фінансів України.

Трирівнева структура  Державного казначейства України, максимально наближена до адміністративно-територіального поділу, дає змогу на сьогодні запроваджувати казначейське обслуговування місцевих бюджетів відповідно до вимог Бюджетного кодексу. Це закономірний етап перебудови бюджетної сфери, в якому казначейству відведено важливу роль.

Державне казначейство впродовж свого існування змушене  було оперативно вирішувати проблемні  питання, пов'язані і з охопленням у найкоротші терміни казначейським  обслуговуванням якомога більше бюджетних установ та одержувачів бюджетних коштів, і з отриманням звітності, тобто створювати достовірну базу даних про виконання бюджету за допомогою різних механізмів з використанням сучасних технологій, у тому числі Національного банку. Ці фактори зумовили фактично виконання ним нових функцій, не передбачених основоположними документами про його створення.

Згідно з Бюджетним  кодексом України доходи бюджету  й бюджетних установ поділяються  на доходи загального фонду та доходи спеціального фонду. Розподіл бюджету  на загальний та спеціальний фонди, їх складові частини визначаються виключно Бюджетним Кодексом та законом про Державний бюджет України.

На рівні бюджетних  установ доходи загального фонду - це державні кошти, що надійшли на рахунок  бюджетної установи із загального фонду державного або місцевого бюджету для її утримання. Єдиним джерелом доходів загального фонду бюджетних установ є асигнування з державного бюджету чи місцевих бюджетів.

Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних  коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Доходи бюджетних установ тісно пов'язані з поняттям розпорядника бюджетних коштів, за допомогою якого схема фінансових відносин бюджетної установи стає зрозумілішою.

Головні розпорядники бюджетних  коштів - бюджетні установи в особі  їх керівників, які відповідно до ст. 22 Бюджетного Кодексу України отримують  повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення витрат бюджету.

Розпорядник бюджетних  коштів нижчого рівня, в свою чергу, поділяють на таких, що мають власну мережу, та на розпорядників коштів без мережі.

Мережа розпорядника бюджетних коштів - згрупована головним розпорядником бюджетних коштів відповідно до законодавства України  вичерпна інформація щодо розпорядників  бюджетних коштів нижчого рівня, які у своїй діяльності підпорядковані відповідному головному розпоряднику та/або діяльність яких координується ним, та одержувачів бюджетних коштів.

<p class="dash0410_0431_0437_0430_0446_0020_0441_043f_0438_0441_043a_0430" style=" margin-left: 0pt; text-align: justify; text-indent:

Информация о работе Основи організації органу державної казначейської служби України