Отчет по практике по финансам и кредиту

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ

ВУГЛЕДАРСЬКИЙ КОЛЕДЖ

 

 

 

 

ЗВІТ

З НАВЧАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ

з «Фінансів»

 

 

 

 

Студента(ки)          Коржик Аліни Едуардівни

(П.І.Б.)

Групи ФіКм-12

Спеціальності 5.03050801 «Фінанси і кредит»

 

 

 

 

Керівник практики    викладач Ткаченко Ю.Д.

 

 

 

 

Звіт захищено з оцінкою___________________________________________________________

                                               (за національною та шкалою  ECTS)

 

 

_________ 2014 р.______________________________________________

(дата захисту)                                               (П.І.Б. та підпис викладача)

 

 

 

 

Вугледар 2014

ЗМІСТ

 

ВСТУП	3
1.АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО  СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА	5
2.ДІАГНОСТИКА БАНКРУТСТВА	18
ВИСНОВКИ	22
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ	24

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

В умовах економічної кризи в Україні фінансові аспекти діяльності підприємства стають особливо актуальними, тому зміцнення фінансового становища, раннє виявлення та запобігання ознак банкрутства є основними передумовами виживання і поступового переходу підприємства до впевненого розвитку в майбутньому.

 В умовах ринкової економіки  банкрутство підприємств - звичайне  явище. З кожних 100 новостворених  підприємств на ринку залишаються 20-30. У США, наприклад, загальна кількість  підприємств, оголошених банкрутами  в 2007 р., становило близько 30000, а в  Росії - 2040 і в Україні спостерігається  тенденція до збільшення кількості  порушених справ про банкрутство. Так, до початку 2008 р. кількість неплатоспроможних  підприємств досягло більше 50% від  усіх підприємств. Причини банкрутств  українських підприємств різноманітні. Головне в пошуках шляхів фінансового  оздоровлення неспроможних підприємств - це кваліфіковане дослідження  причин, що породжують банкрутство. Зрозуміло, одна з головних причин  виникнення банкрутства - це інфляція.  Характер інфляції в Україні  може бути пояснений не тільки  руйнуванням грошової маси внаслідок  гіпертрофованого попиту, але також:

1. Структурними диспропорціями між галузями економіки, що залишилися від централізованої планової системи; мікро-і макроекономічні перекоси не тільки не відповідають стандартам ринкової економіки, але й не дозволяють швидко перемогти інфляцію, яка може бути зупинена тільки після радикальних структурних перетворень;
2. Високим рівнем монополізації економіки, що пояснює монопольний характер поведінки виробників на ринку і встановлювані ними монопольні ціни;
3. Глобальної мілітаризацією економіки, великою армією, розривом між попитом на споживчі товари, який пред'являє населення, і ринковим пропозицією цих товарів не може бути легко усунутий, що зберігає базу для зростання інфляції.

 Негативний вплив високої  інфляції полягає в наступному:

1. Знецінюються доходи населення.
2. Відбувається перерозподіл національного багатства від найбідніших до найбільш багатим верствам населення, що підриває соціальну стабільність суспільства і посилює соціальне розшарування.
3. Руйнується грошова система країни, іноземні грошові знаки витісняють грошову валюту, розцвітає бартер.
4. Грошові накопичення населення і підприємств знецінюються.
5. Неможливі інвестиції, ніякі довгострокові рішення не можуть бути прийняті, підривається база для економічного зростання.

 Також можна стверджувати, що  інфляція в Україні спричинена  диспропорціями суспільного відтворення  в складних перехідних умовах  до ринкової економіки і розпаду  традиційних зв'язків з колишніми  союзними республіками, тому домінантою  в антиінфляційній стратегії  і політики повинен бути відтворювальний  процес і першочерговим завданням  у боротьбі з інфляцією є  подолання економічного спаду , ефективна  інвестиційна політика, формування  стабільної макроекономічної структури  ринку з метою поступового  вирівнювання диспропорцій суспільного  відтворення.

 Найбільшу питому вагу з  числа завершених справ з банкрутства  припадає на промислові підприємства - 8.2% і торгові - 7.3%, а найменша  питома вага - на науково-виробничі  підприємства і фермерські - по 1.6%.

 Дуже багато хто боїться  неспроможності, пов'язуючи з банкрутством  кінець всіх своїх починань. Насправді  це не так. Неможливо збанкрутувати, якщо не мати ніяких коштів  і нічого не робити, але якщо  хтось намагається зробити хоча  б один крок в економіці, він  завжди повинен бути готовий  до провалу, нести певний ризик.

 Метою роботи є розробка  заходів щодо зниження ризику  банкрутства на основі проведення  фінансового аналізу підприємства.

 

 

1. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

 

Аналіз майнового стану передбачає розрахунок таких показників як частка основних засобів в активах, коефіцієнт зносу основних засобів, показник мобільності активів тощо. Ці показники характеризують ефективність використання основних засобів підприємства та ступінь їх зносу.

Частка основних засобів в активах характеризує частку коштів, які інвестовані в основні засоби, у валюті балансу.

 

(1.1)

 

Коефіцієнт зносу основних засобів характеризує рівень фізичного і морального зносу основних фондів.

 

     (1.2)

 

Коефіцієнт оновлення основних засобів характеризує рівень фізичного і морального оновлення основних фондів.

 

 

(1.3)

 

 

Частка оборотних виробничих активів характеризує частку мобільних виробничих активів у валюті балансу.

 

      (1.4)

 

Коефіцієнт мобільності активів показує, скільки обігових коштів припадає на одиницю необігових, характеризує потенційну можливість перетворення активів у ліквідні кошти.

 

     (1.5)

 

Результати розрахунку показників майнового стану (і інших груп показників) та їх зміни в динаміці доцільно представити у вигляді табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Показники майнового стану

Показник	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	Відхилення, +/-
Частка основних засобів в активах	0,5	0,5	0
Коефіцієнт зносу основних засобів	0,03	0,15	0,12
Коефіцієнт оновлення основних засобів	-	0,07	-
Частка оборотних виробничих активів	0,001	0,001	0
Коефіцієнт мобільності активів	0,7	0,5	-0,2

 

За даними таблиці 1.1 можна зробити наступні висновки. Частка основних засобів в активах протягом аналізованого періоду залишилась незмінною. Слід зазначити,що результат розрахунку цього показника свідчить про фондоємний характер виробництва,оскільки більшу частку загального обсягу активів підприємства займають саме основні фонди. Коєфіціент зносу протягом року зменшився. Також протягом року відбулося незначне оновлення основних засобів на 7%. Частка оборотних виробничих активів у валюті балансу становить 0,001 на кінець і на початок звітного періоду,він залишається незмінним.  Показник мобільності протягом року практично не змінився за рахунок обсягу оборотних активів.

Оцінити, наскільки ефективно підприємство використовує свої ресурси (засоби) дозволяє аналіз ділової активності, оскільки саме цей показник зумовлює платоспроможність, фінансову стійкість та стабільність діяльності господарюючого суб’єкта.

Ділова активність проявляється в активності розвитку підприємства на ринку, швидкості обороту засобів підприємства. Критеріями ділової активності є рівень ефективності використання ресурсів підприємства, стійкість економічного зростання, ступінь виконання завдання за основними показниками господарської діяльності тощо.

Коефіцієнт оборотності активів (ресурсовіддача, коефіцієнт трансформації) показує, скільки отримано чистої виручки від реалізації продукції на одиницю коштів, інвестованих в активи.

 

    (1.6)

 

Показник фондовіддачі характеризує, скільки виручки припадає на одиницю основних виробничих фондів.

 

     (1.7)

 

Коефіцієнт оборотності обігових коштів характеризує кількість оборотів обігових коштів за звітний період (рік) і дозволяє проаналізувати можливість вивільнення їх з господарської діяльності та визначити напрями більш ефективного використання.

 

      (1.8)

Період одного обороту обігових коштів характеризує середній період від витрачення коштів на виробництво продукції до отримання коштів за реалізовану продукцію.

        (1.9)

 

Коефіцієнт оборотності запасів (показник інтенсивності використання запасів) показує кількість оборотів коштів, інвестованих у запаси.

 

      (1.10)

 

Період одного обороту запасів характеризує період, протягом якого запаси трансформуються в кошти.

 

       (1.11)

 

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показує, у скільки разів виручка перевищує середню дебіторську заборгованість. Збільшення величини цього показника свідчить про збільшення виручки, обумовлене вчасними розрахунками з дебіторами. Розраховується за формулою:

 

      (1.12)

 

Період погашення дебіторської заборгованості характеризує кількість днів, за яку обертається дебіторська заборгованість. Розраховується цей показник наступним чином:

 

         (1.13)

Період погашення кредиторської заборгованості (днів) показує середній період сплати господарюючим суб’єктом короткострокової заборгованості.

 

      (1.14)

 

Результати розрахунку показників ділової активності підприємства представлені в табл. 1.2.

Таблиця 1.2

Показники ділової активності

Показник	На початок періоду	На кінець періоду	Відхилення     (+/-)
Коефіцієнт оборотності активів	1,02	1,5	0,48
Фондовіддача	2,2	2,7	0,5
Коефіцієнт оборотності обігових коштів	2,5	4,6	2,1
Період одного обороту обігових коштів	144	78,3	-65,7
Коефіцієнт оборотності запасів	13,3	260,6	247,3
Період одного обороту запасів	27,1	1,4	-25,7
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	0,99	5,46	4,47
Період погашення дебіторської заборгованості	363,6	65,9	-297,7
Період погашення кредиторської заборгованості	0,07	0,1	0,03

 

Дані таблиці 1.2 свідчать про достатню ділову активність підприємства, зокрема показник фондовіддачі становить 2,2 і 2,7 на початок і кінець періоду відповідно, тобто одиниця коштів вкладена в основні засоби приносить підприємству 2 гривні чистої виручки. Значення показника трансформації свідчить про те, що виробничий цикл підприємства триває менше року. Значення коефіцієнту оборотності обігових коштів свідчать про прискорення оборотності на кінець аналізованого періоду.