Пенсійний фонд України

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                    Накопичувальне пенсійне

                                                             забезпечення

Рис.1.1.Схема структури  системи пенсійного забезпечення в  Україні. [20,c.20]

 

За своєю соціальною та економічною природою зазначені складові мають суттєві відмінності, але їх поєднання в межах єдиного державного обов’язкового пенсійного механізму передбачає наявність певних загальних принципів, яким вони підпорядковані. Ці принципи визначені статтею 7 Закону України  “ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, а саме:

• законодавче визначення умов і порядку здійснення загальнообов’язкового державного пенсійного страхування;
• обов’язкове страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності;
• зацікавленість кожної працездатної особи у власному матеріальному забезпеченні після виходу на пенсію;
• рівноправність застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат і виконання обов’язків зі сплати страхових внесків на  загальнообов’язкове державне пенсійне страхування;
• фінансування видатків на виплату пенсій , надання соціальних послуг за рахунок  страхових внесків, бюджетних коштів і коштів цільових фондів;
• спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду для оплати договорів страхування  довічної пенсії та одноразової виплати залежно від розмірів накопичень застрахованої особи з урахуванням інвестиційного доходу;
• відповідальність суб’єктів системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування за порушення норм законодавства щодо пенсійного забезпечення, а також за невиконання покладених на них обов’язків.

Суб’єктами пенсійної  системи в згідно Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” є страхувальники, Пенсійний фонд, уповноважений банк, підприємства, установи та організації, що здійснюють виплату і доставку пенсій, застраховані особи,  страхові організації,  зберігач,   недержавні  пенсійні  фонди,  Накопичувальний  фонд, юридичні    особи,  які  здійснюють  управління   Накопичувальним    фондом. Страхувальниками в системі пенсійного забезпечення за Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” можуть бути:

• роботодавці (підприємства, установи, організації, профспілки, фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, колективні та орендні підприємства, дипломатичні представництва, консульські установи України, іноземні дипломатичні представництва та інші суб’єкти господарської діяльності не заборонені законодавством України);
• фонд загальнообов’язкового державного страхування України на випадок безробіття;
• фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України;
• підприємства, установи, організації, військові частини та органи, які виплачують заробітну плату (винагороду), грошове забезпечення, допомогу;

В свою чергу законодавством визначається хто може бути застрахованою  особою (Рис. 1.2)

 

 

 

 

 

 

Рис.1.2. Схема визначення застрахованої особи. [ 9 ]

 

Страхувальник має право:

• безоплатно отримувати від органів Пенсійному фонду інформацію, необхідну для виконання своїх обов’язків;
• оскаржувати рішення органів Пенсійного фонду та їх посадових осіб;
• захищати свої права та законні інтереси, а також права та законні інтереси застрахованих осіб, у тому числі в суді.

Згідно законодавства  України загальнообов’язковому  державному пенсійному страхуванню  підлягають всі працюючі особи, за виключенням  військовослужбовців офіцерського складу, військовослужбовців надстрокової служби. Пенсійному страхуванню підлягають і особи, які отримують допомогу по безробіттю.

Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” передбачена можливість добровільної участі у пенсійному страхуванні (стаття 12). Право на добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування мають особи, які досягли 16-річного віку та не належать до кола осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до статті 11 цього закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають та працюють на території України, громадяни України, які постійно проживають або працюють за межами України.

Слід зазначити, що законодавством України надається право добровільної участі як у солідарній, так і  в накопичувальній системі пенсійного страхування або одночасно в  обох системах.

Природа солідарної пенсійної  системи полягає  в тому, що вона функціонує в режимі забезпечення поточних виплат. В солідарній системі працездатне покоління громадян, сплачуючи страхові внески, формує фінансові ресурси, які відразу спрямовуються на виплату пенсій непрацездатному поколінню.

У рамках солідарної системи  законодавчо запроваджено різноманітні форми підтримки непрацездатних осіб (пенсіонерів).

Кошти солідарної систем спрямовуються також на фінансування соціальних послуг – допомоги на поховання  пенсіонера.

Принципово важливим механізмом, запровадженим у цій  системі пенсійного страхування, є розмежування джерел фінансування пенсій, призначених за різними пенсійними програмами. Завдяки цьому механізму пенсії, призначені за спеціальними правилами, відмінними від визначених Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, фінансуються з двох джерел: із солідарної системи (Пенсійним фондом) – у розмірі страхової пенсії; із Державного бюджету України – різниця між розміром пенсії, призначеної за спеціальною пенсійною програмою, та розміром страхової пенсії.

Певні витрати солідарної системи покладено на фонди загальнообов’язкового  державного соціального страхування, зокрема витрати на виплату достроково призначених пенсій за Законом “Про зайнятість населення” у період до досягнення особами, які достроково виходять на пенсію, пенсійного віку, а також сплату страхових внесків у періоди тимчасової непрацездатності застрахованих осіб. [20, c.34]

Страхові внески до солідарної системи нараховуються для роботодавця  – у розмірі 32 % суми фактичних  витрат на оплату праці працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних витрат; для найманих працівників від 1 до 5 % (залежно від рівня доходу, а також встановлено підвищені ставки для окремих категорій працівників) суми доходу у вигляді заробітної плати.

У солідарній системі  призначаються такі види пенсій:

• за віком;
• по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства);
• пенсія у зв’язку з втратою годувальника.

Особі, яка має одночасно  право на різні види пенсій , призначається  один із цих видів пенсії за її вибором.

На мінімальний розмір пенсії застрахована особа має право  за умови наявності повного страхового стажу: у чоловіків – 25 років, у жінок – 20 років.

Страховий стаж – це період, протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому  державному пенсійному страхуванню  та за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі не меншій за мінімальний  страховий внесок.

У системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування застосовується персоніфікованих облік. Персоніфікований облік у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування – це організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що використовується в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування в порядку, визначеному цим законом.

Другою складовою системи  загальнообов’язкового державного пенсійного страхування є накопичувальна система.

Суть такої системи  полягає у тому, що частина обов’язкових внесків до пенсійної системи накопичуватиметься у єдиному Накопичувальному фонді й обліковуватиметься на індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках громадян, які (та на користь яких ) сплачуватимуть страхові внески. Ці кошти інвестуватимуться в економіку країни з метою отримання інвестиційного доходу і захисту їх від інфляційних процесів.

Накопичувальний фонд створюється  Пенсійним фондом як цільовий позабюджетний  фонд , який акумулює кошти застрахованих  осіб.

Згідно із статтею 54 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” за рахунок коштів Накопичувального фонду здійснюються такі види виплат:

1. Довічна пенсія: довічна пенсія з установленим періодом; довічна обумовлена пенсія; довічна пенсія подружжя.
2. Одноразова виплата.

Третім рівнем пенсійного забезпечення в Україні є система  недержавного пенсійного забезпечення.

Система недержавного пенсійного забезпечення – це складова частина  системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових до загальнообов’язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат.

Недержавні пенсійні фонди можуть здійснювати такі види пенсійних виплат, як пенсія на визначений строк та одноразова пенсійна виплата.

Розміри пенсійних виплат визначаються виходячи з сум пенсійних  коштів, що обліковуються на індивідуальному  пенсійному рахунку учасника фонду, тривалості виплати та формули розрахунку величини пенсії на визначений строк.

Правове регулювання  у сфері загальнобов’язкового державного пенсійного страхування можна визначити  як форму регулювання суспільних відносин у цій сфері, за допомогою  якої поведінка учасників цих відносин приводиться у відповідність до вимог, що містяться у нормах права.

Об’єктом правового  регулювання є суспільні відносини, що виникають у сфері загальнообов’язкового  державного пенсійного страхування.

У процесі правового  регулювання у сфері пенсійного страхування використовуються як імперативні, так і диспозиційні правові норми та норми, які встановлюють міру відповідальності учасників правових відносин.

Об’єктивно переважна  більшість правових норм у сфері  пенсійного страхування має імперативний характер. Це пов’язано, передусім, з необхідністю встановлення чітких прав і обов’язків суб’єктів системи пенсійного страхування. Серед імперативних правових норм можна назвати встановлений обов’язок платників сплачувати страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, встановлення їх відповідальності за несвоєчасну сплату страхових внесків, принципи визначення права особи на пенсію та розрахунок її розміру.

До диспозитивних норм можна віднести положення Закону “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” щодо добровільної участі осіб у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. У цьому разі суб’єкти наділені правом вибору варіанта поведінки: брати чи не брати участь у добровільній системі пенсійного страхування.

Коротко поняття правовідносин  у сфері загальнообов’язкового  державного пенсійного страхування  можна визначити як відносини, врегульовані нормами права. Правові відносини  у сфері загально-обов’язкового  державного пенсійного страхування виражаються у взаємних правах та обов’язках суб’єктів права у сфері пенсійного страхування.

Правові відносини у  сфері пенсійного страхування можна  поділити на такі групи:

1. Залежно від кількості суб’єктів:

- загальні (кількість  зобов’язаних суб’єктів не визначено);

- конкретні (кількість  зобов’язаних суб’єктів точно  визначена).

2. За кількісним складом суб’єктів:
• прості (правовідносини між двома суб’єктами);
• складні (правовідносини між трьома і більше суб’єктами).