Пенсійний фонд України

До першої групи правовідносин  можна віднести, наприклад, правовідносини між органами Пенсійного фонду та особою, яка звернулася за призначенням пенсії. До другої групи належать правовідносини з виплати пенсій, оскільки вони виникають між органом Пенсійного фонду, установою, що виплачує пенсії та самим пенсіонером.

3. Залежно від елемента юридичної норми (диспозиція або санкція), на підставі якої вони виникають:
• регулятивні;
• охоронні.

Правовідносини у сфері  загальнообов’язкового державного пенсійного страхування можна класифікувати  за правовими інститутами пенсійного страхування, предметом регулювання, характером участі у них суб’єктів пенсійного страхування і таке інше.

Що стосується учасників  правовідносин у сфері загальнообов’язкового  державного пенсійного страхування, то всіх їх умовно можна поділити на три великі групи:

1) Учасники правовідносин  у сфері пенсійних виплат, до  яких належать застраховані особи,  Пенсійний фонд України в особі  його органів та організації,  уповноважені здійснювати виплату  та доставку пенсій.

2) Суб’єкти правовідносин у сфері сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. Сюди належать страхувальники, застраховані особи, Пенсійний фонд України в особі його органів.

3) Правовідносини, що  виникають у сфері управління  загальнообов’язковим державним  пенсійним страхуванням Суб’єктами правовідносин є Президент України, Кабінет Міністрів України,  Пенсійний фонд України, інші державні органи.

Що стосується законодавчої  та нормативно-правової бази загально-обов’язкового  державного пенсійного страхування, то  згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що передбачає право на забезпечення їх у разі повної , часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.  Це право гарантується загальнообов’язковим державним пенсійним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ та організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Саме ця норма Конституції є правовою основою системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, частиною якого є пенсійне страхування.

Базовим законом у сфері загальнообов’язкового  державного пенсійного страхування  є Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Основним законом, що регулює питання  загальнообов’язкового державного  пенсійного страхування, є Закон  України “Про загальнообов’язкове  держане пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року № 1058- IV.

Важливим у Законі “Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування” є  те, що вперше визначено поняття  пенсійного законодавства та предмет  його правового регулювання.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються:

• види пенсійного забезпечення;
• умови участі в пенсійній системі чи її рівнях;
• пенсійний вік для чоловіків і жінок, з досягненням якого особа має право на пенсійні виплати;
• джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення;
• умови, норми та порядок пенсійного забезпечення;
• організація та порядок управління в системі пенсійного забезпечення.

Сьогодні питання пенсійного забезпечення регулюється більш  ніж двадцятьма законами України, які  встановлюють спеціальні умови пенсійного забезпечення окремих категорій осіб. Це закони України “Про державну службу”, “Про службу в органах місцевого самоврядування”, “Про Національний банк України”, ”Про статус народного депутата”, ”Про донорство крові та її компонентів”, “Про статус гірських населених пунктів” та інші.

Крім Конституції та законів  України, правове регулювання у  сфері пенсійного забезпечення здійснюється на підставі інших актів законодавства: актів Президента України, Кабінету Міністрів України, а також відомчих нормативно-правових актів органів  виконавчої влади.

Зазначені акти законодавства та інші нормативно-правові акти видаються  на підставі та на виконання відповідних  законів, які можуть містити прямі  посилання на необхідність видання  підзаконних актів, або визначають повноваження органів влади та їх посадових осіб щодо здійснення правового регулювання (видання нормативно-правових актів).

Статтею 103 Закону України “Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування” встановлено  право давати роз’яснення щодо застосування його норм. Таке право, зокрема, мають Пенсійний фонд України і Міністерство праці та соціальної політики України щодо норм, які стосуються призначення і виплати пенсій.

В умовах постійного зростання кількості  суспільних відносин, які підлягають правовому регулюванню, всі питання, пов’язані із загальнообов’язковим державним пенсійним страхуванням, неможливо врегулювати одним або кількома спеціалізованими законодавчими актами. Відповідно виникає потреба у застосуванні правових норм інших галузей права.

Що стосується застосування норм міжнародного права та норм міжнародних договорів у сфері загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, то за загальним правилом норми національного законодавства застосовують у частині, що не суперечить міжнародним договорам,  згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Не є винятком і законодавство у сфері загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Згідно з абзацом другим статті 4 Закону “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

В першу чергу міжнародними договорами, законами та законодавчими актами України, актами Президента України регулюються правовідносини у сфері пенсійного забезпечення в країні. Правове регулювання створює сприятливі  умови для розвитку та успішного функціонування трьох рівнів пенсійної системи в Україні: солідарної, накопичувальної систем та системи недержавного пенсійного забезпечення.

Розділ 2. Система соціального страхування та пенсійна система в Україні на сучасному етапі розвитку

Кошти на соціальне страхування: Основним джерелом формування коштів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування визначені страхові внески страхувальників – роботодавців та застрахованих осіб, асигнування державного бюджету; суми фінансових санкцій, застосованих до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб за порушення встановленого порядку сплати страхових внесків та використання коштів фондів, а також суми адміністративних штрафів, накладених на посадових осіб та громадян за такі порушення; прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів фондів, у тому числі резерву коштів фондів, на депозитному рахунку; благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб; інші надходження відповідно до законодавства України.

Розміри внесків на загальнообов’язкове  державне соціальне страхування щорічно встановлюються Верховною Радою України відповідно для роботодавців і застрахованих осіб з кожного виду страхування на календарний рік одночасно із затвердженням Державного бюджету України. Кошти цільових страхових фондів не включаються до складу Державного бюджету України.

Кошти Фонду  загально-обов’язкового  державного соціального страхування  України на випадок безробіття використовуються на виплату матеріального забезпечення та надання послуг.

Види матеріального  забезпечення:

• допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності;
• матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;
• допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

Види соціальних послуг:

• пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних та фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних;
• інформаційні та консультаційні послуги, пов’язані з працевлаштуванням.

Впровадження загальнообов’язкового  державного соціального страхування  на випадок безробіття розширило  активну політику на ринку праці. Програми активних заходів реалізовувались в значних обсягах та за різними напрямами, що сприяло закріпленню позитивних тенденцій на ринку праці, зокрема збільшенню зайнятості та зменшенню безробіття. Серед цих програм особливого поширення набули інформаційні та профорієнтаційні послуги, створення банку вакансій та пошук підходящої роботи в автоматизованому режимі:

- На вільні та новостворені робочі місця працевлаштовано 1049,8 тис. осіб, що на 6,7 відсотка більше, ніж у 2004 році та на 34,7 тис. більше, ніж пе-редбачалось основними параметрами бюджетної програми. Рівень праце-влаштування збільшився з 33,9 %  у 2004 році до 36,4 %  у 2005 році. [20,c.5]

- Шляхом надання дотацій роботодавцям із коштів Фонду загально-обов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, було працевлаштовано 43,1 тис. осіб, що на 0,4 %  більше, ніж у 2004 році. [20,c.5]

- За підтримки служби зайнятості у 2005 році організували власну справу як суб’єкти підприємницької діяльності 50,5 тис. безробітних, які отримали одноразово допомогу по безробіттю для зайняття підприємницькою діяльністю (у 2004 році – 52,7 тис. осіб). Основними напрямами організації підприємницької діяльності таких безробітних були сільське господарство (фермерство, птахівництво, тепличне господарство), торгівля, пошиття одягу, автосервіс, транспортні послуги. [20,c.5]

- Професійне навчання проходили 193,3 тис. безробітних, що на 4,8 % більше ніж у 2004 році.  У 2005 році підвищили кваліфікацію 83,8 тис. безробітних, що майже на половину більше ніж у попередньому році. [20,c.6]

- Протягом 2005 року 733,6 тис. особам були надані консультаційні послуги, 2,3 млн. незайнятих громадян надані профорієнтаційні послуги. Відбулося подальше збільшення професійного інформування безробітних та їх залучення до участі в семінарах із техніки самостійного пошуку роботи, орієнтації на підприємництво тощо. В 2005 році 1,5 млн. безробітних взяли участь у таких семінарах. [20,c.6]

- У громадських роботах взяли участь 419,2 тис. незайнятих громадян, що на 1,2 відсотка більше ніж у 2004 році. [20,c.6]

- Станом на 1 січня 2006 року потреба підприємств, установ та організацій у працівниках становила 186,6 тис. осіб, що на 12,1 % більше ніж на відповідну дату попереднього року, це дозволило скоротити дисбаланс між пропозицією робочої сили та попитом на неї з 6 осіб на 1 січня 2005 року до 5 осіб станом на 1 січня 2006 року. [20, c. 6]

Стаття 111 Закону України  “Про Державний бюджет України на 2006 рік”: установити, що у 2006 році в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, здійснюється фінансування за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття оплачуваних громадських робіт для безробітних; розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”; повернення коштів виплачених як допомога по безробіттю одноразово для організації безробітними підприємницької діяльності, у разі нездійснення такої діяльності протягом шести календарних місяців з дня отримання допомоги. В Додатку 1 ми можемо побачити бюджет Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття в період з 2002 по 2006 роки.

Страхування у зв’язку  з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням  та похованням, спрямовуються на фінансування:

1) допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною);

2) допомоги по вагітності та пологах;

3) допомоги при народженні дитини;

4) допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

5) допомоги на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві);

6) забезпечення оздоровчих заходів (оплата путівок на санаторно-курортне лікування застрахованим особам та членам їх сімей, до дитячих оздоровчих закладів, часткове утримання санаторіїв-профілакторіїв, надання соціальних послуг у позашкільній роботі з дітьми).

Законом забезпечені  рівні умови надання застрахованим  особам допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах, при народженні дитини, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та на поховання незалежно від виду діяльності, форми власності та господарювання.