Автор работы: Пользователь скрыл имя, 19 Ноября 2013 в 18:58, курсовая работа
Мета дослідження – визначити особливості аналізу та планування податкових платежів підприємства.
Завдання дослідження:
визначити сутність та основні підходи до класифікації податкових платежів;
провести аналіз факторів, що обумовлюють склад та обсяг податкових платежів підприємства;
дати характеристику показникам ефективності оподаткування підприємства;
провести аналіз обсягу, складу та ефективності податкових платежів підприємства;
обґрунтувати плановий обсяг податкових платежів на майбутні періоди.
Вступ 3
1. Сутність та класифікація податкових платежів підприємства 5
2. Фактори, що обумовлюють склад та обсяг податкових платежів підприємства 7
3. Показники ефективності оподаткування підприємства 12
4. Аналіз обсягу, складу та ефективності податкових платежів ТОВ "Укрдомсервіс" 13
5. Дослідження динаміки обсягу бази оподаткування ТОВ "Укрдомсервіс" 19
6. Обґрунтування планового обсягу податкових платежів підприємства 28
Висновки 38
Список використаних джерел 42
Додатки 47
Вигідність такого підходу прослідковується за наведеними розрахунками на прикладі двох підприємств за різних умов. Одне підприємство придбало (купило) товар у платника ПДВ за ціною 180 грн., що включає ПДВ, при цьому у нього податковий кредит складає 30 грн. Друге – придбало аналогічний товар у “єдинника” за ціною, яка зменшена на суму ПДВ, тобто за 150 грн. без права на податковий кредит. Обидва підприємства реалізують цей товар за ціною 240 грн. (у тому числі ПДВ – 40 грн.). Виникнення податкового кредиту і податкових зобов’язань у підприємств-покупців, а також відображення у податковому обліку цих операцій представлено у табл. 3 і 4.
Відображення податкових зобов’язань та податкового кредиту
при покупці товару у платника ПДВ, грн.
Зміст операції |
Сума |
Податковий кредит |
Податкові зобов’я-зання |
Валовий доход |
Валові витрати |
Отримано товар від |
180 |
30 |
- |
- |
150 |
Реалізовано товар покупцю за ціною 200 грн., крім того ПДВ – 40 грн. |
240 |
- |
40 |
200 |
- |
Отже, у першому випадку (табл. 3) підприємство, що придбало товар у платника ПДВ, сплачує за товар 180 грн. і його податкові зобов’язання щодо ПДВ складуть 40 грн. (200 х 0,2 = 40 грн.). До бюджету підприємство перерахує 10 грн. ПДВ – (40 – 30 = 10 грн.). Різниця між валовим доходом і валовими витратами з податку на прибуток складатиме 50 грн.
Розглянемо другий випадок, коли товар придбано у “єдинника”, який не сплачує ПДВ (табл. 4).
Зміст операції |
Сума |
Податковий кредит |
Податкові зобов’я-зання |
Валовий доход |
Валові витрати |
Отримано товар від |
150 |
- |
- |
- |
150 |
Реалізовано товар покупцю за ціною 200 грн., крім того, ПДВ – 40 грн. |
240 |
- |
40 |
200 |
- |
У цьому випадку (табл. 4) вартість придбання товару обійдеться підприємству у 150 грн., податкові зобов’язання щодо ПДВ складатимуть 40 грн. і до бюджету підприємство перерахує 40 грн., оскільки у нього відсутній податковий кредит. Податковий облік, порівняно з попереднім прикладом, не зміниться.
У підсумку, як ми бачимо, загальна сума, яка підлягає сплаті, для обох підприємств є однаковою – 190 грн. Різниця буде лише в тому, що підприємство, яке придбало (купило) товар у неплатника ПДВ, перераховує до бюджету 40 грн. як податкові зобов’язання по ПДВ до 20 числа місяця, що настає за звітним, тоді як підприємство, що придбало (купило) товар у платника ПДВ, має витратити 30 грн. (тобто скоротити свої оборотні кошти) вже при купівлі товару. Таким чином, придбання товару у неплатника ПДВ (за умови зниження ціни на суму ПДВ) було б вигіднішим за таких умов, ніж у платника ПДВ.
Для суб’єктів малого підприємництва – юридичних осіб при переході на спрощену систему оподаткування та забезпечення її ефективності важливим є кінцевий фінансовий результат. Тому доцільним є обґрунтування величини мінімальної торговельної націнки, яка б забезпечила необхідні прибутки. Методичні підходи в цьому плані запропоновано, виходячи із того, що оподаткування суб’єкта малого підприємництва здійснюється за ставкою єдиного податку 6% від виручки та ПДВ – 20%.
Отже, у цьому випадку виручку від реалізації МП “Укрдомсервіс” визначимо за формулою:
, |
де ВР – виручка від реалізації товарів;
Q – кількість товару
Цр – ціна реалізації;
Цз – закупівельна ціна.
, |
де Тн – торговельна націнка.
Обсяг реалізації:
V = Q x Ц р, |
Величина єдиного податку:
, |
Величина ПДВ:
, |
|
|
де П – прибуток.
За умови, коли валові витрати дорівнюють прибутку: П=ВВ або П–ВВ=0, де ВВ – валові витрати, тоді:
, |
Проведемо спрощення цієї формули:
, або |
|
|
Мінімальна націнка – це беззбитковість торговельного підприємства.
Проведемо подальше спрощення формули:
або
або
,
де Цз>0 і Q>0, тому права частина рівняння теж буде більше за нуль. Якщо:
0,7733 Тн – 0,8333 > 0;
0,7733 Тн > 0,8333 ;
Тн > 1,0776;
Тн > 7,76% – мінімальна торговельна націнка.
Для отримання прибутку, за умови оподаткування за єдиною ставкою податку, торговельна націнка має бути більше, ніж 7,76%. Точка беззбитковості:
Запропоновані методичні підходи до обґрунтування торговельної націнки покажемо на прикладі.
Приклад 1. Розрахуємо мінімальну кількість товару за умови, коли:
торговельна націнка дорівнює 10%; 20%; 30%;
валові витрати (ВВ) – 100 000 грн.;
закупівельна ціна – 30 грн.
шт.;
шт.;
шт.;
Оподаткування за єдиною ставкою 10%: ;
;
;
;
0,9 Тн –1 > 0. Ліва частина буде більше за 0 при Цз >0 і Q >0 за умови:
Þ Тн > 11,11% (мінімальна торговельна націнка).
Для отримання прибутку за умови оподаткування за єдиною ставкою податку, торговельна націнка має бути більше, ніж 11,11%. Точка беззбитковості:
Приклад 2. Може здаватися, що для подолання нульової рентабельності торговельна націнка повинна бути 10%.
Цз = 30%;
Цр = 33%;
Пє = 33х0,1 = 3,3 (грн.);
33 грн. – 3,3 грн. = 29,7 грн. < 30 грн.;
Проведемо розрахунок за даними попереднього прикладу (1). Торговельна націнка 20% і 30%.
шт.;
шт.;
Аналіз розрахунків згідно наведених прикладів показує, що навіть у разі торговельної націнки на товар Тн = 30%, для покриття валових витрат торговельне підприємство повинне продати меншу кількість товару при оподаткуванні за ставкою єдиного податку в 6% і сплаті ПДВ, ніж при оподаткуванні за ставкою єдиного податку в 10%. Тому оподаткування за ставкою єдиного податку в 6% є більш прийнятним для торговельних підприємств.
Податкове регулювання підприємницької діяльності держава здійснює за допомогою податків. Податки - це обов’язкові платежі, що стягуються виключно державою у відповідності з податковим законодавством з юридичних і фізичних осіб на основі обов’язковості й безоплатності в бюджет та державні цільові фонди для фінансування потреб держави.
Податки мають подвійний характер: з одного боку, вони виступають специфічною формою виробничих відносин, у чому і є їхній суспільний зміст, а, з іншого – є частиною вартості національного доходу у грошовій формі, що характеризує їхній матеріальний зміст. Для розкриття сутності податків, їхнього впливу на підприємницьку діяльність важливе значення мають їхні функції. Функція податку - це прояв його сутності в дії, спосіб вираження його властивостей. Вона показує, яким чином реалізується суспільне призначення даної фінансової категорії як інструменту вартісного розподілу й перерозподілу національного доходу.
Аналіз процесів, що мають місце у перехідній економіці, підтверджує необхідність та можливість здійснення впливу на підприємницьку діяльність податковими заходами. При цьому сама система оподаткування у процесі трансформації повинна набути нових структурних форм, відповідних змінам економічного середовища. Дані зміни стали складовою частиною комплексної податкової реформи в Україні.
Дослідження практики оподаткування у процесі реформ в Україні показало, що доки податкова система працює неефективно, вона не тільки в достатній мірі не виконує фіскальної функції, але стала одним із факторів загострення кризової ситуації у країні. Однією з головних причин цього, на наш погляд, виступає стратегія податкової політики, яка не відповідає умовам трансформаційної кризи, націленої, в першу чергу, на скорочення дефіциту державного бюджету. Податкова політика в частині непрямого оподаткування набуває агресивно фіскального характеру, що ускладнює міжгалузевий небанківський перелив капіталу та ставить бар’єри на шляху розгортання фінансових операцій.
Одним із стимулів більш інтенсивного розвитку малого підприємництва може стати відповідний механізм оподаткування. Першим етапом реформування податкової системи є кардинальні зміни в бік послаблення податкового тиску, запровадження такої системи оподаткування, яка відповідала б реальній структурі української економіки та повернула б податкам їх основні функції – регулювання економічної діяльності, наповнення бюджету та справедливий перерозподіл національного доходу. Сучасна податкова система, що передбачає передчасне та механічне перенесення в Україну європейського варіанта без її належного критичного осмислення, спричинила руйнівний вплив на українську економіку.
Удосконаленням оподаткування
підприємств взагалі і, зокрема,
суб’єктів малого підприємництва є
введення спрощеної системи
Переважна більшість малих підприємств
вибрала спрощений режим
Оцінка ефективності спрощеної системи оподаткування свідчить про те, що ця система не стимулює зростання швидкими темпами кількості малих підприємств та їх працівників, виступає гальмом для розвитку оптимального розміру малих та середніх підприємств, стимулює розвиток лише дрібних підприємств, що обумовлює необхідність кардинальних змін щодо “критеріальних порогів” для переходу на спрощений режим оподаткування та розробки нових концептуальних принципів цієї системи.
Перехід на спрощену систему оподаткування не виступає механічним гарантом ефекту, а за певних умов, може стати гальмом для розвитку малого підприємництва. Для обґрунтування доцільності вибору спрощеного режиму оподаткування для суб’єкта малого підприємництва можна запропонувати чотири методичних підходи:
1) порівняння суми податків за
звичайної та спрощеної
2) моделювання умов
3) обґрунтування величини цінових знижок, які можуть бути надані покупцям;
4) регулювання доходів і витрат.
Проведені розрахунки за даними методичними підходами свідчать про певну їх обґрунтованість і доцільність застосування для вибору варіанту системи оподаткування.
Важливою проблемою є стимулювання ефективної діяльності суб’єктів малого підприємництва через удосконалення спрощеного їх оподаткування. Запропоновані заходи на державному рівні, що знайшли відображення у проекті Податкового Кодексу, мають, на нашу думку, ряд недоліків. Основні з них – це використання в якості критерію для застосування спрощеного режиму оподаткування кількості працівників суб’єктів малого підприємництва; застосування різних спрощених режимів оподаткування в залежності від організаційно-правової форми малого підприємництва (фізична чи юридична особа), а також застосування спеціальних режимів оподаткування залежно від виду діяльності, яким займається СМП; спрощений підхід до запровадження нормативного доходу; проблематичними є звільнення СМП від сплати окремих податків за умов застосування спрощеної системи тощо.