Финансовая система и ее вплив на державу

     Упродовж  багатьох років проблеми банків, які  відчувають фінансову скруту, вирішувалися в основному методами, звичними для  приватного сектору. Ці методи зокрема  припускають збитки для інвесторів чи купівлю банку компаніями, що займаються операціями з приватними інвестиціями. 

     3.2 Причини світової фінансової  кризи 

     Основними її причинами експерти називають  надмірно експансивну грошову політику Федеральної резервної системи (ФРС) США, наявність величезного дисбалансу у світовій економіці, зокрема, великий  профіцит у зовнішній торгівлі Китаю, значний торговельний дефіцит у  США, недоліки системи управління ризиками в інвестиційних банках, недосконалість регулювання фінансових ринків на національному  і міжнародному рівнях. Сучасна фінансова  криза вимагає від світової спільноти  адекватних дій, але які з них  у цьому випадку можна визнати  такими? Для відповіді на це запитання  необхідно проаналізувати, по-перше, справжні причини, що породили кризу, і, по-друге, те, наскільки глибокою і  тривалою вона буде.

     Для розгляду факторів, що спричинили виникнення такої ситуації, слід дослідити глибинні причини подій і знайти правильні  рецепти розв'язання існуючих проблем, створити механізми, що допомагатимуть згладити майбутні потрясіння в економіці.

     Регулювання фінансової кризи досліджувалося західними  економістами, зокрема такими як: Г. Мінські (“Stabilizing an Unstable Economy”, 1986), Ч. Кіндлебергер (“The World in Depression” 1929-1939, 1971; “Manias, Panics and Crashes”, 1978), М. Фрідмен (“Monetary Policy in the Unated States: Design and Implementation”, 1981; “The Moral Consequences of Economic Growth”, 2005), М. Бордо (“Financial Crises in International Library of Macroeconomic and Financial History”, 1992; “The Defining Moment: The Great Depression and the American Economy in the Twentieith Century”, 1998), Р. Дорнбуш (“Stabilization, Debt, and Reform: Policy Analysis For Developing Countries”, 1993), П. Дібвіг, Д. Даймонд (“Bank runs, deposit insurance, and liquidity”, 1983), Р. Манделл (“The International Monetary system: Conflict and Reform”, 1965), Ф. Мишкін (автор понад 50 досліджень з питань монетарної політики та її впливу на фінансові ринки та економіку в цілому), С. Фішер (“Macroeconomics”, 1978; “Modern Hyper- and High Inflations” , 2002), К. Рейнхарт (“Leading Indicators of Currency Crises”, а також вітчизняними науковцями О. Василиком, С Мочерним, К. Рудим, В. Поповим і М. Монтесом.

     Останніми науковими публікаціями на цю тему були дослідження Дж. Сороса "Найгірша ринкова криза за 60 років", Л. Еліота "Криза - як все починалось", Т. Філіппона "Майбутнє фінансової індустрії", Дж. Арріжі, Б. Сільвера, І. Ахмада "Хаос та управління у сучасній світовій системі", Ф. Норріса "Аналіз новин: інша криза, інша гарантія", Б. Данилишина "Світова фінансова криза - тест для України", О. В’югіна "Фінансовий ринок: стратегія розвитку". 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     3.3 Наслідки світової кризи 

     Криза відбувається в основному через  перевиробництво (класична система  розвитку кризи). Першими в національній економіці страдає промисловість, яка виробляє товари довгострокового  використання. В основному, це важка  промисловість, автопром, підприємства з виробництва побутової техніки. Також першими страдають будівництво  і різні інвестиційні фонди. Це класичні приклади. Першими терплять зниження доходів маркетингові компанії. Якщо ці компанії відчувають фінансові труднощі, це є своєрідним індикатором початку  кризи, а за ними йдуть вже будівельні компанії. Логіка в тому, що будь-які  підприємства насамперед знижують витрати  на рекламу, якщо відчувають зниження доходів. У зв'язку з цим, рекламні фірми недоотримують і свої доходи. До речі, маркетологи вже в кінці  літа мали фінансові труднощі, що було передоднем кризи.

     Події, які супроводжують кризу:

1. Перевиробництво товарів. Тобто, товару виготовляється більше, ніж є на нього платоспроможний попит. При цьому перевиробництво є не абсолютним, а відносним, це означає, що потреби на товар є, але немає саме платоспроможного попиту на нього.
2. Різке падіння цін на товари, в наслідку переважання попиту над пропозицією.
3. Скорочення рівня виробництва товарів. Основним аргументом роботи підприємства є дохід. При падінні цін на товар, доходи підприємства падають, отже йде скорочення.
4. Масові банкрутства підприємств. Якщо падають доходи, то підприємства не в силі сплачувати свої боргові зобов'язання, що надалі приводить до ліквідації фірми.
5. Зниження зарплати і підвищення рівня безробіття.
6. Потрясіння в кредитній системі. Підприємства і робочі тягнуть за собою банки. Кредити банкам повною мірою не повертаються, депозити знімаються (бо труднощі зобов'язують народ активно використовувати свої банківські заощадження), нові кредити банками мало видаються, процентна ставка росте, слабкі банки приголомшує банкротство.

     Можна виділити шість основних аспектів, в яких проявилися наслідки світової фінансової кризи для української  банківської системи [34, c. 8]:

     1. Зниження довіри населення до  банків. Поширилися панічні настрої  серед вкладників комерційних  банків, викликані ситуацією навколо  Промінвестбанку, а також частково  спровоковані запровадженою в  жовтні 2008 року Національним банком  забороною на дострокове вилучення  депозитів.

     2. Серйозні труднощі українських  банків пов’язані з поверненням  до кінця 2008 року значних зовнішніх  запозичень, які активно залучалися  у попередні роки. А також складнощі  із залученням нових інвестицій, зумовлені кризовими явищами  на європейських фінансових ринках  та зниженням кредитних рейтингів  значної частини українських  банків.

     3. Наслідком фінансової кризи стала  нестабільність на валютному  ринку. Хоча вона має більше  внутрішній спекулятивний характер, проте призводить до нестабільності  міжбанківського валютного ринку,  зменшення резервів НБУ, який  змушений продавати валюту для  задоволення ажіотажного попиту.

     4. Криза істотно вплинула і на  підвищення процентних ставок  за кредитами. 

     5. Наслідком кризи є той факт, що в усьому світі порятунок  фінансових установ став завданням  держави – вона вливала бюджетні  кошти, а також брала комерційні  банки під свій контроль.

     6. Криза може призвести до укрупнення  банків в Україні, оскільки  дрібні банки просто не впораються  з проблемами. Цей процес може  проходити шляхом злиття і  поглинання більшими фінансовими  установами менших.

      ВИСНОВКИ 

     Глобальний  етап розвитку світової фінансової системи  призвів до розмежування і початку  відносно самостійного існування реального  та фінансового секторів світової економіки  з наростанням домінування останнього, а також сформував нові параметри  світової фінансової системи.. Керуючи  фінансовими потоками в певних сегментах  світової фінансової системи (рух інвестиційного та позичкового капіталів, валютно-фінансові  відносини), розвинуті країни отримують  потужні важелі впливу на економіки  країн периферії та можливість використання цих важелів з метою нееквівалентного перерозподілу світового багатства.

     Домінуючою  тенденцією процесу фінансової глобалізації стала фінансова транснаціоналізація, яка носить одновекторній і вмотивований характер та може бути трактована як диверсифікація інтересів домінуючих країн центру системи на національні сировинні, товарні та фінансові ринки країн  периферії з метою перерозподілу  світового багатства на свою користь. Тоді як глобалізація, що, за визначенням, повинна мати своїм наслідком  взаємопереплетіння та взаємозбагачення національних економік і є багатовекторним  процесом, унеможливлюється саме завдяки  маніпуляціям країн центру системи  світовими фінансовими ресурсами.

     Формування  світового фінансового ринку  стало основою колосальної експансії  глобального капіталу, і особливо – спекулятивного капіталу. Це створює  загрозу світових фінансових криз, що охоплюють більшість країн  світу. Події останнього часу, а саме європейська валютна криза 1992 - 1993 рр., мексиканська фінансова криза 1994 р. й особливо загострення фінансових проблем у Південно-Східній Азії в 1997 р. та Росії й Бразилії в 1998 р., з новою силою привернули увагу  до міжнародних фінансових проблем, але не завадили спалаху нової  світової фінансової кризи 20072009 років, основаної на спекуляціях з незабезпеченими  іпотечними кредитами в США.

     Сучасна світова фінансова криза стала  викликом для економік багатьох країн світу, в тому числі й для України. Господарюючі суб’єкти опинилися в непередбачуваній ситуації, що було пов’язано, передусім, зі специфічним характером розвитку самої кризи, яка в нас розпочалась як криза ліквідності, потім переросла у валютну, а згодом, через падіння обсягів виробництва і зростання заборгованості за кредитами, практично перетворилася на економічну. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

     1. Закон України „Про банки і  банківську діяльність” від 7 грудня 2000 року N 2121III // Із змінами  і доповненнями, внесеними Законами  України станом від 16 листопада  2006 року N 358V – офіційна електронна  копія документу на Інтернет-сайті http://www.ligazakon.com.ua, 2009.

     2. Закон України “Про Національний  банк України” від 20 травня 1999 року N 679XIV // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом  від 10.01. 2002 року N 2922III – офіційна  електронна копія документу на  Інтернет-сайті http://www.ligazakon.com.ua, 2009.

     3. Закон України “Про цінні папери  та фондовий ринок” від 23 лютого 2006 року N 3480IV – офіційна електронна  копія документу на Інтернет-сайті http://www.ligazakon.com.ua, 2009.

     4. Методичні рекомендації щодо  організації та функціонування  систем ризик менеджменту в  банках України // Постанова Правління  Національного банку України  від 02.08.2004 № 361 – офіційна електронна копія документу на Інтернет-сайті: http://www.ligazakon.com.ua, 2009.

     5. Положення про регулювання Національним  банком України ліквідності банків  України // Постанова Правління  Національного банку України  від 26 вересня 2006 року N 378 – офіційна  електронна копія документу на  Інтернет-сайті http://www.ligazakon.com.ua, 2009.

     6. Про затвердження Інструкції  про порядок регулювання діяльності  банків в Україні // Постанова  Правління Національного банку  України від 28 серпня 2001 року N 368 (Із змінами і доповненнями, внесеними  постановами Правління Національного  банку України станом від 30 грудня 2008 року N 476) – офіційна електронна  копія документу на Інтернет-сайті http://www.ligazakon.com.ua, 2009.

     7. Про затвердження Положення про  порядок формування і використання  банками резерву для відшкодування  можливих втрат від дебіторської  заборгованості // Постанова Правління  Національного банку України  від 13 грудня 2002 року N 505 ( Із змінами  і доповненнями, внесеними постановою  Правління Національного банку України від 11 листопада 2005 року N 425) – офіційна електронна копія документу на Інтернет-сайті http://www.ligazakon.com.ua, 2009.

     8. Про затвердження Положення про  порядок формування резерву під  операції банків України з  цінними паперами // Постанова Правління  Національного банку України  від 2 лютого 2007 року N 31 ( Із змінами  і доповненнями, внесеними постановою  Правління Національного банку  України від 23 липня 2008 року N 211) – офіційна електронна копія  документу на Інтернет-сайті http://www.ligazakon.com.ua, 2009.

     9. Про затвердження Положення про  порядок формування та використання  резерву для відшкодування можливих  втрат за кредитними операціями  банків // Постанова Правління Національного  банку України від 6 липня 2000 року N 279 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління  Національного банку України  станом від 1 грудня 2008 року N 406) –  офіційна електронна копія документу  на Інтернет-сайті http://www.ligazakon.com.ua, 2009.

     10. Про затвердження Положення про  порядок формування обов'язкових  резервів для банків України  // Постанова Правління Національного  банку України від 16 березня  2006 року N 91 ( Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Правління  Національного банку України  від 2 квітня 2008 року N 88)