Фінанси США

Висновки та пропозиції

Основні результати дослідження. Податкова система США складається із трьох рівнів, що відповідають рівням державної влади:

• вищий (федеральний рівень) – встановлення та збір федеральних податків, адміністрування яких регулюється федеральними законами і які надходять до федерального бюджету;
• середній (рівень штатів) – встановлення та збір місцевих податків, адміністрування яких регулюється законами штатів; надходження зараховуються до бюджетів штатів;
• нижчий (рівень муніципалітетів, округів тощо) – збір податків, що запроваджуються органами місцевого самоврядування; надходження спрямовуються до місцевих бюджетів. 

Основні федеральні податки США: федеральний прибутковий податок з населення; федеральний податок на прибуток корпорацій; податкові відрахування до фондів соціального страхування (здійснюють і роботодавці, і наймані працівники); федеральний податок на спадщину та дарування; федеральні акцизи; мито.

Фіскальний потенціал податкової системи реалізується через оподаткування індивідуальних доходів населення (у структурі податкових надходжень майже 40% займає частка податку на доходи фізичних осіб). Для переважної більшості індивідуальних платників (фізичних осіб) ефективна податкова ставка становить близько 25%.

Федеральний податок на прибуток корпорацій стягується із чистого прибутку, який визначається шляхом вирахування дозволених пільг та знижок із валового доходу. Знижки можуть бути звичайні та спеціальні. До складу звичайних знижок включаються заробітна плата, витрати на амортизацію і поточний ремонт основних засобів, безнадійні борги, рентні платежі, сплачені місцеві податки, процент за кредит, витрати на рекламу, внески до пенсійних фондів, благодійні внески тощо. До складу спеціальних знижок входять операційні збитки, організаційні витрати, витрати на науково-дослідні роботи, витрати на капітальний ремонт і реставрацію будівель, авансові податкові платежі та ін. Законодавством США встановлені ставки федерального податку на прибуток корпорацій у розмірі від 15 до 35%, який залежить в основному від величини отриманого (задекларованого) прибутку.

На рівні штатів існують такі основні податки: податок з продажів, прибутковий податок з населення, податок на доходи корпорацій, податок на спадщину і дарування, акцизні податки, податок на корисні копалини, ліцензійні збори, податок на капітал, відрахування на виплату допомоги з безробіття, податок на ділову активність та ін.

Починаючи від 90-х рр. ХХ ст., податкова політика США базується на реалізації принципу бюджетного збалансування. Водночас спостерігаються «перехресні» ефекти податкової системи – приміром, при зниженні ставок оподаткування індивідуальних доходів застосовуються підвищені ставки відрахувань до фондів соціального страхування; використовується потенціал регресивного акцизного оподаткування, що сприяє вирівнюванню податкового тягаря. Параметри податкової системи США, починаючи від 2000 року, загалом є стабільними, за винятком ставок оподаткування, які можуть оперативно змінюватися повноважними законодавчими органами.

На основі критичного узагальнення низки наукових праць виділимо основні особливості податкової системи США:

• у цілому прогресивний характер оподаткування, що вважається одним із виявів справедливості податкової системи (ефективна податкова ставка для платників із найвищими доходами досягає 50%);
• дискретність податкових відрахувань (кожну вищу ставку податку можна застосовувати лише до чітко визначеної частини бази оподаткування);
• висока гнучкість податкової системи, що виявляється зокрема в регулярних змінах на законодавчому рівні чинних ставок податків залежно від економічної динаміки;
• висока розвиненість пільгового оподаткування (наявність великої кількості податкових пільг та винятків);
• чітке розмежування податкової системи і системи соціального страхування;
• наявність неоподатковуваного мінімуму індивідуального доходу.

Центральним ядром органів податкового адміністрування у Сполучених Штатах є Державна служба збирання податків та фінансового контролю США. Основним елементом в її структурі є Служба внутрішніх доходів (СВД), яка оперативно підпорядкована Міністерству фінансів. СВД складається із таких підрозділів: центральний апарат (на федеральному рівні), податкові служби штатів, місцеві податкові служби.

Організаційна структура Служби внутрішніх доходів побудована не за видами податків, а за функціональними ознаками системи оподаткування, тобто вказана структура є функціональною. Основними структурними підрозділами СВД є: служба обробки податкових декларацій, служба перевірки податкових декларацій, служба стягнення податків, служба кримінальних розслідувань, служба обслуговування платників податків, міжнародний відділ, відділ інформаційно-комп’ютерних технологій, відділ кадрової роботи.

Регіональні та районні відділення СВД здійснюють переважно оперативний моніторинг поточної діяльності платників і контроль за правильністю розрахунку сум податкових платежів, вживають заходів для профілактики та мінімізації сум податкового боргу, ухвалюють рішення про накладення відповідальності на порушників податкового законодавства, а також про повернення надмірно сплачених сум.

З огляду на характер та напрями податкової реформи в Україні цікавим є досвід органів податкового адміністрування США у частині застосування норм пільгового оподаткування. На противагу нашій країні, де податкові пільги використовуються здебільшого з метою вирішення певних соціальних або вузькогалузевих завдань, основна частина податкових пільг у США має за мету підтримати довгострокове економічне зростання. Вказаний напрям реалізується через встановлення податкових пільг та винятків переважно для операцій юридичних осіб і передбачає довгострокове фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності.

Система пільгового оподаткування США спрямована насамперед на використання інвестиційного потенціалу податків і містить такі основні елементи:

• норми прискореної податкової амортизації основних засобів корпорацій, що дає змогу збільшувати частку витрат та відповідно зменшувати обсяг прибутку, що оподатковується (вказане стимулює інвесторів до здійснення витрат капітального характеру, оскільки переважання частки капітальних витрат у загальній  структурі витрат на практиці дозволяє знизити податкове навантаження на одиницю виготовленого продукту);
• значні пільги, що передбачаються для інвесторів, які вкладають кошти в науково-дослідні проекти (розробки), у тому числі повне звільнення від оподаткування на певний строк результатів таких проектів;
• спеціальні податкові пільги (зазвичай у формі податкових знижок) компаніям, які використовують альтернативні види енергії у виробничій діяльності.

Розгалужена система пільгового оподаткування у США цілком прогнозовано збільшує витратність податкового адміністрування, а відтак певною мірою знижує його ефективність. При цьому платники несуть відповідальність за правомірність застосування податкових пільг. У податковому законодавстві Сполучених Штатів діє принцип презумпції винності, відповідно до якого обов’язок доведення правомірності застосування податкової пільги покладено на платника або податкового агента. Органи податкового адміністрування США зобов’язані перевіряти правомірність застосування платниками та податковими агентами податкових пільг.

У США платники податків мусять подавати органам податкового адміністрування всі відомості, що можуть бути використані при визначенні бази оподаткування, навіть якщо вони містять інформацію не на користь платника. Органи податкової служби мають право перевіряти житло, листування, в тому числі особисте, чого не дозволяється жодній іншій державній службі.

Основна частина податкових перевірок – камеральні. У ході проведення таких перевірок органи податкового контролю зазвичай надсилають платнику повідомлення з вимогою надати додаткові відомості. За результатами податкової перевірки може бути ухвалене рішення про донарахування податкових платежів або повернення надміру сплачених сум.  

У США широко використовується параметричний метод попереднього контролю, який на основі математичного підходу дозволяє виявити декларації з малоймовірними (імовірно недостовірними) даними. Вказані декларації ретельно аналізуються. За результатами аналізу може бути ухвалене рішення про проведення додаткової камеральної перевірки, а у складних випадках – виїзної перевірки. Агенти Служби внутрішніх доходів наділені повноваженнями здійснювати податкові аудити, які передбачають вивчення всієї діяльності платника за певний період.

Якщо платник податків не згоден із результатами перевірки, він має право їх оскаржити у відділі оскаржень або суді. У США діє спеціалізований суд, який розглядає спори у сфері оподаткування, – податковий суд. У разі ухвалення рішення на користь платника йому будуть повернені всі адміністративні й судові витрати.

Витрати на адміністрування податкового законодавства у США складають приблизно 0,5–0,7% обсягу зібраних податків.   

За результатами вивчення досвіду побудови механізмів податкового адміністрування США можемо зробити такі узагальнення і висновки:

1. висока ефективність податкової системи США базується на широкому використанні інформаційно-комунікаційних технологій, у тому числі в частині вільного доступу податкових органів до інформаційних баз даних інших органів, які мають дані про доходи, витрати, фінансові зобов’язання та фінансовий стан платників податків;
2. корисним для вивчення є досвід організації взаємодії податкових органів США федерального та регіонального рівнів, зокрема щодо організації податкового консультування платників, а також підготовки спеціалістів для державного і приватного секторів із питань оподаткування;
3. на основі досвіду Сполучених Штатів, платникам можна дозволити самостійно користуватися податковими пільгами, але в такому разі на платника слід покласти обов’язок доведення правомірності застосування пільги (презумпція вини);
4. податкові декларації у США приймаються податковим органом у будь-якому випадку, навіть якщо декларація заповнена неправильно;
5. у Сполучених Штатах використовуються комп’ютерні методи первинної обробки даних та виявлення ризику можливого вчинення правопорушень у сфері оподаткування, що є підставою для призначення податкової перевірки; активно застосовується метод непрямого контролю, що передбачає вивчення видатків (витрат) платника з наступним співставленням обсягів видатків із доходами;
6. у США реалізовано так званий американський підхід до побудови системи відповідальності за вчинені податкові правопорушення, в тому числі податкові злочини, який відзначається жорсткістю санкцій та криміналізацією значної кількості податкових девіацій; покаранням за податковий злочин може бути як тривалий строк позбавлення волі, так і значна сума штрафу з конфіскацією майна платника.

Особливістю справляння податків у США є те, що один податок може стягуватись до різних бюджетів. Податки поділяються на федеральні, рівня штату і місцеві. Систему федеральних податків складають: податок на доходи фізичних осіб, відрахування до фондів соціального страхування, податок на прибуток корпорацій, акцизи, податки на подарунки і спадок, мито та ін. За рахунок податку на доходи формується приблизно 43 % доходів федерального бюджет, 39 % доходів дають надходження в рамках системи соціального страхування. Податок -на прибуток забезпечує лише 10 % доходів федерального бюджету США.

Податок на доходи фізичних осіб справляється як на федеральному, так і на рівні штатів. На федеральному рівні застосовується прогресивна шкала за ставкою від 10 до 35 %. Додатково практично кожен штат справляє свій податок — за різними ставками від 0,5 до 9,5 %. Податок на прибуток корпорацій вноситься за певною шкалою: за перші 50 тис. дол. — 15 %, за подальші 25 тис. дол. — 25, і лише на суму, що перевищує 75 тис. дол., становить 34 %. Цей вид податку має ту особливість, що із загальної суми податку вираховуються суми податку на прибуток, вже внесені у бюджети штату і місцеві бюджети. Крім того, суми, витрачені з прибутку на інвестиції, науково-технічні розробки, оподатковуються за зниженими ставками.

Історично склалося, що економіка США початково орієнтувалася на переважання саме приватного сектору. У зв'язку з цим державний сектор економіки в США є традиційно одним із найменших серед розвинутих держав. Державна власність представлена головним чином у таких сферах, як наука, освіта, охорона здоров'я, енергетика, транспорт, пошта, більшою мірою у сфері послуг і меншою у промисловості.

Список використаної літератури

1. Андрущенко В.Л., Данілов О.Д. Податкові системи зарубіжних країн: Навч. посіб. — К., 2004. — 300 с.
2.   Герасимчук З.В., Горбач ЛМ. Міжнародні економічні відносини. — Луцьк, 2001. — 240 с.
3. Економіка зарубіжних країн / За ред. Ю.Г. Козака та ін. — К.: ЦУЛ, 2003. — 352 с.
4. Економіка зарубіжних країн / За ред. A.C. Філіпенка та ін. — К,, 1996. — 390 с.
5.   Карлін MJ. Фінанси зарубіжних країн. — К., 2004. — 384 с.
6. Квасовський O.P. Зарубіжний досвід застосування спрощених систем оподаткування для малого бізнесу в країнах з перехідної економікою // Науковий вісник ВДУ ім. Лесі Українки. — 2002. — № 2. — С. 253—258.
7. Ким А. Мальта: да здравствует фигор // Финансовая газета. — 2004. — № 17—18. — 10 мая.
8.   Князев В.Г. Тенденции развития налоговых систем в зарубежных странах // Налоговый вестник. — М., 1998. — № 9. — С. 10—16.
9. Колодко Г. Глобализация и сближение уровней экономического развития: от спада к росту в странах с переходной экономикой//Вопросы экономики. — 2000. — № 10. — С. 3—12.
10. Красавина Л.Н. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения. — М., 2000. — 380 с.
11.   Кучеров И.И. Налогообложение зарубежных стран. — М.: ЮрЛекс, 2005. — 320 с.
12. Литвиненко Я.В., Якушин ІД. Податкові системи зарубіжних країн. — К., 2004. — 208 с.
13.    Міжнародне оподаткування: Навч. посіб. / За ред. Ю.Г. Козака, В.М. Сміла. — К., 2003. — 550 с.
14. Миргородська Л.О. Фінансові системи зарубіжних країн. — К., 2003. — 240 с.
15.    Налоговые системы зарубежных стран / Под. ред. В.М. Тютюркжова. — М., 2002. — 260 с.
16.   Опарін ВМ. Фінанси (загальна теорія): Навч. посіб. — К., 1999.— 164 с.
17. Пенсионная система США: современные тенденции // Экономика и управление в зарубежных странах. — 2004. — №2. — С. 36—60.
18. Політичні фінанси: регулювання і практика: Матер, між-нар. конф.; м. Київ, 29.04.2002. — К.: Фонд "Європа XXI". — 2002. —160 с.
19.   Світова економіка / За ред. А.С. Філіпенка та ін. — К., 2000. —386 с.
20. Стиглиц Дж.Е. Економіка державного сектору: Пер. з англ. — К., 1998. — 854 с.
21.   Ткаченко НМ. та ін. Податкові системи країн світу та України. Облік та звітність. — К., 2004. — 554 с.
22. Тютюриков H.H. Налоговые системы зарубежных стран: Европа и США. — М., 2002. —174 с.
23.   Фінанси зарубіжних корпорацій /За ред. В.М. Федосова. — К., 1993. —247 с.
24. Шамова ГЛ. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн. — К., 2001. — 195 с.
25.   Шевчук В.О. Державні фінанси зарубіжних країн // Фінанси України. — 2002. — № 2. — С. 3—12.
26. Экономика зарубежных стран / Редкол.: В.П. Колесов идр. — М, 1990. — 479 с.
27. Экономическая история зарубежных стран / Под ред. В.И. Голубовича. — Минск, 1996. — 382 с.
28. Якушин ІД., Литвиненко Я.В. Податкові системи зарубіжних країн: Довідник. — К., 2004. — 480 с.
29. http://www.bea.doc.gov/bea/glance
30. http://www.veer.info/41/singular.htm