Фінансовий ринок,його структура та розвиток

 

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………..……3

РОЗДІЛ 1. Основні теоретичні положення дисципліни “Фінансовий ринок”..5

1.1 Сутність фінансового ринку,необхідність і передумови його створення…………………………………………………………………………..5

1.2 Принципи та функції фінансового ринку………………………………...….7

1.3 Структура фінансового ринку та класифікація основних його суб’єктів……………………………………………………………………………9

РОЗДІЛ 2. Розвиток і проблематика фінансового ринку на Україні…………12

2.1 Основні тенденції розвитку фінансового ринку в Україні…………..……11

2.2 Фінансові посередники  та їх роль у розвитку фінансового  ринку……….15

2.3 Роль комерційних банків на фінансовому ринку України………………..18

2.4 Проблеми розвитку фінансового ринку України……………………...…..23

РОЗДІЛ 3. Практика та глобалізація фінансового ринку в Україні….………26

3.1 Тенденції розвитку фінансового ринку України в умовах глобалізації …26

3.2 Ринок фінансових послуг в Україні……………………………………..….29

3.3 Розвиток фінансового  посередництва в Україні…………………………..32

3.4 Адаптація України у сфері фінансового ринку…………………………....36 

ВИСНОВКИ………………………………………………………………..…….40

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………..………….42

ДОДАТКИ..………………………………………………………………………44

ВСТУП

На сучасному етапі  розвитку економіки України все  більшого значення набуває наявність  ефективно організованого фінансового  ринку,здатного забезпечити потреби  економіки в інвестиціях шляхом акумуляції тимчасово вільних фінансових ресурсів. З огляду на те,що фінансовий ринок країни формується в умовах трансформаційних процесів,він потребує ретельного дослідження як з теоретичної,так і практичної точки зору. Враховуючи незначний період функціонування порівняно з економічно розвиненими країнами,фінансовий ринок в Україні має певні вади,які необхідно усунути,але для цього необхідно ретельно дослідити тенденції,що склалися як у межах вітчизняного ринку,так і в межах міжнародного фінансового ринку.            Україна з розвинутою ринковою економікою є особливим і необхідним середовищем для успішного функціонування економіки і соціальної сфери. Він виник як наслідок у результаті появи потреби в додатковій формі мобілізації коштів для фінансового забезпечення розвитку економіки держави. Досконалий фінансовий ринок – це ринок,який може точно й своєчасно відображати попит і пропозицію фінансових ресурсів і з найменшими затратами звести за допомогою посередників одне з одним постачальників,і споживачів грошей або капіталу. Крім того,фінансовий ринок це також певний фінансовий барометр економіки. Він ефективно працює при низьких темпах інфляції в державі,успішному розвитку економіки,стабільній законодавчій та нормативній базі,сприятливому політичному кліматі та певному балансі інтересів у суспільстві.     Слід зазначити,що вітчизняні наукові дослідження фінансового ринку,на мій погляд,є досить фрагментарними. В роботах вітчизняних науковців приділяється значна увага проблемам розвитку фінансового ринку,але в межах окремих сегментів – грошового ринку,ринку капіталу та значно меншою мірою ринку похідних фінансових інструментів. Аналогічна ситуація спостерігається і в дослідженнях,присвячених ролі фінансових посередників. Окремо вивчається ситуація стосовно фінансових посередників,що виконують функції акумулювання інвестицій,окремо вивчаються функції учасників інфраструктури. Враховуючи все вище зазначене,на мій погляд,є необхідність провести комплексне дослідження сучасного стану,вивчити існуючу модель вітчизняного фінансового ринку та охарактеризувати стратегію подальшого його розвитку.       

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ ТЕОРЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ “ФІНАНСОВИЙ РИНОК”.

1.1. Сутність фінансового ринку,необхідність і передумови його створення

Фінансовий ринок вважається невід'ємним атрибутом сучасної ринкової економіки. У політико-економічному значенні - це ринок, на якому визначаються попит і пропозиція на різноманітні фінансові ресурси. Це ринок, на якому є продавці й покупці, є товар, який продається та купується. Але цей товар особливий - гроші, надані у тимчасове або постійне користування.          Фінансовий ринок є винятково складною структурою з великою кількістю учасників-фінансових посередників, споживачів фінансових послуг - юридичні, фізичні особи, держава, які вступають в економічні відносини, оперуючи різноманітними фінансовими інструментами.     Характерною особливістю фінансового ринку є те, що ці відносини реалізуються на етапах розподілу й перерозподілу фінансових ресурсів і коштів здійснюваного процесу розширеного відтворення. Тому фінансовий ринок слід розглядати як специфічну сферу грошових відносин, що виникають у процесі руху фінансових фондів між державою, юридичними та фізичними особами за допомогою спеціалізованих фінансових інститутів.  Основне завдання фінансового ринку полягає у забезпеченні переміщення фінансових ресурсів від тих, хто має їх надлишок, до тих, хто потребує інвестицій. При цьому, зазвичай, вони спрямовуються від тих, хто не може ефективно використовувати кошти, до тих, хто використовує їх продуктивно. Це сприяє не тільки підвищенню ефективності та продуктивності економіки загалом, а й поліпшенню економічного добробуту кожного члена суспільства. Так, для сучасної ринкової економіки фінансовий ринок є центром господарського організму. За станом фінансового ринку можна судити про стан економіки, впливаючи на фінансовий ринок, можливо керувати економічною активністю суспільства.         

1.2 Принципи та функції  фінансового ринку

Кожна економічна категорія  має свої принципи та функції, які досліджуються і забезпечують її розвиток. Принципи фінансового ринку - це основні правила, за якими відбувається побудова реального й ефективного фінансового ринку. Перші принципи для розвитку фондового сегмента ринку були затверджені Постановою Верховної Ради України "Про Концепцію функціонування та розвитку фондового ринку.  Функції фінансового ринку - це основні завдання кожного сегмента ринку, що забезпечують його розвиток. Функції поділяють на загальні, які характерні для всіх сегментів фінансового ринку і спеціальні (конкретні) - характеризують розвиток окремої сфери ринку.

Основними (загальними) функціями фінансового ринку є :

1. Забезпечення взаємодії  покупців і продавців фінансових  активів, у результаті якої встановлюються ціни на фінансові активи, що зрівноважують попит і пропозицію на них. Кожен із інвесторів на фінансовому ринку аналізує ситуацію, що діє на ринку, і вкладає кошти у фінансові активи, враховуючи дохідність і ризиковість своїх вкладень. Емітенти фінансових активів, щоб бути конкурентоспроможними на фінансовому ринку, прагнуть забезпечити інвесторам необхідний рівень дохідності їх фінансових вкладень. Таким способом на ефективно діючому фінансовому ринку формується рівноважна ціна на фінансові активи, яка задовольняє інвесторів, емітентів і фінансових посередників.

2. Запровадження фінансовим ринком механізму викупу в інвесторів належних їм фінансових активів і тим самим підвищення ліквідності цих активів. Викуп у інвесторів фінансових активів забезпечують фінансові посередники - дилери ринку, які в будь-який момент, коли це потрібно інвесторам, готові викупити фінансові активи, що їм належать. Чим ефективніше функціонує фінансовий ринок, тим вищу ліквідність він забезпечує фінансовим активам, що перебувають в обігу на ньому, оскільки будь-який інвестор може швидко і практично без втрат у будь-який момент перетворити фінансові активи на готівку. Фінансові посередники завжди готові не тільки викупити фінансові активи, а й продати їх інвесторам у разі потреби.

3. Фінансові ринки сприяють  знаходженню для кожного з  кредиторів (позичальників) контрагента  угоди, а також суттєво зменшують  витрати на проведення операцій  та інформаційні витрати. Вирішальну роль у переміщенні капіталів відіграють фінансові посередники, які, здійснюючи великі обсяги операцій з інвестування та залучення коштів, зменшують для учасників ринку витрати і відповідні ризики від проведення операцій із фінансовими активами. Особливо помітна ця роль при фінансуванні посередниками корпорацій, що мають не найвищий кредитний рейтинг, і кількість яких є значною в усіх країнах світу, а також посередники зменшують витрати через здійснення економії на масштабі операцій і вдосконалення процедур оцінювання цінних паперів емітентів та позичальників на кредитному ринку.

 

 

 

 

 

1.3.Структура фінансового ринку залежить від таких ознак:

 

• строку обігу фінансових ресурсів;
• інституційного складу;
• характеру руху фінансових ресурсів

За інституційним складом  структуру фінансового ринку  формують такі учасники: інститути  позафінансової сфери, держава, населення, професійні учасники ринку - фінансові  інститути та інститути інфраструктури, а також іноземні учасники ринку. Держава виступає на фінансовому ринку позичальником, який регулярно розміщує на зовнішньому та внутрішньому ринках свої боргові зобов'язання. Крім цього вона виконує специфічну й дуже важливу функцію - регулювання фінансового ринку. Іноді держава виступає як інвестор, здійснюючи фінансову підтримку тих чи інших суб' єктів господарювання.

Основними видами діяльності фінансових інститутів - посередників на фінансовому ринку є:

- трансформація фінансових  ресурсів (тобто придбання одних  активів і перетворення їх  на інші);

- торгівля фінансовими  ресурсами за свій рахунок;

- купівля-продаж фінансових  ресурсів від імені клієнта;

- консультування учасникам  ринку тощо.

Населення виконує на ринку роль інвестора, купуючи цінні папери або отримуючи кредити. У країнах із розвиненою економікою більша частина населення вкладає власні кошти в різноманітні фінансові активи. Відповідні процеси активізуються і в країнах колишнього соцтабору. Так, у Польщі відбувається масове вкладання грошей фізичними особами в інвестиційні фонди.             В Україні тільки незначна частина населення займається інвестуванням в цінні папери. Залежно від характеру руху відповідних фінансових потоків фінансовий ринок поділяється на ринок прямого фінансування, де купівля-продаж фінансових ресурсів відбувається безпосередньо між продавцем і покупцем, та ринок непрямого фінансування - де купівля-продаж здійснюється через фінансових посередників.       Суб'єктами ринку прямого фінансування є юридичні особи, населення, держава, іноземні учасники ринку, комерційні банки. Крім цього важливу роль у прямому фінансуванні відіграють брокери, які виконують технічну функцію. На ринку непрямого фінансування роль фінансових посередників - дилерів - зовсім інша. Дилери спочатку акумулюють у себе фінансові ресурси, призначені до продажу, а потім продають їх від свого імені, висуваючи власні вимоги та пропозиції. Дилери стають основними учасниками ринку непрямого фінансування. Однією з основних умов діяльності дилерів є формування власного стартового капіталу. Наприклад, комерційні банки в Україні (основні фінансові посередники вітчизняного фінансового ринку), плануючи надавати фінансові послуги на території одного міста, згідно із законодавством, повинні сформувати власний капітал обсягом 3 млн. євро.         Сучасний фінансовий ринок — це винятково складна структура з ве-ликою кількістю учасників — фінансових посередників, які оперують з різноманітними фінансовими інструментами і виконують широкий на-бір функцій з обслуговування й управління економічними процесами. А проте це ринок, на якому присутні продавці й покупці, є товар, що продається і купується. Але товар цей особливий — це гроші, надані в ко-ристування: тимчасово — у формі позик під зобов’язання, або назавж-ди — під акції.

• За принципом оборотності фінансовий ринок поділяється на ринок боргових зобов ’язань і ринок власності (debt and equity markets). На ринку боргових зобов’язань (наприклад, облігацій) гроші даються в борг на певний час. На ринку власності (наприклад, акцій) купують і продають право на одержання доходу від вкладених грошей. Покупець, який одер-жав право, стає співвласником організації (право сторони, що продала). Але завжди угода оформляється певним документом, який називають цінним папером. 
• За характером руху цінних паперів фінансовий ринок поділяється на первинний і вторинний. На первинному ринку продаються і купуються папери нових випусків, на вторинному — обертаються раніше випущені цінні папери. На первинному ринку цінні папери продаються, а на вто-ринному — перепродуються.
• За формою організації фінансові ринки поділяються на організаційні та розподільні. Прикладом організаційного ринку є біржі, де представники клієнтів — брокери, які є членами біржі (або їх уповноважені — трейдери), фізично зустрічаються в торговому залі біржі й укладають угоди. На біржі в основному перепродуються так звані облікові акції, тоб-то акції обмеженої кількості найбільших і надійних компаній, що входять до біржового списку. Потрапити до списку — велика честь для компанії; для цього вона повинна відповідати певним вимогам за складом активів і біржовою поведінкою. Акції переважної більшості компаній продають-ся на так званому вуличному ринку або, як кажуть, “через прилавок”. Первинний ринок акцій, як правило, “ъушчшш”,розподільний. На “ву-личному” ринку обертаються практично всі облігації. Сучасний “вулич-ний” ринок — це розподільна комп’ютеризована мережа брокерів і дилерів. Як представники клієнтів брокери зв’язуються між собою, уклада-ючи угоди практично по телефону. Брокери і дилери, які торгують на “вуличному” ринку, як правило, вузькоспеціалізовані за конкретним ви-дом цінних паперів (наприклад, за державними казначейськими зобов’я-заннями).
• За терміном надання грошей фінансовий ринок поділяється на ринок грошей (money market) і ринок капіталів (capital market), тобто інве-стиційних фондів. Зазначимо, що на ринку чинників виробництва (пра-ця, земля, капітал) під капіталом розуміють фізичний капітал, а на ринку капіталів — інвестиційні фонди.

 

РОЗДІЛ 2. РОЗВИТОК І ПРОБЛЕМАТИКА ФІНАНСОВОГО РИНКУ НА УКРАЇНІ

2.1. Основні тенденції розвитку фінансового ринку в Україні

В умовах ринкової економіки  фінансовий ринок містить ринки:

• вітчизняних грошей;

• іноземної валюти;

• державних цінних паперів;

• цінних паперів недержавних  підприємств.

В Україні фінансовий ринок  почав розвиватися з 1992 р. у формі  акцій акціонерних товариств  і депозитних сертифікатів комерційних  банків. Звичайно, за такий короткий час у формуванні фінансового  капіталу і розвитку фінансового  ринку очікувати більш-менш помітних результатів не можна. Сучасний рівень розвитку у країнах з класичною ринковою економікою став результатом тривалої еволюції ринкових відносин протягом кількох десятиліть. Зазначимо, що у країнах Східної Європи, які почали переходити до ринку раніше за Україну, рівень ринкових відносин також не досяг рівня розвинених країн. Однак, аналізуючи процес, що відбувається в Україні, можна виявити деякі тенденції в розвитку фінансового ринку.   

До основних передумов  формування фінансового ринку можна  зарахувати такі: розвиток альтернативного  сектору економіки, комерціалізацію  банківської сфери, скасування монополії  зовнішньої торгівлі, пільговий порядок  оподатковування доходів за цінними  паперами, відсутність державного регулювання  операцій з цінними паперами. Це дасть змогу насамперед послабити платоспроможний попит, що вже формується на ринковій основі.            Крім розглянутих економічних передумов варто виокремити також передумови технічного характеру. Ідеться про підвищення рівня комп'ютеризації інститутів фінансового ринку. На жаль, через низьку норму прибутку операцій з імпорту обчислювальної і ділової техніки внутрішній попит на неї поки що не задоволений повністю. Потрібно збільшити темпи розвитку уніфікації програмного забезпечення операцій з фондовими цінностями, особливо на позабіржовому ринку, а також темпи формування єдиних комунікаційних мереж на території України. Комп'ютеризація фондових операцій є найпотужнішим чинником прискореного створення єдиного фінансового ринку України, зміцнення і стандартизації взаємозв'язків з фінансовими ринками інших країн і в остаточному підсумку основою швидшого входження України як повноправного партнера до світового ринку позичкових капіталів.       Однією з найважливіших передумов швидкого розвитку фінансового ринку в Україні є також успішне освоєння досвіду розвинених країн українськими бізнесменами й економістами як на основі вивчення друкованих джерел, прямих контактів і консультацій із зарубіжними фахівцями, так і через обмін кадрами, проходження стажування або навчання у світових фінансових центрах. Це дасть можливість сформувати кваліфіковані кадри бізнесменів і вчених, поширити в Україні вітчизняний та зарубіжний науковий і практичний досвід організації, функціонування та регулювання фінансових ринків.