Фінансовий ринок,його структура та розвиток

Мобілізація фінансових ресурсів з допомогою облігаційних позик надасть банкам певні переваги в порівнянні з депозитами:

• кошти, залучені з допомогою облігацій, не вклю- чаються до розрахунку обов'язкових резервів, що формують банки в НБУ;
• за облігаціями, які продані фізичним особам, не має потреби здійснення відрахування у Фонд захисту вкладів фізичних осіб;
• довші терміни облігаційних ресурсів (в середньому 2-3 роки);
• можливість у короткий строк генерувати значний обсяг коштів.

Порівняно з акціями обсяг випуску банківських облігацій є незначним і для вирішення проблем, з якими зіштовхуються українські банки при випуску даного виду боргових зобов'язань (мінливість відсоткової ставки та низький попит на них з боку інвесторів), вони можуть скористатися наступними інноваціями:

1) емісією облігацій з  вбудованими опціонами. Емісія такого типу боргових зобов'язань вже практикується в Росії, де вони мають назву облігацій з вбудованою офертою погашення. В Україні, наприклад, Кредитпромбанк емітував у 2003 році облігації строком на три роки, передбачивши в умовах випуску можливість їх дострокового погашення для інвесторів через 9 місяців після емісії;

2) борговими цінними паперами з "плаваючою" відсотковою ставкою, яка буде коливатися залежно від кон'юнктури ринку;

3) єврооблігаціями, з допомогою  яких банки України зможуть  генерувати грошові ресурси на міжнародних ринках капіталу. Доцільно зауважити, що випуск єврооблігацій доступний зараз лише для крупних українських банків, що пов'язано із значними витратами на його організацію та обслуговування, а також із низьким кредитним рейтингом нашої держави. На практиці за рахунок випуску єврооблігацій вже вдалося мобілізувати кошти Приватбанку та Укрсиббанку.

Розміщення банківських  ресурсів через фінансовий ринок здійснюється за допомогою кредитних вкладень або вкладень у цінні папери. Об'єктивна необхідність кредиту зумовлена існуючими в суспільстві економічними відносинами, при яких у одних суб'єктів ринку нагромаджуються значні суми грошових коштів, що тимчасово не використовуються в обороті, а в інших існує потреба в додаткових грошових ресурсах. Розв'язати дане протиріччя можна за допомогою кредиту, який надає можливість мобілізувати тимчасово вільні кошти одних суб'єктів ринку та направляти їх іншим, що і здійснюють комерційні банки, виконуючи головну функцію – посередництва в кредиті. На сьогоднішньому етапі в економіці України намітилися позитивні тенденції до економічного зростання, темпи та стійкість якого залежать, в першу чергу, від здатності банківської системи забезпечувати суб'єктів господарювання необхідними кредитними ресурсами.   Банківський кредит є універсальним інструментом розподілу й перерозподілу грошових капіталів, який дає змогу спрямувати позичкові ресурси у ту сферу чи галузь економіки, яка здатна забезпечити ефективніше їх використання.  Становлення та розвиток банківського кредитування перебуває в постійному русі залежно від зміни потреб економічного розвитку країни. Усі кредити, що надаються комерційними банками, відповідно до ознак поділяються на велику кількість видів і типів. Існують також різні принципи, методи та форми забезпечення банківського кредитування.  Динаміка обсягів наданих кредитів комерційними банками України засвідчує тенденцію до зростання кредитних вкладень в національну економіку. Таким чином, протягом аналізованого періоду часу кредитні вкладення в банківську систему України збільшилися у більше ніж у 7 разів.

2.4. Проблеми розвитку  фінансового ринку України

Кожна країна має свою унікальну  модель фінансової системи. Україна, як і більшість країн Центрально-Східної  Європи, пішла шляхом створення банківсько-орієнтованої моделі структурної організації  фінансової системи, за основу якої взято  німецьку модель універсального фінансування комерційними банками. Проте деякі  елементи формувалися на основі ринково  орієнтованої (англосаксонської) моделі, наприклад, система державного моніторингу  учасників ринку цінних паперів  створювалася за американським типом, а інфраструктурні інститути - за принципами, які близькі до директив Європейського співтовариства. Фондовий ринок України виник у 90-ті роки, і останнім часом потужно розвивається. Але недосконалість інфраструктури ринку цінних паперів і нестабільна  макроекономічна ситуація призводять до певного відриву фондових процесів від реалій економіки. За цих обставин ефективна практика корпоративного управління є головною передумовою, що визначає здатність залучати фінансові  ресурси, необхідні для довгострокового  інвестування і економічного зростання.

Як наголошують в цілому, комплексна модернізація фінансових ринків повинна ґрунтуватися на вирішенні  наступних завдань:

• забезпечення консолідованого догляду за фінансовими ринками та ринком капіталу шляхом об’єднання державних органів в єдиний мегарегулятор з метою уникнення дублювання функцій різних регуляторів, повноважень при прийнятті рішень, зменшення ризику втрати ефективності нагляду за фінансовою стабільністю;
• проведення інституційної реформи ринків капіталу, що передбачає утворення нових потужних спеціалізованих фінансових інституцій (інвестиційних банків; інституцій для фінансування інноваційного розвитку), підвищення ролі інститутів спільного інвестування, пенсійних фондів та страхових компаній для акумуляції інвестиційних ресурсів та їх спрямування в реальний сектор економіки;
• консолідація біржової системи України та створення високотехнологічної єдиної платформи для торгівлі цінними паперами, яка відповідає міжнародним вимогам, забезпечує тісний зв’язок між організаторами торгівлі депозитарно-кліринговою системою з метою мінімізації ризиків;
• завершення розбудови Національної депозитарної системи: впровадження дворівневої системи з центральним депозитарієм, вдосконалення обліку прав власності на цінні папери, запровадження міжнародних стандартів обліку прав власності на цінні папери, впровадження центральної розрахунково-клірингової палати, яка підвищить ліквідність ринку цінних паперів та інших фінансових інструментів, спростять розрахунки за договорами щодо цінних паперів, сприятиме ефективному виконанню договорів та прискорить процес інтеграції національного ринку до європейського та світового ринку, а також проведення дематеріалізації обігу цінних паперів і переведення усіх попередніх випусків цінних паперів з документарної форми у бездокументарну;
• удосконалення системи захисту прав інвесторів, корпоративного законодавства, зокрема:
• прийняття закону «Про акціонерні товариства», в якому чітко визначаються права як мажоритарних, так і міноритарних акціонерів,
• запровадження в акціонерних товариствах, що знаходяться під контролем держави, загальновизнаних принципів корпоративного управління,
• розширення можливості участі представників інституційних інвесторів в органах управління товариств (наглядовій раді та ревізійній комісії), які знаходяться під контролем держави, як важливої умови підвищення рівня якості управління та посилення корпоративного контролю за діяльністю таких товариств.
• розширення кількості фінансових інструментів, доступних для інвесторів, повноцінне впровадження в обіг похідних цінних паперів;

     Певне коло даних проблем в Україні вирішені, але основна маса проблемних моментів є досі актуальноми.  На завершення слід зауважити, що як поетапне та врегульоване відкриття внутрішнього ринку для іноземного капіталу, так і вихід на світові фінансові ринки національними агентами в найближчій, середньостроковій та довгостроковій перспективі буде відігравати велику роль для забезпечення економічного зростання та досягнення вищого рівня добробуту в Україні.  

РОЗДІЛ 3. ПРАКТИКА ТА ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ФІНАНСОВОГО РИНКУ В УКРАЇНІ

3.1. Тенденції розвитку фінансового ринку України в умовах глобалізації

  Комплекс наукових проблем, пов'язаних з економічною глобалізацією та її фінансовою складовою - є предметом досліджень багатьох як іноземних, так і вітчизняних учених. Зокрема, питання розвитку світового господарства та економік окремих угруповань країн світу у контексті фінансової глобалізації перебувають у центрі уваги таких науковців як Дж.Тобін, Л.Клайн, А.Тейт, Дж.Гелбрейт, В.Іноземцев, А.Некіпелов, Ю.Акюза та М.Ширакаву - у сфері досліджень сучасних закономірностей розвитку фінансових ринків; П.Кругмана, М.Обстфельда, Е.Роуза, Дж.Ліпскі, Р.Гліка, К.Ван Рійкенгем та Г.Камінскі - у сфері теоретичних та практичних досліджень міжнародних фінансових криз.      Процес глобалізації є складним, багатовимірним і неоднозначним, тому з приводу визначення його сутності й до сьогодні існують розбіжності. Більшість вчених вважають, що глобалізація означає не лише новий кількісний вимір міри інтенсивності взаємозв'язків окремих країн та їх економік, а головним чином - нову якість таких зв'язків, коли формується фактично новий, глобальний (не тотожний простій сумі національних економік) рівень економічної глобалізації . У сучасному світі розвиток будь-якої держави значною мірою залежить від її участі в міжнародних відносинах. Дослідження показують, що лише взаємопроникнення окремих національних економік через механізми іноземних інвестицій, створення спільних підприємств або ТНК і становлять основу явища, яке ми називаємо глобалізацією світової економіки. Проте найактивніше відбувається фінансова глобалізація, що проявляється у вільному переливанні фінансового капіталу між національними та регіональними ринками капіталу, що призведе до того, що великі потоки іноземного капіталу опиняться на вітчизняному фінансовому ринку.       Фінансова глобалізація - це один із напрямків глобалізації, яких характеризують як «вільний та ефективний рух фінансових ресурсів між країнами та регіонами , формування системи наднаціонального регулювання міжнародних фінансів, реалізація глобальних фінансових стратегій ТНК та транснаціональних банків».          На думку С.Л. Тігіпко, глобалізація веде до зростаючої конкуренції на фінансових ринках, що вимагає розширення фінансового інструментарію, видів банківських послуг, забезпечення безперервності процесу впровадження фінансових інновацій. Сьогодні процеси міжнародної фінансової інтеграції у фінансовому секторі України мають також мають свої особливості, адже в структурі руху капіталу домінують прямі іноземні інвестиції та прослідковується тенденція виходу на міжнародні ринки облігацій. Стосовно операцій на міжнародних фінансових ринках, то фінансові послуги в цілому поступово лібералізуються. За таких умов основною сферою інтеграції є інтернаціоналізація банківського сектору. Взагалі, фінансовий сектор України є банківсько-центрованим з відносно недорозвинутим небанківським фінансовим сектором та фінансовими ринками. Так, питома вага активів небанківських фінансових інститутів в Україні станом на 2009 рік становила близько 2% ВВП, тоді як в країнах Центральної Європи він коливався від 20 до 40%, а в розвинутих країнах від 80 до 250%. В Україні небанківські фінансові інституції є недостатньо капіталізованими та не можуть забезпечити ефективне нагромадження та інвестування фінансових ресурсів. Тому ми спостерігаємо, що економічна роль фінансового та банківського секторів (активи та постачання фінансових ресурсів до економіки у співвідношенні до ВВП) є значно меншою ніж у розвинутих країнах.       На жаль Україна має недостатній рівень інтегрованості в міжнародну фінансову систему, тому не отримує всіх потенційних позитивів цього процесу. Позитивні ефекти міжнародної фінансової інтеграції для України полягають, з одного боку, в залученні прямих іноземних інвестицій, що приносять значні фінансові ресурси, потужні інвестиції та довгострокові пільгові кредити, а також сучасні методи корпоративного менеджменту, нові технології, ділові зв'язки та репутацію, що дозволяють вийти на нові ринки та укріпити конкурентоспроможність на внутрішньому ринку. З іншого боку, позитивні ефекти лежать в площині отримання вигоди від виходу національних агентів на закордонні та міжнародні фінансові ринки. Ці ефекти проявляються у збільшенні термінів зовнішніх фінансових запозичень (зокрема як кредитів, так і облігаційних випадків), та у зниженні ставок по кредитах та облігаційних позиках, як державних та муніципальних, так і корпоративних.          Розвиток фінансового ринку в умовах глобалізації підвищує вимоги до регулятивної ролі держави. Україна ще недостатньо інтегрована в світову фінансову систему і не використовує всю можливу користь цього процесу, з іншого боку - має перспективи для того, щоб з допомогою регулятивних механізмів мінімізувати негативні наслідки фінансової глобалізації. Це вимагає зростання ролі держави в забезпечені стійкості, стабільності та керованості вітчизняної фінансової системи, укріплення конкурентоздатності національних фінансових структур. Для укріплення національної конкурентоздатності в умовах фінансової глобалізації необхідно насамперед збільшити фінансову потужність та професіоналізм національних агентів. Потрібне якомога краще сприяння процесам концентрації та централізації національних фінансово-кредитних інститутів. А також поширити сучасні організаційні та партнерські форми інтеграції, які сприятимуть запровадженню міжнародних стандартів фінансового менеджменту з метою підвищення ефективності управління фінансовими ризиками.   Можна зробити такий висновок, що одне з основних завдань держави за умов фінансової глобалізації - ефективне використання переваг від інтеграції до глобального фінансового ринку та одночасне обмеження наслідків такої інтеграції. Для цього потрібний не тільки ґрунтовний аналіз процесів на глобальному фінансовому ринку, а й ефективне прогнозування тенденцій подальшого функціонування цього ринку та його впливу на національні фінансові ринки.

3.2. Ринок фінансових послуг в Україні  

  Ринок фінансових послуг є ринком, на якому відбувається обмін фінансовими ресурсами, надання кредиту та мобілізація капіталу. Об'єктивною підставою функціонування фінансового ринку є неспівпадіння потреби в фінансових ресурсах з наявністю джерел задоволення цієї потреби. Ринок фінансових послуг є одним з механізмів забезпечення конкурентоспроможності економіки країни, оскільки розподіл фінансових ресурсів на цьому ринку відбувається на конкурентній основі, що дозволяє спрямувати інвестиційні потоки у найбільш привабливі сегменти економіки і тим самим сприяти економічному зростанню. Саме тому формування фінансового ринку здатного до ефективної мобілізації внутрішніх фінансових ресурсів та спроможного утримувати конкурентні позиції на глобальному ринку капіталів є надзвичайно важливим для будь- якої держави.            Проблема українського ринку фінансових послуг полягає у відсутності в нього фінансових ресурсів для забезпечення інвестиційного попиту з боку реального сектору економіки. Відповідно вирішення цієї проблеми передбачає створення умов, які б дозволили додатково залучити внутрішні фінансові ресурси, зокрема, заощадження населення та "тіньовий капітал", до інвестиційної діяльності, а також створити привабливі умови для іноземних інвесторів.  Отже, основною проблемою є проблема мобілізації ресурсів. Здійснюють мобілізацію фінансових ресурсів по-перше, це банки. Однак банків в Україні занадто багато (близько 180), тому фінансові ресурси є досить розпорошеними. Крім того значна частина коштів сьогодні перебуває в безготівковій формі, обслуговуючи "тіньовий" капітал та у формі заощаджень населення поза банками. По-друге, акумулюванням та інвестуванням фінансового капіталу займаються різноманітні учасники фондового ринку: інвестиційні компанії та фонди, трастові компанії (довірчі товариства).

Слабкість фондового ринку  України виражається в таких  основних моментах:

• Недостатня ліквідність фондового ринку;
• Переважання державних цінних паперів;
• Недостатня прозорість діяльності емітентів та професійних учасників ринку ;
• Нерозвиненість правової бази, неадекватність її сучасним вимогам діяльності на ринку фінансових послуг ;
• Низький технологічний рівень функціонування ринкової інфраструктури ;
• Низький рівень корпоративної культури ;
• Недостатня обізнаність більшої частини населення з питань фондового ринку.

    Недостатня ліквідність українського фондового ринку пояснюється малими обсягами фінансових потоків, які обертаються на ньому. Ліквідність фондового ринку визначається тим, наскільки він може забезпечити достатній попит на певні цінні папери. На сьогоднішній день ліквідність фондового ринку досить низька. Одною з найбільших проблем залишається прозорість фондового ринку. Адже на сьогоднішній день більшість операцій з купівлі - продажу цінних паперів (більше 90%) відбуваються поза біржами. За таких умов неможливо забезпечити потенційних учасників ринку цінних паперів необхідною інформацією, порушуються умови чесної конкуренції.       На мою думку, ринок фінансових послуг є інфраструктурою, яка вимагає комплексного підходу до вирішення своїх проблем. Необхідно поставити перед собою стратегічне завдання та розробити конкретні заходи по його виконанню.

Основним напрямками удосконалення  фондового ринку є:

• Удосконалення базового спеціального законодавства. У першу чергу це є справою законодавчих органів влади. Для активізації роботи законодавчого органу в цій сфері необхідно сприяти участі в розробці нових законів і самих учасників ринку, влаштовуючи відкриті обговорення в засобах масової інформації. (такий підхід буде найбільш демократичним, та забезпечить більш повне врахування усіх потреб ринку фінансових послуг)
• Забезпечення виконання вимог законодавства усіма учасниками фондового ринку
• Створення дієвої системи розкриття інформації емітентами цінних паперів.
• Упорядкування і підвищення ефективності інфраструктури фондового ринку
• Вжиття заходів для залучення емітентів та інвесторів до взаємодії на організованих фондових ринках
• Розвиток інститутів колективного інвестування

    Щодо вирішення проблеми мобілізації заощаджень населення і спрямування їх на задоволення інвестиційних потреб економіки існує декілька шляхів. Залучати кошти населення можна через банківські установи, через створення пенсійних фондів та шляхом розвитку системи спільного інвестування.           Отже, за умов глобальної інтеграції ринків фінансових послуг надзвичайно важливим завданням для кожної країни є забезпечення функціонування конкурентноспроможного ринку фінансових послуг, і, зокрема, фондового ринку. Фінансування інвестицій в реальний сектор через канали ринку цінних паперів і залучення на ці цілі неспекулятивних вітчизняних і іноземних капіталів повинно стати найважливішим джерелом нового етапу промислового підйому. Замість ринку з величезною перевагою державних цінних паперів повинен з'явитися фондовий ринок економічного зростання. Розвиток ринку фінансових послуг передбачає стратегічної постановки завдань та підтримки їх виконання як з боку урядових, так і неурядових організацій. Розвиток інфраструктури фінансових ринків вимагає об'єднання зусиль держави та професійних учасників цих ринків з метою забезпечення необхідного ресурсного потенціалу перетворень.