Фінансовий ринок,його структура та розвиток

Слід наголосити, що існує  зворотний зв'язок між розвитком  економічного, технічного, кадрового  потенціалу фінансового ринку та рівнем організації власне фінансового  ринку. Наявність такого потенціалу визначає рівень розвитку фінансового ринку і водночас потреби в подальшій еволюції ринку, зумовлені цільовими установками його суб'єктів — максимізацією капіталу і прибутку, забезпеченням надійності й ліквідності цінних паперів, встановлює досить жорсткі критерії добору учасників ринку за капіталами, рівнем техніки і технологій обробки та передавання інформації, кваліфікацією кадрів. Таким чином, розвиток ринку і його економічне, технічне та кадрове забезпечення відбуваються в цілому паралельно. Поступові зміни в концентрації капіталу, технічному, науковому і кадровому забезпеченні викликають якісний стрибок у розвитку фінансового ринку. Такий діалектичний зв'язок між передумовами (потенціалом) формування ринку і рівнем його розвитку виявляється на будь-якому етапі еволюції фінансового ринку.           На ринку боргових зобов'язань України найбільший інтерес для інвесторів має становити випуск державних товарних облігацій України на суму 10 млрд дол. терміном погашення 5 років. Ці облігації забезпечуються всім рухомим і нерухомим майном, що перебуває в загальнодержавній власності України (землею, будівлями, спорудами, устаткуванням та іншими матеріальними цінностями, включаючи продукцію і товари, призначені для продажу). Гарантом боргових зобов'язань перед власниками цінних паперів виступає держава.         Передбачається, що залучені кошти підуть на модернізацію промисловості, упровадження передових технологій, стабілізацію економіки і збільшення експорту країни. Вважаємо, що боргові зобов'язання держави за товарними облігаціями внесуть деяке пожвавлення в ринок державних цінних паперів у міру фінансової стабілізації та структурної перебудови економіки. Однак уже сьогодні можна виокремити конкурентоспроможні (стосовно корпоративних цінних паперів) сегменти ринку державного боргу. Це, зокрема, ринок казначейських векселів і муніципальні позики. Необхідність розвитку ринку казначейських векселів визначається їх особливою роллю на грошовому і фінансовому ринку. Як зазначалось, випуск казначейських векселів є засобом мобілізації короткострокових ресурсів для покриття внутрішньорічних розривів у доходах і витратах держбюджету, для обслуговування державного боргу. Водночас казначейські векселі є найгнучкішим інструментом кредитної політики Центрального банку. Банк України, володіючи портфелем казначейських векселів, може активно впливати економічними методами на ринок міжбанківських кредитів.             

2.2. Фінансові посередники та їх роль у розвитку фінансового ринку

Функцію перерозподілу тимчасово  вільних фінансових ресурсів від  фізичних та юридичних осіб,які є  вкладниками або інвесторами,до осіб,переважно юридичних,для яких ці ресурси необхідні,щоб здійснювати  розширене відтворення,виконує фінансовий ринок. Основними учасниками,що забезпечують ефективне функціонування фінансового  ринку та ефективний перерозподіл фінансових ресурсів,є фінансові посередники.  Фінансові посередники складають досить численну групу основних учасників фінансового ринку та забезпечують посередницький зв’язок між покупцями та продавцями фінансових інструментів. Певна частина фінансових посередників сама може бути на фінансовому ринку продавцями чи покупцями. Фінансові посередники – це фінансові установи,до яких належать суб’єкти банківської системи,небанківські фінансові та кредитні інститути,контрактні фінансові інститути. Діяльність фінансових посередників на практиці пов’язана із створенням нових фінансових інструментів.            

Ці інститути мають  можливість отримувати прибуток за рахунок  економії,що обумовлена зростанням масштабу операцій,здійснюючи аналіз кредитоспроможності потенційних кредиторів,розробку порядку надання позик і розрахунків за ними,рівномірно розподіляючи ризики. Їх діяльність спрямована таким чином на допомогу фізичним та юридичним особам,що мають заощадження,перетворити їх на капітал і вкласти в діяльність різних суб’єктів господарювання,диверсифікуючи при цьому рівень ризику. Слід зазначити,що система спеціалізованих фінансових посередників має можливість надати власникам заощаджень,більші вигоди,ніж просто можливість одержувати відсотки на капітал.       Ступінь розвитку фінансового ринку характеризується кількістю фінансових посередників і різноманітністю фінансових інструментів.   Вітчизняний фінансовий ринок формується в умовах трансформаційних процесів в економіці країни, а механізм його функціонування визначає потенційні можливості впливу на економіку. З огляду на те, що фінансовий ринок за інституційною ознакою являє собою специфічний спосіб організації та взаємодії елементів системи фінансового ринку, актуальним є створення відповідних фінансових інститутів,здатних забезпечити ефективний розвиток фінансового ринку країни і виконання ним основної функції – трансформації заощаджень в інвестиції. На сьогодні в Україні створення фінансових інститутів – учасників фінансового ринку відбувається досить нерівномірно, що призводить до відсутності можливості їх ефективного функціонування і відсутності довіри з боку власників заощаджень.            

Слід зазначити, що в умовах розвинутого фінансового ринку  фінансові посередники виконують  ряд важливих функцій у розвитку економіки країни, а саме:

• забезпечення рівноваги на фінансовому ринку шляхом узгодження попиту та пропозиції на фінансові ресурси, приведення фінансових інструментів у відповідність з потребами ринку;
• зниження трансакційних витрат на основі ефекту масштабу;
• диверсифікація ризиків окремих вкладників, і тим самим забезпечення його зниження;
• нейтралізація проблеми асиметричної інформації на фінансовому ринку країни;
• підвищення ліквідності фінансових інструментів шляхом надання послуг професійного управління портфелем активів.   

Огляд сектору депозитних корпорацій

Уперше з лютого 2010 року спостерігалося скорочення грошового  агрегату М3 до попереднього місяця через  зменшення готівкових коштів в обігу поза депозитними корпораціями та залишків за іншими депозитами резидентів. У листопаді тривало зростання депозитів домашніх господарств, водночас зменшення депозитів нефінансових корпорацій зумовило незначне

скорочення депозитів резидентів у цілому. На відміну від попереднього місяця відбулося зменшення грошової бази. З метою забезпечення рівноваги на грошово-кредитному ринку Національний банк України продовжував проводити операції з мобілізації коштів. У листопаді порівняно з жовтнем грошова маса зменшилася на 0.3%, або на 2.0 млрд. грн. – до 574.1 млрд. грн.

Така динаміка грошового агрегату М3 була зумовлена насамперед зменшенням залишків за готівковими коштами, введеними в обіг (на 1.9 млрд. грн.), та залишків інших депозитів резидентів (на 2.0 млрд. грн.).

У річному обчисленні темпи зростання грошової маси уповільнилися до 122.0 у листопаді порівняно зі 123.0% у жовтні поточного року (графік 15).

На кінець листопада залишки  за готівковими коштами в обігу  поза депозитними корпораціями (М0) становили 173.3 млрд. грн., або були на 0.3% меншими, ніж на кінець жовтня поточного року. Як результат – частка готівки у загальному обсязі грошового агрегату М3 скоротилась до попереднього місяця на 0.2 процентного пункту – до 30.2%. Темпи зростання в річному обчисленні готівки поза банками у листопаді становили 117.2 порівняно зі 117.8% у жовтні (див. таблицю 6). Після зростання у жовтні в листопаді залишки коштів за грошовими агрегатами М1 та М2 до попереднього місяця скоротилися відповідно на 1.3 – до 276.4 млрд. грн. та на 2.3 – до 572.7 млрд. грн. Це позначилось і на уповільненні темпів зростання зазначених агрегатів у річному обчисленні (М1 – на 2.1 процентного пункту – до 25.2%, М2 – на 1.1 процентного пункту – до 22.4%)

(див. таблицю 6). За звітний місяць залишки за коштами, вкладеними в цінні папери, крім акцій, збільшились на 0.3 млрд. грн. – до 1.4 млрд. грн. У річному обчисленні вони зменшилися на 48.2%.

У листопаді після восьмимісячного зростання відбулось незначне скорочення на 0.1% – до 403.7 млрд. грн. залишків за коштами, залученими в резидентів. У річному обчисленні їх темпи зростання уповільнилися до 122.9 порівняно зі 124.0% у жовтні (див. графік 16).       На зменшення депозитів за місяць вплинуло скорочення залишків коштів на рахунках нефінансових корпорацій на 3.0 млрд. грн., або на 2.6% – до 112.2 млрд. грн. Скорочення зазначених депозитів значною мірою зумовлене зменшенням залишків за депозитами в національній валюті на 1.8 млрд. грн. У листопаді залишки коштів за депозитами сектору загального державного управління зменшились на 0.2 млрд. грн. виключно за рахунок скорочення депозитів центральних органів державного управління на 0.3 млрд. грн..

Залишки за депозитами сектору  домашніх господарств та некомерційних  організацій, що обслуговують домашні господарства, збільшилися за листопад на 2.6 млрд. грн., або на 1.0% – до 267.1 млрд. грн. переважно за рахунок зростання залишків за іншими коштами на 2.3 млрд. грн. Порівняно з попереднім місяцем залишки за коштами підсектору інших фінансових корпорацій, залученими іншими депозитними корпораціями, збільшилися на 0.1 млрд. грн. і на 01.12.2010 р. становили 16.4 млрд. грн. У розрізі секторів економіки найвищі темпи зростання в річному обчисленні традиційно спостерігалися за депозитами сектору домашніх господарств. У листопаді вони становили 127.1 порівняно зі 127.8% у жовтні поточного року (див. таблицю 7).

2.3. Роль комерційних банків на фінансовому ринку України

Трансформація економічних  відносин в Україні передбачає створення  ефективного та прозорого механізму  акумуляції та перерозподілу фінансових ресурсів між суб'єктами економічної  діяльності відповідно до законів ринку. Ефективне функціонування ринкової економіки неможливе без роботи фінансової системи, що забезпечує його нормальне існування та розвиток.   Фінансовий ринок, як складова фінансової системи держави, виступає важливим каналом фінансування національної економіки,а його розвиток значною мірою впливає на її ефективність,стійкість та еластичність.  Важливу роль в розбудові фінансового ринку відіграють банківські інститути, які є одним з основних елементів його інфраструктури. Система комерційних банків охоплює усі сфери ринкової економіки – виробництво, розподіл, обмін і споживання, адже немає практично жодної організації чи підприємства, яке б не було клієнтом цієї кредитної установи. Проникнення банківської системи в усі клітини єдиного господарського організму здійснюється через грошово-кредитні відносини, які опосередковуються банками.            Сучасні комерційні банки є багатофункціональними установами, що займаються практично усіма видами кредитних і фінансових операцій, пов'язаних із обслуговуванням господарської діяльності своїх клієнтів. Таким чином, роль комерційних банків на фінансовому ринку визначається їхніми можливостями залучати тимчасово вільні кошти та спроможністю ефективно використовувати акумульовані ресурси для задоволення фінансових потреб реального сектору економіки з метою забезпечення безперервності обігу капіталів підприємств. Аналіз макроекономічних показників діяльності банківського сектору України,вказує на загальну тенденцію до посилення ролі банків як фінансових посередників в національній економіці, свідченням чого є зростання банківських загальних активів в порівнянні з 2000 роком у 5,5 разів. Банківські установи України стали кредитоорієнтованішими, на що вказує зростання обсягів їхнього сукупного кредитного портфеля. Стійка тенденція до збільшення залишків коштів у пасивах банківського сектору економіки вказує на підвищення довіри з боку фізичних осіб та суб'єктів господарювання до банківських інститутів як посередників фінансового ринку.         

Національна економіка не може ефективно функціонувати і  розвиватися без налагодженого  механізму грошових розрахунків, який пронизує усі сфери єдиного господарського організму і є його кровоносною  системою. Банківські інститути виступають проміжною ланкою в обслуговуванні грошових потоків між суб'єктами ринку і на цьому базується  їхнє велике господарське значення як організаторів розрахунків в  економіці. Різноманітність послуг, які надаються комерційними банками, не означає, що всі вони виконують  однаковий перелік операцій. Кожен  банк визначає сферу своєї діяльності, виходячи із потреб клієнтури, яку він  обслуговує. Однак, існує ряд основних, базових функцій, які дозволяють зарахувати даний фінансовий інститут до установ банківської системи, тобто вважати його банком у повному  значенні цього слова. До таких основних функцій комерційного банку.

Механізм мобілізації  тимчасово вільних коштів банками  на фінансовому ринку України  здійснюється двома способами:

• залученням коштів на депозити;
• шляхом емітування пайових та боргових цінних паперів.

В умовах становлення банківської  системи та фінансового ринку  України залучення грошових коштів з використанням ринку депозитів  стало основним способом формування фінансових ресурсів економіки для  наступного їх перерозподілу банками  у кредитні вкладення або у цінні папери. Станом на 01.01.2006 р. зобов'язання банків за депозитами фізичних осіб та суб'єктів господарської діяльності становили 136756 млн. грн., що на 64 % більше, ніж за аналогічний період минулого року. У світовій практиці господарювання ознакою циві- лізованості банківської системи є переважання обсягів вкладів населення як визначального сегменту у розвитку банківського бізнесу над вкладеннями суб'єктів господарювання. Сьогодні ж ресурсами для банківських установ України виступають майже в однаковій мірі як кошти суб'єктів господарювання, так і вклади фізичних осіб – 46 і 54 % відповідно.          Доцільно зазначити, що в розвинених країнах банківські установи постійно шукають можливості для залучення заощаджень населення у банківську систему. Одним із способів залучення коштів може бути відкриття так званих now-рахунків, що є новітнім явищем в процесі формування банківських пасивів і полягає в тому, що такий рахунок поєднує в собі ознаки як строкового вкладу, так і вкладу до запитання. Для now-рахунків встановлюється певна межа внеску і якщо ця межа перевищується, то на цей внесок нараховуються відсотки. Такі рахунки є вигідними клієнту, бо за ними можна здійснювати розрахунки і отримувати дохід. Для банку вони вигідні тим, що відкриваються на певний термін, що, в свою чергу збільшує можливості банку в розміщенні залучених таким чином пасивів. Банківські інститути виявилися першими ринковими структурами в Україні, які на основі емісії цінних паперів розпочали мобілізувати фінансові ресурси, здійснюючи таким чином формування та наповнення фондового ринку.  Банки України можуть здійснювати випуск таких цінних паперів як акції, облігації, депозитні сертифікати та похідні цінні папери. Акції є найбільш розповсюдженим емісійним цінним папером в українській практиці і важливим методом залучення грошових коштів для забезпечення достатнього рівня капіталізації банківських установ, що, в свою чергу, має вирішальну роль у розширенні обсягів активних операцій.