Інженерний благоустрій та екологічні проблеми населених пунктів

Міністерство  освіти, науки, молоді та спорту України 
Національний університет водного господарства та природокористування

кафедра архітектури 
 
 
 
 
 
 
Реферат

на тему:

«Інженерний благоустрій та екологічні проблеми населених пунктів»

• Інженерне забезпечення
• Забруднення повітряного басейну
• Скиди та очистка стічних вод
• Видалення побутових відходів
• Забруднення природного середовища в результаті аварії на ЧАЕС.
• Шляхи виходу із ситуацій

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рівне-2012

ЗМІСТ

1. Благоу́стрій насе́лених пу́нктів………………………………………………………………….3

2. Екологічна ситуація в країні ……………………………………………………………………..3

3. Забруднення повітряного басейну України……………………………………………..4

4. Забруднення поверхневих та підземних вод……………………………………….....6

5. Скиди та очистка стічних вод…………………………………………………………………....7

6. Стан зі стічними водами та їх очисткою в Рівненській області……………....7

7. Каналізаційна система включає в себе мережу трубопроводів, які збирають та переносять стічні та дощові води до станції очистки або приймача очищених стічних вод........................................................................................................13

8. Видалення побутових відходів…………………………………………………………………..15

9. Теперішня ситуація в Україні………………………………………………………………….....15

10.Чорнобильська АЕС…………………………………………………………………………………...24

11. Список літератури…………………………………………………………………………………….35

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Благоу́стрій насе́лених пу́нктів — комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Благоустрій населених пунктів  — сукупність різноманітних видів  впорядкування міст, селищ і сіл, що створюють зручні, здорові й  культурні умови життя населення. До основних видів благоустрою населених  пунктів належать: зовнішнє впорядкування  вулиць, площ, набережних і житлових кварталів; транспортне обслуговування населення; водопостачання, освітлення, озеленення, обводнення, телефонізація, радіофікація, очищення міст (в тому числі каналізація) тощо. Рівень благоустрою населених пунктів тісно пов'язується з плануванням та забудовою населеного пункту (див. містобудівництво), з його енергетикою (наявністю і потужністю теплофікації, електрифікації і газифікації) та інженерною підготовкою території.

 
^{ЕКОЛОГІЧНА СИТУАЦІЯ В КРАЇНІ} 
Найважливішою складовою частиною розвитку суспільства є сприятливий екологічний стан навколишнього середовища. Екологічна ситуація в світі, і зокрема в Україні, стає все більш загрозливою. Покоління, що зараз вступає в життя, одержить у спадщину, на жаль, непрості екологічні проблеми, усвідомлення яких необхідне для світосприймання сучасної людини. 
Україна через високий рівень концентрації промислового виробництва та сільського господарства, внаслідок хижацького використання природних ресурсів протягом десятиріч перетворилася на одну з найнебезпечніших в екологічному відношенні країн. Нинішня екологічна ситуація в Україні характеризується як глибока еколого-економічна криза, котра зумовлена закономірностями функціонування адміністративно-командної економіки колишнього СРСР. 
Аварія на Чорнобильській атомній електростанції 1986 року з її величезними медико-біологічними наслідками спричинила в Україні ситуацію, що наближається до рівня глобальної екологічної катастрофи. Ця катастрофа зумовила значне радіоактивне забруднення багатьох видів природних ресурсів України. Радіонуклідами ушкоджені значні площі родючих сільськогосподарських угідь, водні та лісові багатства, повітряний басейн. 
Протягом останніх років у здоров'ї населення намітився ряд негативних соціально-медичних змін. В Україні з 1991 року відсутній природний приріст населення, а тривалість життя на 6 років нижча, ніж у розвинутих країнах. Темпи зростання загальної захворюваності за останні роки становлять близько 35%. 
Масштаби техногенного забруднення в Україні на початок 90-х років досягли значного, а в ряді місць критичного рівня. Як відзначає С.І. Васюта (2000) серед усіх 20 економрайонів колишнього СРСР, за оцінкою лабораторії моніторингу природного середовища й клімату Держкомгідромету, територія України в складі колишнього Союзу була найбільш техногенно забрудненою. Викиди шкідливих речовин в атмосферу наприкінці 80-х pp. в Україні становили: у Донецько-Придніпровському економрайоні — 74%, Південно-Західному — 18%, Південному — 8% загальної кількості по країні. 
Нераціональне природокористування призвело до вичерпання Шебелинського, Бориславського родовищ нафти та газу, надр Донбасу, найбільших в СРСР родовищ сірки в Роздолі та Яворові, марганцю в Нікополі, багатих на залізо руд у Кривому Розі. Масове вирубування лісів поставило Україну на останнє місце в Європі за лісистістю територій (14,3% загальної території зайнято лісом, 0,2 га лісу в Україні припадає на одного мешканця, для порівняння у світі — 1,2 га). Надмірна експлуатація й хімізація зменшили площу й підірвали родючість наших чорноземів, отруїли ґрунти, ріки, озера й моря. 
Зараз Україна може й повинна реально стати гарантом виживання свого народу, докорінного поліпшення стану всіх регіонів країни, виходу з важкої еколого-економічної кризи. Все це можливо за умов нормування нового екологічно орієнтованого господарського механізму, встановлення пріоритету закону й територіального управління в питаннях природокористування та охорони довкілля.

Забруднення повітряного басейну України

Найнеобхіднішим компонентом довкілля та життєдіяльності людини є повітря. У наш час процеси самовідтворення  та регуляції складу атмосфери порушуються  завдяки всебічній діяльності людини.

На стан повітряного басейну  України впливають внутрішні  стаціонари та пересувні джерела  й повітряні потоки з території  Західної Європи. Забрудненість повітря  ми почали відчувати наприкінці 60-х  років, однак до середини 70-х узагальненої інформації про це в республіці майже  не використовували. Нині рівень забрудненості  повітря в більшості міст країни перевищує санітарні норми, а  у чверті населених пунктів перевищено гранично-допустимі рівні в 5-20 разів. Близько третини всіх промислових  підприємств України працюють без  санітарно-захисних зон. Головними  забруднювачами повітря в Україні  є підприємства металургії — 35%, енергетики — 29,3%, вугільної — 8% та нафтохімічної  промисловості — 6% від загального обсягу викидів стаціонарних джерел. Щорічно промислові та автотранспортні  підприємства України викидають  в атмосферу 17 млн тонн шкідливих  речовин (по 300 кг на кожного мешканця України). Від загального обсягу промислових  викидів вловлюють 16%, а утилізують 48%. З 1991 р. в Україні введено плату  за забруднення повітря. Якщо порушуються  нормативи, що встановлені для 8500 промислових  підприємств, плата зростає у 3-5 разів. Викиди шкідливих речовин від  стаціонарних джерел забруднення в 1993 р. становили 7,3 млн тонн. Вловлюється  та знешкоджується лише 3/4 шкідливих  речовин, котрі викидаються стаціонарними  джерелами забруднення.

До екологічних лих України  немало додає розвиток транспорту. Щорічні викиди автотранспорту в  Україні становлять 6,5 млн тонн, або 37% усіх шкідливих викидів у повітря. У ряді міст вони переважають усі  інші, зокрема в Чернівцях на них  припадає 75%, у Вінниці та Києві  — 77%, Львові — 79%, Сімферополі, Луцьку, Івано-Франківську — 83%, Ялті, Полтаві, Хмельницькому — 89%, Євпаторії та Ужгороді — 91% викидів.

Однак у країні залишається нерозв'язаним питання із встановленням на автомобілях  нейтралізаторів вихлопу, виробництвом дизельного палива з антидимовими присадками та пониженим вмістом сірки, бракує сучасних контрольних приладів, неетильованих  марок пального. Питома вага викидів  від стаціонарних джерел та автотранспорту в Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Луганській областях від загальних  в Україні становить відповідно 68 та 45%. У більш ніж половині областей автотранспорт — основне джерело  забруднення повітряного середовища. Високий рівень забруднення спостерігається в 13 містах України, котрі розташовані в Донецькому (Донецьк, Краматорськ, Єнакієве, Горлівка, Макіївка, Маріуполь, Алчевськ, Слов'янськ, Луганськ, Дзержинськ), а також в Придніпровському (Запоріжжя, Одеса, Кривий Ріг) промислових регіонах. Такий рівень зумовлений підвищеним вмістом специфічних шкідливих речовин, а також вмістом діоксиду азоту й пилу.

Повільно впроваджується реконструкція  й модернізація шкідливих виробництв. Так, з 50 доменних печей в Україні 46 експлуатуються понад 30 років. З 80 мартенівських  печей 68 працюють такий же термін. 
Встановлено, що довготривале забруднення атмосферного повітря сірчаним газом, окислами вуглецю, азоту та іншими речовинами шкідливо впливає на здоров'я людини. Через це може збільшуватися загальна захворюваність населення, яка зумовлена ураженням окремих органів і систем організму — легеневої (пневмонія, бронхіальна астма та інші неспецифічні хвороби легень) та серцево-судинної (гіпертонічна хвороба) систем.¹

Забруднення атмосфери

У багатьох регіонах України склалася несприятлива, а в деяких місцях - критична еколого-економічна ситуація, яку проілюстровано мовою цифр (за даними статистичних збірників «Охорона навколишнього середовища та використання природних ресурсів України» та «Еколого-географічні  дослідження території України  станом на 1998 р.». В Україні налічувалося 351,7 тис. організованих джерел викидів  шкідливих речовин в атмосферу; 31% промислових та інших об'єктів  не мали Рис.   Рис.Забруднення атмосферного повітря в обласних центрах                                 санітарно-захисних зон, розміри яких відповідали б нормат ивам. Кількість шкідливих речовин, що викидаються стаціонарними джерелами забруднення у 1998р. становила 18723,9 тис. т, а пересувними засобами - 1884,5тис.т». Найбільше атмосферних забруднень припадає на індустріальне розвинуті області: Донецьку, Дніпропетровську (відповідно 10,9% і 8,1%), Луганську (5,4%), Харківську (7,8%), Одеську (5,5%), Полтавську (5,6%), Запорізьку (2,8%), які в сукупності здійснюють 48,3% атмосферних викидів:

Незважаючи на відчутне скорочення атмосферних викидів -8,7 млн. т - протягом шести останніх років стан повітряного  басейну України погіршується, особливо в індустріально розвинених регіонах і великих промислових центрах. Атмосферні викиди через циркуляцію повітряних мас стають всепроникними, а тому, повсюдно поширюючись, створюють  загрозу як для існування природних  ландшафтів, населених живими організмами, так і для здоров'я людей.

Хімічні підприємства, яких налічується 114, за рік викидають в атмосферу 10 млн. т різних хімікатів, до яких ще слід додати 6,5 млн. т транспортних викидів. На душу населення у рік припадає понад 300 кг отруйних відходів в містах і від 100 до 150 кг у селах. Підраховано, що автотранспортом викидається  в атмосферу близько двох третин шкідливих викидів від усієї  кількості забруднень. Окрім спалювання величезної кількості кисню, двигун одного автомобіля на 1000 км пробігу  викидає у повітря в середньому 35-45 кг шкідливих речовин. Майже 20% міського населення України проживає в  зонах, де гранично допустимі концентрації шкідливих речовин у повітрі  перевищуються в 10-15 разів.

16 жовтня 1992р. було прийнято закон  «Про охорону атмосферного повітря», положення якого, на жаль, фактично  не виконуються. Занепад економіки  призвів до того, що промислові  підприємства не в змозі поновити  старе обладнання, не кажучи про  перехід до технології замкнутого  безвідходного виробництва.

Забруднення поверхневих  та підземних вод

Залишається складною ситуація щодо забруднення поверхневих та підземних  вод, а Україна за водозабезпеченням  займає останнє місце серед європейських країн та країн СНД. Населенням України  щорічно використовується 30 млрд. м3 води, а разом з тим, у річки  та водойми щорічно скидається біля 3 млрд. м3 забруднених стічних вод. Особливо забруднюються малі річки, водосховища, акваторії Сивашу, Азовського та Чорного морів. Внаслідок погіршення гідролітичного стоку зазнає значних  економічних втрат риболовний промисел, деградують рекреаційні ресурси. У  Чорному морі піднімається рівень мертвого сірководневого шару. Зазнав великого забруднення каскад штучних водосховищ на Дніпрі, особливого поширення набуло явище «цвітіння» води, забруднено підземні води. За останні 20 років забруднення  довкілля промисловими, комунальними стоками та внаслідок хімізації  зросло в 4 рази.

За 1998 р. у відкриті водоймища Донецької  області потрапило 965 млн. м3 різних стоків, в т. ч. 259 - без будь-якої очистки  і 706 млн. м3 недостатньо очищеної. Забруднені води містили сульфатів та амонійного азоту- 2,68 т, нітратів- 16,6 т, нафто-відходів - 182,7 т, фенолу - 3,3 т, важких металів - 200т.

У місцях водокористування в середньому по Україні невідповідність води санітарним нормам, за хімічними та бактеріологічними показниками  складала відповідно 30,1% та 27,4%. В деяких областях ці показники є ще вищими (Донецька- 39,1 та 48,1; Рівненська-31,4 та 51,4; Тернопільська 32,2 та 61,5%). Не відповідає державним стандартам і вода для  споживання. Аналіз очищеної, води з  комунальних водопроводів показав, що в середньому 11,7% хімічних та 7,3% бактеріологічних показників перевищують санітарно  допустимі норми. 
 
Скиди та очистка стічних вод

Останнім часом для  України все більш нагальною  стає проблема швидкого погіршення якості водних ресурсів. Основними причинами  забруднення поверхневих вод  є скидання неочищених та недостатньо  очищених господарсько-побутових і  виробничих стічних вод. Сьогодні більшість  міських очисних споруд біологічного очищення стічних вод працюють вкрай  неефективно, внаслідок чого спричиняють  забруднення природних водойм, процеси  цвітіння і заростання, пригноблення розвитку водних організмів та інші проблеми. Однією з причин цих явищ є скид на міські очисні споруди неочищених виробничих стічних вод промислових  підприємств, які забруднені поверхнево-активними  речовинами, іонами важких металів, різноманітними барвниками, дубильними речовинами тощо. Катастрофічні наслідки для природних  водойм спричинює скидання неочищених висококонцентрованих стічних вод, наприклад, казеїнових виробництв –  забруднення води, повітря, замори риби і, врешті-решт, перетворення чистої водойми  на болото. Небажання підприємств  влаштовувати власні локальні очисні споруди для попереднього очищення виробничих стічних вод, у крайньому  випадку розбавлення особливо концентрованих стоків, боротьба санепідстанцій з  порушниками чистоти природних  водойм – ось чи не основні реалії сьогодення.