Інженерний благоустрій та екологічні проблеми населених пунктів

 

Рис. 1. Об’єми утворення та захоронення  на полігонах твердих побутових  відходів у 2011 р., тис т.

Складено  за матеріалами [3]. 

 

Традиційні технології утилізації ТПВ в Україні – спалювання та захоронення. За радянських часів  було побудовано чотири сміттєспалювальні  заводи у містах Києві, Дніпропетровську, Харкові та Севастополі, але нині працюють лише перші два. До того ж  обладнання цих підприємств застаріло  і не відповідає сучасним екологічним  вимогам, тому на полігонах загалом  депонується близько 1,2 млрд. м³ ТПВ.  Цей показник вже давно перевищив площу парків та заповідників.  У приватному секторі, як правило, через відсутність належної системи збирання ТПВ, щорічно утворюється  12 тис.  дрібних стихійних звалищ, які не піддаються достовірному обліку – усього на таких сміттєзвалищах і полігонах зберігається 35 млрд. т відходів. А щорічно Україна продукує від 700 до 1,7 млрд т ТПВ і тільки мала їх частка (від 5 до 8%) переробляється [3]. Кількість полігонів в Україні наведено в табл. 1.  

 

 

 

 

Таблиця 1.

Кількість наявних полігонів  та звалищ та потреба в нових в  Україні станом на січень 2012р. *

№ з/п	Адмінистративно-територіальний поділ	Загальна кількість полігонів  та звалищ
		Всього		Перевантажених		Які не відповідають нормам безпеки		Потреба у нових
		од.	%	од.	%	од.	%	од.	%
1	АР Крим	140	2,3	13	4,5	27	2,7	21	3,2
2	Вінницька	770	12,8	27	9,2	-	-	48	7,3
3	Волинська	25	0,4	7	2,4	11	1,1	1	0,2
4	Дніпропетровська	382	6,3	17	5,8	204	20,7	69	10,6
5	Донецька	96	1,6	10	3,4	21	2,1	23	3,5
6	Житомирська	450	7,5	10	3,4	72	7,3	26	4,0
7	Закарпатська	292	4,8	54	18,5	64	6,5	49	7,5
8	Запорізька	92	1,5	17	5,8	12	1,2	14	2,1
9	Івано-Франківська	26	0,4	4	1,4	4	0,4	14	2,1
10	Київська	388	6,4	11	3,8	29	2,9	34	5,2
11	Кіровоградська	24	0,4	7	2,4	7	0,7	24	3,7
12	Луганська	100	1,7	6	2,1	59	6,0	22	3,4
13	Львівська	51	0,8	15	5,1	-	-	22	3,4
14	м.Київ	2	0,0	-	-	-	-	-	-
15	м.Севастополь	1	0,0	-	-	-	-	-	-
16	Миколаївська	28	0,5	5	1,7	-	-	5	0,8
17	Одеська	496	8,2	5	1,7	34	3,4	55	8,4
18	Полтавська	377	6,3	7	2,4	130	13,2	27	4,1
19	Рівненська	26	0,4	4	1,4	0	-	5	0,8
20	Сумська	299	5,0	16	5,5	85	8,6	64	9,8
21	Тернопільська	31	0,5	8	2,7	0	-	8	1,2
22	Харківська	93	1,5	8	2,7	28	2,8	44	6,7
23	Херсонська	300	5,0	3	1,0	0	-	21	3,2
24	Хмельницька	843	14,0	7	2,4	147	14,9	16	2,4
25	Черкаська	21	0,3	4	1,4	2	0,2	6	0,9
26	Чернівецька	272	4,5	5	1,7	1	0,1	14	2,1
27	Чернігівська	401	6,7	22	7,5	49	5,0	22	3,4
	Всього по Україні	6026	х	292	х	986	х	654	х

*Складено автором за  даними звітності «Санітарна  очистка» за 2011 р. [3]. 

 

Так, за даними звітності, кількість  сміттєзвалищ, які перевантажені  складає 292 од. (5% від загальної кількості), а 986 од. (16%) - не відповідають нормам екологічної  безпеки. Неналежним чином проводиться  робота з паспортизації, рекультивації  та санації сміттєзвалищ. З 2569 полігонів, які потребують паспортизації, у 2011 р. фактично паспортизовано 476 од. і ще 35% потребують паспортизації. Найбільша кількість полігонів, які потребують паспортизації, у Херсонській області – 90% від загальної кількості полігонів в області та Чернігівській – 72%. З 562 сміттєзвалищ, які потребують рекультивації, фактично рекультивовано 166 од. (7% потребує рекультивації). З 495 сміттєзвалищ, які потребують санації, фактично сановано 166 од. (58% потребує санації). Найбільша кількість полігонів, які потребують рекультивації, у Закарпатській – 32% від загальної кількості полігонів в області та Івано-Франківській  – 30% [3]. Однак, крім спалювання та захоронення мізерна частка ТПВ в Україні потрапляє на заготівельні пункти вторинної сировини та сміттєпереробні підприємства (рис. 2). За цими даними можна зробити висновок, що невідповідність між прогресуючим накопиченням відходів і  методами, спрямованими на запобігання їх створення, утилізацію, знешкодження та видалення, загрожує не тільки поглибленням екологічної кризи, але і загостренню соціально-економічної ситуації в цілому.

Близько 75% населення України охоплено послугами з вивезення побутових  відходів, і це на 1% більше, ніж у 2010 р. Найгірший показник охоплення населення послугами з вивезення побутових відходів у Сумській області, який складає 49%. 

 

Рис. 2. Поводження з побутовими відходами в Україні у 2011 р., тис т.

Складено автором за матеріалами [3]. 

 

Завдяки впровадженню в 130 населених  пунктах роздільного збирання побутових  відходів, роботі 7 сміттєсортувальних ліній та 3 сміттєспалювальних заводів  перероблено та утилізовано близько 8% ТПВ, з них: 4,2% спалено в містах Києві, Дніпропетровську та Люботині Харківської  області, 3,8% ТПВ потрапило на заготівельні пункти вторинної сировини та сміттєпереробні  заводи, перелік яких наведено у  табл. 2.

Слід зазначити, що державний обік та статистика побутових відходів в  україні має суттєвий недолік. У  статистичній звітності та  нормативних документах щодо програм поводження з твердими побутовими відходами, цінової і тарифної політики в Україні оперують як ваговими категоріями, так і об'ємними - побутовиві відходи вимірюють кубометрами. При цьому для визначення плати за вивезення сміття розробляються нормативи в розрахунку на 1 жителя диференційовано по містах. Наприклад, по Києву такий норматив становить 2,45 м^3/рік. В середньому вважається, що 1 м³ важить 200-250 кг, що залежить від рівня щільності та інших факторів (таких як, наприклад, зволоження або підмерзання ТПВ в контейнерах), тому похибка в оцінці ваги кубометра відходів може досягати 20-50%. В цілому в перерахунку на вагу щорічно кількість ТПВ збільшується не менш ніж на 12 млн т. Цей недолік можна виправити, встановивши ваги на в’їзді до полігонів.

 

Таблиця 2.

Існуючі сміттєсортувальні, сміттєпереробні та сміттєспалювальні  станції (заводи, комплекси) в Україні  станом на січень 2012 р.*

№ з/п	Найменування населеного пункту	Найменування впровадженої технології	Потужність існуючого об’єкту, тис. м3/рік, тис. т/рік, м3/добу, т/добу.	Відсоток від загального об’єму ТПВ, що утворюються у населеному пункті
1	АР Крим м. Саки	Сміттєсортувальний комплекс	71 тис. м3/рік, 9 тис. т/рік, 300 м3/добу, 75 т/добу	33,0
2	Дніпропетровська область м. Дніпропетровськ	Сміттєспалювальний завод	150 тис. т/рік	38,0
3	Запорізька область м. Запоріжжя	Сміттєсортувальна лінія на полігоні ТПВ №1	100 тис.т/рік	38,8
4	Київська область с. Погреби Васильківського  району  ТОВ “Укрвторенергоресурс”	Сміттєсортувальна станція	200 тис. м3/рік, 640 м3  на добу, або 160 тонн на добу.	1,0
	м. Буча	Сортування, переробка	24 тис. м3/рік	61,0
5	Одеська область м. Білгород –Дністровський	Сортувальна лінія з переробки  побутових відходів	4 т/добу	12,5
4	Харківська область м. Харків	Пересувна сміттєспалювальна установка (ПСУ-100) Вагонної дільниці №1 Харків-Сортувальний СТГО «Південна залізниця»	0,8 тис. тонн	…
5	м. Люботин	Сміттєпереробний комплекс м. Люботин (СКП-700) СТГО «Південна залізниця»	5,6 тис. м3/рік 700 кг/годину	…
6	м. Харків	Сміттєпереробний комплекс вокзал Харків – Пасажирський (ПСК-300) СТГО «Південна  залізниця»	2,4 тис. тонн	…
7	Чернівецька обл, м. Чернівці	Сортувальна лінія	75 тис м3/рік	9.8
8	м. Київ	Сортувальний комплекс «ГрінКо»	200 тис. т / рік
9	м. Київ	Мобільна сортувальна лінія ТОВ  «Селтік» (Remondis) почала працювати у 2011 р.	60 тис. т /рік	…
10	м. Київ	Мобільна сортувальна лінія ДП «Фірма Альтфатер Київ» (Veolia), працює з 2010р	40 тис. т / рік	…
11	м. Київ	Комплекс по сортуванню ТПВ на базі причепа SREM Tralor ТОВ «Фірма «Володар Роз»	250  тис м3/рік	…
12	м. Київ	Сортувальна лінія по сортуванню розділь-них  ТПВ ТОВ «Фірма «Володар Роз»	110  тис м3/рік	…
13	м. Київ	Філіал «Завод «Енергія» Київенерго ПАТ «Київенерго»	962,318 тис м3/рік,153,930 тис.т/рік	25%
14	м. Севастополь	Сміттєсортування	190 тис. м3/рік	22%

*Складено автором за  матеріалами [3].

… - дані про явище відсутні.  

 

Впровадження в державному масштабі комплексного підходу до управління твердими побутовими відходами украй  необхідне для України. Лише таким  чином сьогодні можна радикально вирішити проблеми гострого браку нових  полігонів, відпрацьованого ресурсу  існуючих площ і невідповідності  їх сучасним екологічним стандартам – проблеми, що призвели до величезної кількості несанкціонованих звалищ. Основа сучасної системи управління твердими побутовими відходами –  мінімізація відходів, роздільний збір, рециклінг і безпечна утилізація відходів, які неможна повторно використати. На даний момент роздільний збір дозволяє до 70% відходів використовувати повторно як сировину. Із загальних же (несортованих) відходів можна екстрагувати лише до 15% корисних компонентів. Обсяги роздільного  збирання та використання ТПВ в Україні  в 2011 р. наведено у табл. 3. 

 

Таблиця 3.

Обсяги по компонентного  збирання та використання ТПВ в Україні  в 2011 р., тис. т.*

Тверді побутові відходи та їх компоненти, які збираються роздільно	Обсяги збирання	Вивезено на:
		заготівле-льні пункти ВС		сміттєпереробні підприємства		ССЗ		Полігони (звалища)
	тис. т	тис. т	%
Змішані ТПВ	13723,6	9,9	7,7	165,7	60,3	438	100	13091,5	96,1
Великогабаритні ТПВ	304,6	-	-	2,1	0,8	-	-	302,6	2,2
Макулатура (картон, папір)	138,1	58,4	45,3	57,8	21,0	-	-	22	0,2
Полімери (плівка, пакети, ПЕТ)	38,9	6,2	4,8	9,5	3,5	-	-	23,1	0,2
Упаковка Тетра Пак та інші	7,9	1,1	0,9	1,7	0,6	-	-	5,1	-
Метали (чорні, кольорові)	10,7	3,3	2,6	0,6	0,2	-	-	6,7	-
Скло (склотара, слобій)	50,4	3,9	3,0	4,3	1,6	-	-	42,2	0,3
Текстиль (синтетичний, натуральний, змішаний)	7,1	0,3	0,2	-		-	-	6,8	-
Органічні компоненти (харчові відходи)	86,7	-	-	-		-	-	86,7	0,6
Енергетичне та елек-тронне обладнання	0,1	-	-	-		-	-	0,1	-
Небезпечні компо-ненти	0,5	-	-	-		-	-	0,5	-
Інші	111,4	46	35,7	33,2	12,1	-	-	31,9	0,2
Всього:	14479,9	129	х	275	х	438		13619	х

*Складено автором за  матеріалами [3]. 

 

З вищенаведених даних можна  зробити висновок, що полігони залишаються  пріоритетним напрямом утилізації відходів.

Впровадження роздільного збору  можна здійснити двома основними  способами, залежно від типу сортувального  комплексу. Перший спосіб – роздільний збір двохфракційний. Він передбачає встановлення на контейнерний майданчик  двох контейнерів – одного для  збору ресурсоцінних фракцій (скла, металу, макулатури, пластику), іншого – для відходів, які не можуть повторно використовуватися (забрудненої  упаковки і харчових відходів). Другий спосіб – чотирьохфракційний збір. При цьому відходи сортуються в 4 контейнери різного кольору, наприклад, жовтий для відходів паперу, синій для відходів поліетилену, зелений – для відходів скла, сірий – для харчових. Існують також інші варіанти розділення відходів на фракції. Принциповим моментом в технології роздільного збору є збір в роздільні фракції відходів, що підлягають повторному використанню і відходи, не придатних для використання як вторсировина (харчові відходи, забруднені матеріали).

Роздільний збір та рециклізація –  переробка відходів, що здійснюється  за допомогою сучасних сміттєпереробних комплексів. Цей спосіб є на сьогодні одним із найбільш прогресивних методів вирішення проблеми відходів для України. Адже повторній переробці підлягають папір, скло, металеві та алюмінієві банки, текстиль, пластик, органічні відходи. Слід підкреслити, що роздільний збір та рециклізація мають багато переваг: на захоронення або cпалювання потрапляє менший обсяг відходів, матеріали використовуються повторно, зберігаються природні ресурси: нафта, деревина, метали тощо. Крім того, цей спосіб заощаджує кошти для суспільства, створює робочі місця в галузі збирання, сортування та переробки відходів. Цей спосіб також не є принципово новим, проте на шляху його широкомасштабного впровадження існує чимало перешкод:  проблеми  сортування, відсутність стандартів, переробка, протиріччя між  державним і приватним секторами економіки, байдужість підприємців,  приховані витрати тощо.  Хоча, вторинна переробка відходів є найбільш економічно та екологічно вигідною для  сучасного етапу світового науково-технічного та соціально-економічного розвитку.

Висновки та перспективи  подальших досліджень. За словами аналітиків, на українському ринку сьогодні рентабельність сміттєпереробного бізнесу може становити 20-25% за рахунок постійного подорожчання енергоресурсів, а також попиту на більш дешеві з них. У Європі переробні підприємства окупаються приблизно за 5 років, в Україні цей період може скласти 5-7 років. Однак вагому перешкоду представляють несприятливий інвестклімат і складності землевідведення. Для сміттєвого заводу потрібна земля промислового призначення, і потенційні інвестори нарікають, що більшість територій розпайовано, відноситься до земель сільгосппризначення або перебуває у власності місцевих властей. Можливо, розвиткові галузі допоможе об'єднання всіх профільних інвестпроектів в Національний проект «Чисте місто» під егідою Держагентства з інвестицій та управління національними проектами. За даними нацпроекту в найбільших містах країни буде побудовано близько 10 об'єктів з глибиною переробки побутових відходів не менше 50%. Об'єкти будуть будуватися на основі державно-приватного партнерства, вартість кожного - від 30 до 100 млн дол, розрахункова окупність - 10 років. «Чисте місто» буде реалізовуватися у Києві, Харкові, Дніпропетровську, Сумах, Полтаві, Кіровограді, Вінниці, Хмельницькому, Тернополі, Чернівцях.