Аналіз стану дебіторської і кредиторської заборгованості підприємства

ЗМІСТ

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. В основі фінансової діяльності комерційних підприємств лежить постійний кругообіг грошових коштів, авансованих для виробництва і збуту продукції. У кожному господарському циклі ці кошти повинні поновлюватися, тобто з прибутком повертатися підприємству. Дебіторська заборгованість є одним з основних джерел формування фінансових потоків платежів. Кредиторська заборгованість як боргове зобов’язання організації завжди містить суми потенційних виплат, які потребують бухгалтерського спостереження та контролю. Від стану розрахунків з дебіторами і кредиторами багато в чому залежить платоспроможність організації, її фінансове становище і інвестиційна привабливість.

Для підприємства дуже важливо не допустити необґрунтованого збільшення дебіторів і суми їх боргів, уникати дебіторської заборгованості з високим ступенем ризику, вчасно виставляти платіжні рахунки, стежити за термінами їх оплати та своєчасно вживати заходів щодо витребування простроченої заборгованості. У той же час потрібно дуже уважно ставитися до розрахунків з кредиторами, своєчасно повертати їм борги, інакше підприємство може втратити довіру своїх постачальників, банків та інших кредиторів, буде мати штрафні санкції за розрахунками з контрагентами.

Дебіторська заборгованість завжди відволікає кошти з обороту, перешкоджає їх ефективному використанню, наслідком чого є напружений фінансовий стан підприємства. Кредиторська заборгованість в певній мірі корисна для підприємства, оскільки дозволяє отримати у тимчасове користування грошові кошти, що належать іншим організаціям.

Дебіторська та кредиторська заборгованість – природне явище для існуючої в Україні системи розрахунків між підприємствами. Для того, щоб правильно вибудувати взаємини з клієнтами, необхідно постійно контролювати поточний стан взаєморозрахунків, аналізувати тенденції їх зміни в середньо- і довгостроковій перспективі. Відтак проблема аналізу дебіторської і кредиторської заборгованості на сьогодні є досить актуальною.

Об’єкт дослідження – дебіторська і кредиторська заборгованість підприємства.

Предмет дослідження – аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості підприємства.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є обґрунтування теоретичних положень аналізу дебіторської і кредиторської заборгованості, їх практичне застосування щодо об’єкта господарської діяльності на прикладі ПАТ «Ковельсільмаш». Зазначена мета зумовлює необхідність вирішення наступних завдань:

• встановити значення, завдання та інформаційну базу аналізу стану розрахунків на підприємстві;
• розглянути методику аналізу стану розрахунків з дебіторами;
• розглянути методику аналізу поточних зобов’язань;
• визначити особливості аналізу показників платоспроможності;
• проаналізувати рівня та динаміки дебіторської заборгованості підприємства;
• здійснити аналіз руху кредиторської заборгованості підприємства;
• оцінити показники платоспроможності підприємства;
• розглянути шляхи оптимізації дебіторсько-кредиторської заборгованості.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ АНАЛІЗУ СТАНУ ДЕБІТОРСЬКОЇ ТА КРЕДИТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Значення, завдання та інформаційна база аналізу стану розрахунків на підприємстві

Виникнення дебіторської і кредиторської заборгованості пов’язане з розрахунками підприємства, які воно здійснює як з юридичними, так і з фізичними особами.

Дебіторська заборгованість – це заборгованість інших підприємств по платежах даному підприємству, а також заборгованість працівників даного підприємства по сумах, виданих їм під звіт, позички і інші операції.

Кредиторська заборгованість – це заборгованість даного підприємства іншим підприємствам, а також своїм працівникам.

Комплексний аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості, будучи найважливішою складовою частиною діяльності всієї системи фінансового управління підприємства, дозволяє його керівництву:

• визначити, як змінилася величина боргових зобов’язань у порівнянні з початком року або іншого аналізованого періоду;
• оцінити, чи оптимальне співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості, і якщо ні, як домогтися його оптимальності, що для цього потрібно зробити;
• визначити і оцінити ризик дебіторської заборгованості, її вплив на фінансовий стан підприємства, встановити припустимі межі цього ризику, заходи для його зниження;
• знайти раціональне співвідношення між величиною кредиторської заборгованості і обсягом продажів, оцінити доцільність збільшення відпускання продукції, товарів і послуг у кредит, визначити межі цінових знижок для прискорення оплати виставлених рахунків;
• прогнозувати стан боргових зобов’язань підприємства в межах поточного року, що дозволяє поліпшувати фінансові результати його діяльності [11, с.312-313].

Інформація для аналізу фактичної величини дебіторської і кредиторської заборгованості міститься в бухгалтерському балансі, у додатку до нього, у пояснювальній записці і регістрах синтетичного і аналітичного обліку. У балансі ці дані представлені у вигляді дебетового сальдо рахунків обліку заборгованості. Дебіторська заборгованість підрозділена на борги, платежі по яких очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати, і заборгованість, погашення якої передбачається протягом 12 місяців після звітної дати. Кредиторська заборгованість у балансі представлена загальною сумою і у розрізі рахунків обліку розрахунків, що мають кредитове сальдо [2, с.84].

Аналіз дебіторської й кредиторської заборгованості по даних фінансової звітності підприємства включає:

• аналіз динаміки й структури боргових зобов’язань;
• аналіз оборотності дебіторської і кредиторської заборгованості;
• аналіз впливу боргових зобов’язань на платоспроможність, ліквідність і фінансову стабільність підприємства.

Головна мета аналізу дебіторської заборгованості – розробка політики кредитування покупців, спрямованої на збільшення прибутку підприємства, прискорення розрахунків і зниження ризику неплатежів.

Загальна сума дебіторської заборгованості по операціях, пов’язаних із продажем продукції (товарів, послуг), залежить від двох основних факторів: обсягу продажів у кредит, тобто без попередньої або негайної оплати, і середньої тривалості часу між відпусканням (відвантаженням) і пред’явленням документів для оплати. Величина цього часу визначається кредитною і обліковою політикою підприємства, до складу якої входить:

• визначення рівня прийнятного ризику відпускання товарів у борг;
• розрахунок величини кредитного періоду, тобто тривалості часу наступної оплати виставлених рахунків;
• стимулювання дострокового платежу шляхом надання цінових знижок;
• політика інкасації, застосовувана для оплати прострочених рахунків [17, с.432].

Значне збільшення боргів дебіторів і їхньої питомої ваги в поточних активах підприємства може бути викликано низкою причин і факторів:

• невиправдано ризикованою кредитною політикою стосовно покупців;
• різким збільшенням обсягом продажів без передоплати або негайної оплати;
• неплатоспроможністю й банкрутством частини покупців [12, с.177].

Для оцінки й аналізу дебіторської заборгованості доцільно використовувати дані про оборотність боргових зобов’язань, період їхнього погашення, відношенні загальної суми боргів дебіторів до загальної суми активів і обсягу продажів.

Для аналізу кредиторської заборгованості використовують ті ж методичні прийоми, що й при аналізі дебіторської. Він включає вивчення динаміки боргів підприємства його кредиторам, їхню кількісну оцінку, виявлення причин росту або зниження, аналіз структури боргових зобов’язань і факторів її зміни. Однак, на відміну від дебіторської заборгованості, що є частиною майна організації, борги кредиторам служать одним із джерел його формування [2, с.129]. Джерело це у межах обумовленого договором строку безкоштовне для покупця або споживача, а досить часто безкоштовне взагалі, оскільки багато кредиторів до останнього часу не застосовують штрафних санкцій за прострочення платежів.

У зв’язку з цим кредиторська заборгованість стає одним з найбільш вигідних для покупців способом кредитування, що має, однак, і недоліки, особливо коли боржникові не вдалося сплатити по рахунках контрагентів у строк. Накопичені прострочені борги кредиторам загрожують неакуратному платникові втратою довіри постачальників і підрядників, банків, інвесторів і в остаточному підсумку загрожують банкрутством.

Одним з нових і найбільш складних питань аналізу кредиторської заборгованості є розрахунок обсягу продажів, необхідного для покриття або зменшення суми власних боргів до визначеної заздалегідь величини. Труднощі полягають в тому, що виторг від продажу продукції (товарів, послуг) використовується в першу чергу для придбання сировини і матеріалів, оплати виробничих послуг, виплати заробітної плати й інших невідкладних потреб і лише в частині, що залишилася, для погашення боргів. Заздалегідь визначити з достатнім ступенем точності, скільки із грошових коштів, що надійшли, піде на погашення кредиторської заборгованості, непросто, а іноді й неможливо [14, с.226].

Аналізу піддаються найбільш великі угоди, пов’язані із придбанням дорогих товарно-матеріальних цінностей у борг або за рахунок кредитів банку, що по суті те саме. При цьому використовують елементи управлінського аналізу, заснованого на обчисленні маржинального доходу (прибутку) і ставки покриття кредиторської заборгованості по кожному заходу.

Отже, з розрахунками підприємства, які воно здійснює як з юридичними, так і з фізичними особами, пов’язане виникнення дебіторської і кредиторської заборгованості. Комплексний аналіз стану розрахунків на підприємстві, дозволяє: визначити, як змінилася величина боргових зобов’язань у порівнянні з початком року або іншого аналізованого періоду; оцінити, чи оптимальне співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості, і якщо ні, як домогтися його оптимальності; визначити і оцінити ризик дебіторської заборгованості, її вплив на фінансовий стан підприємства, встановити припустимі межі цього ризику, заходи для його зниження; знайти раціональне співвідношення між величиною кредиторської заборгованості і обсягом продажів, оцінити доцільність збільшення відпускання продукції, товарів і послуг у кредит, визначити межі цінових знижок для прискорення оплати виставлених рахунків; прогнозувати стан боргових зобов’язань підприємства в межах поточного року, що дозволяє поліпшувати фінансові результати його діяльності. Інформація для аналізу стану розрахунків на підприємстві міститься в бухгалтерському балансі, у додатку до нього, у пояснювальній записці і регістрах синтетичного і аналітичного обліку.

1.2. Аналіз стану розрахунків з дебіторами

Аналіз дебіторської заборгованості має важливе значення, оскільки дозволяє своєчасно виявити проблемні ситуації у відносинах з контрагентами і своєчасно провести коригування та забезпечити стабільну інкасацію дебіторської заборгованості підприємства, що в свою чергу сприяє покращенню власної платоспроможності. Недотримання договірної і розрахункової дисципліни, несвоєчасне висування претензій щодо боргів, що виникають, призводять до значного зростання невиправданої дебіторської заборгованості, а отже, до нестабільності фінансового стану підприємства. Дебіторська заборгованість – це відволікання з діяльності підприємства оборотних засобів або сум, які необхідно отримати підприємству від покупців і замовників. Дебіторська заборгованість впливає на такі параметри роботи підприємства:

• розмір і структура оборотних активів;
• розмір і структура виручки від реалізації продукції;
• тривалість фінансового циклу підприємства;
• оборотність оборотних активів і активів в цілому;
• ліквідність і платоспроможність підприємства;
• джерела коштів підприємства [20, с.212].

Завданням аналізу дебіторської заборгованості є вивчення і оцінка: 1) складу та структури дебіторської заборгованості; 2) частки дебіторської заборгованості в сумі поточних активів; 3) її реальності (правдивості); 4) правильності оформлення дебіторської заборгованості; 5) показників якості та ліквідності цієї заборгованості; 6) впливу дебіторської заборгованості на фінансові результати підприємства; 7) пошуку шляхів прискорення оборотності дебіторської заборгованості; 8) ефективності вкладених в неї фінансових ресурсів [16, с.149].

Для аналізу використовують дані бухгалтерського та аналітичного обліку. В загальному випадку дебіторську заборгованість можна класифікувати за кількома ознаками, зокрема: за способом виникнення, за терміном погашення, за забезпеченістю, за контрагентами, за ступенем дотримання фінансової дисципліни, за формою погашення (Таблиця 1.1).

Таблиця 1.1

Класифікація дебіторської заборгованості