Аудит установчих документів

Завдання аудиту облікової політики:

– встановити наявність  наказу (розпорядження) керівника про  прийняття облікової політики на підприємстві;

– визначити відповідність  прийнятої облікової політики вимогам  законодавства та П(С)БО;

– вивчити порядок  дотримання під час розроблення  Наказу про облікову політику припущень і вимог, встановлених нормативними документами;

– дослідити повноту  розкриття вибраних при формуванні облікової політики способів ведення бухгалтерського обліку, що істотно впливають на оцінку і прийняття рішень користувачами бухгалтерської звітності;

– перевірити наявність  посадових інструкцій, наявність  та ефективність затвердженої системи документообігу, вибір форми ведення бухгалтерського обліку, встановлений порядок проведення інвентаризації майна та зобов'язань, затверджений робочий план рахунків бухгалтерського обліку;

– проаналізувати та оцінити  загальні та конкретні елементи облікової  політики.

Слід зазначити, що з  метою дотримання зіставності даних при веденні бухгалтерського обліку підприємство повинно забезпечити незмінність протягом поточного року прийнятої методології відображення окремих господарських операцій та оцінки майна. Зміна положень облікової політики на наступний звітний рік повинна бути відображена у Примітках до фінансової звітності і можлива лише у випадках, передбачених затвердженим Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 6 "Виправлення помилок і змін у фінансових звітах".

Недотримання підприємством  вимог щодо законодавчої регламентації облікової політики, навіть при несуттєвому впливі на фінансові результати діяльності підприємства, і достовірності фінансової звітності може привести до негативних наслідків з боку уповноважених державних контролюючих органів.

Наступним важливим елементом методики аудиту облікової політики є виокремлення відповідних напрямків перевірки.

1. Перевірка дотримання порядку оформлення наказу про облікову політику: чи наявні на підприємстві необхідні внутрішні документи, положення, інструкції, які затверджуються одночасно з обліковою політикою.

2. З’ясування, наскільки ефективний облік на підприємстві, що перевіряється, як вирішені питання на складних ділянках облікової роботи. Встановлення, наскільки звільнений обліковий персонал від виконання невластивих йому облікових функцій, які раціональні прийоми застосовуються для запобігання дублюванню даних.

3. Перевірка, чи є облік дієвим, оперативним, чи використовуються облікові дані для безпосередньої та швидкої допомоги керівництву, адміністративно-управлінському та інженерно-технічному персоналу у вирішенні завдань, поставлених перед ним. Чи своєчасно надаються необхідні довідки, пояснення, матеріали для аналізу, обґрунтовані рекомендації, розрахунки тощо.

4. Встановлення, як організована облікова робота на підприємстві: чи встановлений твердий графік, що передбачає терміни виконання всього комплексу облікових робіт не тільки працівниками бухгалтерії, але й обліково-зобов'язаними особами; чи правильно розподілені обов'язки між всіма обліковими працівниками відповідно до посад та кваліфікації, чи розроблені для них посадові інструкції, що визначають їх обов'язки та відповідальність за доручену ділянку роботи; чи проводиться систематичний інструктаж щодо порядку заповнення, проходження документації і ведення обліку; чи перевіряється в процесі інструктажу виконання окремих робіт з одночасним виправленням виявлених недоліків та помилок. Такий інструктаж також доцільно проводити при проведенні ревізії.

5. З’ясування, які форми документації застосовуються на підприємстві, як використовуються типові форми первинного обліку, чи не виготовляє підприємство спеціальних форм при можливості і доцільності застосування типових. Які є недоліки в застосуванні на підприємстві спеціальних форм, чи дотримуються правил користування бланками суворої звітності, чи не випускаються зайві примірники документів.

6. Перевірка, чи забезпечена на підприємстві єдність та порівнянність облікових і планових показників, а також чи дотримуються одноманітності в методах їх розрахунку, необхідної для контролю виконання плану та встановлення їх динаміки.

Аналіз представлених  у наукових працях деяких вчених варіантів структури наказу про облікову політику дав змогу їх узагальнити і рекомендувати аудитору при вивченні облікової політики підприємства звернути увагу на те, щоб у Наказі про облікову політику підприємства були передбачені такі основні елементи організації та ведення бухгалтерського обліку (таблиця 7).

Таблиця 7

Структурні елементи наказу про облікову політику на підприємстві

№ п/п	Розділи наказу	Структурні елементи розділів наказу
1	2	3
1	Принципи обліку
2	Організація облікових робіт
2.1		Вибір суб’єкта, що здійснює облік (обов’язки, права і відповідальність)
2.2		Організація роботи облікового персоналу
2.3		Технологія обробки облікової інформації
2.4		Форма бухгалтерського обліку (вибирає  бухгалтер)
2.5		Форми первинних облікових документів
2.6		Правила документообігу і технологій обробки облікової документації
2.7		Робочий план рахунків
2.8		Порядок організування аналітичного обліку

Продовження таблиці 7

1	2	3
2.9		Структурні підрозділи, виділені на окремий баланс
2.10		Порядок організації і періодичність  проведення інвентаризації активів  та зобов’язань підприємства
3	Методика облікових робіт
3.1		Метод нарахування амортизації основних засобів
3.2		Зміна вартості основних засобів
3.3		Об’єкти основних засобів, надані та прийняті в оренду
3.4		Методи нарахування амортизації  інших необоротних матеріальних активів
3.5		Метод нарахування амортизації  нематеріальних активів
3.6		Метод списання запасів при їх вибутті
3.7		Оцінка незавершеного виробництва
3.8		Оцінка готової продукції
3.9		Варіант обліку витрат діяльності
3.10		Резерви майбутніх витрат та платежів
3.11		Порядок створення та метод формування резерву сумнівних боргів
3.12		Метод визначення доходу від надання  послуг
3.13		Метод визначення доходу від надання  послуг
3.14		Порядок розподілу і використання чистого прибутку
3.15		Порядок формування забезпеченості резервного капіталу тощо

 

 

За наслідками перевірки установчих документів та облікової політики аудитором складається аудиторський висновок, у якому фіксуються виявлені недоліки, обґрунтовуються можливі негативні наслідки і даються конкретні пропозиції щодо їх усунення в подальшій діяльності підприємства, що перевіряється.

 

3.2. Програма та процедури  аудиту установчих документів

Однією з найважливіших  вимог до сучасного аудиту є його обов’язкове планування, яке забезпечує своєчасне і ефективне виконання  робіт. Планування аудиторських робіт  допомагає звернути  необхідну увагу аудитора на найважливіші  напрямки  аудиту,  на  виявлення проблем,  які  слід  перевірити  найбільш   ретельно, допомагає належним чином організувати свою роботу,  та  здійснювати нагляд за роботою асистентів, які беруть  участь в перевірці,  а також координувати роботу, яка здійснюється  іншими  аудиторами  і фахівцями інших професій.

На стадії попереднього планування аудитор вивчав наявну та доступну йому інформація про СПСТ "Колос", погоджувались з керівництвом підпримства основні організаційні питання з аудиту, формувалась робоча бригада для його проведення.

У процесі попереднього планування аудитор ознайомився зі становленням і розвитком підприємства, його організаційно-управлінською структурою, видами діяльності, структурою статутного капіталу тощо. Зібрана інформація про діяльність господарюючого суб'єкта дозволяє визначити коло проблем, вирішенню яких буде присвячено проведення перевірки.

Одержавши в процесі  попереднього планування дані про підприємство, аудитор приступив до розробки загального плану аудиту (додаток 3).

Згідно з МСА 300 "Планування" план аудиту – це документ організаційно-методологічного характеру, що включає природу, час та обсяг аудиторських процедур, які будуть виконуватися членами групи з виконання завдання з метою отримання достатніх та відповідних аудиторських доказів для зменшення аудиторського ризику до прийнятно низького рівня.

Займаючись розробкою  плану, аудитору необхідно визначити  аудиторський ризик і рівень суттєвості, які дозволяють вважати фінансову звітність підприємства достовірною. Рівень даних показників значно впливає на особливості підбору прийомів і способів аудиту.

Для якісного складання  плану і більш реального обліку очікуваного обсягу робіт аудитор  повинен:

• вивчити умови договору на проведення аудиту і встановлену законом відповідальність аудитора;
• уточнити зміст звіту або іншої інформації, що передається аудитором замовнику відповідно до укладеного договору;
• вивчити вплив на аудит нових облікових або аудиторських стандартів, законів, положень, інструкцій і нормативних актів державних органів;
• виділити найбільш важливі питання аудиту, що проводиться;
• виявити найбільш складні ділянки бухгалтерського обліку;
• вивчити і проаналізувати особливості господарської діяльності, фінансових показників, та їх вплив на вимоги до складання бухгалтерської (фінансової) звітності;
• з’ясувати можливість матеріальних помилок, обману або залучення інших підприємств, організацій до сфери зловживання тощо.

Загальний план аудиту розробляється настільки докладно, щоб аудитор мав змогу на його основі підготувати програму аудиту. У свою чергу, програма аудиту, її зміст та розмір залежить від розміру, виду та специфіки підприємства, умов договору на проведення аудиту, а також особливостей методики і техніки, які використовує аудитор під час перевірки.

Програма аудиту – документ, що містить завдання аудиту для конкретного об’єкта, процедури, необхідні для виконання поставлених завдань, обсяг та термін їх виконання. Іншими словами, програма аудиту - це докладні інструкції, яких повинні дотримуватися працівники аудиторської фірми в процесі здійснення аудиту фінансової звітності чи виконанні інших завдань.

Програма складається  до початку аудиту, але в ході перевірки до неї можуть вноситися  як незначні, так і суттєві зміни. Програма аудиту повинна включати:

1) перелік всіх аудиторських  прийомів і способів, необхідних для вивчення поставлених в договорі питань;

2) детальний опис кожного  способу та прийому.

По закінченні процесу  планування аудиту загальний план і  програма аудиту повинні бути оформлені  документально та завізовані у встановленому  порядку. У програмі аудиту види, зміст і час проведення запланованих аудиторських процедур мають збігатися з показниками загального плану аудиту.

Отже, можна відмітити, що планування і складання програми аудиту є важливим етапом підготовки аудиторської перевірки та забезпечення її якості та надійності.

Для полегшення роботи весь процес аудиту установчих документів на СПСТ "Колос" розбили на певні етапи, кожному з яких відповідала дія, виконання якої не становить труднощів. Отже, після складання плану та програми аудиту ми переходимо до здійснення самої перевірки. Контроль даного питання здійснюється в певному порядку. Так, на першому етапі були розглянуті питання, які пов’язані з постановкою підприємства на облік у державних установах.

Спочатку перевіряли наявність свідоцтва платника податку на додану вартість, код включення до ЄДРПОУ, знаходження на обліку в органах статистики, у Пенсійному фонді, Фондах соціального страхування. Потім встановлювали чи відповідає розмір статутного капіталу установчим документам та вимогам чинного законодавства. Наступним етапом була перевірка законності діяльності, яку здійснює підприємство. Тобто, встановлення відповідальних за господарську діяльність осіб, визначення їх повноважень, а також наявність ліцензій та патентів, якщо вони потрібні для здійснення законного функціонування підприємства. Потім встановдювали чи всі засновники внесли свої частки, чи правомірно внесено та оцінено майно, що формує статутний капітал тощо.

Таким чином, в процесі  ознайомлення аудитора з установчими  документами необхідно встановити: організаційно-правову форму підприємства; структуру управління та повноваження керівників при прийнятті рішень; визначити відсоток, який передбачено на формування резервного капіталу, наявність інших фондів та відсотки на їх формування; порядок ліквідації підприємства та розподіл при цьому майна.