Безробіття як макроекономічна проблема

 

 

Обласний комунальний вищий навчальний заклад

Інститут підприємництва “Стратегія”

кафедра економіка підприємства та маркетинг

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

з дисципліни: «Макроекономіка»

 

на тему: «Безробіття як макроекономічна проблема»

 

 

 

Студентки  ІІ курсу гр. Е-12-51

напряму підготовки «Економіка підприємства

та маркетинг»

спеціальності «Економіка підприємства»

Крайняк О.С.

 

Керівник:к.е.н., доцент

Баюра В. І.

Національна шкала_______________________

Кількість балів:____Оцінка: ECTS__________

 

Члени комісії: ___________     ______________

(підпис)                       (прізвище та ініціали)

Члени комісії: ___________     ______________

(підпис)                       (прізвище та ініціали)

Члени комісії: ___________     ______________

(підпис)                       (прізвище та ініціали)

 

 

 

м. Жовті Води 

2013 рік

 

Зміст:

Вступ………………………………………………..…………..…………………3-5

Розділ 1. Поняття, сутність та види безробіття…………………6

1.1 Поняття та сутність безробіття………………………………………...……6-11

1.2 Основні теорії безробіття……………………………………………….….11-17

Розділ 2. Проблеми зайнятості та безробіття в Україні…......18

2.1 Аналіз зайнятості населення в Україні…………………......……………..18-21

2.2 Аналіз безробіття в Україні……………………………………………..….21-24

2.3 Проблеми та перспективи подолання безробіття в Україні………..…….25-29

Висновки………………………………………….........................................…..30-31

Список використаної літератури…………………………………...………….32-33

Додатки

 

Вступ

Актуальність теми. Безробіття прирікає людину на обмежене існування, а суспільство - на недоотримання суспільного продукту, зниження темпів економічного росту і соціального прогресу. В країнах з невисоким та низьким рівнем економічного розвитку, до яких належить також Україна, проблема безробіття пов’язана з проблемами поширення бідності, маргіналізації, зниження якості трудового потенціалу, загрози національній безпеці та консервує відставання. Подальший розвиток національної економіки цих країн пов’язаний з підвищенням ефективності державного регулювання на основі концепції взаємозв’язку між економічним та соціальним факторами перетворень, у якому зайнятість та соціальні досягнення - провідні чинники. Розв’язання цієї проблеми потребує комплексного підходу до вирішення економічних, соціальних та політичних проблем, які безпосередньо впливають на стан безробіття.

В умовах розбудови ринкових відносин в Україні проблеми формування ринку праці набувають статусу першочергових. У зв`язку з цим виникає необхідність вивчення цих проблем з метою визначення можливостей надання цьому процесу регульованих форм. Сьогодні одним з головних напрямків становлення цивілізованого ринку праці в Україні є розробка теоретично обґрунтованої політики (концепції) зайнятості. З цієї точки зору особливо актуальним стає комплексний аналіз механізму формування та регулювання зайнятості працездатного населення. Насамперед це зв'язано з потребами переходу від екстенсивного до інтенсивного типу використання трудових ресурсів, формуванням попиту і пропозиції робочої сили та істотною трансформацією відносин зайнятості.

Проблеми зайнятості та, зокрема, причини виникнення безробіття,  в умовах ринку постійно досліджуються світовою економічною наукою. Особливо виділяються з цієї точки зору праці А.Сміта, Д.Рікардо, К.Маркса, А. Маршала, Дж. Кейнса, М.Фрідмана, А. Філліпса, А.Оукена та ін. Проте цей досвід, на жаль, не можна використати без змін у нашій економічній практиці. Це пов'язано з особливостями сучасного етапу розвитку України - розбудови ринкових відносин. Назріла необхідність дослідження нових тенденцій і особливостей прояву безробіття в умовах трансформації економіки України та розробки напрямків розв’язання цієї проблеми.

Мета і задачі дослідження.  Виходячи з досягнутого рівня теоретичної і практичної розробки проблеми, мета роботи полягає у розробці пропозицій щодо напрямків розв’язання проблеми безробіття в умовах трансформації економіки Україні.

Відповідно до вказаної мети поставлені та розв’язані наступні задачі дослідження:

• провести теоретико-методологічний аналіз підходів різних економічних шкіл щодо визначення причин безробіття, його видів та форм в економічній системі;
• визначити основні фактори впливу на безробіття та проаналізувати закономірності його виникнення та розвитку;
• з’ясувати стан безробіття та його причини в умовах трансформації економіки України;
• проаналізувати соціально-економічні наслідки безробіття в Україні.

Об’єкт дослідження – трудові відносини та їх особливості в трансформаційній економіці.

Предмет дослідження – безробіття, причини його виникнення та специфіка в умовах трансформації економіки України.

Методи дослідження - методологічною основою дослідження є системний підхід. У роботі використано методологічні елементи законів діалектики, методи аналізу та синтезу. В основі аналізу явища безробіття, причин його виникнення лежить комплексний підхід, який базується на теоретичних та практичних положеннях робіт вітчизняних та зарубіжних вчених. Це дозволяє вивчати окремі економічні процеси із загальних позицій у рамках розвитку і взаємодії їх елементів. Для визначення особливостей безробіття в умовах трансформації економіки було використано окремі статистичні методи: факторний, порівняльний аналіз, зокрема порівняння в динаміці, табличне й графічне зображення даних.

Курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновку і списку використаної літератури.

У першому розділі розкривається поняття, сутність та види безробіття. До яких входять: види та сутність безробіття, а також основні теорії безробіття.

У другому розділі розглядаються проблеми зайнятості та безробіття в Україні; аналіз зайнятості населення в Україні; аналіз безробіття в Україні та проблеми та перспективи подолання безробіття в Україні.

   При написанні курсової  роботи використовувалися підручники, електронні ресурси, статистичні  матеріали, законодавчі акти та  ін.

 

Розділ 1. Поняття, сутність та види безробіття

1. Поняття та сутність безробіття

Проблема безробіття - одна з найскладніших. Вона отримала в літературі найрізноманітніші трактування. Наприклад, такі:

 Безробіття - це частина населення  країни, що складається з осіб, що досягли працездатного віку, які не мають роботи і знаходяться в пошуку роботи протягом певного за законодавством періоду часу.

Безробіття - соціально-економічне явище, при якому частина робочої сили не зайнята у виробництві. Це циклічне явище, що виражається в перевищенні пропозиції праці над попитом на нього.

Безробіття - це відсутність зайнятості з економічних причин в певної, більшою чи меншою в кожен даний момент, частини робочого населення країни, здатної і що хоче працювати [4].

Для аналізу проблем безробіття необхідно, перш за все, чітко визначити, кого слід вважати безробітним. Критерії визнання людини безробітним звичайно встановлюються законом або урядовими документами і можуть трохи відрізнятися по країнах. Але, як правило, декілька ознак присутні у всіх визначеннях. Це:

- працездатний вік, тобто людина повинна бути старше мінімального віку, з якого законодавство дозволяє працювати за наймом, але молодше віку, після досягнення якого призначається пенсія по старості. Отже, підлітки до працездатного віку або чоловіки старше 60 років і жінки старше 60 років не можуть вважатися безробітними, навіть якщо вони хочуть працювати, але не можуть знайти місце;

- відсутність у людини постійного джерела заробітку протягом деякого часу (наприклад, місяця);

- доведене прагнення людини знайти роботу (наприклад, його звернення до служби зайнятості і відвідини тих роботодавців, до яких його направляють на співбесіду співробітники цієї служби).

Тільки той, хто відповідає цим ознакам, вважається дійсно безробітним і враховується при визначенні загального рівня безробіття в країні, тобто частки безробітних у загальній чисельності її робочої сили. Цей показник визначається наступним чином:

Рівень безробіття = безробітні / робоча сила * 100%.

При цьому безробітних підраховують на основі тих даних, які надають відповідні органи та інститути (наприклад, у багатьох країнах використовується статистика бірж праці), а робоча сила визначається як різниця загального показника чисельності населення країни і окремих груп населення, які становлять:

- особи, які не досягли працездатного віку;

- особи, які перебувають у спеціальних установах (місцях ув'язнення, психіатричних клініках і т.п.);

- особи, які вибули зі складу робочої сили (пенсіонери, втратили працездатність і т.п.).

Слабозахищені групи на ринку праці:

- колишні військовослужбовці та працездатні члени їх сімей;

- жінки, які мають малолітніх дітей, багатодітні;

- молодь і підлітки, вперше вступають в трудову діяльність;

- випускники вузів і технікумів;

- працюючі інваліди та пенсіонери [9].

Залежно від причин виникнення розрізняють безробіття: фрикційне, структурне, природне, циклічне, сезонне, застійне, інституційне, приховане і технологічне.

Фрикційне (поточне) безробіття - це тимчасове безробіття, яка виникає при добровільній зміні людиною робочого місця (перехід з однієї роботи на іншу, зміна місця проживання тощо) або при зміні "етапів життєвого шляху" (надходження на роботу після армії, закінчення навчального закладу і т.п.).

Фрикційне безробіття вважається неминучим і в якійсь мірі допустимим, тому що багато працівників, добровільно опинилися "між роботами", переходять з низькооплачуваної роботи на більш високооплачувану і продуктивну роботу. Взагалі психологи вважають, що для збереження життєвого тонусу, працездатності і морально-психологічної рівноваги людина повинна за своє життя не менше шести разів міняти місце роботи.

Структурне безробіття - це неповна зайнятість, тобто робітники, зайняті неповний робочий день або за розпорядженням адміністрації змушені йти у відпустку і т.д. Цьому виду безробіття схильні наймані працівники, власники дрібних підприємств у сфері роздрібної торгівлі і послуг, особливо в період криз і депресії. Але більшою мірою вона проявляється в аграрному секторі, звідки люди готові піти у будь-який час.

Виникнення структурного безробіття означає, що багатьом людям доведеться освоювати нові професії. Уникнути структурного безробіття неможливо. Це пов'язано з тим, що технічний прогрес весь час породжує нові товари, технології і навіть цілі галузі (до них, наприклад, відноситься виробництво персональних комп'ютерів, лазерних дисків і волоконної оптики). У результаті сильно змінюється структура попиту на робочу силу, а люди з непотрібними більше в колишньому кількості професіями виявляються не при справах, поповнюючи ряди безробітних.

Спільне в фрикційного і структурного безробіття полягає в тому, що обидва ці види безробіття неминуче виникають в економіці будь-якої країни. Між фрикційного і структурним безробіттям є і відмінності.

По-перше, структурні кризи важко подолати в короткі проміжки часу.

По-друге, склад структурних безробітних більш стійкий, що може призвести до утворення конфліктних груп, що загострюють соціально-політичну ситуацію в країні.

По-третє, якщо перенавчання для фрикційних безробітних - справа їх власного вибору, то структурні безробітні потребують обов'язкового перенавчанні, якщо вони планують знайти зайнятість протягом структурної кризи [2].

В цілому слід зазначити, що структурне безробіття - це і для країни в цілому, і для тих осіб, які відносяться до даної категорії безробітних, явище більш хворобливе, ніж фрикційне безробіття.

Природним безробіттям називається сума фрикційного і структурного безробіття.

Це найкращий рівень безробіття, який, з одного боку, не дуже високий, щоб можна було говорити про проблему зайнятості ресурсів, а з іншого боку, достатній для забезпечення гнучкості ринку праці і створення здорових конкурентних елементів.

Природний рівень безробіття іноді називають рівнем повної зайнятості, або нульовим безробіттям. У такому визначенні підкреслюється, що даний рівень безробіття дає можливість досягати потенційного ВВП, тобто ВВП при повній зайнятості.

Циклічне безробіття - це безробіття, викликана фазою спаду економічного циклу. У спаді знижується виробнича активність, закриваються окремі підприємства, а, отже, зростає безробіття. Різниця фактичного і природного рівнів безробіття і складає величину циклічного безробіття.

Циклічне безробіття - негативне економічне явище. Його наявність показує, що економіка не функціонує на рівні повної зайнятості. Показники циклічного безробіття бувають досить різні і коливаються в залежності від інтенсивності спаду.

Сезонне безробіття з'являється з-за природних факторів, легко прогнозується з причини своєї циклічності. Даний вид безробіття характерний для туристичного бізнесу, сільського господарства, деяких промислів, будівельної промисловості. Часто сезонне безробіття відносять до фрикційної.

Застійне безробіття включає працюючих не на фабриках і заводах, а у себе вдома. Специфіка їх у тому, що вони зайняті тільки в певний час, а весь інший час є безробітними. Сюди відносяться людей похилого віку, каліки та інваліди праці, а також злодії, повії, жебраки, бродяги.

Інституціональне безробіття виникає, коли сама організація ринку праці недостатньо ефективна: інформація про вакансії неповна, допомога по безробіттю завищена, податки на доходи занижені.