Зайнятість населення,безробіття та соціальний захист

     МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УРАЇНИ

                                         ЕКОНОМІЧНИЙ КОЛЕДЖ

                     ДЕРЖАВНОГО ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО  ЗАКЛАДУ

             «КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКНОМІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

                                    імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

                

                  

 

                КУРСОВА РОБОТА

                                  З дисципліни «Політична економія»

                                                     на тему:

           «Зайнятість населення,безробіття та соціальний захист»

 

 

 

 

                                                              

 

                                                            Виконала студентка групи 2КФК9-049

                                                             Колганова Олександра Олександрівна                        

                                                             Керівник Святецька Л.М

                                                             Дата захисту «       »                2012р

                                                             Оцінка  «      »

 

 

                                    

 

 

 

 

 

 

 

 
                                            

 

КИЇВ  – 2012

                                          

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………………….3

1.Поняття,форми та види зайнятості……………………………………………….5

2.Регулювання  зайнятості населення………………………………………….........9

3.Забезпечення  зайнятості населення. Державні  гарантії забезпечення………..15

4.Соціальна  політика зайнятості та допомога по безробіттю…………………...19

5.Місце видатків на соціальний захист у складі та структури видатків бюджету……………………………………………………………………………..27

Висновки…………………………………………………………………………….30

Список використаної літератури…………………………………………………..36

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Зайнятість розкриває  один з найважливіших аспектів соціально-економічного життя людини, пов'язаний із задоволенням її потреб у сфері праці. Водночас трудова зайнятість населення країни забезпечує виробництво валового національного  продукту, а отже — економічну основу життя суспільства. Разом з тим зайнятість має і соціальний характер: вона відображає потреби людей не лише в заробітках, але і у самореалізації через суспільно корисну діяльність.

Таким чином, зайнятість — це надзвичайно важливе явище соціально-економічного життя суспільства, яке далеко не вичерпується проблемами безробіття, а включає також такі аспекти, як раціональне використання праці; забезпечення гідного рівня життя працюючого населення; задоволення потреб економіки у робочій силі із врахуванням її кількості та якості; задоволення професійних потреб працівників, включаючи потреби у професійній освіті та підтриманні кваліфікації; соціальну підтримку у разі втрати роботи тощо.

Тому глибоке вивчення закономірностей забезпечення ефективної зайнятості та можливостей її цілеспрямованого регулювання є дуже важливим елементом професійної підготовки економістів.

При вивченні матеріалів цієї глави завдання студента полягає  в тому, щоб чітко з'ясувати  соціально-економічну сутність, показники і види зайнятості та безробіття, зрозуміти значення відносин зайнятості в системі соціально-трудових відносин, з'ясувати механізми регулювання зайнятості та активної політики на ринку праці, особливості її трансформації в Україні.

Безробіттям називається соціально-економічна ситуація в суспільстві, за якої частина активних працездатних громадян не може знайти роботу, яку вони здатні виконувати, що обумовлена переважанням пропозиції праці над попитом на неї. Хоча й існує думка, що безробіття є стимулятором трудової дисциплінованості і активності працюючого населення, однак соціально-економічні втрати від безробіття настільки значні, що в усьому світі докладається багато зусиль для його мінімізації, і все ж жодній країні не вдається ліквідувати його повністю.

Безробітні, у визначенні МОП, — це особи у віці 15—70 років (як зареєстровані, так і незареєстровані  в державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють  трьом умовам: не мають роботи (прибуткового заняття), шукають роботу або намагаються  організувати власну справу, готові приступити до роботи протягом наступних 2 тижнів. До цієї категорії належать також особи, що навчаються за направленнями служби зайнятості, знайшли роботу і чекають відповіді або готуються до неї приступити, але на даний момент ще не працюють.

За українським законодавством1 безробітними визнаються громадяни  працездатного віку, що не мають  роботи і заробітку, зареєстровані  в органах служби зайнятості, шукають  роботу і готові до неї приступити. Як бачимо, офіційна система обліку безробіття в Україні занижує реальні показники, оскільки велика частка безробітних такими не вважаються, тому що вони з різних причин не реєструються в службі зайнятості.

Безробіття — складна  і багатоаспектна економічна категорія, що відображає дуже важливі соціально-економічні відносини. Воно характеризується різними аспектами, основними з яких є його види, форми і показники.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття,форми  та види зайнятості.

 

Використання  трудових ресурсів характеризується показником зайнятості. Зайнятість населення являє собою діяльність частини населення щодо створення суспільного продукту (національного доходу). Саме в цьому полягає її економічна сутність. Зайнятість населення — найбільш узагальнена характеристика економіки. Вона відбиває досягнутий рівень економічного розвитку, внесок живої праці в досягнення виробництва. Зайнятість об'єднує виробництво і споживання, а її структура визначає характер їхніх взаємозв'язків.

Соціальна сутність зайнятості відображає потребу людини в самовираженні, а також у задоволенні матеріальних і духовних потреб через дохід, який особа отримує за свою працю. Згідно із законом України “Про зайнятість населення” до зайнятого населення належать громадяни нашої країни, які проживають на її території на законних підставах, а саме:

• працюючі за наймом на умовах повного або неповного  робочого дня

(тижня) на  підприємствах, установах, організаціях  незалежно від форм

власності, у  міжнародних та іноземних організаціях в Україні та за

кордоном;

• громадяни, які  самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їхніх сімей, які беруть участь у виробництві;

• вибрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах

державної влади, управління чи в суспільних об'єднаннях;

• громадяни, які  служать у збройних силах, прикордонних, внутрішніх,

залізничних військах, органах національної безпеки та внутрішніх справ;

• особи, які  проходять професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; які навчаються  у денних загальноосвітніх школах, середніх спеціальних та вищих навчальних закладах;

• зайняті вихованням дітей, доглядом за хворими, інвалідами та громадянами похилого віку;

• працюючі громадяни інших держав, які тимчасово перебувають в Україні і виконують функції, не пов'язані із забезпеченням діяльності посольств і місій.

Розрізняють такі форми зайнятості: повну, неповну, часткову, первинну та вторинну зайнятість.

Повна зайнятість — це діяльність протягом повного робочого дня (тижня, сезону, року), яка забезпечує дохід у нормальних для даного регіону розмірах.

Неповна зайнятість характеризує зайнятість конкретної особи або протягом неповного робочого часу або з неповною оплатою чи недостатньою ефективністю. Неповна зайнятість може бути явною або прихованою. Явна неповна зайнятість зумовлена соціальними причинами, зокрема необхідністю здобути освіту, професію, підвищити кваліфікацію тощо. Неповну зайнятість можна виміряти безпосередньо, використовуючи дані про заробіток, відпрацьований час, або ж за допомогою спеціальних відбіркових обстежень.

Прихована неповна зайнятість відбиває порушення рівноваги між робочою силою та іншими виробничими факторами. Вона пов'язана, зокрема, зі

зменшенням обсягів виробництва, реконструкцією підприємства і виявляється в низьких доходах населення, неповному використанні професійної компетенції або в низькій продуктивності праці. В Україні прихована неповна зайнятість поки що не регламентована законом. Водночас прихована неповна зайнятість у нашій країні набула загрозливих розмірів.

Часткова  зайнятість — це добровільна неповна зайнятість.

Первинна  зайнятість характеризує зайнятість за основним місцем роботи.

Якщо крім основної роботи чи навчання ще є додаткова зайнятість, вона

називається вторинною зайнятістю.

Види зайнятості характеризують розподіл активної частини  трудових

ресурсів за сферами використання праці, професіями, спеціальностями

тощо. Під час  їх визначення враховують:

• характер діяльності;

• соціальна  належність;

• галузева належність;

• територіальна  належність;

• рівень урбанізації;

• професійно-кваліфікаційний  рівень;

• статева належність;

• віковий рівень;

• вид власності.

Окрім цих видів  зайнятості, існують ще так звані  нетрадиційні, до яких

належать: сезонна, поденна та тимчасова зайнятість, зайнятість неповний

робочий день. Сьогодні в Україні ці види зайнятості охоплюють велику частку населення.

Зайнятість  неповний робочий час — це робота неповну робочу зміну у

зв'язку з неможливістю забезпечити працівника роботою на повну норму

робочого часу, або за бажанням працівника відповідно до його соціальних

потреб, а також  у зв'язку з модернізацією або  реконструкцією

виробництва.

Тимчасова зайнятість — це робота за тимчасовими контрактами. До

категорії тимчасових належать працівники, які наймаються за контрактами на певний строк.

Сезонна зайнятість — це зайнятість, яка пов'язана з сезонною специфікою виробництва. Робота надається на певний період на умовах повного робочого часу й оформляється відповідним контрактом.

В умовах перехідної економіки в Україні досить поширена не

регламентована  форма зайнятості, яка функціонує і як первинна, і як

вторинна зайнятість громадян.

Нерегламентована  зайнятість — це діяльність працездатного населення

працездатного віку, яка виключена зі сфери соціально-трудових норм та

відносин і  не враховується державною статистикою.

Розширення  нерегламентованої зайнятості супроводжується  подальшим знецінюванням робочої сили, зниженням мотивації до праці, насамперед у державному секторі, зростанням інфляції та цін. Доходи від такої діяльності не оподатковуються, тому держава зазнає певних збитків. Водночас через вищі заробітки та зовнішню привабливість нерегламентованої діяльності у людей формується ставлення до неї як до престижної.

В Україні спостерігається  скорочення працюючих та зростання  обсягів прихованого і відкритого безробіття. За 1997 р. чисельність населення, зайнятого в усіх сферах економічної діяльності, скоротилася майже на 3% порівняно з 1996 р. Протягом 1997 р. з різних причин залишили постійні робочі місця 20,6% робітників і службовців. Дві третини звільнених були прийняті в різні сектори економіки, а одна третина знайшла самостійне заняття або поповнила лави безробітних. Висока мобільність кадрів спостерігається переважно у виробничих галузях.

 

 

2. Регулювання  зайнятості населення.

 

Ринок праці  як важлива багатопланова сфера  економічного і соціально-політичного життя суспільства потребує кваліфікованого регулювання з метою підвищення ефективності його функціонування. Саме створення дієвої системи регулювання сфери зайнятості є одним з основних спеціальних заходів розвитку суспільства. Державна політика зайнятості населення залежить від темпу і характеру ринкових перетворень. Вона передбачає систему адаптації різних категорій незайнятого населення до вимог ринку праці, а також систему соціального захисту безробітних та осіб з обмеженою конкурентоспроможністю.