Зайнятіcть та проблеми безробіття в ринковй економіці

Крім того, безробітні у визначенні Міжнародної організації праці (МОП) – це особи, віком 15-70 років (зареєстровані та кезареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно відповідають трьом умовам:

 -  не мали роботи (прибуткового заняття);

- протягом останніх  чотирьох тижнів шукали роботу  або намагалися організувати  власну справу;

-  впродовж найближчих  двох тижнів не були готові приступити до роботи, тобто почати працювати за плату за найм або на власному підприємстві.

До категорії безробітних  також належать особи, які приступають  до роботи протягом найближчих двох тижнів; знайшли роботу і чекають на відповідь; зареєстровані у службі зайнятості як такі, що шукають роботу; навчаються за направленням служби зайнятості.[13, c.340]

Відповідно до чинного  законодавства України, безробітними вважаються працездатні особи, які  не мають роботи та заробітку, зареєстровані в органах служби зайнятості з метою пошуку підходящої роботи, шукають роботу та готові працювати.

Статус безробітного визначений у ст. 2 Закону України "Про  зайнятість": '''безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку ,або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи". У законі також зазначається, що безробітними не можуть бути визнані громадяни:

а)  віком до 16 років, за винятком тих, які працювали і  були вивільнені у зв'язку зі змінами  в організації виробництва та праці, реорганізацією, перепрофілюванням  і ліквідацією підприємства, установи чи організації або скороченням чисельності (штату);

б) які вперше шукають  роботу і не мають професії (спеціальності), у тому числі випускники загальноосвітніх шкіл, у разі їх відмови під проходження  професійної підготовки або від  оплачуваної роботи, включно з  роботою тимчасового характеру, що не потребує

професійної підготовки;

в) які відмовилися  від двох пропозицій підходящої роботи з моменту реєстрації їх у службі зайнятості як осіб, які шукають роботу;

г) які мають право  на пенсію відповідно до законодавства  України. [8]

Проблема безробіття є практично у всіх кранах світу, але рівень безробіття різний.

Дані таблиці 3.2 підтверджують, що Україна знаходиться десь на рівні  середнього світового рівня. [2,c.171]

 

Назва країни	2001	2011	Назва країни	2001	2011
Росія	9,0	6,7	Австрія	3,6	4,0
Казахстан	10,4	5,4	Франція	8,3	9,7
Молдова	7,3	6,2	Греція	11,2	15,0
Україна	11,6	7,9	США	8,3	9,7
Литва	16,5	16,3	Швеція	4,9	7,5

 

У період радикальних  зрушень в економіці України  офіційна статистика демонструє неістотне  перевищення визнаного світовою наукою природного рівня безробіття у 4-6%. [7, c.76]

У світовій практиці безробітних  поділяють на чотири категорії: ті, хто втратив роботу внаслідок  звільнення; ті, хто залишив роботу за власним бажанням; ті, хто вийшов на ринок праці після перерви  у трудовій діяльності; ті, хто вперше вийшов на ринок праці.

Співвідношення цих  категорій залежить насамперед від  економічного циклу.

Розрізняють відкрите й  приховане безробіття.

Відкрите безробіття означає існування явно незайнятого  населення, приховане—наявність формально зайнятого населення.

У більшості підручників  з економічної теорії виділяють  три види безробіття: фрикційне, структурне, циклічне. Критеріями такого визначення є причини виникнення та тривалість цього соціально-економічного явища.

Фрикційне безробіття виникає внаслідок постійного руху населення між регіонами і видами праці, а також у різних стадіях життєвого циклу. Навіть якщо економіці притаманна повна зайнятість, завжди існують люди, які шукають роботу (після закінчення навчання або через переїзд в інше місце, через пошук роботи, яка б відповідала рівню їхньої кваліфікації чи уподобанням, рівню зарплати). Цей різновид безробіття вважається неминучим і навіть бажаним. [9, c.215-216]

Структурне безробіття означає невідповідність між  пропозицією праці та попитом на робочу силу. Така невідповідність виникає у зв’язку з технологічними змінами у процесі виробництва, коли попит на один різновид зростає, тоді як на інший зменшується, а пропозиція не може швидко пристосуватися до цього. Структурна незбалансованість між видами діяльності виникає, коли, наприклад, одні сектори економіки розширюються, а в інших скорочуються обсяги виробництва. Структурне безробіття теж вважається неминучим.

До циклічного безробіття призводить спад виробництва, тобто  фаза економічного циклу, яка характеризується недостатністю сукупних витрат. Коли сукупний попит на товари і послуги зменшується, зайнятість скорочується, а безробіття зростає. В періоди економічного спаду циклічне безробіття доповнює фрикційне і структурне, а в періоди циклічного підйому воно відсутнє. [9, c.217-218]

Отже, рівень безробіття за умов повної зайнятості дорівнює сумі рівнів фрикційного та структурного безробіття. Цей показник називають  також природним рівнем безробіття - це той його мінімальний рівень в суспільстві, який неможливо зменшити і який відповідає поняттю повної зайнятості. Його рівень постійно зростає в розвинених країнах, адже високий рівень життя дає працівникам більше економічної свободи, включно з можливістю більший відрізок часу перенавчатися або міняти роботу. Нині цей рівень коливається в різних країнах від 5 до 6%.

Різниця між фактичним  та природним рівнем безробіття дає  показник циклічного безробіття.

Щодо виміру рівня  природного безробіття, то треба зазначити, що до цього часу не існує надійної методики його обчислення. А це призводить до розходжень у методиках оцінки рівня природного безробіття.

Зараз вважається що в  розвинутих країнах рівень природного безробіття становить 5-6%. Це означає, що при використанні 94-95% робочої сили забезпечується повна зайнятість працездатного населення.

На ринку праці розрізняють  також застійне і хронічне безробіття.

Застійне безробіття охоплює найстійкіший контингент безробітних  — бідних, бродяг, бомжів та ін. [12, c.63-68]

Розвиток ринкової економіки  супроводжується виникненням і розширенням масштабів хронічного безробіття. Це пов'язано з тим, що інвестиції у створення нових робочих місць відстають від темпів зростання чисельності найманих працівників. Безробіття стає масовим і постійним, вражаючи насамперед найменш розвинуті регіони. Серед безробітних переважають жінки, спеціалісти з вищою освітою. Щодо вікового складу домінує молодь

Я думаю, що стратегія  зайнятості населення в Україні  має пов’язуватися з подальшим  розвитком і розширенням активних заходів для запобігання активному безробіттю, та збільшенням на них витрат із фонду сприяння зайнятості населення з урахуванням стану ринку праці.

Отже, безробіття являє  собою складне соціально-економічне явище. Воно проявляється в декількох  видах та формах, кожна з яких характеризується певними рисами.

Безробіття впливає  на такі загальні основи відтворення  робочої сили, як соціально-економічний  розвиток суспільства, соціально-психологічна атмосфера в ньому, поведінка  окремих людей. Безумовним є те, що наявність безробіття чинить психологічний тиск на працюючих та претендентів на вільні робочі місця. Врешті-решт це змушує зайнятих працювати більш продуктивно та інтенсивніше, творчо, не порушувати трудової дисципліни, що в підсумку позитивно впливає на суспільне виробництво в цілому, відтворення здатності людини до праці і на виробничо-фінансову діяльність його первинних ланок. З іншого боку, безробіття є свідченням неповного використання трудового потенціалу суспільства, що призводить до недовипуску продукції, зменшення обсягів валового внутрішнього продукту і національного доходу, чим скорочуються матеріальні основи відтворення робочої сили.

З огляду на неоднозначність  впливу безробіття на соціально-економічний  розвиток суспільства економічна наука  виходить з того, що безробіття становить небезпеку для економіки в тому разі, коли воно помітно перевищує природний рівень. Дослідження відомого американського вченого Артура Оуекена показали, що існує певний вплив рівня безробіття на темпи зростання валового внутрішнього продукту (ВВП). Цей вплив він виразив за допомогою математичного співвідношення між рівнем безробіття і відставанням ВВП. Залежність між рівнем безробіття і падінням ВВП свідчить: якщо фактичний рівень безробіття перевищує природний на 1 відсоток, то відставання обсягу ВВП щодо його потенційного можливого обсягу становить 2,5 відсотка.[13, c.343]

Відповідно до закону А. Оукена, якщо фактичний рівень безробіття не змінився щодо показника попереднього року, то темп приросту ВВП становитиме  приблизно 2,7 відсотка в рік. Це буде наслідком приросту населення, дії науково-технічного прогресу, нагромадження капіталу. Кожні додаткові 2 відсотки приросту реального ВВП зменшать рівень безробіття на 1 відсоток. Так само кожне додаткове скорочення темпів приросту ВВП на 2 відсотки спричинить зростання рівня безробіття на 1 відсоток. Значний рівень безробіття неможливо швидко ліквідувати, тому що для створення і заповнення достатньої кількості робочих місць потрібний значний час, великі обсяги різноманітних ресурсів, сприятлива економічна кон'юнктура.

Теоретико-методологічною основою  вивчення  розширеного  вiдтворення робочої сили, використання певних методів, засобів, вироблення заходів  спрямованих на регулювання цього  відтворення, підвищення його ефективності є теорія відтворення робочої сили.

Саме розширене відтворення  робочої сили має певні специфічні риси. Вони проявляються у тому, що до його складу входить не тільки   безпосередній процес відтворення    носіїв здатності до праці, а й  відносини зайнятості, відносини між працівниками й роботодавцями на ринку праці, відносини щодо умов та охорони праці тощо, тобто ті відносини, які виникають у процесі відтворення робочої сили.

Політичною економією  не вироблено єдиного  підходу  щодо трактування змісту поняття    "відтворення робочої сили". Серед наявних поглядів щодо цього найбiльш   прийнятним є розуміння процесу розширеного вiдтворення робочої сили як підтримання та відновлення розумових і фізичних здібностей особи до праці. Воно охоплює також заміну працівників, котрі вибувають з виробничого процесу внаслідок старіння, виробничих травм та інших причин. Така заміна має відбуватись у розширених масштабах, що в ряді країн світу в сучасних умовах не стається. Невід'ємною складовою частиною розширеного відтворення робочої сили є її розподіл за галузями, всередині них, за підрозділами і сферами національної економіки, а також її споживання, тобто використання у виробничих процесах.

У науковій та навчальній літературі зазначається, що таке трактування  змісту розширеного відтворення робочої сили можливе, хоча в ньому відсутня така фаза її відтворення, як обмін. Відповідно до цього пропонується ділити увесь процес відтворення робочої сили на такі чотири фази:

1.   Формування (виробництво) робочої сили. Воно містить, з одного боку, постійне відновлення робочої сили, тобто затрат розумової і фізичної праці у процесі виробництва, її якісне вдосконалення. З іншого - природне відтворення і виховання нових поколінь працездатного населення шляхом природного приросту населення, зростання рівня його загальної освіти і спеціальної підготовки, якісного вдосконалення сукупної робочої сили.

2.  Розподіл і перерозподіл робочої сили за сферами зайнятості, між галузями народного господарства та всередині них, економічними регіонами.

3.  Обмін, який виконує функцію з'єднання робочої сили із засобами виробництва, учасниками якого, з одного боку, є роботодавець, з іншого - власник робочої сили.

4.   Споживання (використання) робочої сили, яке матеріалізується в

кінцевому продукті праці.

Такий поділ процесу розширеного відтворення робочої сили на окремі фази спричинений тим, що характер процесу на кожній з них модифікується під впливом різних факторів.

Нині сформувалась певна  система відтворення робочої  сили, яка складається з декількох різнопланових складових. До неї входять:

-    дошкільне,  шкільне виховання і  навчання, середня спеціальна, вища і наукова  освіта;

-    заробітна  плата відповідно до рівня  кваліфікації та освіти, вища  від прожиткового мінімуму;

-    фінансування  професійної  підготовки   і   перепідготовки  робочої сили;

-    різні   види   соціальної  допомоги,   в   тому   числі   допомога   по безробіттю;

- пенсійне   забезпечення   в   основному   в   обсягах,   вищих   від прожиткового мінімуму  кожної країни; фінансування розвитку охорони здоров'я та культури. [13, c.344-345]

Отже, зміст розширеного  відтворення робочої сили  складає  її кількісне зростання та якісне вдосконалення на основі зростання продуктивності праці й добробуту населення.

Серед значної кількості  факторів, які впливають на відтворення робочої сили, слід видокремити державну політику зайнятості.

Політика зайнятості населення являє собою систему  регуляторних заходів і дій соціально-економічного, адміністративно-організаційного та правового характеру, які здійснюються державними і соціальними інститутами та спрямовані на забезпечення оптимального функціонування й розвитку сфери соціально-трудових відносин, у тому числі національного ринку праці, з метою забезпечення повної зайнятості. Державна політика зайнятості населення виконує своєрідну роль в узгодженні економічної та соціальної політики держави. [13, c.348]

Врешті-решт державна політика зайнятості населення безпосередньо впливає на його добробут, який є передумовою кількісного зростання та якісного вдосконалення робочої сили. Саме вона окреслює систему пріоритетів державного втручання в економіку, дає змогу розмежовувати цілі державного регулювання та засоби їх досягнення. У зв'язку з цим слід мати на увазі, що економічна політика розглядається як засіб досягнення цілей, які визначаються соціальною політикою держави, а їх пов'язує та узгоджує саме політика зайнятості населення. [11, c.290-293]