Зайнятіcть та проблеми безробіття в ринковй економіці

Інструментарій політики зайнятості населення використовується для цілеспрямованого впливу не тільки на функціонування й розвиток ринку праці, а й на людину як носія здатності до праці. За його допомогою здійснюється вплив на такі функції ринку праці, як розподіл працівників за галузями національної економіки, за географічною і професійними ознаками.

Залежно від стану економіки та ринку праці передбачається здійснення активних та пасивних заходів регулювання зайнятості.

До активних заходів належать:

створення додаткових і  нових робочих місць шляхом реструктуризації економіки, розвитку приватного бізнесу, особливо малого й середнього, створення умов для іноземного інвестування та для самозайнятості населення тощо;

профорієнтація, підготовка й перепідготовка кадрів;

організація громадських  робіт;

посилення територіальної та професійної мобільності робочої  сили;

розвиток служби зайнятості тощо;

До пасивних заходів належать: виплата допомоги у зв'язку з безробіттям і надання допомоги членам сімей, які перебувають на утриманні безробітних.

Важливим напрямом активної політики зайнятості є професійна підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації працівників з метою створення сприятливих умов для широкомасштабного розгортання процесів структурної та технологічної перебудови економіки, запобігання змушеному хронічному безробіттю, розв" язання кадрових завдань, пов'язаних із раціоналізацією зайнятості.

Зміст політики зайнятості населення становить сукупність дій та заходів загальнодержавних  і регіональних установ, спрямованих  на зближення структури і пропозиції робочої сили, попиту на неї, тобто  на досягнення відповідності між ними. Ці дії та заходи прямо або опосередковано впливають на параметри функціонування національного ринку праці, розширене відтворення робочої сили. До основних з них належать: працевлаштування, в тому числі тимчасове та за межами держави, професійне навчання, підвищення кваліфікації, перекваліфікація, профін-формація, організація громадських, тимчасових та сезонних робіт, сприяння розвитку всіх форм зайнятості та збереженню і створенню нових робочих місць.

Безпосереднім організатором  і провідником здійснення цих заходів в Україні є державна служба зайнятості населення, яка має для цього законодавче встановлені повноваження. На її структурні підрозділи, якими с центри зайнятості різного рівня, покладаються і функції робочих органів виконавчої дирекції фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття. [13, c.149]

Державна активна політика зайнятості передбачає розроблення  програм сприяння зайнятості. Ці програми можуть охоплювати як окремі категорії  населення, передусім маргінальні групи: молодь, жінок, інвалідів, так і специфічні випадки загрози безробіття, зумовлені економічною або іншою ситуацією (демографічним, політичним, стихійним лихом тощо).

У розвинутих країнах  більшість програм зайнятості стосується певних категорій населення, які потребують підтримки й допомоги. Розрізняють довгострокові (на один рік) програми. Вони розробляються як на державному, так і на регіональному рівнях.

Метою державних і  регіональних програм зайнятості є  сприяння зайнятості населення, задоволення потреб громадян у праці.

Відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" створено Державний фонд сприяння зайнятості населення (ДФСЗН), який формується та використовується на державному і місцевому  рівнях.

Основні джерела коштів фонду:

- кошти державного  і місцевого бюджетів;

- обов'язкові відрахування  підприємств, організацій та установ;

- добровільні внески  громадських організацій, громадян, зарубіжних фірм;

- кошти служби зайнятості;

- цільові фінансові  відрахування підприємств;

- інші надходження.

Серед названих джерел надходження  коштів основним джерелом повинні бути обов'язкові відрахування підприємств, організацій та установ.

Досвід країн з розвиненою економікою свідчить, що інвестиції в людські ресурси зростають, оскільки є необхідною умовою модернізації виробничих систем.

Така політика проводиться  на рівні як держави, так і окремих  господарських об'єктів. У Франції, наприклад, з державного бюджету  на зайнятість виділяють 6,8% коштів, а  відрахування підприємств, соціальних установ, різні внески за обсягом майже в 1,5 рази перевищують надходження з бюджету.

В Україні частка фонду  зайнятості у валовому внутрішньому продукту становить приблизно 0,3%, що в багато разів менше, ніж у  країнах з розвиненою економікою. [15]

Звідси можна зробити висновок, що в нашій країні фінансова база для розв" язання проблем зайнятості недостатня і не відповідає ситуації на ринку праці, яка різко загострюється через величезний потенціал безробіття.

За рахунок коштів зайнятості фінансуються заходи активної і пасивної політики. Співвідношення витрат на ці заходи залежить від стану ринку праці та безробіття, рівня законодавчих гарантій, досягнутого рівня розвитку служби зайнятості.

Фонд зайнятості має  формуватися як страховий на принципах  соціального страхування. При цьому внески до фонду зайнятості мусять робити всі без винятку підприємства незалежно від форм власності, господарювання і фінансування. Має бути особисте страхування працівників від безробіття.

Служба зайнятості в  Україні відразу формувалася як централізована державна система на правовій основі Закону про зайнятість населення і на базі широко розгалуженої державної служби працевлаштування з використанням її матеріально-технічної бази, системи обліку й кадрового складу працівників. Колишня служба працевлаштування перебудовувалася з урахуванням становлення ринку праці. Під час створення служби зайнятості враховувався світовий досвід і міжнародні норми. Для реалізації політики зайнятості населення і забезпечення громадянам відповідних соціальних гарантій у сфері зайнятості в Україні створена в 1991 р. державна служба зайнятості. Її обов'язки й права були визнані статтею 19 Закону України "Про зайнятість населення".

 Вона виконує такі  функції:

-    аналізує  і   прогнозує  попит  і   пропозицію  на  робочу  силу  та інформує населення, державні органи управління про стан ринку праці;

- надає допомогу громадянам  у підборі бажаної роботи та  власникам підприємств, установ,  організацій або уповноваженим  ними органам у підборі працівників;

- організовує за необхідністю професійну підготовку і перепідготовку громадян у системі служби зайнятості або направляє їх до інших закладів освіти, що здійснюють підготовку і перепідготовку працівників, сприяє підприємствам у розвитку і визначенні змісту курсів навчання і перенавчання;

- надає   послуги   з   працевлаштування   та   професійної  орієнтації працівникам,  що вивільняються, і незайнятому  населенню; 

- реєструє   безробітних   і   надає   їм   у   межах   своєї   компетенції  допомогу, в тому числі грошову;

- бере участь у  підготовці перспективних та  поточних державних і територіальних  програм зайнятості, заходів із  соціального захисту різних груп  населення від безробіття. [8]

У реалізації державної  політики зайнятості беруть також участь підприємства, установи й організації незалежно від форм власності. Вони зобов'язані створювати робочі місця для працевлаштування людей, які потребують соціального захисту і неспроможні конкурувати на ринку праці.

В Україні функціонують державний, Кримський республіканський, обласні, районні та районні у містах центри зайнятості.

 

 

 

 

 

 

 

                                          ВИСНОВКИ

 

  Таким чином, на підставі проведених досліджень з проблем зайнятості та безробіття можна зробити ряд висновків, що :

- проблема зайнятості є ключовим питанням в ринковій економіці, і, не вирішивши його неможливо налагодити ефективну діяльність економіки.

- зайнятість — це діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, що не суперечить законодавству і, як правило, приносить заробіток (трудовий доход);

- Безробіття – це соціально-економічна ситуація в суспільстві, за якої частина активних працездатних громадян не може знайти роботу, яку вони здатні виконувати, що обумовлена переважанням пропозиції праці над попитом на неї.

  Еволюція теоретичних концепцій зайнятості та безробіття, пройшла довгий та складний шлях. Найвідомішими концепціями, що висвітлювали історичний процес еволюції ринкової системи, є неокласична, кейнсіанська та інституціональна концепції ринку праці та безробіття.

Проблема зайнятості тісно пов’язана з процесом відтворення  робочої сили. Саме відтворення робочої  сили має певні специфічні риси. Вони проявляються у тому, що до його складу входить не тільки   безпосередній процес відтворення    носіїв здатності до праці, а й відносини зайнятості, відносини між працівниками й роботодавцями на ринку праці, відносини щодо умов та охорони праці тощо, тобто ті відносини, які виникають у процесі відтворення робочої сили.

  Політика зайнятості повинна бути підпорядкована головній стратегічній задачі – надання кожному працездатному члену суспільства не роботи взагалі, а можливості в найбільший мірі розвинути і реалізувати свій потенціал, отримуючи при цьому гідну винагороду за свою працю. Політика допомоги безробітним є органічною частиною цієї стратегії і це визначає її основні напрями. Особлива увага повинна приділятися, по-перше, довгостроково безробітним, оскільки мова їде про можливу втрату накопиченого людського капіталу, по-друге, молоді, тому що у неї потенціал набуття і ефективного використання людського може бути не реалізований, по-третє, кваліфікованим спеціалістам як найбільш дорогоцінної категорії працівників.

  Що стосується України, то для неї реальну небезпеку являє деградація структури робочих місць і людського потенціалу в результаті скорочення зайнятості у галузях, що потребують праці високої якості, і збільшення зайнятості в торгівлі та посередницької  діяльності переважно у неформальному секторі. Крім того, характерним є збільшення довгострокового безробіття.

  На цих проблемах і повинна, на мій погляд, зосередиться державна політика зайнятості, яка по суті на сьогодні являє собою пасивні заходи по виплаті мізерної допомоги по безробіттю.

  Державне регулювання  зайнятості населення залежить від темпу і характеру ринкових перетворень. Вона передбачає систему адаптації різних категорій незайнятого населення до вимог ринку праці, а також систему соціального захисту безробітних та осіб з обмеженою конкурентоспроможністю.

  На здійснення активної державної політики на ринку праці має бути спрямована діяльність законодавчої, виконавчої влади та місцевого самоврядування, яка стане важливою складовою подальшого розвитку відносин у сфері праці на основі реформування політики зайнятості населення і прискорить процес інтеграції України у світовий економічний простір.

 

 

 

 

 

 

 

 

Список літератури:

 

1. Ажнюк М. О. Основи економічної теорії. Навчальний посібник. - Ужгород: Ґражда. 2005. - 204 с
2. Актуальні проблеми економіки. Науковий економічний журнал, 2010 – №5(107), с. 169-171
3. Гальчинський А.П. Основи економічної теорії. Підручник -  К, Вища школа ,1995.
4. Дзюбик С. Д., Ривак О. С. Основи економічної теорії: Навч. посіб-ник. — 2-ге вид. перероб. і доп. — К.: Знання, 2008. — 491 с.
5. Економіка праці та соціально-трудові  відносини:  Навчальний посібник. / О.В. Акіліна, Л.М. Ільїч. - К.: Алерта, 2010. - 734 с.
6. Економічна теорія: Політекономія: Підручник/за ред. В.Д.Базилевича, - К.: Знання Прес, 2005. – 615 с.
7. Економіка України. Політико-економічний журнал, 2011- №11
8. Закон України від 01.03.91 р. № 803-XII „Про зайнятість населення”.
9. Мочерний С. В. Економічна теорія: Посібник для студентів вищих закладів освіти. — К.: ВЦ «Академія», 1999
10. Політична економія: Навчальний посібник / К.Т.Кривенко, В.С. Савчук, О.О. Бєляєв та ін.; За ред. д-ра економ. наук, проф. К.Т. Кривенко. – К.:КНЕУ, 2005. – 508 с.
11. Руженський М.М. Система соціального захисту населення в транзитній економіці. – К.; ІВКДСЗУ, 2005.
12. Савченко А.Г. та ін.  Макроекономіка. К.: “Либідь”. 1999
13. Федоренко В.Г., Діденко О.М., Ружевський М.М., Іткін О.Ф. Політична  економія: Підручник/ За науковою ред. Доктора економічних наук,

     проф. В.Г.  Федоренка.- К: Алерта,2008-487с.

 

14. http://uareferats.com/
15. http://www.br.com.ua/referats/Economica_pidpriemstva/26410.htm