Концепція Х-ефективності (Х – неефективності) Херві Лейбенестана та її головні компоненти

Розглянемо основні риси монополістичної конкуренції.     

1. На ринку діє  досить велика  кількість продавців.  Для існування монополістичної конкуренції кількість продавців має бути:

- не надто великою, щоб  попит не перетворився на абсолютно  еластичний, що властиво для чистої  конкуренції;

- не надто малою, щоб кожна фірма володіла відносно незначною часткою ринку та мала обмежений контроль над ціною;

досить  значною, щоб уникнути таємних угод, погоджених дій  окремих фірм з метою обмеження обсягів виробництва та штучного підвищення цін;

- достатньою, щоб фірми галузі не відчували взаємної залежності, мали можливість визначати власну політику, не зважаючи на реакцію конкурентів.     

2. Продукти, що пропонуються на ринку, хоча й належать до однієї товарної групи, досить диференційовані. Ця диференціація ґрунтується як на реальних, так і на удаваних відмінностях. Реальні відмінності досягаються за рахунок:

а) якості товару. Товари можуть відрізнятися певними функціональними особливостями, матеріалами, з яких вони виготовлені, дизайном, якістю роботи тощо. Товарні ринки України переповнені товарами з однаковою товарною маркою, але виготовленими у різних країнах. При цьому їхня якість може мати досить суттєві відмінності;

б) поглиблення післяпродажного обслуговування. Фірми намагаються виділити свій товар серед інших аналогічних ним, що збільшують термін гарантійного обслуговування, безкоштовно доставляють товар покупцеві, на місці збирають і встановлюють меблі тощо;

в) місця продажу товару. Це особливо стосується товарів, потреба в яких виникає у певному місці. Скажімо, кафе, розташоване у людному місці на березі Дніпра з чудовим краєвидом, чи бензоколонка на трасі з активним рухом автомобілів будуть привабливішими для покупців за інших рівних умов;

г) стимулювання збуту. З метою виділення свого товару серед інших фірма може стимулювати збут, встановлюючи призи для покупців.

Проте диференціація товару часом ґрунтується на удаваних відмінностях. Найчастіше на них спрямована активна рекламна політика фірми. Цьому також підпорядковане використання відомих торгових знаків або торгових марок.     

3. Обмежена  можливість впливу на ціну. Було б помилковим  вважати, що при монополістичній конкуренції фірма взагалі не може вплинути на ціну продукту, який вона реалізовує. Вдале розташування, яскрава упаковка, результативна рекламна кампанія дають фірмі певні переваги над іншими, що зумовлює можливість реалізу-вати свою продукцію дещо дорожче. Однак ця можливість обмеже-на тим, що на ринку монополістичної конкуренції існує багато близь-ких товарів-субститутів, а тому покупець має змогу придбати товар у іншого продавця, якщо його ціна виявиться привабливішою.      

4. Легкий вступ у  галузь. Оскільки на ринку досить велика кількість  конкуруючих фірм, створити якісь бар'єри для вступу у галузь нових виробників практично неможливо. Разом з тим, існує певний виняток з цього правила. Скажімо, кількість місць, найзруч-ніших для встановлення кіосків, обмежена, а тому для додаткових конкурентів з’являються бар'єри. Це особливо важливо для розуміння моделі поведінки фірми на ринку з монополістичною конкуренцією у довготерміновому періоді.

 

 

Функція витрат фірми має вигляд: МС = 30Q + 300, тобто постійні витрати становлять 300 грошових одиниць, а змінні - 30Q.

Попит на продукцію монополіста заданий як Р = 650 - 20Q.

1. Для визначення оптимального обсягу виробництва знайдемо середні і граничні витрати, сукупний і граничний дохід:

Середні витрати:

ATC = MC / Q = (30Q + 300) Q = 300 / Q + 30

Граничні витрати:

MC = dMC / dQ = (30Q + 300) '= 30

Сукупні доходи монополіста:

TR = PQ = (650 - 20Q) Q = 650Q - 20Q2

Граничні доходи:

MR = dMR / dQ = (650Q - 20 Q2) = 650 - 20Q

Таблиця 1

Q	Р = 650 - 20Q	MC = 30Q + 300	ATC = 300 / Q + 30	MR=650 - 20Q	TR = 650Q - 20Q2
1	630	330	330	630	630
2	610	360	180	610	1220
3	590	390	130	590	1950
4	570	420	105	570	1770
5	550	450	90	550	2750
6	530	480	80	530	3180
7	510	510	73	510	3570
8	490	540	67,5	490	3920
9	470	570	63,3	470	4230
10	450	600	60	450	4500

 

 

 

 

Побудуємо графіки отриманих значень

 

На ринку монополістичної конкуренції умовою рівноваги є MR=MC

Тож в нашому випадку маємо наступне рівняння :

650 – 20Q = 30Q +300

– 20Q-30Q = 300-650

-50 Q = -350

Q = 7

Отже, при обсязі в 7 одиниць прибуток фірми на ринку монополістичної конкуренції максимальна:

Ціна продукції становить:

Р = 650 - 20Q = 650 - 20 * 7 = 510 грошових одиниць.

Отже, P = MR = MC = 510 грошових одиниць.

 

 

 

 

 

Проілюструємо дану ситуацію (рис. 1)

Р, С
					МС
510
					MR
			7		510	Q

 

Рисунок 1 - Граничні витрати і граничний дохід.

 

Отже, обсяг оптимального випуску продукції становить MR = MC = 7 одиниць.

      Дуополія (від латів. duo — два і греч. poles — продавець) - термін, вживаний в політекономії для позначення ринкової структури галузі господарства в розвинених країнах, при якій існують тільки два постачальники певного товару і між ними немає монополістичних угод про ціни, ринки збуту, квотах виробництва та ін. Поняття дуополія відображає різні форми ринкової організації. Перша форма — ринок, де панують дві крупні торговельно-промислові компанії, між якими є таємна угода, що забезпечує отримання максимального прибутку за допомогою нееквівалентного обміну. Таке положення типове для початку ХХ ст. Друга форма — ринок сучасних галузей масового виробництва, на якому також панують дві компанії. Між ними зазвичай існує мовчазна угода про монопольні ціни і ведеться нецінова конкуренція. Третя форма — ринок, на якому є два постачальники, але між ними повністю відсутні монополістичні угоди. Це можливо в двох ситуаціях: або як тимчасовий стан ринку в початковий період виробництва нового товару і «проби сил» двох постачальників, або як стан запеклої конкуренції при переході від простіших до розвиненіших форм монополії. Ця форма використовується деякими економістами в апологетичних цілях для доказу можливості постійної відсутності монополії в умовах високо концентрованого виробництва.     

Першим, хто змоделював поведінку дуополістів, які враховують особливості ринкової позиції конкурента, його ринкову владу, був Г. фон Штакельберг. Власне, якщо в моделі дуополії враховувати економічну силу конкурентів, а вона може бути або однаковою, або ні, то можливі такі чотири ситуації:

• перший продавець є лідером і встановлює ринкову ціну,   
  а другий — аутсайдером, який підпорядковує свої дії поведінці лідера;
• другий продавець виступає лідером, а перший займає залежну позицію;
• обидва продавці намагаються бути лідерами і проводити незалежну ринкову політику;
• обидва продавці на ринку пасивні й пристосовуються до дій співучасника.

Враховуючи, що умовою максимізації прибутку фірми, що діє в умовах ринку дуополії, є рівність граничного доходу і граничних витрат (MC = MR), отримуємо:

650 – 20Q = 30Q +300

– 20Q-30Q = 300-650

-50 Q = -350

Q = 7

 

Ціна продукції становить:

Р = 650 - 20Q = 650 - 20 * 7 = 510 грошових одиниць.

Отже, P = MR = MC = 510 грошових одиниць.

Побудуємо графік доходів та витрат:

P			MC
				P = AR
510
			7			Q

 

З рис. 2 видно, що Р> МС, значить виробництво необхідно розширити. Фірма на ринку дуополії буде розширювати своє виробництво до max до тих пір, поки Р = МС (рівновага).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

 

     Дослідивши  поводження фірми в умовах монополістичної  конкуренції та дуополії і можна  зробити наступні висновки (дуополія – найбільш простий випадок олігополії, тому порівняємо монополістичну конкуренцію та олігополію):

• Основні ознаки монополістичної конкуренції: значна кількість фірм у галузі, які мають невеликий контроль над цінами; взаємозалежність фірм відсутня ,а змова практично неможлива; продукт диференційований; в економічному суперництві використовують цінову й нецінову конкуренцію; входження в ринок є відносно легким.

Щодо  галузей олігополії, то вони характеризуються присутністю декількох фірм, кожна з яких володіє значною часткою ринку. Поведінка фірм є взаємозалежною. В основі існування олігополії лежать різноманітні бар'єри для входження у галузь. Продукти олігополістів можуть бути як однорідними, так і диференційованими.

• У короткостроковому періоді фірми за умов монополістичної конкуренції можуть отримати економічні прибутки або зазнавати збитки. Легке входження фірм у галузь і вихід з неї забезпечують нормальний прибуток у довгостроковому періоді.
• За монополістичної конкуренції ціна перевищує граничні витрати, що свідчить про недосяжність розподільної ефективності, ціна перевищує мінімальні середні витрати, що вказує на досяжність соціальної ефективності за монополістичної конкуренції, стан довгострокової рівноваги досягається в точці, в якій фірми мають нульові прибутки, як в умовах досконалої конкуренції, однак ціна перевищує величину граничних витрат.

 

    Порівнюючи  монополістичну конкуренцію з дуополією  за основними ознаками, що визначають форму ринкової структури, отримаємо таблицю:   

 

 

  Таблиця 1.

Моделі  ринку конкуренції	Кількість фірм в галузі	Характер продукції	Вхідні бар'єри	Моделі ринку  конкуренції
Дуополія	Дві фірми	Різнорідна  продукція або однорідна	Високі	Досконала конкуренція
Монополістична  конкуренція	Безліч фірм	Різнорідна  продукція або однорідна	Низькі	Чиста монополія

 

  
  Виробництво — процес створення матеріальних і суспільних благ, необхідних для існування і розвитку. Створюючи певні блага люди вступають у зв'язки і взаємодію – виробничі відносини. Тому виробництво є завжди суспільним.

Аналізуючи внутрішню мотивацію, Х. Лейбенстайн показав, що трудові контракти є неповними, вони не охоплюють багатьох деталей трудового процесу, звідси — залежність ефективності праці від мотивації зусиль індивідуального працівника у рамках підприємства. Щоб побудувати модель цього явища, Лейбенстайн висуває низку ідей, використовує складний набір поведінково-психологічних постулатів, які пояснюють дії окремого працівника, вводить поняття «область інерції», застосовуючи його як до окремого працівника, так і до системи внутрішньофірмового управління в цілому. Х-неефективність цього виду може бути наслідком неповноти трудових договорів, низької трудової моралі, неефективної системи оплати праці, недостатньої зацікавленості керівників, які виявляють «поведінку, яка не максимізує» кінцевих результатів виробництва, та низки інших причин.