Лізинг як важлива складова інвестиційного механізму оновлення технічної бази виробництва

Перше судове рішення в Німеччині, у якому йшлося про лізинг та містилося його визначення з метою оподаткування, було прийнято Федеральним фінансовим судом 26 січня 1970 р. і відоме під назвою „Рішення про лізинг”. Воно було взято за основу при розробці законодавчого акту, прийнятого 19 квітня 1971 р. і названого Постановою про лізинг рухомості. Відповідно до її умов, договором фінансового лізингу є договір, укладений на певний строк, протягом якого він не може бути розірваний однією зі сторін, а періодичні платежі, внесені протягом цього періоду користувачем, повинні покрити витрати на придбання чи на виробництво устаткування, а також інші можливі витрати, що понесла лізингова компанія.

В акті перелічуються 4 ознаки, за якими визначається договір лізингу:

– основний термін контракту – від 40 до 80% терміну амортизації;

– вартість опціону повинна співвідноситися з вартістю устаткування на момент реалізації опціону;

– періодичні платежі за відновлений термін договору лізингу (якщо це має місце) повинні бути номінальними;

– якщо предметом лізингу є спеціальне устаткування, необхідне тільки користувачу, то „економічним” власником такого устаткування буде вважатися користувач. Тут законодавець проводить розмежування права власності на економічну і юридичну власність: юридичним власником виступає лізингодавець, а економічним (несе зобов’язання по утриманню та обслуговуванню майна) є лізингоотримувач. [14, с. 31–34]

Лізинг у Японії виник значно пізніше, ніж в інших розвинутих державах, проте значні та регулярні інвестиції у розвиток науки та техніки вплинули на стрімкий розвиток новітніх технологій, позначилися на темпах поступу ринку лізингу та вивели останнім часом японський ринок лізингу на п’яту стадію еволюції світового ринку лізингу – стадію нових лізингових продуктів. Спонукальними чинниками еволюції лізингу були жорстка конкуренція, творчість лізингових організацій та постійне розроблення новітніх високовартісних видів техніки та технологій. Операційний лізинг як фінансовий продукт стає дуже розвиненим, зі складними опціонами завершення терміну лізингу, опціонами раннього завершення, оновлення та подовження кредитів, оновлення технологій та інші інновації. Все це створює нові можливості для гнучкості, пристосовування терміну лізингу до фінансових, економічних та технологічних змін у лізингоотримувача. Японські лізингові організації надають такі послуги, як сек’юритизація, венчурний лізинг та комплексний лізинг [17, с. 146].

Доречно відмітити, що становище із лізингом у країнах Західної Європи висвітлюється у річних звітах Європейської федерації асоціації лізингових компаній „LEASEUROPE”, яку було створено у 1972 р. в Брюсселі. Членами цієї федерації є лізингові союзи Бельгії, Данії, Німеччини, Фінляндії, Франції, Великобританії, Ірландії, Італії, Люксембургу, Нідерландів, Норвегії, Австрії, Португалії, Швеції, Швейцарії, Іспанії і Росії. Згідно зі звітом LEASEUROPE, найбільші обсяги взятого в лізинг устаткування припадають на Великобританію, Німеччину і Францію. Найчастіше договір лізингу укладається на автомобілі (38,7%), машини та промислове устаткування (24,4%), комп’ютери та офісну техніку (13,9%), транспортні засоби (13,8%) [24, с. 26].

ВИСНОВКИ

Дана робота присвячена актуальній проблемі – вдосконаленню організаційно-економічного механізму розвитку лізингу в Україні, яка має велике значення для подальшого розвитку лізингу і управління цим процесом.

З удосконаленням у світі економічних систем та фінансових операцій лізинг розглядається як новий вид фінансування, особливий вид інвестиційної діяльності. У різних формах він є альтернативою банківського кредитування. Використання даної послуги дає змогу значно зменшити стартовий капітал для започаткування та розвитку бізнесу. Тож, розширення лізингових операцій стає рушієм розвитку малих та середніх підприємств. Розвиток ринку лізингових операцій може відіграти вирішальну роль у модернізації обладнання підприємств, розвитку малого і середнього бізнесу в Україні, особливо враховуючи той факт, що більшість малих підприємств не може скористатися кредитами у зв’язку з відсутністю у потрібному обсязі заставного майна. Ринок лізингових послуг в Україні сьогодні демонструє явно виражену тенденцію у бік їх імпорту. Так, понад 80% лізингових операцій здійснюються за договорами міжнародного лізингу. Основними причинами цього є прийнятні умови нерезидентів України за такими показниками, як термін лізингу, розмір передоплати, а також те, що закордонні компанії є класичними фінансовими посередниками і на відміну від українських, не заробляють на самому предметі лізингу.

З наведеного розрахунку у розділі 2 можна побачити, що використання оперативного лізингу для ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод» є більш ефективним засобом фінансування придбання обладнання. В нашому випадку оперативний лізинг є більш гнучким і в той же час стабільним інструментом ніж банківський кредит. Впровадження лізингових операцій на ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод» значно збільшить додаткові конкурентні преваги продукції, а таке збільшення позитивно вплине на значення комплексного показника конкурентоспроможності складної технічної продукції, який детально розраховано в роботі.

Втілення стратегії економічного зростання нашої держави та розвитку її окремих пріоритетних галузей на засадах лізингу можливе лише за умови створення функціонального регуляторного механізму, що включає в себе методи цивільно-правового регулювання, методи економічного регулювання, а також адміністративні методи регулювання лізингової діяльності. Саме система регулювання визначає динаміку, тенденції та напрямки розвитку лізингового ринку. Особливе значення мають економічні методи регулювання лізингу, серед яких слід виділити систему оподаткування, яка безпосередньо впливає на економічну доцільність та ефективність використання даного фінансового інструменту.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України „Про лізинг” №723–97 ВР від 11.12.2003 року
2. Лук’яненко Н.Е.Поняття організаційно-економічного механізму лізингу: // Держава та регіони. Серія: Економічна теорія та підприємництво. – 2012. – №4. – c. 201–203
3. Богомолов Т. Г. Лізинг, як інвестиційний механізм модернізації матеріально – технічної бази підприємств //Проблеми материальной культури. – 2010. – № 12. – с. 163–168
4. Ющишина Л. О. Лізинг як окремий вид фінансування реальних інвестицій у підприємства України // Економічні науки. – 2012.–  с. 502–507
5. Лісовська Н . Фінансово економічна сутність лізингової діяльності // Вісник Київського національного торговельно-економічного університету. –Київ.- 2010. – №1. – с. 92–100
6. Вітт О. Проблеми і перспективи розвитку лізингу в Україні // Ринок цінних паперів України. – 2008. – № 3–4. – с. 51–54
7. Долінський Л. Б. Моделювання дефолтів за облігаційними позиками / Л. Б. Долінський // Фінанси України. – 2010. –№4.– с. 65–74
8. Ромаєва К. Ш. , Кравцова І.В. Лізинг на ринку фінансових послуг України / К.Ш. Ромаєва, І.В. Кравцова  // [Електронний ресурс]:http://www.rusnauka.com/13_EISN_2013/Economics/3_135865.doc.htm
9. Газман В. Аритмія ринку лізингу // Питання економіки. – 2010. – №3. –    с. 97–110
10. Ковальов В. В. Лізинг: фінансові, обліково – аналітичні та правові аспекти: навчально – практичний посібник / В.В. Ковальов //  Проспект. – 2011.– с. 448
11. Грищенко І.М. Дослідження становлення лізингового посередництва // Актуальні проблеми економіки. – 2010. – № 8(62). – c. 61–66
12. Персток Т. Ю. Аналіз лізингового ринку як джерела інвестиційних ресурсів підприємства/ Т. Ю. Персток // Структурні реформи і трансформації в промисловості: перспективи і пріоритети: тези доп. І повідом. Між нар. Наук. // ІЕП НАН України. – 2010. – с. 266–267
13. Іонова М. Сучасні тенденції організаційно-правового забезпечення міжнародного лізингу//Стратегія розвитку України. – 2011. – № 1.–  с.118–123
14. Лісовська Н. Розвиток ринку лізингових послуг в Україні // Товари і Ринки. – 2010. – № 1. – с. 29–36
15. Кузьміна З. Сутність і структура лізингових платежів // Держава та регіони. – 2011. – № 2. с.325–329
16. Кузьміна З. Переваги та недоліки учасників лізингової діяльності // Держава та регіони. – 2011. – № 3. – с. 370–373
17. Васильчишин О.Лізинг в Україні : минуле і перспективи / О. Васильчишин // Світ фінансів. – 2010. – № 2. – с. 128–141
18. Балацький О.- Суми : Сумський державний університет. – 2013. – № 4. – с. 156–157
19. Погорєлова Н. П. Проблеми розвитку лізингу в Україні // Держава та регіони. – 2010. – № 3. – с. 189–191
20. Березовська О. Р. Визначення сутності лізингу та оцінка його використання в економіці України // Управління іноваційно інвестиційною діяльністю. –2012. – № 2. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/inek/2012_2/183.pdf
21. Сисоєва Л. Ю. Взаємодія лізингових компаній з банківськими установами щодо інвестиційного забезпечення відтворення економіки // Формування ринкових відносин. – 2010. – № 4 . – с. 96–99
22. Сосюрко Ю. Розвиток лізингу в Україні: проблеми та перспективи//        Інвестиційний магазин. — 2010. — № 9. — c. 6–9.
23. Старченко Л. І. Розвиток лізингу в Україні. / Л. І. Старченко,              К. В. Алексеєнко // Вісник ДДФА: Економічні науки. – Дніпропетровськ: ДДФА, 2010. – № 1 (23). – с.147–152
24. Товстенко П. Майбутнє за лізингом // Фінансовий контроль. – 2010. – №6. – с. 25–27
25. Рязанова Н., Іванченко Р., Стасюк Л. / за ред. Сенькович Г. Т. – К. : ЦНТ «Гопак»; «Технологія лізингу». – 2010. – № 1. – с. 19–28
26. Іонова М. М. Міжнародний лізинг як механізм інвестування в умовах посткризового розвитку світової економіки / М. М. Іонова // Вісник МНТУ : Зб. Наук. Пр. – 2011. – №2(5)
27. Кравзюк А. Оперативний та фінансовий лізинг: відмінності в оподаткуванні ПДВ А. Кравзюк // Вісник податкової служби України.- 2010. – № 1/2– с. 30–31
28. Шем’якіна Н. В. Лізинг як важлива складова інвестиційного механізму оновлення технічної бази виробництва. // Н. В. Шем’якіна, А. А. Пономаренко // Економіка промисловості.–2010. – №4 – с.101–107