Макроекономічне планування та державне регулювання в Україні в умовах реформування

Представники  Міністерства економіки України  вважають, що падіння ВВП у 2009 році становить 10-12%, та, враховуючи позитивні  тенденції в економіці, прогнозують  зріст ВВП у 2010 році на 3,7%. Однак, у Всесвітньому банку за підсумками року очікують падіння ВВП на рівні 15%, у МВФ - на рівні 14%. Тож, зріст ВВП України в 2010 році за підрахунками Всесвітнього банку не перевищуватиме 1,5%. Зважаючи на нестабільну політичну ситуацію, значне погіршення багатьох економічних показників, прогноз Всесвітнього банку виглядає реалістичнішим, ніж прогноз Міністерства економіки, яке очікує на сумарний зріст ВВП у 2011-2012 роках рівний 7-9%.

Протягом 2011 року Уряд продовжував вирішувати поставлене завдання з відновлення економічного зростання і створення на цій основі платформи для започаткування невідкладних системних реформ. В цілому, в Україні за оперативними даними Держстату у ІІІ кварталі 2011 року відбулося зростання ВВП на 6,6 відсотка по відношенню до відповідного періоду 2010 року (у 1 кварталі 2011 року – 5,3 відсотка, у 2 кварталі 2011 р. – 3,8 відсотка). Уповільнення зростання порівняно із результатами І кварталу пов’язано в основному з ефектом статистичної бази

Побудова власного формату соціально-орієнтованої ринкової економіки, в першу чергу, вимагає створення сприятливих умов для розвитку людського капіталу, або у вузькому розумінні – забезпечення зростання рівня життя населення та підвищення його купівельної спроможності. Щодо останньої, то вона перебуває в оберненому зв’язку з індексом споживчих цін та кількісно характеризує стан справ із можливістю задовольнити фізіологічні та соціальні потреби, а отже і можливості зі зростання потенціалу людського ресурсу як у кількісному вимірі, так і в якісному.

Саме тому однією з головних цілей макроекономічної політики Європейського Союзу є недопущення зростання цін на товари та послуги невиробничого споживання для пересічного громадянина, оскільки в іншому випадку профспілки будуть домагатись індексації номінальної заробітної плати, що в свою чергу призведе до перевищення темпів росту останньої над зростанням продуктивності праці і відповідно розкручування інфляційної спіралі.

Індекс споживчих  цін є тільки результуючою вершиною-наслідком  дії структурних економічних  чинників та макродиспропорцій. Утримування його на стабільно низькому рівні передбачає також і недопущення росту індексу цін виробників та дефлятора ВВП. Ці показники при наявності структурних відхилень в розвитку національного господарства завжди будуть прогресувати в бік зростання.

Причини росту  цін на товари та послуги приховані  у розбалансуванні сукупного  попиту та сукупної пропозиції. З одного боку, економічні агенти в Україні  спроможні купити більше, ніж виробляє країна, а з іншого, – перевищення  темпів росту номінальної заробітної плати над зростанням продуктивності праці та висока питома вага імпортних енергоносіїв у структурі матеріальних витрат звужують можливості виробників для розширення сукупної пропозиції.

Розвиток інфляційних  процесів у національній економіці характеризується як зростанням платоспроможного попиту, так і скороченням обсягу пропонованих товарів та послуг. В структурі сукупного попиту прослідковується тенденція до зниження питомої ваги витрат на капіталовкладення у споживанні державного сектора, населення та комерційних структур. 

Розрахунок  сукупного попиту проводиться за класичними економічними доведеннями  про сумування споживання приватного сектора та державного сектора і  чистого експорту товарів та послуг. За отриманими стохастичними залежностями, представленими в табл. 1, проводиться розрахунок індексу споживчих цін та зростання реального ВВП на плановий період (2012 рік). При цьому необхідно здійснити прогноз факторів, які формують дані показники

Зростання сукупного  споживання в 2012 році буде зумовлено ростом видатків Зведеного бюджету на 7,37% пропорційно запланованим видаткам Державного бюджету; витрат населення на 10%, зростання яких у зв’язку з наслідками світової фінансової кризи буде нижче середньорічного приросту після 2008 року; інвестицій в основний капітал на 10% (в 2011 році 21%), які пов’язані тільки з проведенням ЄВРО-2012 в Україні і на зниження росту яких впливає також втрата Україною позитивного іміджу внаслідок відсутності дотримання вимог захисту прав власності та незалежності судової системи.

Дефіцит поточного  рахунку платіжного балансу зросте на 25% у зв’язку з негативними  погодними умовами для сільського господарства, в результаті чого знизиться  експортний потенціал України, а  також у зв’язку з посиленням негативного впливу поглиблення світової фінансової кризи на основні сировинні галузі національного господарства.

Зростання негативного  результату зовнішньої торгівлі товарами та послугами зменшить сукупне споживання, а при збереженні політики фіксованого  курсу національної валюти по відношенню до іноземних призведе до фінансування імпорту та «проїдання» валютних резервів. 

В табл. 1 наведений розрахунок першого фактора, необхідного для отримання прогнозу індексу споживчих цін на 2012 рік . Позитивно на ріст реального ВВП у 2012 році вплине середньорічний ріст номінальної заробітної плати населення на 23% та продуктивності праці на 15%; інвестицій в основний капітал на 10%. Однак уповільнення зростання ВВП у 2012 році буде зумовлене:

• недостатнім обсягом інвестування в економіку; зростанням матеріальних витрат у промисловості на 17,3%; високою матеріаломісткістю вітчизняної промислової продукції;
• переважанням непрямих податків у доходах Державного бюджету, а саме зростання надходжень ПДВ на 5,8%;
• загостренням світової фінансової кризи.

Отже, загострення  світової фінансової кризи, ескалація конфліктів на Близькому Сході з подальшим зростанням цін на енергоносії, «зацикленість» на добувних галузях національної економіки, низький рівень технологічного укладу і як наслідок випередження темпів росту заробітної плати над продуктивністю праці, висока частка соціальних видатків та значна питома вага непрямих податків, невилучення рентних доходів від сировинних секторів економіки, низька диверсифікованість експорту, недієвість механізмів захисту прав інвесторів та інші структурні й інституціональні проблеми економіки України уповільнять зростання реального ВВП та нададуть можливість для розвитку інфляційних процесів у 2012 році

Висновок

Отже, конкретніше  державне регулювання можна визначити  як вплив держави на відтворювальні процеси в економіці відповідними засобами з метою зорієнтувати суб'єктів господарювання і окремих громадян на досягнення цілей і пріоритетів державної політики суспільного розвитку. Державне регулювання — це майже всі функції держави, пов'язані з економічною та економіко-соціальною діяльністю і покликані забезпечити умови функціонування ринкової економічної системи.

     Сьогодні  відбувається процес становлення  інститутів господарських утворень, роль яких стає дедалі помітнішою  в регулюванні соціально-економічних процесів. Це такі інститути, як угоди й асоціації: союзи промисловців і підприємців, асоціації банкірів, торгово-промислові палати, які не є структурами державними. Проте всі вони не належать до структур ринкової економіки, а входять до складу господарського утворення, є реальними учасниками та суб'єктами регулювання економічних і соціальних процесів. Іншими словами, функції державного регулювання передаються не ринку, а інститутам громадського утворення, які входять до цього механізму.

Підвищується значущість і регулюючий вплив міждержавних інститутів і різних фінансових та інших структур, транснаціональних і міждержавних корпорацій, що виникають об'єктивно і значною мірою регулюють економічні та соціальні відносини, а тому на них варто зважати.

Список літератури:

1. Україна: поступ у ХХІ століття. Стратегія економічної та соціальної політики на 2000—2004 рр.: Послання Президента України до Верховної Ради України. 2000 рік // Урядовий кур’єр. — 2000. — № 34. — С. 5—12.
2. Бланк І. А. Інвестиційний менеджмент. — К.: ІТЕМ, 1995.
3. Гальчинський А. Теорія грошей. — К.: Основи, 1998.
4. Государственное регулирование экономики и социальный комплекс: Учеб. пособие / Под ред. Т. Г. Морозовой, А. В. Пикулькина. — М.: Финстатинформ, 1997.
5. Державне управління: теорія і практика / За ред. В. Б. Авер’янова. — К.: Юрінком Інтер, 1998.
6. Єпіфанов А. О., Сало І. В., Д’яконова І. І. Бюджет і фінансова політика України. — К.: Наук. думка, 1999.
7. Курс переходной экономики / Под ред. Л. И. Абалкина. — М.: Финстатинформ, 1997.
8. Леслі А. П. Аналіз державної політики. — К.: Основи, 1999.
9. Линдерт П. Х. Экономика мирохозяйственных связей. — М.: Прогресс-Универс, 1994.
10. Мельник О. Інфляція: теорія і практика регулювання. — К.: Знання, 1999.
11. Михасюк І., Мельник А., Крупка М., Залога З. Державне регулювання економіки. — Львів: Укр. технології, 1999.
12. Панасюк Б. Я. Прогнозування та регулювання розвитку економіки. — К.: Поліграфкнига, 1998.
13. Розпутенко І. Управління державними видатками в перехідних економіках. — К.: Основи, 1993.
14. Симоненко В. К. Регионы Украины: проблемы развития. — К.: Наук. думка, 1997.