Методи аналізу ризиків проекту

Економічні передумови реалізації проекту необхідні для визначення його тривалості, що відповідає мінімальній вартості проекту. Часто обсяг використовуваних ресурсів або тривалість проекту обмежені.

Рис. 1.1. Технологія оцінювання можливості реалізації проекту

 

Хоча процедури перевірки ресурсних, економічних і фінансових можливостей реалізації проекту аналогічні, різноманітні ресурсні, часові та фінансові обмеження по-різному визначають область, у якій досліджуються відповідні тривалості й вартості.

Якщо у проекті передбачається використання лише власних трудових ресурсів, то можна скласти розклад їх використання для того, щоб визначити, чи буде забезпечено в такий спосіб виконання проекту. Аналогічно можна скласти розклад витрат, щоб переконатися, що намічені закупки можна здійснити, а матеріали поставити у визначені терміни. Якщо вибрана тривалість виконання проекту відповідає мінімальній його вартості, слід здійснити підсумкову перевірку фінансових можливостей реалізації проекту. Для цього аналізують грошові потоки, що дає змогу спланувати всі фінансові операції за звітними періодами (скласти квартальні, місячні та півмісячні плани) та їх кінцевий ефект.

Оптимізація проекту плану. У плані, де розподілено ресурси, вже визначено моменти початку й завершення робіт. Проте при перевірці економічних можливостей реалізації проекту може з'ясуватися, що визначені тривалості економічно невигідні. У цьому разі необхідно переглянути критерії розподілу ресурсів і дослідити можливості одержання додаткових ресурсів, тобто здійснити другу ітерацію розподілу ресурсів, перевіривши після цього, чи є економічні та фінансові передумови реалізації його результатів. Такий ітеративний аналіз доцільно виконувати доти, поки не буде отримано прийнятний розклад.

План, що витримав аналіз на можливість його реалізації, необхідно оцінити  на відповідність іншим критеріям. При цьому слід ураховувати коливання вартості, пов'язані з ресурсними змінами, зниженням і підвищенням цін, перервами в роботі, простоями, вартістю навчання працівників, виплатою премій за скорочення термінів виконання робіт тощо. Можуть змінитися й умови виконання проекту, закони, пов'язані з податками, тощо. До визначальних економічних критеріїв належать також максимальна зайнятість та мінімум економічної активності.

На етапі оптимізації проекту  плану може постати потреба у  зміні плану для задоволення  тих чи інших критеріїв. А це, у  свою чергу, може спричинитися до необхідності повернення до попередніх етапів планування. У результаті (можливо, після кількох ітерацій) з'являється скоригований проект плану, близький до оптимального.

Проект плану доцільно перевіряти за такими критеріями, як мінімальна тривалість його виконання; мінімальна вартість та максимальне використання власних ресурсів; максимальна зайнятість у періоди економічного спаду; максимальна задоволеність замовника та ін. Для оптимізації плану можна застосовувати методи математичного моделювання, програмування, теорії ігор тощо. Проте в цьому разі кількість ураховуваних чинників і обмежень перевищує можливості сучасної обчислювальної техніки. Отже, за допомогою існуючих математичних засобів, як правило, неможливо оптимізувати альтернативні плани і вибрати оптимальний варіант плану. Проте за допомогою сучасних ітеративних методів із застосуванням евристики можна визначити якщо не оптимальний, то прийнятний план.

Якщо на попередніх етапах реалізується тільки один варіант плану (а не формуються альтернативні рішення), то завдання вибору варіантів не постає, і оптимальне рішення стає планом, який приймають.

Після складання оптимального плану  потрібно підготувати розклад використання трудових ресурсів і матеріалів на випадок, коли проект має бути забезпечений власним персоналом, а необхідні матеріали має поставляти замовник. На цій стадії необхідно виконати такі дії:

• визначити ресурси і розподілити їх у часі;
• оптимізувати сумарні графіки потреби в ресурсах;
• визначити постачальників ресурсів за проектом;
• сформувати графіки постачання ресурсів.

Стадія розробки плану реалізації проекту вважається завершеною тоді, коли підготовлено повний комплект необхідної документації:

• комплексний (зведений, головний, генеральний) календарний план;
• конкретні (детальні) календарні плани за виконавцями;
• конкретні (детальні) календарні плани за пакетами робіт;
• відомості потреб у ресурсах;
• графіки постачання технологічного устаткування та матеріалів;
• план укладення контрактів;
• перелік організаційно-технологічних заходів з реалізації проекту;
• план контролю за виконанням робіт.

2. Методи аналізу ризиків проекту

З метою врахування чинників непевності й ризику при оцінюванні ефективності проекту використовують усю наявну інформацію про умови його реалізації, зокрема ту, що виражається у формі  ймовірнісних законів розподілу. При цьому застосовують такі методи: аналіз чутливості; перевірку стійкості проекту; визначення граничних значень параметрів проекту; визначення точки беззбитковості; коригування параметрів проекту; побудова "дерева" рішень; формалізований опис непевності.

Аналіз чутливості передбачає точну оцінку того, як зміниться ефективність проекту при зміні одного з вихідних його параметрів. Що більша ця залежність, то вищий ризик реалізації проекту і істотні ший вплив незначного відхилення від початкового задуму на ефективність проекту загалом. Аналіз чутливості проекту застосовують для визначення найважливіших чинників впливу на проект, а також для порівняльного аналізу проектів.

Послідовність визначення найважливіших  чинників впливу на проект така. Спочатку визначають найзначніші чинники, обчислюють найбільші їх імовірні значення. Розраховують NPV для базових значень, потім для кожного значення одного з основних чинників у визначених межах. Такі дії виконують для всіх чинників, зводять необхідні розрахунки в таблицю, порівнюють чутливість проекту до кожного чинника і визначають найважливіші з них.

Можна розглядати такі чинники: тривалість інвестиційної фази, ціну одиниці  продукції, обсяг продажів, плату  за позичені засоби, вартість сировини, розмір податків та ін. У результаті розрахунків визначають чинники, що найістотніше впливають на NPV проекту.

Розглянемо приклад аналізу  чутливості проекту. Результати обчислення змін показника NPV проекту в разі зміни окремих його чинників на ±10 % наведено в табл. 5.1.

У цьому прикладі на показник NPV найістотніше впливає зміна ціни за одиницю продукції й обсягу продажів. Тому компанія, що реалізує проект, повинна вдосконалити маркетинг продукції, розширити дилерську мережу, знайти надійних партнерів, укласти з ними довгострокові контракти.

Розглянемо приклад порівняльного  аналізу проектів. Для проектів А та Б були обчислені значення показника NPV (базовий і після зміни ціни на продукцію на ±10 %). Результати обчислення наведені в табл. 5.2.

Таблиця 2.1

Обчислення змін показника NPV проекту при зміні його чинників

Чинник	Значення NPV після зміни чинника, тис. грн.
	-10 %	База	+ 10 %
Ціна за одиницю продукції	75(-50 %)	150	225 (50 %)
Обсяг продажів	90(-40 %)	150	210 (40 %)
Плата за кредит	130 (-13 %)	150	170 (13 %)
Вартість сировини	120 (-20 %)	150	180 (20 %)
Розмір податків	140(-6 %)	150	160 (6 %)

 

 

Таблиця 2.2

Обчислення змін показника NPV за проектами

Проект	Значення NPV після зміни чинника, тис. грн.
	-10 %	База	+10 %
А	50(-38 %)	80	110 (38 %)
Б	70 (-13 %)	80	90 (13 %)

 

Із наведених даних табл. 5.2 випливає, що проект Б не такий чутливий до цінових коливань, як проект А.

Перевірка стійкості проекту. Реалізація розглядуваного методу передбачає розробку сценаріїв розвитку проекту в базовому та найнебезпечніших для його учасників варіантах. Для кожного сценарію досліджують, як у відповідних організаційно-економічних умовах працюватиме механізм реалізації проекту, якими будуть надходження та втрати окремих його учасників. Вплив чинників ризику на норму дисконту не враховують. Проект вважають стійким і ефективним тоді, коли в усіх розглянутих ситуаціях дотримуються інтереси його учасників, а можливі несприятливі наслідки усуваються за рахунок створених запасів і резервів або відшкодовуються страховими виплатами.

Як приклад розглянемо проект будівництва  котеджів з подальшим їх продажем. З метою спрощення припустимо, що в реалізації цього проекту беруть участь два учасники: компанія А, що має земельну ділянку та права на її забудову, і компанія Б, що розглядає можливість укладення з компанією А контракту на будівництво. Умовами контракту передбачається, що компанія А надасть компанії Б земельну ділянку, необхідну проектну документацію, а також бере на себе витрати, пов'язані з оформленням цих документів. Крім того, компанія А відповідає за організацію та рекламу. Компанія Б бере на себе витрати, пов'язані з будівництвом. Прибутки від продажу квартир мають бути розподілені так: 20 % котеджів безоплатно передається муніципалітету міста, по 40 % одержують учасники проекту. Необхідну інформацію для розрахунку стійкості проекту наведено в табл. 5.3.

Таблиця 2.3

Вихідна інформація

грн.

Показник	Варіант
	базовий	найнебезпечніший
Ринкова вартість 1 м2	1200	1000
Організаційні витрати компанії	10000	15000
Витрати на рекламу	20000	30000
Витрати на проектну документацію	50000	70000
Вартість будівництва 1 м2	300	450

Примітка. Загальна площа котеджів — 1000 м²; оцінна вартість земельної ділянки — 200 тис. грн.

 

Здійснимо необхідні обчислення: для  базового варіанта

NPV _А = 0,4 *1000 • 1200 - 200000 - 10000 - 20000 - 50000 = 200000 грн.,

NPV _Б = 0,4 • 1000 • 1200 - 300 • 1000 = 180000 грн.; для найнебезпечнішого варіанта

NPV _А = 0,4 • 1000 • 1000 - 200000 - 15000 - 30000 - 70000 = 85000 грн.,

NPV _Б = 0,4 • 1000 • 1000 - 450 • 1000 = - 50000 грн.

З наведених розрахунків випливає, що проект нестійкий. Для його реалізації потрібно перерозподілити ризик  збільшення його вартості між учасниками проекту.

Ступінь стійкості проекту до можливих змін умов реалізації може бути схарактеризований  граничним рівнем обсягів виробництва, цінами на вироблену продукцію та іншими параметрами проекту. Граничне значення параметра проекту для  г-го року його реалізації визначається як таке, при якому чистий прибуток учасника проекту цього року стає нульовим.

Визначення точки беззбитковості. Ця точка відповідає обсягу продажів, при якому надходження від реалізації продукції збігаються з витратами виробництва. При цьому витрати на виробництво продукції поділяють на умовно-постійні Вп та умовно-змінні Вз .

У точці беззбитковості сукупні  поточні витрати (В) дорівнюють сукупним прибуткам (П) від реалізації проекту, тобто П = В.

Прибутки від реалізації проекту  — це прибутки від продажу товарів (робіт, послуг), які визначають як добуток кількості одиниць продукції (К) та ціни за одиницю продукції (Ц), тобто П = К Ц.

Сукупні поточні витрати складаються  з умовно-постійних і умовно-змінних, тобто В = Вп + ВзК.

Умовно-постійні витрати не залежать від зміни обсягу випуску продукції. До цих витрат належать амортизація  будинку й виробничого устаткування, витрати на утримання транспорту, відсотки на капітал, заробітна плата управлінського персоналу, витрати на оренду приміщень, страхування, оплату комунальних послуг та ін. Умовно-змінними називають витрати, що залежать від обсягу випуску продукції. Це витрати на купівлю сировини та матеріалів, заробітну плату виробничих працівників, придбання палива, торговельні витрати, кошти на сплату податків та ін.

Рівність В = П можна записати у вигляді ЦК = Вп + ВзК. Тому необхідна для досягнення точки беззбитковості кількість одиниць реалізованої продукції

^Тб = ^Вп / (Ц - ^Вз).

Підтвердженням стійкості проекту  є значення точки беззбитковості, що не перевищує номінальних обсягів виробництва та продажів. Що далі від них значення точки беззбитковості (у процентному відношенні), то проект стійкіший.