Обліково-аналітичні основи і аудит виробничих запасів та шляхи їх удосконалення на підприємстві

Метод ідентифікованої собівартості не може використовуватися на ПАТ «Глинозем 2» через відсутність можливостей чітко ідентифікувати та забезпечити фізичний і вартісний рух запасів з моменту придбання до моменту продажу, а також неможливість обліку купівельних цін та інших витрат за кожним конкретним видом ВЗ.

Метод нормативних витрат, який був основним за радянських часів, на сьогодні втратив свою актуальність. На думку О. Золотухіна, він був спрямований головним чином на контроль за ефективністю витрат шляхом порівняння нормативної та фактичної калькуляції, з виявленням відхилень та їх аналізом [24, с. 19].

 

Необхідно проаналізувати порядок формування вартості залишків ВЗ на кінець періоду, які впливають на показники балансу, та вартості матеріалів, витрачених із запасу, які впливають безпосередньо на показники звіту про фінансові результати.

Для прикладу обрано методи оцінки використання матеріалів, які характеризуються різними результатами. Слід зазначити, що на ПАТ «Глинозем 2», у зв'язку із специфікою виробництва та відповідно до вимог П(С)БО 9 „Запаси", для оцінки матеріалів можна використовувати методи: РІРО та середньозваженої собівартості.

Дані про наявність та рух допоміжного матеріалу - сталі футерувальної - наведено у в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3

Дані про наявність та рух сталі футерувальної на ВАТ „ПГЗК" за

місяць

 

Стан наявності/ руху запасів	Кількість, т.	Ціна, грн.	Сума, грн.
1. Залишок             на початок місяця	1 150	3 197	3 676 550
2.Надходження 1	1 250	3 235	4 043 750
3.Надходження 2	2 100	3 230	6 783 000
4.Витрачення 1	3 152	В    залежності    від методу оцінки, який використовується	В    залежності    від методу оцінки, який використовується
4.Надходження 3	4 350	3 240	14 094 000
Стан наявності/ руху запасів	Кількість, т.	Ціна, грн.	Сума, грн.
5.Витрачання 2	3 683	В    залежності    від методу оцінки, який використовується	В    залежності    від методу оцінки, який використовується
б.Залишок на кінець місяця	2 015	В    залежності    від методу оцінки, який використовується	В    залежності    від методу оцінки, який використовується

Результати розрахунків за кожним із методів за умов постійної системи обліку представлені у таблицях 2.4 і 2.5.

 

Таблиця 2.4

Метод середньозваженої собівартості

 

Стан наявності / руху запасів	Кількість, т.	Ціна, грн.	Сума, грн.	Розрахунок ціни відпуску, грн.
1.   Залишок на початок періоду 2.   Надходження 1 3.   Надходження 2	1 150 1 250 2 100	3 197 3 235 3 230	3 676 550 4 043 750 6 783 000	Середньозважена ЦІнаї = 14 503 300/4500 = 3222,95555
Сума	4 500		14 503 300
4. Витрачання 1	3 152	3222,9555	10158755,89
5.   Надходження 3 6.   Витрачання 2	4 350 3 683	3 240 3235,9677 2	14094000 11918069,11	Середньозважена ціна 2 = ((4 500-3 152)х3222,95555+1409400 0)/((4 500-3 152)+4350) = 18 438 544,08/5 698 = 3235,967722
7.   Залишок на кінець періоду	2 015	3235,9677 2	6520475

 

Сума витрат у собівартості= (10158755,89 грн. + 11918069,11 грн.) = 22076825 грн.

Таблиця 2.5 Метод ПРО

 

Стан наявності / руху	Кількість, т	Ціна, грн.	Сума, грн.	Розрахунок ціни відпуску, грн.
1. Залишок на початок періоду	1 150	3 197	3 676 550
2.Надходження 1 3.Надходження 2	1 250 2 100	3 235 3 230	4 043 750 6 783 000
Стан наявності / руху	Кількість, т	Ціна, грн.	Сума, грн.	Розрахунок ціни відпуску, грн.
4.   Витрачання 1	3 152	X	10 149 260	1)   1 150x3 197 =3 676 550 2)  1250x3 235 =4 043 750 3)  752x3 230 =2 428 960
5.   Надходження 3	4 350	3 240	14 094 000
6.   Витрачання 2	3 683	X	11919 440	1)   1 348x3 230 =4 354 040 2) 2 335x3 240 =7 565 400
7.3алишок на кінець періоду	2 015	3 240	6 528 600

 

Сума витрат у собівартості= 10149260 грн+11919440 грн. = 22068700 грн. Результати розрахунків за кожним із методів за умов застосування періодичної системи обліку представлені у таблицях 2.6-2.7.

Таблиця 2.6 Метод середньозваженої собівартості

 

Стан наявності / руху запасів	Кількість, т	Ціна, грн.	Сума, грн.	Розрахунок ціни відпуску, грн.
1 .Залишок на початок періоду 2.Надходження 1. 3.Надходження 2	1 150 1250 2 100	3 197 3 235 3 230	3 676 550 4 043 750 6 783 000
Сума	4 500	-	14 503 300
4. Витрачення 1	3 152	-
5.Надходження 3 б.Витрачання 2	4 350 3 683	3 240	14 094 000	Загальна середньозважена ціна: (3 676 550+4 043 750+ 6 783 000+14 094 000)/ (1 150+1 250+2 100+ 4 350) = 3 231
7.3алишок на кінець періоду         за         даними інвентаризації	2 015	3 231	6 510 465

 

Сума витрат у собівартості = 3676550грн. + 4043750грн. + 6783000грн. + 14094000грн. - 6510465грн.= 22086835 грн.

Таблиця 2.7

Метод ГІГО

 

Стан наявності / руху запасів	Кількість, т	Ціна, грн.	Сума, грн.	Розрахунок ціни відпуску, грн.
1. Залишок на початок періоду	1 150	3 197	3 676 550
Надходження 1 Надходження 2	1250 2 100	3 235 3230	4 043 750 6 783 000
4.   Витрачання 1	3 152	X	-	-
5.   Надходження 3	4 350	3 240	14 094 000	-
6.   Витрачання 2	3 683	X	-	-
7.3алишок на кінець періоду         за        даними інвентаризації	2 015	3 240	6528 600	Залишки на кінець періоду за методом РІРО оцінюють за цінами останніх надходжень

 

Сума витрат в собівартості= 3676550грн. + 4043750грн. + 6783000грн. + 14094000грн. - 6528600 грн. = 22068700 грн.

Порівняльні  дані  результатів   використання   методів   оцінки  ВЗ   при системах перірдичного та постійного списання витрат наведено у таблиці 2.8.

Таблиця 2.8

Результати використання методів оцінки ВЗ при системах періодичного та постійного списання витрат (тис. грн)

 

Показник	РІРО		Середньозваженої собівартості
		постійна	періодична	постійна	періодична
1 .Сума витрат ВЗ у собівартості продукції	22068,7	22068,7	22076,8	22086,8
2.Вартість залишку на кінець  періоду	6528,6	6528,6	6520,5	6510,5

Як видно з табл. 2.8, залежно від обраного методу обсяг витрат матеріалів та величина залишків варіюється. Так, при закупівлі останньої партії запасів за найвищими цінами, що досить вірогідно в умовах інфляції, найнижчий вплив на величину собівартості має використання методу РІРО. Водночас, найбільш наближену до ринкових цін вартість залишку запасів також отримують за методом РІРО. Це пояснюється тим, що при методі РІРО здійснюється відпуск, перш за все, запасів перших партій надходження, а на складі залишаються запаси з останніх партій, ціни яких відповідно були вищими, ніж перших партій.

Аналізуючи дані табл. 2.8, слід зазначити, що при застосуванні методу середньозваженої собівартості в періодичній системі береться до уваги середньозважена ціна, розрахована по всіх надходженнях за період. При постійній системі розрахунок середньозваженої ціни проводиться після кожного нового надходження.

Метод РІРО при високих темпах інфляції призведе до вимивання оборотних коштів.

За методом середньозваженої собівартості результат буде усереднений. Цей метод доцільний для використання на ПАТ «Глинозем 2» через масове

 

та багатономенклатурне виробництво. Перевагою застосування цього методу перед методом РІРО є те, що зростання цін на матеріали буде не таким відчутним, оскільки собівартість є вищою, ніж при списанні за методом РІРО, і повернення оборотних коштів на підприємство здійснюється у більшому розмірі.

Також перевагою методу оцінки за середньозваженою собівартістю є те, що оцінку вартості відпущених запасів та залишків їх на кінець періоду можна отримати безпосередньо в момент здійснення операції. Це забезпечує отримання об'єктивної інформації про вартість запасів і майже не дозволяє маніпулювати цифрами.

Проведене дослідження свідчить, що націленість концепції управління ВЗ на мінімізацію витрат при зберіганні ВЗ та замовленні матеріалів, визначає доцільність використання на ГЗП України постійної системи обліку. Це уможливлює посилення контролю за станом та обсягами запасів в будь-який момент часу та дозволяє мінімізувати резервні запаси.

Характеризуючи відмінності у веденні синтетичного обліку при зазначених системах, слід виділити особливості: по-перше, при постійній системі обліку використовується рахунок для відображення наявності і руху ВЗ - „Складські запаси", тоді як при періодичній системі на цьому рахунку відображається лише початкове та кінцеве сальдо, тобто наявність ВЗ на початок та кінець періоду; по-друге, при періодичній системі наприкінці періоду потрібно робити коригування залишку ВЗ на підставі даних інвентаризації та визначати розмір витрат ВЗ, віднесених на собівартість. У США це відбувається з використанням рахунку фінансових результатів, у країнах Західної Європи - спеціального рахунку „Зміна залишків запасів" [8,с.П2].

При періодичній системі регулярному обліку підлягають тільки зобов'язання перед постачальниками (кредитується рахунок «Рахунки до сплати»),  але при цьому не використовуються проведення за поточним

 

надходженням матеріалів на склад, так само як і за видачею зі складу протягом періоду.

Методика синтетичного обліку ВЗ за умов постійної системи в Україні має такий вигляд:

1. Надходження матеріалів від постачальників: 
   Дт 20 „Виробничі запаси" (за субрахунками) 
   Кт 63 „Розрахунки з постачальниками".
2. Відпуск у виробництво чи на реалізацію: 
   Дт 23 „Виробництво"

Дт 91 „Загальновиробничі потреби" Дт 92 „Адміністративні потреби"

Дт 943 „Собівартість реалізованих виробничих запасів" Кт 20 „Виробничі запаси".

Методика   синтетичного   обліку  ВЗ   за  умов   постійної  системи   за кордоном:

1. Надходження матеріалів від постачальників: 
а)США:

Дт „Складські запаси" (за видами) Кт „Рахунки до сплати", б) країни Західної Європи:

Дт „Складські запаси" (за видами) Кт „Розрахунки з постачальниками".

2. Відпуск у виробництво чи на реалізацію (СІЛА та країни Західної 
Європи):