Оособливості формування зовнішньоекономічних конкурентних позицій підприємств

Центральне  місце в ієрархії конкурентоздатності  займає конкурентоздатність товару – комплекс споживчих та цінових  характеристик, які визначають успіх  товару на ринку, через яку кінець кінцем проявляється конкурентоздатність  інших її рівнів – компаній, країн  і навіть цілих регіонів. Всі ці поняття тісно взаємопов’язані і доповнюють одне одного. Важливий елемент категорії конкурентоздатності – рівень конкурентоздатності, який визначається стабільністю місця на своєму ринку компанії (економіки країни) і її продукції, а також рівнем продаж продукції на ринках.

Об’єктивна дія ринкового механізму конкуренції вимагає від підприємців та бізнесменів відповідної реакції для забезпечення конкурентоздатності продукції. Оскільки конкуренція капіталу в ринковій економіці дістає свій прояв у формі конкуренції реалізованих товарів та послуг, то тільки їхня конкурентоздатність визначає можливість існування і розвитку підприємства.

Предметом конкуренції є товар. Продовжити життя товару на ринку можна, якщо забезпечити його конкурентоздатність.

У вузькому розумінні визначення економічної  категорії конкурентоздатність  продукції (товару) являє собою сукупність властивостей, наданих продукції  під час розробки, виробництва, реалізації і післяпродажного обслуговування, що забезпечують її відмінність від  аналогів (чи замінників), по-перше, за ступенем задоволення потреб споживача, по-друге, за рівнем затрат на її придбання  і експлуатацію, по-третє, за ступенем інформованості, доступності, зручності  для споживача у здійсненні купівлі  та експлуатації, яка (сукупність) сприяє найшвидшій реалізації на даному ринку  в даний період.

У ширшому  розумінні ця категорія відбиває і ті властивості продукції, які  формуються під дією факторів зовнішнього  середовища підприємства та покупців і відповідно впливають на продукцію  під час її розробки, проектування , виробництва, реалізації і у період формування потреб, смаків, уподобань  у покупця.

Виходячи  з цього, під конкурентоздатністю  варто розуміти характеристику продукції, що відображає її відмінність від  товару – конкурента як за ступенем відповідності конкретній суспільній потребі, так і за витратами на її задоволення. Показник, що виражає  таку відмінність, визначає конкурентоздатність  аналізованої продукції в порівнянні з товаром – конкурентом.

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.2. Механізм формування конкурентоздатної  продукції

За: [37, С.89]

Конкурентоздатність продукції у різних випадках проявляється по-різному, що залежить від окремих  факторів. Звідси випливає необхідність застосування різних підходів її формування в конкурентній ситуації.

 Головними  загальновизнаними факторами конкурентоздатності  продукції є її ціна і якість.  При цьому, якщо якість продукції  в кожному окремому випадку  являє собою цілком визначену  сукупність її властивостей, то  конкурентоздатність її може  значно мінятися в залежності  від зміни таких зовнішніх  факторів, як умови реалізації, попит,  пропозиції.

Споживач  при здійсненні покупок робить вибір  необхідного товару серед аналогічних  і бере той з них, що задовільняє  його потреби найбільшою мірою. Кожна  потреба, відноситься вона до сфери  виробництва чи до сфери особистого споживання, характеризується параметрами, які описують зону її існування, умови  задоволення і зміст необхідного  корисного ефекту. Щоб товар був  придатний для задоволення даної  потреби і становив інтерес для  покупця, він повинен мати набір  відповідних параметрів. Однією з  умов вибору товару споживачем є збіг його технічних параметрів з умовними характеристиками прогнозованої потреби. Коли виробник має намір зробити свою продукцію конкурентоздатною, він повинен визначити умовні характеристики прогнозованої потреби якомога точніше. Певний виграш будуть мати ті виробники, що запропонують продукцію, направлену на задоволення ще не проявленого споживачами попиту.

До групи  параметрів, що використовуються при  аналізі конкурентоздатності, належать (табл. 1.1 і 1.2):

Таблиця 1.1

Якісні  показники конкурентоспроможності

Група показників	Показники, що входять в групу
Функціональні	Досконале виконання основної функції, універсальність використання.
Надійність в споживанні	Безвідмовність, довговічність, ремонтоздатність, збереженість.
Ергономічність	Гігієнічні, антропометричні, психофізіологічні, психологічні.
Естетичність	Художня виразність, раціональність форми, цілісність композиції, досконалість виробничого виконання, стабільність товарного виду.

 

За: [37, С.89]

Якісні  показники конкурентоспроможності характеризуються властивостями товару, завдяки яким він задовільняє  певну потребу. Вони поділяються  на класифікаційні та оціночні. Класифікаційні  показники характеризують належність виробу до класифікаційної групи  і визначають призначення, сферу  застосування і умови використання даного товару. Оціночні показники  кількісно характеризують ті властивості, які утворюють якість товару. Вони використовуються для нормування вимог  до якості і порівняння різноманітних  зразків товарів, віднесених до одного класу.

Вартісні  показники характеризують витрати  споживача на задоволення його потреб шляхом придбання певного товару. Вартісні показники складаються з видатків на купівлю і видатків пов’язаних з витратами на експлуатацію виробу в період терміну його служби (ремонт, технологічне обслуговування тощо). В цілому загальна сума цих видатків виступає для споживача в якості ціни задоволення потреби.

Таблиця 1.2

Вартісні  показники конкурентоспроможності

Витрати на придбання товару	Витрати на експлуатацію товару
Ціна товару	Витрати на експлуатацію
Витрати на транспортування	Витрати на ремонт
Вартість встановлення, монтажу  і приведення товару в робочий  стан	Витрати на післягарантійне технічне обслуговування
	Податки
	Страхові внески
	Видатки на утилізацію

За: [37, С.89]

В основі аналізу конкурентоздатності лежить вивчення ринку, яке повинне проводитися  постійно, як до початку створення  виробу, так і в ході його виробництва  і реалізації. Головне завдання такого дослідження – це виділення й  аналіз тієї групи факторів, що впливають  на формування попиту у визначеному  сегменті ринку. Результатом аналізу  є вибір найбільш придатного для  продуцента (виробника) сегмента, визначення необхідних даних продукції, його ринкового  потенціалу.

Для забезпечення конкурентоздатності товару і свого  виду діяльності фірмі необхідно  дотримуватися наступних правил:

1. Продавати  тим покупцям і через ті  канали збуту, які виявляють  найбільшу потребу.

2. Вишукувати  покупців, потреби яких важко  задовільнити (це стимулює до  запровадження нововведень, підвищення  ефективності виробництва тощо).

3. Зробити  нормою перебільшення самих жорстких  регламентаційних бар'єрів і стандартів  якості виробів.

4. Мати  за джерело самих передових  і які здійснюють міжнародний  бізнес постачальників.

5. Встановлювати  для себе провідних конкурентів  в якості стимула до досконалості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.3. Процес забезпечення конкурентоздатності  товару

За: [96, С.164]

В оцінці конкурентоздатності товару визначення вагомості окремих складових конкурентоспроможності товару, а тим більше заміни одних складників конкурентоспроможності іншими не коректна. За дослідженнями зарубіжних фахівців, рівень якості товару, умови його придбання та умови його експлуатації або споживання посідають у забезпеченні конкурентоспроможності товару рівні частки (рис. 1.4).

 

 

 

 

 

 

 

         

                    15           30            45          60           75            90       %

Рис. 1.4. Вагомість окремих складових  конкурентоздатності товару

За: [96, С.165]

Що стосується загальних умов забезпечення конкурентоздатності  продукції, то головними з них  є такі: 1) цінова політика щодо конкурентоздатності  продукції; 2) інвестиційна політика держави  щодо випуску конкурентоздатної  продукції; 3) оподаткування підприємств, що випускають конкурентоздатну продукцію; 4) кредитна політика держави і банківських  структур щодо підприємств, які випускають конкурентоздатну продукцію, і щодо самої конкурентоздатної продукції (розробка, освоєння, виробництво); 5) регулювання  імпорту продукції; 6) регламентація  фінансового обліку; 7) антимонопольна політика.

 

 

2. Моделі визначення конкурентоздатності товару та оцінка конкурентних позицій фірми

 

Сучасні наукові школи використовують багаті теоретичні і практичні знання при вивченні і подальшому розвитку методології конкуренції. На сьогодні це три основних наукових центра – наукова школа США, японська та європейська школи.

Найбільш  відомі моделі і методи оцінки конкурентоздатності  товару і підприємства можна поділити на дві групи: аналітичні і графічні. Даний розподіл на методи оцінки конкурентоздатності  товару і методи оцінки конкурентоздатності підприємства достатньо умовні, так як вони багато в чому співпадають, міняється лише об’єкт дослідження. Класифікація методів оцінки конкурентоздатності товару і підприємства представлена на рис. 1.5.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.5. Ієрархія методів оцінки конкурентоздатності

За: [23, С.26]

1. Аналітичні  методи визначення конкурентоздатності  товару.

Модель  Розенберга виходить з того, що споживачі оцінюють товари з точки зору  їх придатності для задоволення своїх потреб. Вона визначається за формулою:     

                                                                            n

                                            A_j = Σ V_j I_ij ,                                                   (1.1)

                                                                        i =1

де: A_j – суб’єктивна придатність товару (відношення до товару);  V_j - важливість мотиву для споживача; I_ij – суб’єктивна оцінка придатності товару для задоволення мотиву i [23, С.25].

З точки  зору роботи з товаром використання моделі має ряд недоліків. Мотиви, важливі для товару, часто буває  важко визначити, оцінка визначається суб’єктивними поглядами експертів. Висловлювання опитаних не дає уявлення про те, які характеристики товару повинні бути змінені, нема порівняння з ідеальними характеристиками.

Позитивною  стороною даного методу є те, що кожному  товару може бути виставлена оцінка, і  це значно полегшує порівняння їх конкурентоздатності: чим вища оцінка, тим більш конкурентоздатний  продукт.

Інтегральний  показник конкурентоздатності визначається за допомогою коефіцієнта:

                                                                 n

                                            К= Σ α_і Q_і ,                                                     (1.2)

                                                               і=1

де: Q_і – показник конкурентоздатності по і-ому параметру; n- число оцінюваних параметрів; α_і – вага і-того параметру [23, С.28].

Очевидно, що чим ближче К наближується до 1, тим більше згідно набору оцінюваних параметрів даний товар відповідає еталонному. При оцінці конкурентоздатності конкретного товару його можна порівняти з подібними товарами – конкурентами, для яких також розраховувався даний коефіцієнт, це дасть змогу зробити висновок про їх порівняльну конкурентоздатність. Коли К<1, це означає, що товар, який аналізується, поступається товару-аналогу конкурента за конкурентоздатністю, при К>1 – переважає, рівна конкурентоздатність при К=1.