Особливості розвитку машинобудування у світі та в Україні

Проблема не готової  продукції, а лише окремих вузлів і агрегатів на підприємствах машинотехнічного профілю пояснюється тим, що ці підприємства  були лише часткою загальної технологічної виробничої системи колишнього СРСР. У зв’язку з цим більшість машинобудівних підприємств України не здатна випускати кінцеву продукцію. Зазвичай кінцеву продукцію підприємство випускає в кооперації в взаємовигідних умовах. Однак ці зв’язки з розпадом Союзу були розірвані, і тепер українському машинобудуванню треба або налагоджувати порушені зв’язки, або встановлювати нові. Продукцію машинобудівної промисловості, безумовно, експортувати складніше, ніж вивозити сировину і напівфабрикати. Види цієї  продукції досить різноманітні, і за кожним видом продукції необхідно розробляти свою стратегію виходу на світові ринки і відповідати щодо них вимогам і традиціям. Цього можна досягти за умов спільної роботи із закордонними компаніями, доцільно провести всебічне оновлення асортименту продукції. 

Застосування в машинобудівній промисловості принципово нових видів матеріалів, які володіють різними цінними властивостями, а також створення промислових технологій їхнього виробництва й обробки пов'язано з вирішенням наступних проблем:

• Створення промислового виробництва нових високоміцних коррозійнно-стійких і жароміцних композиційних і керамічних матеріалів і широке використання їх в електротехніці й електроніці, металургії, хімії і медицині. Упровадження нових матеріалів дає можливість переходити до принципово нових технологічних процесів. Наприклад, створення матеріалів, які володіють надпровідністю при досить високих температурах, дозволяє підійти до революційного перевороту в техніці. Уже зараз існують матеріали з унікальними властивостями - пам'ять форми, відсутність звуку при ударі чи терті, сполучення надміцності і зверхлегкості й інші.
• Застосування нових пластичних мас, здатних замінити метали і сплави і поліпшити якість і довговічність машини. Такі пластмаси мають більшу теплостійкість, чим більшість конструкційних матеріалів, міцні і легкі, що дозволяє використовувати їх замість традиційних матеріалів з більшою ефективністю. Наприклад, 1 тонна термопластів звільняє в народному господарстві до 10 тонн кольорових металів і легованих сталей.
• Створення нових зносостійких і інших матеріалів з чорних і кольорових металів з використанням методів порошкової металургії, що найбільш ефективна через різке зниження відходів при виготовленні деталей, скорочення числа технологічних операцій  і трудомісткості при одночасному підвищенні якості продукції, можливості створення принципово нових матеріалів, які не можна одержати ніяким іншим способом. До таких матеріалів відносяться фільтрові, фрикційні, надтверді. Напівпровідники й інші. Особливо треба виділити композити, тобто матеріали, отримані армуванням порошкової маси неметалічними компонентами, у числі яких - вуглепластики - вуглецеві волокна, покриті алюмінієм. Не менш важливе використання порошків для напилювання на поверхню деталі міцного покриття, що дозволяє практично цілком відновлювати зношені деталі.
• Створення нових напівпровідникових матеріалів, металів і їхніх з'єднань високої чистоти з особливими фізичними властивостями; нових аморфних і мікрокристалічних матеріалів, які володіють унікальними властивостями.
• Створення серії технологічних лазерів і їхнє впровадження для термічної і розмірної обробки, зварювання і розкрою; устаткування для плазменної, вакуумної і детонаційної технології нанесення різних покрить; технологій із застосуванням високих тисків, імпульсних впливів, вакууму для синтезу нових матеріалів і формоутворення виробів. Область застосування лазерів постійно розширюється.
• Автоматизація виробничих процесів за рахунок використання верстатів з числовим програмним керуванням (ЧПК): швидке переналагоджування на обробку будь-якої деталі в межах технічних характеристик, автоматичну корекція накопичених похибок. Для організації автоматичного циклу обробки багатоопераційні верстати забезпечуються пристроями для контролю стану різального інструменту і ступені його затуплення на основі контролю потужності, крутного моменту, сили струму або величин складових сил різання.
• Впровадження Гнучкої виробничої системи (ГПС) – розвинута автоматизована система, що управляється від ЕОМ, яка характеризується високим ступенем автоматизації технологічних процесів обробки, обслуговування, управління і неперервністю процесів багатономенклатурного дрібносерійного виробництва, можливістю експлуатації на протязі доби технологічного устаткування при необов`язковій участі робітника у функціонуванні системи.

Значної уваги слід приділяти  розширеному характеру відтворення, тобто зростанню обємних характеристик; на перший план висуваються якісні аспекти відтворення економічного потенціалу (якість продукціїї, її конкурентоспроможність, оновлення матеріало-технічної бази виробництва, не тільки відтворення матеріальних благ, але й відновлення умов життєдіяльності). У системі чинників машинобудування особлива увага надається відтворенню нематеріальних форм, таких як: знання, інновації, інформація. Відтворення умов життєдіяльності машинобудування як виду економічної діяльності включає не тільки збереження навколишнього середовища, його облагороджування, але й поліпшення соціальної складової, чинників здорового життя суспільства.

За розрахунками, навіть при збереженні співвідношеньу темпах розвитку між секторами промсловості на рівні 2007-2008 рр. стає можливим вже до 2012р. значно покращити структуру промислового виробництва машионбудування, а до 2018р. вивести її на рівень економічно розвинених країн. Частка галузей інноваційно-інвестиційного сектора може зрости з 13,3% у 2008р. до 21,2% у 2012р. та 32% у 2018р., а сектора споживчих товарів – відповідно з 21,2% до 26,6% та 31,5%.

Розглянуті тенденції  виробництва машинобудування дають  підстави розраховувати для отримання  конкурентних переваг вітчизняними товаровиробниками, але щоб зробити ці умови реальнішими держава має мобілізувати увесь арсенал доступних ій заходів з проведення відповідної структурної політики.

Висновок

Машинобудування - система  взаємозв'язаних галузей, що виробляють машини і устаткування, і тим забезпечують технічне переоснащення всього господарства, задовольняють споживчий попит населення на різноманітні апарати та прилади побутового призначення, створюють економічний та оборонний потенціал окремих країн. Для машинобудування характерні особливо велика складність і розгалуженість внутрішньогалузевої структури, широкий асортимент продукції, активна участь у територіальному та міжнародному поділі праці. Розміщення машинобудування залежить від багатьох факторів, насамперед від спеціалізації, кооперування, науково-технічного прогресу, металомісткості, трудомісткості, воєнно-стратегічного аспекту. В сучасній регіональній структурі машинобудівного комплексу світу необхідно виділити 5 основних макрорегіонів: Північноамериканський, Західноєвропейський, Східно- та Південно-Східно-Азіатський, Країни СНД та Східної Європи, Латинська Америка. У світовому машинобудуванні тільки перша десятка країн спроможна виробляти всю номенклатуру машинобудівної продукції. Це США, Японія, Росія, ФРН, Великобританія та Франція, а також, якоюсь мірою Китай, Канада, Італія та Україна, їх сумарна частка у випуску продукції становить близько 3/4 світового показника, частка машинобудування в структурі промисловості коливається від 25 % (Китай) до 40 % (Японія) за кількістю зайнятих та вартістю виробництва. Машинобудівні фірми саме цих країн - основні лідери світового науково-технічного прогресу. Машинобудування є надзвичайно складною галуззю, до якої входять декілька десятків спеціалізованих галузей. Залежно від продукції, що випускається, вони об'єднуються у групи: важке, транспортне, електротехнічне. Важке машинобудування виробляє гірничошахтне, підйомно-транспортне, металургійне обладнання, устаткування для хімічного та будівельного комплексів. Транспортне машинобудування складається з виробництва автомобілів, морських та річкових суден, локомотивів, вагонів, трамваїв, тролейбусів тощо. Електротехнічне машинобудування і електроенергетика включають виробництво електротехнічної продукції (побутові електроприлади, електрогенератори і електричні машини промислового призначення, аудіо- та відеотехніку, засоби наукового та воєнного призначення, ЕОМ).

Машинобудівний комплекс України охоплює два десятки  спеціалізованих галузей. Він є  основою важкої індустрії й відіграє вирішальну роль у створенні матеріально-технічної бази. Виділяють 7  машинобудівних районів в Україні: Північно-Східний, Придніпровський,   Центральний, Східний, Західний, Подільський,  Південний. Групи об’єднаних галузей машинобудівної промисловості: важке машинобудування, загальне машинобудування, середнє машинобудування.

Напрямами підвищення конкурентоспроможності України шляхом розвитку міжнародної  торгівлі продукцією машинобудування  мають виступати:

- оновлення виробничих  фондів та інвестування технологічного  оновлення виробничих процесів;

- скорочення виробничих  потужностей у відповідності  із потенціальними обсягами реалізації, що забезпечить відсутність простоювань  та зниження ціни готової продукції;

- застосування інноваційних  нововведень на підприємствах  машинобудівельної галузі;

- створення нових підприємств  із завершеним виробничих циклом  та перебудова підприємств, що  існують, на підприємств завершеного  циклу;

- скорочення частки  підприємств важкого машинобудування  та ВПК на користь машинобудування  побутової продукції.

.

Список використаної літератури:

1. Жук М.В., Круль В.П. Розміщення продуктивних сил і економіка регіонів України. К.: кондор, 2004 – С. 296 [ c.136 – 143]
2. Голиков А.П., Дейнека А.Г., Казакова Н.А. Размещение производительных сил и регионалистика. Харьков: ООО «Олант», 2005 – С. 320 [c.126-140]
3. Голіков А.П., Сидоренко О.Л. Харківська область: Природа, населення, господарство.- 2-е вид., перероб. та доп. Харків: «Бізнес інформ2, 1997 – С. 288 [c.100-112]
4. Мазаракі А.А., Воронова Є.М., Юхименко В.В. Світовий ринок товарів та послуг. У 2 ч. – Ч.1. Х.: «Ранок», 2008 – С. 240 [c.149-163]
5. Елецкий Н.Д., Корниенко О.В. Мировая экономика: Экспресс-справочник для студентов вузов. М.: ИКЦ «МфрТ», 2004 – С. 304 [c.82-83]
6. Алисов Н.В., Хорев Б.С. Экономическая и социальная география мира ( общий обзор ). М.: Гардарики, 2001 – С. 704 [c.342-347]
7. Смирнов Е.Н. Bведение в курс мировой экономики ( экономическая география зарубежных стран). М.: КНОРУС, 2008 – С. 416 [c.179-184]
8. Мовсесян А.Г., Огнивцев С.Б. Мировая экономика. М.: Финансы и статистика, 2001 – С. 656 [c.284-288]
9. Ковальовський В.В., Михайлик О.Л., Сименова В.Ф. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка.К.:Знання,2006.-С.360 [c.188-203]
10. Стеченко Д.М. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика.К.:Вікар,2002.-С.374 [c.153-155]
11. Кольева И.А., Кульбожев Э.Н. Экономическая география и регионалистика.М.:КНOРУС,2005.-С.336. [c.152-160]
12. Іщук С.І. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка. К.: вид. Полівагда А.В., 2006.- С. 284. [c.73-80]
13. Голиков А.П., Козакова Н.А.. Мировое хозяйство, отраслевая структура, география, современные тенденции. Х.:ХНУ,2002.-С.108 [c.64-68]
14. Дахно І.І. Світова економіка. К.:центр навчальної літератури,2008.-С.280. [c.140-143]
15. Липов В.В. Міжнародна економіка: світова економіка та міжнародні економічні відносини. Модуль І. Світова система господарювання. Навчально-практичний посібник. – К.: «видавничий дім «Професіонал», 2008. – 368 с. [c.113-115]
16. Корненко О.В. Мировая экономика. Завтра экзамен.- СПб.:Питер,2007.- С.256.
17. Полякова В.В., Щенина Р.К. Мировая эканомика и международный бізнес. М.: КНОРУС,2007.-С.400.
18. Булатов А.С.Мировая эканомика. М.: Юристь,2000.-С.734. [c.84-93]
19. Голиков А.П. Мировое хозяйство и международные экономические отношения. С.:СОНАТ, 2003.-С.432. [c.58-61]
20. Єфіменко Н. Регіональні особливості розміщення продуктивних сил машинобудування як виду економічної діяльності // Регіональна економіка. Жук М.В. К.:ВЦ Академія.,2008.- С.71-77
21. Кінзерський Ю.В. Промисловий потенціал України: проблеми та перспективи структурно інноваційних трансформацій. К.: ін-т економіки та прогнозування НАН України, 2007- С. 408.
22. Геєць В., Скрипниченко М. Середньостроковий прогноз розвитку економіки України на період до 2010 року // Економіка і прогнозування НАНУ (науково-аналітичний журнал).Ред. В.М. Геєць. К.: січень-березень, 2007 – С.104 - 115
23. Регіональна економіка (журнал). Ред. Л.П.Толочко, комп.макет: П.С.Пападюк, Л.І.Казанцева, 2007 №2(44) – С.71
24. Соколов В. Евросоюз в торговле машинами и оборудованием // Мировая экономика и международные отношения. Ред.. А.В.Рябов. М.: Научно-производственные обьеденение «Наука», Росийская академия наук, 2008 №6 – С.93
25. Хмелевський О. Оцінка якості прибутковості в інноваційно-інвестиційному розвитку підприємств машинобудування // Економіст – науковий та громадсько-політичний журнал. Ред. Ю.Коваленко, Науково-дослідницький центр інновацій та конкурентоспроможності, 2008. – №3(березень) – с.50 – 53
26. Федулова Л. Тенденції розвитку високотехнологічного сектору економіки України// Економіст – науковий та громадсько-політичний журнал. Ред. Ю.Коваленко, Науково-дослідницький центр інновацій та конкурентоспроможності, 2009. – №1(січень) – с.32 – 35