Отчет по практике в ООО «Эпицентр-К»

 

Висновки та пропозиції

Після проходження виробничої практики в Гіпермаркеті «Епіцентр К» м.Запоріжжя я отримала практичні навички та вміння посади економіста, ознайомилась з діяльністю підприємства, провела аналіз його роботи,а також змогла упорядкувати свої теоретичні знання та знайти для них застосування на практиці.

Основним предметом діяльності є гуртова та роздрібна торгівля будівельними матеріалами, торгівля продукцією виробничо-технічного призначення, торгівля товарами народного споживання, надання послуг з доставки, форматно-розкрійна дільниця, комплектація об’єктів будівництва, тюнінг дверей.

На сьогоднішній день найважливішим для підприємства є задоволення потреб споживачів, тобто створення належного якісного і кількісного асортименту продукції, представлення як іноземних, так  і вітчизняних виробників.

Не можна забувати і про обслуговування клієнтів. Підприємство набирає на роботу досвідчених продавців, а також дає змогу молодим і ще не дуже кваліфікованим працівникам розвиватися і набувати досвіду. На практиці втілює своє гасло «Покупець завжди правий»

Завдяки доброзичливому та дружньому колективу я мала змогу дізнатися про склад і структуру основних і оборотних фондів підприємства, розрахувати їх динаміку. Я ознайомилась з методикою визначення техніко-економічних показників господарської діяльності, видами і формами статистичної звітності, видами податків, які сплачує підприємство.

Гіпермаркет «Епіцентр  К» м.Запоріжжя є успішним підрозділом  національної мережі будівельних гіпермаркетів «Епіцентр К», він забезпечує сприятливі умови для будівництва, ремонту та облаштування оселі кожного мешканця міста Запоріжжя.

 

Індивідуальна робота

Формування прибутку підприємства та шляхи його збільшення

Узагальнюючим фінансовим показником діяльності підприємства є його прибуток. «Прибуток - загальна сума прибутку підприємства від усіх видів діяльності за звітний період, отримана як на території України, так і за її межами, що відображена в його балансі і включає прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), в тому числі продукції допоміжних і обслуговуючих виробництв, що не мають окремого балансу, основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також прибуток від орендних (лізингових) операцій, роялті, а також позареалізаційних операцій".

Прибуток є результатом основної діяльності (прибуток від реалізації товарів та послуг). Цей прибуток займає основну питому вагу в складі балансового прибутку. Прибуток від реалізації товарів та послуг визначається відніманням з виручки від реалізації суми податку на додану вартість, акцизного збору, ввізного мита, митних зборів, а також витрат, що включалися в собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг). Також є прибуток від іншої діяльності, тобто це діяльність, що не є основною для даного підприємства, але пов'язана з реалізацією матеріальних і нематеріальних цінностей, деяких послуг.Прибуток від іншої реалізації може бути отриманий за реалізацію на сторону продукції підсобних, допоміжних і обслуговуючих виробництв. У цьому разі прибуток розраховується так само, як і від реалізації продукції основної діяльності. Прибуток від реалізації основних фондів (групи 1), нематеріальних активів розраховувався відніманням від ціни їх реалізації ПДВ, витрат з реалізації і залишкової їх вартості. Прибуток від реалізації цінних паперів обчислювався як різниця між ціною їх реалізації і ціною придбання. При цьому з ціни реалізації виключається витрати, пов'язані з реалізацією (комісійний збір).

Склад і обсяг прибутку від іншої  реалізації може значно в окремі періоди.

Прибуток може бути отриманий від діяльності, пов'язаної з отриманням позареалізаційних прибутків і виникненням позареалізаційних витрат (збитків) підприємств.

До них включається:

* прибутки і збитки минулих  років, що були виявлені у  звітному періоді;

* невідшкодовані збитки від надзвичайних ситуацій (стихійних лих, пожеж, аварій);

* надходження боргів, списаних  раніше як безнадійні;

* штрафи, пені, неустойки, що надходили  за порушення господарських договорів  суб'єктами господарювання у зв'язку  із застосуванням фінансових санкцій;

* штрафи, отримані за несвоєчасне  погашення податкового кредиту  з державного бюджету;

* кредиторська заборгованість  між підприємствами недержавної  форми власності, щодо якої  минув термін позовної давності;

* дебіторська заборгованість, щодо якої минув термін позовної давності;

* прибуток від завищення цін  і тарифів;

* курсова різниця від операцій  в іноземній валюті;

* прибуток (збиток) від ліквідації  основних засобів;

* вартісна різниця відвантаженої  та отриманої частини виконаного повністю бартерного контракту;

* прибуток (збиток) від спільної  діяльності.

На прибуток впливають безліч факторів, їх поділяють на внутрішні та зовнішні.

До зовнішніх факторів відносяться  природні транспортні та соціально-економічні умови, рівень розвитку зовнішньоекономічних зв'язків ціни на виробничі ресурси й ін.

До внутрішніх факторів зміни розміру  прибутку відносяться:

-основні фактори (обсяг продажу,  собівартість продукції, структура  продукції і витрат, ціна продукції);

-неосновні фактори, пов'язані з порушенням господарської дис-ципліни (цінові порушення, порушення умов праці і вимог до якості продукції, шо ведуть до штрафів, економічних санкцій тощо).

Оскільки зовнішні фактори не піддаються регулюванню з боку підприємства, слід більш докладно розглянути основні внутрішні фактори, що впливають на розмір прибутку.

Прибуток залежить від обсягу реалізації продукції. При високій питомій  вазі постійних витрат у собівартості продукції зростання обсягу реалізації приведе до ще більшого зростання  прибутку в результаті зниження частки постійних витрат, що припадають на одиницю продукції. Оскільки прибуток обчислюється як різниця між ціною і собівартістю продукції, то очевидним є той факт, що на розмір прибутку впливають зростання цін і зниження собівартості.

У період високих темпів інфляції зростання прибутку забезпечується за рахунок цінового фактора. Уповільнення темпів інфляції, насичення ринків товарами, розвиток конкуренції обмежують можливість виробників підвищувати ціни і отримувати прибуток за допомогою цього фактора. В результаті актуальним стає фактор зниження витрат. При цьому використовуються такі прийоми, як економія паливно-сировинних ресурсів, матеріальних і трудових витрат, зниження частки амортизаційних відрахувань у собівартості, скорочення адміністративних витрат і т. д. Однак варто мати на увазі, що зниження собівартості має межу, після якої воно неможливе без зниження якості продукції. Це ж відноситься до адміністративних і комерційних витрат, які неможливо звести до нуля, оскільки без них підприємство нормально функціонувати не зможе і продукція реалізовуватися не буде.

До числа факторів зростання  прибутку варто віднести і відновлення  асортименту та номенклатури продукції, що продається. Використовуючи концепції життєвого циклу продукції, необхідно пам'ятати, що підприємство повинно починати освоєння нового виду продукції на етапі зростання прибутку для того, щоб до моменту зниження рентабельності старої продукції випуск нової продукції досяг точки беззбитковості.

Підвищення якості продукції, її дизайну, технічні вдосконалювання й інші прийоми підтримки попиту на продукцію на торговому підприємстві неможливі, проте можливе надання різноманітних супутніх послуг, що збільшує попит на товари.

Крім того, на розмір прибутку істотний вплив справляють методи регулювання, самостійно обумовлені підприємством на підставі діючих загальних правил організації бухгалтерського обліку при виборі облікової політики. Вони зводяться до таких положень:

1)зміни вартості границь віднесення  предметів -- до основних засобів чи до малоцінних і швидкозношуваних предметів (МШП). При віднесенні предметів до МШП підприємство одержує більше можливостей управляти собівартістю продукції за допомогою варіювання способами віднесення вартості МШП на витрати виробництва та обігу. Крім цього, спрощується процедура їх обліку, а також реалізації та іншого вибуття;

2)вибір способу нарахування  зносу по МШП. Спосіб нарахування  зносу по МШП впливає на  собівартість продукції. Знаючи  інтенсивність 
споживання МШП (передачі їх у виробництво), можна заздалегідь визначити межу підвищення собівартості продукції по кожному з регламенгнтованих варіантів погашення вартості МШП: нарахування зносу в розмірі 100% вартості МШП; нарахування зносу в розмірі 50% вартості МШП;

3)вибір порядку нарахування  зносу з основних засобів. Відповідно до діючого положення підприємства мають можливість здійснювати прискорену амортизацію активної частини основних засобів. Метод прискореної амортизації дозволяє в більш короткий термін перенести вартість використовуваних основних засобів на витрати виробництва і обігу, тобто їх відтворення. При цьому собівартість продукції зростає, що веде до зменшення прибутку і податків з прибутку;

4) вибір порядку нарахування зносу по нематеріальних активах. Підприємства самі визначають порядок нарахування зносу і перелік об'єктів нематеріальних активів, на яких нараховується знос. Норми зносу також установлюються підприємством самостійно, що дозволяє використовувати чималі можливості для регулювання собівартості продукції (первісна вартість і термін використання активів визначаються підприємством);

5) вибір методу оцінки спожитих виробничих запасів (сировини, матеріалів, палива і т. д.). Діючими Положеннями оцінку витрачених матеріальних ресурсів дозволяється відображувати в обліку одним із обра- 
них методів оцінки.

В умовах інфляції оцінка матеріальних витрат по першому і другому методах  веде до невиправданого заниження собівартості продукції і, як наслідок, до невиправданого завищення прибутку і податку  з прибутку, і навпаки;

6) вибір порядку списання витрат по ремонту основних засобів на 
собівартість продукції. Ці витрати можуть бути віднесені на собівартість 
одним із таких способів:

- фактичні витрати на ремонт списуються на рахунки витрат виробництва чи обігу;

- створюється ремонтний фонд із наступним списанням з нього фактичних витрат по ремонту основних засобів;

При першому способі списання витрат по ремонту основних засобів існуючі  коливання у витратах на ремонт, викликані нерівномірністю ремонтних  робіт протягом року, прямо переносять на собівартість продукції. Другий і третій способи вільні від цього недоліку, однак їх використання призводить до збільшення фінансово-експлуатаційних потреб підприємства в оборотних коштах;

7) вибір способу розподілу непрямих  витрат між окремими об'єктами обліку і калькулювання. Такий розподіл може здійснюватися пропорційно основній заробітній платі виробничих робітників чи пропорційно виробничій собівартості. Це впливає на достовірність визначення собівартості і рентабельності окремих видів продукції (робіт, послуг);

8) зміни термінів погашення витрат майбутніх періодів. Скорочення термінів погашення витрат майбутніх періодів веде до зростання собівартості продукції звітного періоду;

9) вибір методу визначення виручки  від реалізації продукції. Невідповідність між доходами і витратами має місце як при касовому способі обліку виручки, так і при використанні методу нарахувань. Однак при другому методі величина нарахованого прибутку не підкріплена надходженням реальної грошової маси на підприємство. При цьому навпаки відбувається відтік грошей у вигляді платежів у бюджет по податках з прибутку, ПДВ та ін. У випадку затримки платежів покупцями можна чекати погіршення фінансового стану підприємства, тому найчастіше виникає необхідність у переході на передоплату продукції;

10) створення резервів майбутніх витрат і платежів. Підприємство самостійно визначає розмір цих резервів та їх види. Створення їх дозволяє нейтралізувати вплив на собівартість продукції і прибуток різких (пікових) коливань на рівні витрат у зв'язку з нерівномірним розподілом їх протягом року.

 

 

Перелік посилань

 

1. Закон України “Про підприємства в Україні” від 27 березня 1991р.
2. Закон України “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991р.
3. Закон України “Про підприємництво” від 7 лютого 1992р.
4. Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 7 грудня 2000р.
5. Закон України «Про захист прав споживачів» вiд 12.05.1991р.
6. Національні стандарти бухгалтерського обліку // Все про бухгалтерський облік, 23  квітня 2001, №37
7. Податковий кодекс № 2755-VІ від 2 грудня 2010 року.
8. Положення ( стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Оснвні засоби».
9. Положення ( стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи».
10. Положення ( стандарт) бухгалтерського обліку 17 «Податок на прибуток».
11. Бондар Н.М. Економіка підприємства: Навч. посіб. - К.: Видавництво А.С.К., 2004.
12. Все про бухгалтерський облік. — Всеукраїнська професійна бухгалтерська газета. 2000—2011 рр.
13. Мочерний С.В., Устенко О.А., Чеботар С.І. Основи підприємницької діяльності: Посібник. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2003.
14. Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. і наук. ред проф. А.М. Поддєрьогін. 2-ге вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ 2003
15. Ковалева А.М., Лапуста М.Г., Скамай Л.Г. Финансы фирмы: Учебник. – М.: Инфра – М, 2000