Предмет, суб`єкти та об`єкт мікроекономіки

Методи статистики і динаміки:

• граничний аналіз;
• економічна модель;
• економічні змінні;

 

У мікроекономіці використовують моделі двох типів: оптимізаційні та рівноважні.

Оптимізаційні моделі застосовують при дослідженні поведінки окремих економічних суб'єктів. Основний метод граничний аналіз, розроблений теорією маржиналізму.

Рівноважні  моделі використовуються при дослідженні взаємовідносин між економічними суб’єктами

Одними з основних методів дослідження в мікроекономіці є методи індукції, дедукції.

Індукція — це хід дослідження від окремих фактів до загальних висновків і узагальнень. Економіст у даному випадку починає з вивчення фактів. Фактами для нього служать статистичні дані, результати анкет, спостереження та ін.

 Дедукція — це висування гіпотез на основі не систематичних спостережень, практичного досвіду, інтуїції, логічних роздумів із подальшою їх перевіркою на фактах. Тобто хід дослідження йде від попередніх висновків (гіпотез) до фактів.

Абстрагування — це навмисне спрощення досліджуваного об'єкта шляхом виключення з аналізу деяких його деталей. Наприклад, при розгляді домогосподарства ми не враховуємо смаки, уподобання та переваги кожного члена сім'ї, а вважаємо домогосподарство єдиною неподільною одиницею.   

Велике значення у  мікроекономіці має функціональний аналіз. У ході його здійснення в досліджуваному явищі виділяється характерна риса, яка нас цікавить, а потім розпочинається пошук факторів, що на неї впливають. Після встановлення таких факторів визначається спосіб їх взаємодії з виділеною характеристикою, тобто функція.

Припущення  „при інших рівних умовах” мікроекономіки формулює економічні закони, в яких вказується, що настання одного явища викликає інше, але тільки при інших рівних умовах. Тобто вважається, що всі інші фактори, які могли б вплинути на дане явище, залишаються незмінними. Наприклад, відомо, що зменшення ціни призводить до підвищення попиту на даний товар, але лише при незмінних інших факторах, бо якщо при  зменшенні ціни погіршиться якість, то стверджувати, що попит зросте не можна.

Важлива риса мікроаналізу – рівноважний підхід до дослідження динамічних явищ і процесів. Розглядаючи сталу динаміку економічних явищ, мікроекономіка намагається вивчити такий їхній стан, який характеризується відносною стабільністю, тобто рівновагою. Рівновага означає, що немає внутрішніх тенденцій до зміни існуючого стану.

У мікроекономічних дослідженнях особливо широко використовуються методи статики і динаміки .

Метод статики передбачає порівняння різних рівноважних станів, при цьому перехід від однієї рівноваги до іншої залишається поза аналізом.

Метод динаміки, навпаки, вимагає аналізу власне переходу від одного стану рівноваги до іншого.

До специфічних методів  мікроекономіки належать граничний  аналіз і мікроекономічне моделювання.

Граничний аналіз – базується на використанні математичного поняття границі функції для пояснення складної взаємодії різних факторів, що впливають на процес. Як правило, всі фактори, за винятком одного, який досліджується, приймають як дані, незмінні і вивчають наслідки нескінченно малого приросту змінного фактора. Це дослідження того, яким чином кожна додаткова операція, здійснена за певний період, впливає на мету, досягти якої прагне людина.Граничний аналіз складає основу моделювання поведінки споживача і виробника, ринкового попиту і пропозиції.

Економічне  моделювання – це спрощений опис досліджуваної мікросистеми, який характеризує властивості, суттєві сторони певної структури. Економічна модель – це система взаємозв’язків між економічними змінними, яка дає змогу прогнозувати результат. Іншими словами, вона використовується для передбачення того, як зміни економічних умов приведуть до зміни економічних результатів. Вона досить далека від реального життя, оскільки не відображає всього різноманіття впливів. Разом з тим, вона розкриває сутність певної економічної реальності в цілому.

Економічні  змінні – це натуральні величини, які можуть якимось чином вимірюватись, або суми грошей, що можуть набувати можливих значень. Висновки з економічних моделей виражаються у формі гіпотез, тобто тверджень про причини і наслідки, які потребують підтвердження чи заперечення фактами.

 

 

ДВОФАКТОРНА МОДЕЛЬ КРУГОПОТОКУ РЕСУРСІВ, ПРОДУКТІВ  І ДОХОДУ. СХЕМА КРУГОПОТОКУ З  УРАХУВАННЯМ ДЕРЖАВНОГО ТА ЗАРУБІЖНОГО СЕКТОРІВ.

 

В основі економічного аналізу  лежить модель кругопотоку, яка відображає взаємопов’язаний і безперервний рух  ресурсів, виготовлених продуктів і  доходів між економічними суб’єктами.

Двофакторна модель кругопотоку ресурсів, продуктів  і доходів відображає замкнену національну економіку, що містить лише два суб’єкти – домогосподарства та фірми. На верхній частині рисунку 3 показано ринок ресурсів. Тут домогосподарства, які безпосередньо або опосередковано (через власність на ділові підприємства) володіють усіма ресурсами (працею, землею, капіталом, підприємницьким хистом), постачають ці ресурси підприємствам. Підприємства потребують ресурсів, бо саме за їхньою допомогою виробляють товари й послуги.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 3: Двофакторна  модель кругопотоку ресурсів, продуктів і доходу

 

Платежі фірм домогосподарствам  за ресурси називають доходами. Водночас платежі фірм за прибдані ресурси  є їхніми витратами.

Ця схема кругопотоку  містить два кола – внутрішнє  і зовнішнє. Внутрішнє відображає рух ресурсів, товарів і послуг – потік за годинниковою стрілкою. Зовнішнє – грошовий потік доходів, витрат і споживчих видатків – проти годинникової стрілки.

Із цієї моделі випливає, що виторг фірм дорівнює величині доходів  домогосподарств.

Схема кругопотоку  з урахуванням державного і зарубіжного секторів.

У сучасній ринковій економіці  держава тісно взаємодіє з  двома іншими економічними суб’єктами – домогосподарствами та фірмами. Тому до схеми кругопотоку доходів  та продуктів уведемо державний  сектор (рисунок 4). Також в схемі кругопотоку необхідно врахувати експортно-імпортні операції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 4: Схема кругопотоку  с урахуванням державного й зарубіжного  сектора

 

1 і 2 – відповідно  доходи і витрати (плата за  ресурси)

3 – споживчі видатки

4 – виторг 

5 – державні закупівлі

6 і 8 – податки

7 і 9 – відповідно  трансферти і субсидії

10 – державні позики

11 – заощадження

12 – інвестиційні кошти 

13 – інвестиційні видатки

14 і 15 – відповідно  імпорт та експорт

16 – чистий приплив  капіталу

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РИНКУ

Ринок – сукупність економічних відносин між господарюючими суб’єктами щодо організації виробництва то обміну товарів і послуг відповідно до законів товарного виробництва.

Сутність ринку – форма організації відносин товарного обміну між людьми. Загальним підґрунтям існування, функціонування і розвитку ринку є товарна форма виробництва, основу якої становить суспільний поділ праці, економічне відокремлення виробників, відкритість матеріально й економічно відособлених господарських одиниць.

 

Ринок і його основні властивості

Суспільний  поділ праці. Передбачає спеціалізацію виробників на виготовленні певного продукту чи наданні послуг.

Економічне  відокремлення виробників. Товарний обмін і товарний обіг є відчуженням власного товару і присвоєння чужого, тобто переходом належності, володіння, розпорядження і користування від чужого покупця до продавця і ,навпаки, від продавця до покупця.

Відокремленість й економічно відособлених господарських  одиниць. Господарські одиниці виробляють продукцію на продаж.

Товарний обіг. Товарний обмін, що здійснюється за допомогою грошей на засадах взаємооплатності, еквівалентності та взаємної згоди учасників процесу.

Попит. Платоспроможна потреба, тобто кількістю товарів, яку споживач готовий купити за певну ціну.

Пропозиція. Кількість товарів, яку виробники доставили на ринок і готові продати за певну ціну.

Торгівля. Діяльність людей щодо здійснення товарного обміну й актів купівлі-продажу, яка охоплює всі форми товарного обігу.

Транспортні витрати. Витрати, пов’язані з продажем товару, пошуком інформації про ринки і умови руху товарів, визначенням умов і оформленням торговельних угод, виявленням якості товарів, розробленням системи стандартів.

Трансакційні  витрати. Виникають у процесі використання власності.

• власне витрати (пов’язані з функціонуванням власності)

- міжнародний

• додаткові витрати (пов’язані з координацією розподілу власності зацікавленими сторонами)

Функції ринку:

• узгодження обсягів, асортименту виробництва і споживання; підтримання збалансованості попиту і пропозиції;
• встановлення суспільної цінності виробленого продукту і затрат праці;
• економічне стимулювання ефективності виробництва;
• стимулювання НТП, що підвищує ефективність функціонування всієї економічної системи;
• регулювання економічних мікро- і макропропорцій у виробництві, обміні, розвитку окремих регіонів, областей, територій;
• забезпечення у відтворювальному процесі суспільного продукту прямого (виробництво – ринок – споживач) і зворотного зв’язку (споживач – ринок – виробництво).

Закони ринку:

Закон вартості. Обмін товарів здійснюється на основі вартісної еквівалентності, яка визначається суспільно необхідними витратами абстрактної праці на їх виробництво.

Закон попиту. Зниження або підвищення ціни зумовлює відповідну зміну величини попиту.

Закон пропозиції. Прямо пропорційний зв'язок між зміною ринкової ціни на товар і відповідним зростанням обсягу продукції.

Закон конкуренції. Наявність на ринку великої кількості відокремлених продавців породжує між ними конкуренцію – змагання за ринки збуту з метою отримання вищих доходів.

Закон грошового  обігу. Кількість грошей та сума цін товарів і послуг в обігу мають бути збалансованими.

Структура ринку

1. За просторовим критерієм:

• національний
• регіональний
• локальний (місцевий)

2. За рівнем свободи  конкуренції:

• вільний
• монопольний
• олігопольний
• регульований державою

3. За способом організації  купівлі-продажу:

• оптовий
• роздрібний
• ринок закупівель сільськогосподарської продукції

4. За рівнем дотримання  законності:

• легальний
• нелегальний
• «чорний»

5. За об’єктивним критерієм:

• ринок споживчих товарів і послуг
• ринок засобів виробництва
• фінансовий ринок
• ринок робочої сили
• ринок інтелектуального продукту

 

 

Інфраструктура ринку

Ринкова інфраструктура – комплекс галузей, систем, служб, підприємств, які обслуговують ринок.

 

 

 

Рисунок 5: Схема інфраструктури

 

Рисунок 6: Схема спеціалізованої  інфраструктури

 

 

 

Види конкуренції

Конкуренція –відносини суперництва, боротьби між власниками економічних ресурсів (капіталу, робочої сили,, землі) за ефективне їх використання з метою отримання найвищих прибутків та інших форм доходів.

1. За станом ринку:

• чиста
• досконала

2. За видами боротьби:

• внутрігалузева
• міжгалузева

3. За методами боротьби:

• цінова
• нецінова
• нечесна

 

 

 

 

Попит – представлена на ринку платоспроможна потреба у товарах і послугах.

 

ЧИННИКИ, ЩО ВИЗНАЧАЮТЬ ПОПИТ
Суб’єктивні	Об’єктивні
Психолого-традиційні Уподобання та смаки  споживачів Поведінка продавця та відносини, що склалися між ним і споживачем Місцеві традиції та принципи виховання Сила і особливості  релігійних звичаїв	Економічні Базовий рівень розвитку виробництва Обсяг реальних потреб та рівень їхнього задоволення Середній рівень грошових доходів населення Структура і рівень ринкових цін Рівень цін споріднених  товарів і товарів-замінників Причини розподілу доходів
Естетичні Привабливість зовнішніх  якостей товару Реклама Форми продажу	Соціальні рівень розвитку масової  культури, духових цінностей Соціальна структура  суспільства Поширений спосіб життя
Природо-кліматичні Клімат Кількість опадів Середні та екстремальні температури Рельєф та місцезнаходження Флора і фауна	Демографічні Ємність ринку зумовлена  чисельністю населення Розмір та склад середньої  сім’ї  Статево-віковий склад  населення Співвідношення міського та сільського населення