Предмет, суб`єкти та об`єкт мікроекономіки

 

Ефект заміщення та ефект доходу.

Ефект заміщення — це ефект, який вказує на те, що споживач у процесі споживання заміщує товаром, що став дешевше, інші більш дорогі товари. Ця заміна ілюструється рухом вздовж кривої байдужості й, (переміщення з точки А в точку С (відрізок R-R₁)).

Ефект доходу — це ефект, який виникає внаслідок впливу на попит споживача зміни обсягу його реального доходу. Зміна останнього викликана зміною ціни товару де без врахування ефекту заміщення. Ефект доходу показує механізм переміщення від одної кривої байдужості (U₁) до іншої (U₂) (відрізок (R₁-R₂)).

Суть ефекту доходу в тому, що при зниженні ціни покупець зможе придбати більшу кількість товару не зменшуючи при цьому споживанні іншого товару. При незмінному грошовому доході зменшення ціни збільшує реальний доход споживача. Суть ефекту заміни в тому, при зниженні ціни у споживача виникає бажання купувати більше того товару на який ціни знизились замість тих товарів, на які ціни залишились колишніми і які тепер стали відносно дорожчими.

 

Двухфакторна  виробнича функція.

 

Виробнича функція  – це співвідношення між будь-яким набором факторів виробництва і максимальним обсягом продукції. Якщо припустити, що на обсяг виробництва продукції впливають витрати праці (L), капіталу (K) і землі (Z), то виробнича функція виглядатиме так:

Q = f (L, K, Z),

 

    Де Q – максимальний обсяг продукції при даній технології і співвідношенні факторів виробництва  L, K, Z.

 

Властивості виробничої функції:

1.При збільшенні витрат одного  ресурсу, при незмінності інших  відбувається збільшення обсягу  виробництва продукції, але лише  до певної межі.

2.Існує певна взаємозамінність та компліментарність (доповнюваність)факторів виробництва.

3. зміни використання факторів  виробництва менш еластичні в  короткостроковому, ніж у довгостроковому  періоді.

Короткостроковий період – це період виробництва, протягом якого деякі фактори є незмінними.

Довгостроковий період – це період виробництва, за який виробники можуть змінити всі фактори виробництва продукції.

У короткостроковому періоді виробнича  функція відображає максимально  можливий випуск продукції за різних обсягів використання одного з факторів виробництва та незмінної кількості застосування інших виробничих факторів:Q = f (x).

Щоб з'ясувати, як впливають зміни обсягів використання одного з факторів  виробництва на результати виробництва, потрібно розглянути ряд показників:

1.Сукупний продукт  змінного фактору виробництва  (Т Р) – це кількість продукції, що виробляється при певній кількості цього фактора за інших незмінних умов.

2.Середній продукт  змінного фактора виробництва (А Р) –це відношення сукупного продукту змінного фактора до кількості цього фактора, яка використовується у виробництві :

    А Р = Т Р / Х .

 

Двухфакторна функція 

 

Q = f (K L) – за ціновими факторами, використовується  для дослідження поведінки виробництва.

 

 

 

 

 ІЗОКВАНТА. КАРТА ІЗОКВАНТ.

Ізокванта - крива, що відображає всі варіанти комбінацій ресурсів, які можуть бути використані для виробництва заданого обсягу продукції. Q=(L,K), де

 Q- обсяг виробництва,

 K- кількість використаного ресурсу праці

 L- кількість залученого капіталу.

                                    K

 

 

 

                                                                     

                                                                   Q₃                                          

                                                              Q₂

                                                          Q₁

                                                       L

Рисунок 31: Ізокванта

 

Ізокванта- множина точок, в яких обсяг виробництва постійний і дорівнює Q. Різні набори L і K – використаних ресурсів, які належать одній і тій же ізокванті дають один і той же обсяг випуску Q.

Карта ізоквант- ряд ізоквант, який відображає максимальний випуск продукції за будь - якого набору факторів виробництва.

Карта ізоквант є альтернативним способом описання довгострокової виробничої функції.

Ізокванти ранжирують рівні виробництва  подібно до кривих байдужості, які  ранжирують рівні задоволення. Відмінність полягає у тому, що криві байдужості не надають інформації про величину корисності, а ізокванти визначають конкретний обсяг виробництва, якого можна досягти, ефективно використовуючи кожен з наборів ресурсів.

 Рівень виробництва зростає з кожною наступною, розташованою вище попередньої, ізоквантою.

 

Властивості ізоквант

 

• Ізокванти, що відображають різні рівні випуску продукції не перетинаються
• Ізокванта, має вигляд вигнутої кривої
• Ізокванта ніколи не перетинає осі координат, а лише наближається до них(фактори виробництва можуть лише частково заміщувати один одного, але повне заміщення, як правило неможливе).
• Збільшення затрат праці зумовлює зменшення кількості використаного капіталу і навпаки, при цьому обсяг виробництва залишається незмінним.
• Обсяг виробництва, в межах однієї ізокванти завжди дорівнює const.
• На карті ізоквант криві, які розташовані праворуч мають більший обсяг виробництва ніж криві розташовані праворуч.

Ізокванти можуть мати різноманітну конфігурацію

1)      Лінійна ізокванта (припускає повну замінність виробничих ресурсів        так, що данний випуск продукції може бути отриманий за допомогою або тільки праці, або тільки капіталу.

2)      Жорстка ізокванта  (Відомий лише один метод виробництва  даного продукту: праця і капітал комбінуються в єдиному можливому співвідношення)

3)      Неперервна ізокванта  (припускає можливість безупинної  але не повної замінності ресурсів  у визначених межах, за якими  заміщення одного фактору виробництва  іншим технічно неможливо.

 

 

 

                          K                            

 

     

 

                                                                           

                                                                                                                                                                                                                             

                                      Q1     Q2    L                               

 

Рисунок 32: Лінійна ізокванта

                                

 

                          K

 

 

                                                          

 

 

 

 

Рисунок 33: Жорстка ізокванта

                           K

 

 

 

 

 

 

Рисунок 34: Неперервна ізокванта

    3. Гранична норма технологічного заміщення

Гранична норма технологічного заміщення праці капіталом- визначається величиною капіталу ,яка може бути заміщена кожною додатковою одиницею праці при незмінному обсязі виробництва.

Граничну норму технологічного заміщення факторів виробництва можна розрахувати не тільки через зіставлення їх приростів, а й через граничні продукти. Дійсно, якщо при зменшенні капіталу з К1 до К2 та зростанні кількості праці з L1 до L2  виробник залишається на тій самій ізокванті, то справедливою буде така рівність:   DL MPL= -DK MPK(1)

Тоді МRTSLK = -DK/DL= MPL/ MPK. (2)

Оскільки залежність (2) характеризує нахил ізокванти в кожній точці кривої, то в подальшому вона буде використана для обгрунтування точки рівноваги виробника.

Хоча спадна гранична норма технологічного заміщення працею капіталу властива для абсолютної більшості виробничих процесів, існує цілий ряд винятків, де ця залежність дещо інша. Розглянемо кілька з них.

1. Фактори виробництва  можуть використовуватися лише у певній пропорції. Прикладом є співвідношення комп'ютерів та операторів ПЕОМ. Якщо кількість годин роботи комп'ютера протягом робочого дня фіксована, то збільшення кількості операторів не призведе до зростання обсягів продукції. Справедливим буде також зворотне твердження: при фіксованій кількості операторів неможливо досягти зростання обсягів виробництва за рахунок збільшення кількості комп'ютерів. У цьому випадку ізокванта матиме вигляд прямого кута, а гранична норма технологічного заміщення дорівнюватиме нулю (рис.1).

 

 

 

 

 

 

Рисунок 35: Ізокванти при фіксованій пропорції факторів виробництва

2. Повне заміщення  факторів виробництва. За такої  умови ізокванта мала б вигляд  прямої лінії з постійним нахилом,  який дорівнює 1. Однак цю ситуацію слід розглядати лише як теоретичну абстракцію: в реальному житті повне заміщення факторів виробництва в принципі не можливе.

4. На відміну від  короткотермінового періоду в  довготерміновому періоді всі фактори виробництва змінні. Якщо зберегти припущення, що для виробництва використовується тільки два фактори (праця та капітал) і технологія залишається незмінною, то зростання виробництва в довготерміновому періоді можна розглядати як таке, що відбувається при незмінному співвідношенні факторів виробництва. Це означатиме, що виробництво збільшуватиметься тоді, коли використання його факторів зростатиме за променем, спрямованим від початку координат (рис.2). При цьому можливі кілька варіантів реакції середнього продукту на збільшення масштабів виробництва: 1) зростаюча; 2) нейтральна; 3) спадна. Тут проявляються різні наслідки так званого ефекту масштабу виробництва.

Зростаюча реакція середнього продукту відбувається на позитивний ефект збільшення масштабів виробництва. Він може досягатися за рахунок таких факторів:

Поділ праці. На більших  підприємствах можлива глибша внутрішня  спеціалізація, що дає ефект зростання продуктивності праці і, отже, зменшення затрат.

Поліпшення управління. Поглиблена спеціалізація поширюється і на управлінську діяльність. Поява управлінців, які спеціально займаються маркетингом, рекламою, постачанням, організацією науково-технічних робіт тощо, допомагає збільшити ефективність діяльності підприємства в цілому, що проявляється в зростанні середнього продукту.

Збільшення масштабів виробництва найчастіше не вимагає пропорційного збільшення всіх ресурсів. Скажімо, витрати часу лектора не збільшаться, якщо в аудиторії на лекції буде не одна, а дві групи студентів.

 
Рисунок 36: Збільшення виробництва у довготерміновому періоді

Нейтральна реакція  середнього продукту на зростання масштабів виробництва означає, що незалежно від розмірів підприємства та обсягів продукції, яка на ньому виробляється, середня продуктивність факторів залишається незмінною.

Разом з тим, можлива  й така ситуація, коли зростання  масштабів виробництва негативно  позначається на середньому продукті: його рівень зменшується. Справа в тому, що збільшення виробництва може призвести до виникнення проблем, з якими стикається підприємство. Це насамперед значна інерція великих систем і втрата ними гнучкості, вкрай необхідної в умовах нестабільного ринку. Крім того, фірма може вийти за межі порогу керованості: занадто великі розміри створюють громіздку систему управління, розвивають бюрократичні тенденції, що негативно позначається на ефективності управлінських рішень.

При аналізі динаміки середнього продукту в довготерміновому періоді для одного й того самого підприємства на різних дільницях збільшення обсягів виробництва, як правило, виявляються всі з перелічених реакцій, їх комбінація багато в чому залежить від специфіки галузі, ринкової ситуації тощо.

 

                                        ізокоста. мінімізація витрат та її умови.

Ізокоста.

Аналіз виробництва  за допомогою ізоквант має очевидні недоліки, бо при цьому використовуються тільки натуральні показники затрат ресурсів і випуску продукції. Максимізувати  випуск при даних витратах дозволяє пряма рівних витрат, або ізокоста (isocost line).

Припустимо, що в процесі  виробництва беруть участь тільки два  змінних фактора: праця (L) і капітал (К), що мають відповідно ціни (P_L) i (P_K). Загальні (сукупні) витрати (ТС) на виробництво можна розрахувати як суму витрат на придбання кожного фактора:

ТС = Р_L

L +  P_K К

де L – вимірюється у годинах праці; К – вимірюється у годинах роботи машин; Р_L - погодинна оплата праці; P_K – погодинна орендна плата за машини.

При фіксованих цінах на ресурси можна знайти різні набори капіталу та праці, які можна придбати за однакові витрати. Графічне зображення цих наборів називається ізокостою.                                  

 

Ізокоста – це лінія, що характеризує комбінації витрат змінних факторів (у даному випадку праці і капіталу) при фіксованих витратах виробництва.

Скорочення витрат одного фактора приводить до можливості використання певної кількості (відповідно ціни) іншого. Кожен рівень затрат праці  та капіталу має свою ізокосту.

Нахил будь-якої ізокости із сімейства ізокост визначається відношенням (- ).

Можливе збільшення використання капіталу за рахунок зменшення праці  дорівнює .

Властивості ізокости.

1. Кут нахилу ізокости  залежить від цін на фактори виробництва.

Оскільки tg = K/L, а в точках перетину ізокости з осями К (L=0) та L (К=0) сукупні витрати (ТС) визначаються за формулами відповідно:

а) для L=0, ТС = P_K L;

б) для К=0, ТС = Р_L L.

То з цих формул знаходимо: К = ТС/ P_K, L = ТС/ P_L. Звідси: tg = K/L= ТС/ P_K P_L / ТС = P_L/ P_K , що і треба було довести.

Звідси випливає, що кут  нахилу ізокости збільшується при зростанні  ціни праці та зниженні ціни капіталу, і, навпаки, кут нахилу ізокости зменшується при зниженні ціни праці та зростанні ціни капіталу.