Проблема монополізації українських ринків та особливості антимонопольної політики

Діяльність природної  монополії не відрізняється від  поведінки звичайного монополіста, тому неминуче призводить до втрат  для суспільства. Монополіст прагне максимізувати власні прибутки, а не суспільний добробут.

Важливим аспектом у  природних монополій насамперед є те, що виробнича інфраструктура дісталася у спадок від командно-адміністративної системи господарювання та залишилась майже незмінною. Суб’єкти природних монополій, що діють на ринках України, мають, як правило, незадовільний технологічний стан і дуже великі втрати продукції, що покриваються за рахунок споживачів.

Важливе значення для природної монополії має фактор часу. Оскільки  вони є продуктом історичного розвитку країни, то виникає об’єктивна потреба щодо поділу природних монополій . За часовою прив’язкою вони поділяються на “закріплені” та “незакріплені”.

Як правило, до найбільш “закріплених” природних монополій відносять ценралізоване водопостачання, оскільки в цій галузі застосовувані технології передачі води не підпадають під вагомі зміни, і навряд чи такі зміни коли-небудь взагалі будуть можливими. До “незакріплених” природних монополій сьогодні можна віднести телефонний зв’язок і централізоване постачання теплової енерії [9, 12 – 19].

В Україні сьогодні діють  такі природні монополії як, “Укрзалізниця”,  “Укртелеком”, “Укрпошта”, НАК“Нафтогаз”, Житлово-комунальні господарства. Основними проблеми їх функціонування є: неефективність механізму ціноутворення,  низька якість послуг,  застарілі технології та відносно високий рівень заборгованості споживачів за отримані послуги.

За формами власності  природні монополії поділяються  на загальнодержавні, муніципальні та приватні. Форма власності суб’єкта природної монополії має вагоме значення для вибору організаційної форми державного регулювання природних монополій (створення спеціальних органів регулювання, регулювання через відносини власності).

Специфіку кожного виділеного виду природної монополії з урахуванням  визначених критеїв відповідної природної монополії доцільно враховувати в процесі здійснення заходів державного регулювання конкретного суб’єкта монополії.

Особливе місце в  секторі природної монополії  займає житлово-комунальне господарство. Проблеми формування тарифів на послуги ЖКГ, розмежування видів діяльності, що належать до економічної і до природної монополії, а відповідно і особливостей їх регулювання виходять на перший план. Увага до цінового регулювання в сфері природної монополії обумовлена, насамперед, стійкою тенденцією до підвищення цін та тарифів, посиленням негативного впливу цього процесу на рівень витрат підприємств-споживачів, обмеженням конкурентоспроможності та можливостей розвитку підприємств. Проблема ускладнюється відсутністю міжгалузевих балансів цін, аналізу та прогнозів конкретного впливу зростання цін у сфері природної монополії на інші галузі та економіку в цілому.

Дослідження закономірностей  ринкової поведінки монополій дає  підстави стверджуватися, що монополії  як господарські організації відіграють вагому роль у соціально-економічному розвитку будь-якої  країни [39, 30 – 41].

Позитивні аспекти  монопольної діяльності:

1. монополіст може мати переваги у виробничо-збутових витратах    завдяки вигодам від мастабів виробництва та інновацій;

2. величезна монополія здатна знижувати витрати адміністративного характеру, витрати на різні угоди та на укладання договорів між окремими виробничими підрозділами, об’єднуючи у свою структуру суміжні стадії виготовлення продукції, збут, обслуговування споживачів, тощо. Компанія- монополіст може досягати істотних переваг у трансакційних витратах;

3. обсяг випуску продукції монопольної фірми може перевищувати обсяг виробництва при конкуренції, а монопольна ціна не обов’зково буде максимально можливою. Однак, монопольна ціна може перевищівати  конкурентну, а обсяг продукції буде меншим ніж у конкурентного, якщо технологія та організація виробництва в обох випадках будуть однаковими.  

4. величезні монополістичні об’єднання вносять вагомий вклад у ВВП країни , забезпечують конкурентоспроможність національної економіки;

5. монополія несе у собі потенціал регулювання й планомірності, сприяє проореарваності ринку (стосується монополій, які складають групу підприємств, пов’язаних технологічною залежністю, взаємними поставками продукції, тощо);

6. максимальне використання ефекту від масштабу виробництва;

7. мобілізування значних фінансових ресурсів для підтримання засобів виробництва на належному рівні;

8. монополісти іноді беруть участь у заходах соціального характеру, займаються активною доброчинною та спонсорською діяльністю, встановлюють і підтримують тісні зв’язки з громадськістю. Мета цих заходів далеко не благородна, як здається на перший погляд.Монополіст робить усе для власного престижу і створення позитивного іміджу. Це приносить певну вигоду суспільству [20, 5 – 10];

9. використання досягнень НТП;

10.монополістичні фірми володіють значним інвестиційним потенціалом. Інвестиційні можливості монопольних фірм та їх схильність до інвестування є набагато вищими, ніж у інших учасників ринку.Одним із джерел інвестицій є монопольні прибутки, які ці фірми, як правило, інвестують у дослідження, завдяки чому  мають можливість випереджати своїх суперниківабо принаймі утримуватися на їхньому рівні;

11. видозмінюють конкуренцію, переводячи її в русло інноваційної активності, переставлюючи акцент з жорстокої боротьби за розорення і витіснення конкурента з традиційного місця на ринку на пошук перспективних можливостей, ще не використаних потенційними суперниками;

12. основою для збереження монополії є гнучкість. Монополіст повинен провести високу мобільність, вчасно адаптуватися до спонтанних ринкових процесів, перебудоватися внаслідок змін попиту на ринку, діяти відповідно до вимог мінливого конкурентного середовища. Монополісти малих розмірів мають перевагу над компаніями-гігантами;   

13. на монопольних підприємствах рівень заробітної плати більший ніж у підприємствах, які функціонують в умовах сильної конкуренції;

14. монополіст також надає своїм працівникам значні соціальні гарантії та забезпечує нормальні умови праці для численного персоналу компанії, що сприяє підвищенню їхнього добробуту.

Негативні наслідки монопольної діяльності:

1. вони здатні збільшувати прибутки, зменшуючи обсяг випуску продукції і підвищуючи її ціну;

2. веде до стримування науково – технічного прогресу(завдяки рівню зосередження економічних ресурсів, монополії мають можливоcті для прискорення нуакового прогресу і розвитку інновацій, однак не завжди в цьому заінтересовані);

3. діяльність монополій посилює диференціацію доходів у суспільстві, наслідками чого можуть стати соціально- політичні конфлікти;

4. вони схильні до хижацького використання природних ресурсів та забруднення довкілля [6, 65 – 79];

5. монополії розорюють малий та середній бізнес;

6. вони монополізують засоби масової інформації( пресу, радіо, телебачення), за допомогою яких впливають на свідомість населення у неохідному їм напрямі;

7. монополіїї здійснюють тиск на уряд у пошуках неправомірних пільг та привілеїв тощо;

8. можливості пошуків привабливіших для споживача варіантів вибору товарів є обмеженими, що зумовлює консерватизм покупців;

9. монополісти сприяють  перерозподілу частини доходів товаровиробників, аутсайдерів і споживачів на свою користь (на основі ліквідації рівноважної ціни);

10. зловживання своїм монопольним становищем, порушуючи правові, економічні, етичні норми і правила поведінки на ринку, завдаючи шкоди своїм контрагентам;

Зловживанням монопольним  становищем вважаються:

а) нав’язування таких умов договору, що ставлять контрагентів у нерівне становище або додаткових умов, що не входять предмета договору, зокрема нав’язування товару, не потрібного конрагенту;

б) обмеження або призупення виробництва, а також вилучення  з обороту товарів з метою  створення або підтримки дефіцит на ринку чи встановлення монопольних цін;

в) часткова або повна відмова від реалізації чи закупівлі товару за відсутності альтернативних джерел постачання або збуту з метою створення чи підтримки дефіциту на ринку або встановлення монопольнх цін;

г) інші дії з метою  створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) інших підриємців;

д) установлення дискриміційних цін (тарифів, розцінок) на свої товари, що обмежують права окремих споживачів [31, 137 – 141]. 

11.  здійснення економії за рахунок зниження якості продукцї та послуг;

12. монополія може спричиняти негативні зовнішні ефекти не тільки в економічній, але й у політичній па правовій сферах суспільства. Небезпека полягає в тому, що приватні економічні інтереси монополістичних структур слугують визначальним мотивом політичних рішень і юридичних норм. Така тенденція дедалі більш проявляється  в умовах глобалізації. Міжнародні монополії прагнуть розширення, насамперед, економічної, однак дедалі “прозоріше” – також політичної та ідеологічної влади. Це зумовлює ситуацію двовладдя і динамічну рівновагу, що склалися між транснаціональним капіталом, з одного боку, і національними державами – з другого. Протистояння цих основних сил має діалектичний характер і набирає різноманітних форм – від прямого протистояння до цілком конструктивного  і взаємовигідного співробітництва [10, 44 – 49 ].  

Щоб запобігти деяким з цих негативних наслідків, держава  змушена проводити   антимонопольну політику, до складу якої входить видання актів, законів, обмеження сфер впливу монополістичних об’єднань.

 

1.2. Ціна і  обсяг виробництва в умовах  монополії

Монополія – це фірма, єдиний постачальник продукту, що не має  близьких товарів-замінників. Монопольна (ринкова) влада полягає у здатності фірми впливати на ринкову ціну. Чистий монополіст має абсолютну ринкову владу, його здатність впливати на ціну обмежує лише попит споживачів. Тому фірма-монополіст є ціноутворювачем – тобто встановлює ціну на ринку.

Єдиним фактором, що впливає  на ціноутворення монополіста є  закон попиту. Спадний характер  кривої попиту означає, що монополіст не тільки формує ціну, але й вибирає обсяг продукції. Збільшуючи обсяг продукції монополіст змушений не тільки знижувати ціну на додаткову одиницю продукції, але й на попередні (тому його граничний дохід буде нижчий ніж ціна для всіх одиниць продукції крім першої MR=MC<P). Збільшувати і знижувати ціну монополіст буде тільки на еластичному відрізку кривої попиту [6, 95 – 110 ].

Монополіст максимізує прибуток при умові, коли ганичний дохід  дорівнює граничним витратам (MR=MC).

Основним фактором, що стримує монополіста збільшувати обсяги реалізації та знижувати ціни є еластичний попит. У 1934 р. економіст  Лернер показав обернений взаємозв’язок між ціною та еластичним попитом. Цей взаємозв’язок називається індеком Лернера або індексом монопольної влади.

В короткостроковому періоді  унаслідок погіршення економічної  ситуації  монополіст може виробляти  не тільки еономічний прибуток, але  і виробляти товар мінімузуючи збитки. Збитки будуть мінімальними в томувипадку, коли ціна перевищує середні змінні витрати (P>AVC).

 В довгостроковому періоду за умов монополії виробник існує лише за наявності прибутку. Довгострокова рівновага досягається в тому випадку, коли довгостроковий граничний дохід дорівнює довгостроковим граничним витратам. Така рівновага для монополіста має певні особливості:

1. монополіст може  мати не тільки нормальний  прибуток, але й економічний прибуток;

2. за умов монополії  обсяг виробництва є меншим, а ціна є більш високою порівняно з конкурентним ринком;

3. монополіст має невосокий  прибуток на одиницю продукції.  Загальна величина прибутку зростає [9, 106 – 115]. 

Одним із факторів, що дозволяє збільшити прибуток  монополісту є цінова дискримінація (порушення прав деяких споживачів).

Цінова дискримінація – це реалізація одного блага за різною ціною різним споживачам за умов, що якість і витрати товару не відрізняються.

Основною умовою здійснення цінової дискримінації є неможливість перепродажу блага. Тому вона найбільш поширена у сфері послуг.

Види цінової  дискримінації:

1. дискримінація за часом – в різний час за різні товари і послуги буде різна ціна(телефонний зв’язок, відпочинок в Карпатах літом і зимою);

2. дискримінація за соціальним статусом споживача( пенсіонер, дешевий проїзд для студентів в тролейбусах);

3. дискримінація за обсягами споживання благ (у межах норми і позанорму) – субсидії з держбюджету для певних категорій населення для споживання електроенергії;

4. дискримінація за доходом споживача (магазини для багатих споживачів, якість послуги не відрізняється, а ціна більща в три рази).

За способом проведення цінова дискримінація поділяється на три ступені:

1. дискримінація 1 ступеня – це реалізація кожної одиниці блага за максимальноможливою ціною(ціна попиту).За такої умови обсяг виробництва чистої монополії буде відповідати обсягу виробництва чистої конкуренції, граничний дохід виробника буде дорівнювати ціні (MR=Р);

2. дискримінація 2 ступеня – це реалізація різних партій благ за різною ціною.Загальне правило максимізації прибутку граничний дохід від реалізації і-ої партії блага має відповідати ціну наступної партії блага (і+1), а граничний дохід останньої партії блага має дорівнювати граничним витратам;