Прогнозування стану ринку праці на короткострокову перспективу

Кількість штатних працівників у 2012 році збільшилась  у порівнянні з 2011 роком на 8,9 тис. осіб. Проте коефіцієнт обороту робочої  сили по прийому та звільненню зменшився  у 2012 році на 2,7 та 1,4 % відповідно до 2011 року. Постійна зміна місця роботи зв’язана перед усім з низькою  оплатою праці та її затриманням.

Відповідно до Закону України  «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №   108/95-ВР (далі — Закон №   108) заробітна плата — це винагорода, обчислена зазвичай у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Організація заробітної плати в Україні відбувається поєднанням державного та договірного регулювання й механізму визначення індивідуальної заробітної плати на підприємстві. Основними елементами механізму визначення індивідуальної заробітної плати на підприємстві є тарифні умови оплати праці, нормування праці та системи заробітної плати .

Середня номінальна заробітна плата одного штатного працівника підприємств, установ, організацій та їх відокремлених  підрозділів (з чисельністю зайнятих 10 осіб і більше) області у березні 2013 року по порівнянні з попереднім місяцем збільшилася на 7,4% і склала 3706 грн. (табл. 2.5).

У промисловості  середній рівень оплати праці за березень зріс порівняно з лютим 2013 року на 6,8% і склав 4348 грн. В цілому по області  березнева зарплата в 3,2 рази більше законодавчо встановлених з 1 січня 2013 року соціальні стандартів: мінімальної  заробітної плати та прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1147 грн.).

Зарплата  за березень в    області вище середньої по Україні (3212 грн.) На 15,4%. За цим показником область, як і раніше, посіла друге місце серед усіх регіонів (найвищим рівень оплати праці за березень був у Києві - 4998 грн., найнижчим у Тернопільській області - 2242 грн.).

Реальна заробітна плата (з урахуванням  зміни цін і сплачених податків) в цілому по області у березні  порівняно з лютого 2013 року збільшилася  на 7,2%. У порівнянні з березнем 2012 року середній рівень оплати праці  номінально підвищився на 9,6%, реально - на 9,1%.

Таблиця 2.5

Середньомісячна заробітна плата працівників  у    області

Роки	Номінальна		Реальна, у % до попереднього року
	гривень	у % до прожиткового мінімуму для працездатних осіб
2000	292	101,7	105,9
2001	383	115,7	114,4
2002	452	123,7	114,2
2003	550	150,7	114,2
2004	712	184	123,9
2005	962	212,3	117,1
2006	1202	238	113,4
2007	1535	270,2	112,3
2008	2015	301,2	104,6
2009	2116	284,4	89,4
2010	2549	276,5	112,1
2011	3063	305,1	110,9
2012	3496	348,2	112,2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Серед всіх основних видів економічної діяльності перше місце за рівнем номінальної  заробітної плати за березень зайняли  працівники фінансової та страхової  діяльності (6348 грн.), друге - працівники вугільної промисловості (5388 грн.). Далі йдуть працівники підприємств з  виробництва, постачання та розподілу  електроенергії, газу, пари та кондиціонованого повітря (4932 грн.), з видобутку неенергетичних корисних копалин і розробці кар'єрів (4485 грн.), металургійного комплексу (4327 грн.), з виробництва коксу та продуктів нафтоперероблення (4199 грн.), транспорту (4018 грн.).

Менше, ніж  у середньому по області, але понад 3 тис.грн. склала березнева зарплата працівників наукових установ (3618 грн.), машинобудування (3371 грн.), харчової промисловості (3346 грн.), хімічної та нафтохімічної промисловості (3320 грн.), сфери державного управління (3142 грн.), підприємств з виробництва будівельних матеріалів та іншої неметалевої мінеральної продукції (3096 грн.), торгівлі (3030 грн.).

Від 2 до 3 тис.грн. нараховано за березень працівникам будівництва (2989 грн.), освіти (2611 грн.), сільського господарства (2387 грн.), охорони здоров'я та надання соціальної допомоги (2310 грн.), лісового господарства (2240 грн.), легкої промисловості (2025 грн .). Найнижчою виявилася в березні зарплата працівників і рибного господарства (1833 грн.).

Середньомісячна зарплата за січень-березень 2013 склала в області 3544 грн. Номінально вона зросла в порівнянні з аналогічним періодом попереднього року на 8,4%, а реальна  зарплата підвищилася на 7,8%.

Заборгованість  по заробітній платі на 1 квітня 2013 року в цілому по області (включаючи підприємства-банкрути та припинили діяльність) склала 253,7 млн.грн., або 23,5% всіх боргів по її виплаті в Україні (1078,4 млн.грн .). Невиплачена в області зарплата еквівалентна 6% березневого фонду оплати праці (в середньому по Україні - 3,2%). Протягом березня 2013 р. борги по зарплаті збільшилися в області на 0,7 млн.грн., або на 0,3%.

Заборгованість  по зарплаті на економічно активних підприємствах  області на початок квітня 2013 р. склала 143,6 млн.грн. (56,6% всієї заборгованості), що порівняно з 1 січня 2013 року більше в 1,8 рази.

Найзначнішою  на 1 квітня поточного року залишалася заборгованість по зарплаті працівникам  економічно активних підприємств вугільної  промисловості - 51,3 млн.грн., а також будівництва - 17,7 млн.грн., транспорту - 14,7 млн.грн., машинобудування - 12,2 млн.грн., металургійного комплексу - 11,6 млн.грн. Крім того, в цілому по області 97 млн.грн. склала на початок квітня 2013 р. заборгованість із зарплати на підприємствах-банкрутах і 13,1 млн.грн. - на економічно неактивних підприємствах [44].

Проведений  аналіз ринку праці  області виявив позитивні тенденції: зростання попиту на робочу силу, збільшення чисельності працевлаштованих, зниження рівня безробіття, кращі економічні умови використання робочої сили (більш високий рівень заробітної плати). Разом з тим спостерігається суттєва розбалансованість регіонального ринку праці, невідповідність попиту і пропозиції на робочу силу. Існує суттєве перевищення пропозиції робочої сили економічних спеціальностей, технічних службовців, працівників сфери торгівлі та сільського господарства. Внутрішньорегіональний аналіз ринку праці області показав, що він неоднорідний за своїм станом і характеризується суттєвою диференціацією локальних ринків праці.

 

.

ВИСНОВКИ

 

У ході проведеного дослідження  зроблено низку висновків теоретико-прикладного характеру, що розкривають зміст визначених завдань дослідження.

Встановлено, що ринком праці називають систему  відносин між роботодавцями і  працездатним населенням, за якої між  ними ведуться переговори, укладаються  колективні чи індивідуальні угоди  про кількість праці, умови праці, заробітну плату тощо. Розрізняють  два види ринку праці: зовнішній  і внутрішній. На зовнішньому ринку  праці реалізуються пропозиція і  попит на працю між підприємствами, установами і організаціями, з одного боку, і працездатним населенням —  з іншого, на внутрішньому ринку  праці — між конкретним підприємством, з одного боку, і його працівниками — з іншого.

Для зовнішнього  ринку праці механізм регулювання  охоплює весь спектр економічних, юридичних, соціальних і психологічних факторів, що визначають функціонування ринку праці. Він здійснюється через систему працевлаштування, підготовку і перепідготовку кадрів. Для внутрішнього ринку праці механізм регулювання - це сукупність законодавчих чи колективних договірних нормативних актів, яких дотримуються партнери при укладанні та реалізації угоди про працю.

Результатом функціонування зовнішнього ринку  праці є перелив робочої сили з підприємств одних галузей  на підприємства інших галузей як за бажанням самих працівників, так  і з ініціативи роботодавців. Результатом  функціонування внутрішнього ринку  праці є підвищення кваліфікації працівників підприємства, що сприяє скороченню плинності кадрів.

Людський  розвиток є невід’ємною складовою  успішного функціонування ринку  праці, бо саме люди є його рушійною силою. Людський розвиток розглядається  як процес розширення людського вибору, і як досягнутий рівень добробуту  людей. Говорячи про розширення вибору, мають на увазі, що фактично цей вибір  стосується безмежного кола проблем, які  впливають на життя людей, і коло це історично та територіально змінюється.

Особливості концепції людського розвитку полягають  у такому: 1) акцент на активності людей  як суб'єктів процесу свого власного розвитку; 2) увага приділяється не тільки реальним або потенційним працівникам, а й всім людям у цілому, включаючи  непрацездатних і економічно неактивних; 3) постійний моніторинг та аналіз реалізації можливостей людського розвитку; 4) підхід до освіти як до важливої складової  загальної культури людства, а не тільки як до умови поліпшення продуктивних здібностей людей; 5) визнання високого значення невиробничої активності жінок, підтримка рівноправності жінок  у суспільстві та підвищення їх статусу; 6) надання пріоритетів тим секторам, які сприяють поліпшенню якості життя, не впливаючи безпосередньо на підвищення доходу; 7) підтримка не тільки з боку економічних і фінансових інститутів, але і з боку неурядових, громадських  організацій, церкви, закладів культури і т.і.

Аналізуючи  світовий досвід регулювання зайнятості слід зазначити, що раціональне використання трудових ресурсів в різних країнах  ринкової економіки поєднує два  типи методів управління. Історично  сформовані методи характеризуються переважанням централізації. Нові - зміщенням центру ваги на децентралізованого при одночасному  збереженні й оптимізації окремих  традиційних елементів державного регулювання. Для врегулювання попиту та пропозиції на ринку праці України необхідно відшкодовувати підприємствам витрати, зумовлених пошуком, навчанням та найманням на роботу працівників, виплачувати підприємству за кожного найнятого працівника, розвивати самозайнятість населення, впроваджувати систему заходів з розподілу трудових навантажень, змінити структуру оподаткування.

За останні роки ситуація на ринку праці  області поліпшилась і характеризується зниженням рівня безробіття, збільшенням кількості створених нових робочих місць, зменшенням обсягів вивільнення працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці, збільшення допомоги по безробіттю, зростанням попиту підприємств на робочу силу. Зафіксовано скорочення кількості незайнятих громадян, які скористалися послугами центрів зайнятості, кількість працевлаштованих осіб зростає.

Основними причинами незайнятості в    області є: звільнення за власним бажанням, у зв'язку зі змінами в організації виробництва, а також військовослужбовці, звільнені за скороченням чисельності або штату без права на пенсію, складності у пошуку роботи випускниками навчальних закладів.

Слід  зазначити, що дослідження, проведене на основі даних області, показує, що виникло стійке розбалансування між попитом та пропозицією робочої сили у розрізі професійних груп і основних кваліфікацій. Також спостерігається стійке збільшення навантаження на одне робоче місце, воно залишається на сьогодні досить високим – 7 осіб на 1 вакансію на кінець 2012 р.,  в квітні 2013 року – 9 осіб.

При вирішенні  проблеми збалансування ринку праці  необхідно враховувати інтереси та переваги населення регіону у  виборі професії, його потреби й  очікування, визначити, які саме зовнішні впливи спонукають людину до вибору тієї чи іншої професії.

У результаті детального дослідження, проведеного  по обраній темі, доцільно зробити  наступні висновки і запропонувати  нові підходи щодо вирішення питання  незбалансованості попиту та пропозиції на ринку праці  області та проблеми молодіжного безробіття в регіоні.

Для збалансування  попиту та пропозиції на ринку праці  необхідно:

1. Забезпечити регулюючий вплив на територіальні демографічні процеси  (стимулювання народжуваності, зниження смертності, інвалідності, захворюваності  тощо).
2. Регулювати трудові переміщення і форми резервування робочої сили.
3. Розробити і реалізувати регіональні програми сприяння розвитку самозайнятості населення, індивідуальної трудової діяльності, малого бізнесу.
4. Узгодити стратегічні прогнозі, індикативні програми зайнятості з програмами приватизації, структурні зміни господарського комплексі регіону, інвестиційну політику
5. Здійснити комплекс заходів щодо соціального захисту неконкурентоспроможних верств населення.
6. Організувати  підготовку кадрів для  потреб регіону.

Механізм  регулювання регіонального ринку  праці повинен враховувати ситуацію в економіці регіону взагалі  й у сфері зайнятості. Особливої  актуальності при цьому набуває  фінансування (надання субсидій, дотацій, пільгових кредитів і т.і.) створення нових робочих місць у пріоритетних галузях економіки регіону, зберігання існуючих робочих місць на підприємствах, що є лідерами в міжрегіональному і загальнодержавному поділі праці. Подальше зміцнення потенціалу таких підприємств дозволить за рахунок збільшення експортного потенціалу й підвищення науково-технічного рівня суміжних і технологічно взаємозалежних із ними галузей і підприємств стабілізувати регіональні ринки праці й поліпшити фінансове становище окремих територіальних одиниць.

Для забезпечення ефективності професійного навчання, а також для найбільш повного  задоволення потреби роботодавців у кваліфікованій робочій силі необхідно:

1. Розробити  механізм визначення потреби  організацій у випускниках установ  професійної освіти всіх рівнів, а також критеріїв оцінки ефективності  вкладення бюджетних коштів у  професійну освіту молоді;