Разработка политики формирования активов

При здійсненні господарської  діяльності у розпорядженні підприємства знаходяться різні види майна  в матеріальній та нематеріальній формі. За економічним змістом майно  як активи підприємства поділяють на необоротні та оборотні активи.

Активи – ресурси, контрольовані  підприємством в результаті минулих  подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних  вигод у майбутньому.

Необоротні активи підприємства – це сукупність матеріально-фінансових ресурсів, що використовуються в його господарській діяльності у своїй  натуральній формі тривалий час (більше року) і мають значну вартість окремого об’єкта, а також довгострокове  відчуження майна в підприємницьку діяльність інших суб’єктів господарювання.

До необоротних активів  належать: нематеріальні активи, незавершене  будівництво, основні засоби, довгострокова  дебіторська заборгованість, відстрочені  податкові активи, інші необоротні активи.

Оборотні активи – грошові  кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом не більше дванадцяти місяців з дати балансу. Значну частку оборотних активів  на підприємствах складають запаси. Для них характерні такі ознаки:

1) вони мають бути заздалегідь  вкладені, тобто авансовані до  отримання виручки від реалізації  продукції; 

2) оборотні активи як  ліквідні ресурси не втрачаються  і не споживаються, але постійно  повинні поновлюватися в господарському  обігу; 

3) абсолютна потреба в  оборотних активах залежить передусім  від обсягу господарської діяльності, умов постачання та збуту. Недостатність  їх або неефективне використання  негативно впливає на фінансовий  стан підприємства.

До оборотних активів  належать: виробничі запаси, незавершене  виробництво; дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги; дебіторська заборгованість за розрахунками; інша поточна дебіторська заборгованість; поточні фінансові інвестиції; грошові кошти в національній та іноземній валютах; інші оборотні активи.

Основні характеристики активів  підприємства як об’єкта фінансового  управління виражаються  в наступному:

1. Активи являють собою  економічні ресурси підприємства  в різних видах, які використовуються  в процесі здійснення господарської  діяльності. Вони формуються для  конкретних цілей здійснення  цієї діяльності в відповідності  до місій і стратегій економічного  розвитку підприємства і в  формі сукупних майнових цінностей  характеризують основу його економічного  потенціалу. Предметне поняття активів  як економічних ресурсів проявляється  перш за все в сфері економічних  відносин, а більш конкретно –  в економічній сфері діяльності  підприємства. Відповідно, будучи носієм  економічних характеристик, активи  являються об’єктом економічного  управління будь-яких макроекономічних  господарюючих систем .

2. Активи являються майновими  цінностями підприємства, які формуються  за рахунок інвестованого в  них капіталу. Вкладений в новий  або бізнес, який розвивається, капітал  матеріалізується в формі активів  підприємства. Між категоріями капітал  і активи існує тісний зв’язок:  активи можуть розглядатись як  об’єкт інвестування капіталу, а  капітал – як економічний ресурс, призначений для інвестування  в активи. Тільки шляхом інвестування  в активи капітал як накопичена  цінність включається в економічний  процес.

При цьому, направлений на формування активів підприємства капітал  може інвестуватись не тільки в грошовій (опосередкованій), але і в реальній (прямій) формі, наприклад, в формі  конкретних капітальних товарів. Грошова  форма інвестування капіталу опосередковує  процес придбання конкретних видів  активів підприємства.

3. Активи являють собою  майнові цінності підприємства, які мають вартість. Концепція  вартості активів базується на  їх цінності для підприємства  як економічного ресурсу. Концепція  вартості активів була би корисна  в практичному відношенні, якби її рівень не можна було виміряти. Тому, доповнюючи дану характеристику активів, їх представляють як майнові цінності, які мають не просто вартість, а вартість, яка виміряється. Рівень вартості активів визначається сумою затрат факторів виробництва на їх створення, періодом використання, відповідності цілям господарського використання, кон’юнктурою ринку засобів і предметів праці. Відповідно методи визначення рівня вартості активів і форми їх представлення носять різноманітний характер.

4. До активів відносяться  не тільки ті економічні ресурси,  які повністю контролюються підприємством.  Під таким контролем розуміється  право власності на економічні  ресурси або в окремих, передбачених  законодавством, випадках, - право власності  відповідними їх видами. Економічні  ресурси, які використовуються  підприємством, але є неконтрольованими,  активами не являються. Це відноситься,  в першу чергу, використовуваних  трудових ресурсів, а також майнових  цінностей, які орендує підприємство  або надані йому в тимчасове  користування на безповоротній  основі. Як контролюючі економічні  ресурси активи підприємства  являються носієм прав власності.  В цій ролі вони можуть виступати  носієм всіх форм цієї власності  – індивідуальної приватної,  колективної приватної, муніципальної,  загальногосподарської і т.ін. При  цьому, об’єктом власності підприємства  являється сукупність його активів  не 

залежно від джерел фінансових засобів, за рахунок яких вони сформовані. Поняття активів, як власних майнових цінностей підприємства, не тотожне  поняттю власного його капіталу.

5. Як економічний ресурс, який використовується в господарській  діяльності, активи підприємства  характеризуються визначеним виробництвом. Носієм такої їх характеристики  виступає як сукупний комплекс  операційних активів, сформованих  підприємством, так і окремі  їх види, представлені засобами  праці. При цьому, виробництво  активів як потенційна їх характеристика  може бути реалізована лише  в комплексі з використанням  інших економічних ресурсів підприємства, в першу чергу, - праці. Виробництво активів являється визначальним фактором – в найбільш загальному вигляді вона може бути виміряна шляхом співвідношення об’єму виробництва (реалізації) продукції (товарів, послуг) і середньої суми активів, які використовуються в виробничому процесі виробництва, в певному відрізку часу.

6. Активи являються економічним  ресурсом, який генерує дохід.  Здатність приносити дохід в  процесі операційної чи інвестиційної  діяльності є однією з найважливіших  характеристик активів підприємства  як об’єкта економічного управління. Цей дохід активи генерують  перш за все як економічні  ресурси, які мають продуктивність. Активи, які використовуються в  операційному процесі і в процесі  реального інвестування, ця характеристика  притаманна комплексній їх сукупності, в той час як по активах,  які використовуються в не  реалізаційних операціях або  в процесі фінансового інвестування  вона притаманна і конкретним  їх видам, кожний з яких здатний  самостійно генерувати дохід.  Потенціальна здатність активів  генерувати дохід не реалізується  автоматично, а забезпечується  лише в умовах ефективного  їх використання. Формування таких  умов представляє одне із найважливіших  завдань управління активами.

7. Активи підприємства, які  використовуються в господарській  діяльності, находяться в процесі  постійного обороту. Цей оборот  притаманний як всій сукупності  активів, так і окремим їх  видам. Сукупність використовуваних  підприємством активів видозмінюється  перш за все в своїх реальних  формах – одні види активів  в процесі обороту переходять  в інші їх види. Крім цього,  процес обороту активів супроводжується  і вартісними їх змінами. Так,  в процесі обороту одних видів  активів зростає за рахунок  збільшення вартості праці і  інших використовуваних видів  економічних ресурсів; вартість  інших видів активів, навпаки,  знижується. Оборот активів підпорядкований  певним циклам – господарському, операційному і інвестиційному.

8. Використання активів  в господарській діяльності підприємства  тісно пов’язане з фактором  часу. Це в перше чергу визначається  вартісною характеристикою активів,  яка виражається в грошовій  формі. Відповідно до концепції  вартості грошей в часі одна  і таж сума грошей в різні  періоди часу має різну вартість. Відповідно, вартість активів в  теперішній час завжди вища, ніж  у будь-якому майбутньому періоді,  що повинно враховуватись в  процесі їх використання. Крім  цього, в умовах інфляційної  економіки фактор часу викликає  постійні зміни номінальної вартості  активів, яка потребує відповідної  оцінки і обліку в процесі  управління ними. Фактор часу  формує систему можливих альтернативних  управлінських рішень в сфері  конкретного їх використання. При  використанні активів в операційному  процесі тимчасова перевага визначає  альтернативу вибору можливостей  реалізації виробничих цілей  в часі. В інвестиційному процесі  тимчасова перевага пов’язана  з альтернативою визначення форм  інвестування в часі, а також  з вибором конкретних видів  інвестиційних активів. 

9. Господарське використання  активів нерозривно пов’язане  з фактором ризику. Ризик є  важливою характеристикою всіх  форм використання активів в  господарській діяльності підприємства. Носієм такого фактору виступають  в нерозривному зв’язку з їх  характеристикою як економічних  ресурсів, які генерують дохід.  Рівень ризику використання активів  знаходиться в прямій залежності  від рівня очікуваної доходності, формуючи єдину шкалу “дохідність  – ризик” при здійсненні різноманітних  господарських операцій. Ця шкала  відображає середньоринкові кількісні  параметри рівня ризику використання  активів в різних формах і  видах підприємницької діяльності, відповідно конкретним параметрам  рівня очікуваної доходності  активів. Використовуючи активи  в цілях отримання доходу в  операційному чи інвестиційному  процесі підприємець завжди повинен  свідомо іти на ризик, міру  якого він визначає самостійно. Фактор ризику являється важливим  об’єктивним атрибутом використання  активів і повинен обов’язково  враховуватись в процесі їх  управління .

10.Сформовані в складі  активів майнові цінності пов’язані  з фактором ліквідності. Під  ліквідністю активів розуміється  їх здатність швидко перетворюватись  в грошову форму по своїй  реальній ринковій вартості. Ця  характеристика активів забезпечує  можливість їх швидкої реструктуризації  при настанні неблагополучних  економічних і інших умов їх  використання в сформованих видах.  Різноманітні види активів в  залежності від універсальності  свого функціонального призначення,  швидкості обороту в операційному  чи інвестиційному процесах, рівня  розвитку відповідних видів і  сегментів ринку і інших умов  володіють різним ступенем ліквідності.  Тим не менше, ліквідність являється  важливою об’єктивною характеристикою  всіх видів активів (крім грошових, які характеризуються “абсолютною  ліквідністю“), яка обумовлює вибір  конкретних їх різновидів для  здійснення господарської діяльності.

У балансі активи підприємства розміщені у трьох розділах:

1 розділ – необоротні  активи;

2 розділ – оборотні  активи;

3 розділ – витрати  майбутніх періодів.

Наявні активи (потенціал) підприємства відображаються в його балансі за наступними елементами (табл. 1.1). 

Таблиця 1.1. Характеристика активів підприємства