Разработка политики формирования активов

- всі види майнових  цінностей підприємства, які знаходяться  на зберіганні або в процесі  тимчасового користування в інших  господарюючих суб’єктів. 

Управління активами становить  значну частину операцій фінансового  менеджменту. Це пов’язано з великою  кількістю елементів матеріально-речового складу, які потребують індивідуалізації управління, важливою

роллю в забезпеченні платоспроможності  підприємства, рентабельності продукції  та результатів фінансової діяльності підприємства.

1.2. Політика управління  активами підприємства

Для виживання в ринковому  середовищі кожне підприємство зобов’язане  забезпечувати ефективне використання і прискорення оборотності активів, підтримувати на достатньому рівні  свою платоспроможність і ліквідність  балансу.

За цих умов підприємству необхідно розробляти політику комплексного оперативного управління оборотними активами, що полягає:

- у виборі оптимального  рівня і раціональної структури  оборотних активів з урахуванням  специфіки діяльності підприємства;

- визначенні величини  і структури джерел фінансування  оборотних активів. 

Розрізняють три типи політики комплексного оперативного управління оборотними активами: агресивну, консервативну  і помірковану.

Агресивна політика має такі ознаки:

- підприємство здійснює  фінансово-господарську діяльність  без обмежень збільшення обсягу  оборотних активів; 

- підприємство накопичує  запаси сировини, матеріалів і  готової продукції в обсязі, збільшує  дебіторську заборгованість і  вільні залишки коштів на рахунках  у банку. 

Така діяльність підприємства передбачає збільшення частки оборотних  активів у загальному обсязі майна  до 50 % і більше, при цьому період їх оборотності сягає 90 днів. Агресивна  політика не забезпечує, як правило, високої  рентабельності активів і сприяє зниженню ризику технічної неплатоспроможності. Несприятливі зовнішні умови на товарному  ринку можуть викликати зниження фінансової стійкості і втрати платоспроможності.

При проведенні консервативної політики управління оборотними активами характерними ознаками є те, що підприємство стримує зростання поточних активів  і прагне їх мінімізувати. У цій  ситуації питома вага оборот-

них активів у загальному обсязі майна складає не більше 40 %, скорочується і період їх оборотності. Така політика проводиться підприємством  в умовах достатньої визначеності. Тобто заздалегідь відомі умови  й обсяги продажів, терміни надходження  коштів і платежів, є необхідні  товарно-матеріальні запаси, а терміни  їх постачання заздалегідь визначено.[15]

Консервативна політика управління оборотними активами будується в  умовах стабільної фінансово-господарської  діяльності підприємства, при цьому  спостерігається висока рентабельність активів. Проте через непередбачені  тенденції зміни кон’юнктури  на товарному і фінансовому ринках можливі ризики високої технічної  неплатоспроможності.

Поміркована політика управління оборотними активами підприємства займає проміжне положення, вона характеризується середнім рівнем рентабельності й оборотності  активів.

Основні етапи політики управління необоротними активами підприємства полягають  в наступному:

1. Аналіз операційних  необоротних активів підприємства  в попередньому періоді. Він  проводиться з метою вивчення  динаміки загального обсягу і  структури необоротних активів,  ступеня їх придатності, інтенсивності  оновлення та ефективності використання.

2. Оптимізація загального  обсягу і складу необоротних  активів підприємства. Розрахунки  здійснюються з урахуванням виявлених  у процесі аналізу можливих  резервів підвищення продуктивного  використання необоротних активів  у майбутньому періоді. 

3. Забезпечення своєчасного  оновлення необоротних активів  підприємства. При цьому розраховується  загальний обсяг активів, що  підлягають оновленню в майбутньому  періоді, встановлюються основні  параметри і вартість оновлення  різних груп активів. 

4. Забезпечення ефективного  використання необоротних активів  підприємства. Процедура полягає  у розробці системи заходів,  спрямованих на підвищення рентабельності  і фондовіддачі необоротних активів. 

5. Формування принципів  і оптимізація структури джерел  фінансування необоротних активів.  Оновлення і приріст необоротних  активів підприємства може фінансуватися  за рахунок власних і позикових  коштів.

При розробці перспективних  планів ефективного управління необоротними активами підприємства враховуються фактори, що призводять до змін їх величини й  обсягів довгострокових фінансових вкладень.

Управління оборотними активами підприємства здійснюється за такими етапами:

1. Аналіз оборотних активів  підприємства в попередньому  періоді. Основними цілями цього  аналізу є визначення рівня  забезпечення підприємства оборотними  активами і виявлення резервів  підвищення ефективності їх функціонування.

- На першій стадії аналізу  розглядається динаміка загального  об’єму оборотних активів, які  використовуються підприємством  – темпи зміни їх середньої  суми по відношенню з темпами  зміни об’єму реалізації продукції  і середньої суми всіх активів;  динаміка вартості оборотних  активів в загальній сумі активів  підприємства.[27]

- На другій стадії аналізу  розглядається динаміка складу  оборотних активів підприємства  в розрізі основних їх видів  – запасів сировини, матеріалів  і напівфабрикатів; запасів готової  продукції; наявної дебіторської  заборгованості; залишків грошових  активів та їх еквівалентів. В  процесі цієї стадії аналізу  розраховують і вивчають темпи  зміни суми кожного з цих  видів оборотних активів по  відношенню з темпами зміни  об’єму виробництва і реалізації  продукції; розглядається динаміка  вартості основних видів оборотних  активів в загальній їх сумі. Аналіз складу оборотних активів підприємства по окремих їх видах дає можливість оцінити рівень їх ліквідності.

- На третій стадії аналізу  вивчається оборотність окремих  видів оборотних активів і  їх загальної суми. Цей аналіз  проводиться з використанням  показників – коефіцієнта оборотності  і періоду обороту оборотних  активів. В процесі аналізу  визначається загальна тривалість  і структура операційного, виробничого  і фінансового циклів підприємства; аналізуються основні фактори,  які визначають тривалість цих  циклів.

- На четвертій стадії  аналізу визначається рентабельність  оборотних активів, досліджуються  фактори, які на неї впливають. 

- На п’ятій стадії  аналізу розглядається склад  основних джерел фінансування  оборотних активів. 

Результати проведеного  аналізу дають можливість визначити  загальний рівень ефективності управління оборотними активами на підприємстві і виявити основні напрямки його підвищення в майбутньому.

2. Вибір політики формування  оборотних активів підприємства.

- Консервативний підхід  до формування оборотних активів  передбачає не тільки повне  задоволення наявних потреб всіх  видів, що забезпечує нормальний  хід операційної діяльності, але  й створення високих розмірів  їх резервів на випадок непередбачених  складностей в забезпечені підприємства  сировиною і матеріалами, погіршення  внутрішніх умов виробництва  продукції, затримки інкасації  дебіторської заборгованості, активізації  попиту покупців і ін. Такий  підхід гарантує мінімізацію  комерційних і фінансових 

ризиків, але негативно  відображається на ефективності використання оборотних активів – їх оборотності  і рівня рентабельності.

- Помірний підхід до  формування оборотних активів  направлений на забезпечення  повного задоволення наявних  потреб всіх видів і створення  нормальних страхових їх розмірів  на випадок найбільш типових  збоїв в ході операційної діяльності  підприємства. При такому підході  забезпечується середнє для реальних  господарських умов співвідношення  між рівнем ризику і рівнем  ефективності використання оборотних  активів. 

- Агресивний підхід до  формування оборотних активів  полягає в мінімізації всіх  форм страхових резервів по  окремих видах їх активів. При  відсутності збоїв в процесі  операційної діяльності таки  підхід до формування оборотних  активів забезпечує найбільш  високий рівень ефективності  їх використання.

Однак будь-які збої в  здійсненні нормального ходу операційної  діяльності, викликане дією внутрішніх або зовнішніх факторів, призводять до відчутних фінансових втрат через  скорочення об’єму виробництва і  реалізації продукції.

Таким чином, вибрані принципові підходи до формування оборотних  активів (або тип політики їх формування), які відображають різні співвідношення рівня ефективності їх використання і ризику, в кінцевому результаті визначають суму цих активів і  їх рівень по відношенню до об’єму операційної  діяльності.

3.Оптимізація об’єму  оборотних активів. Така оптимізація  повинна виходити з вибраного  типу політики формування оборотних  активів, забезпечуючи заданий  рівень співвідношення ефективності  їх використання і ризику.

Процес оптимізації об’єму оборотних активів на цьому етапі  управління ними складається з трьох  основних стадій.

- на першій стадії з  врахуванням результатів аналізу  оборотних активів в попередньому  періоді визначається система  заходів по реалізації резервів, направлених на скорочення дії  операційного, а в його рамках  – виробничого і фінансового  циклу підприємства. При цьому  скорочення дії окремих циклів  не повинно призводити до зниження  об’єму виробництва і реалізації  продукції. 

- на другій стадії на  основі вибраного типу політики  формування оборотних активів,  запланованого об’єму виробництва  і реалізації окремих видів  продукції і прихованих резервів  скорочення дії операційного  циклу. 

- оптимізація об’єму  оборотних активів. Така оптимізація  повинна виходити з вибраного  типу політики формування оборотних  активів, забезпечуючи заданий  рівень співвідношення ефективності  їх використання.

- оптимізується об’єм  і рівень окремих видів цих  активів. Засобом такої оптимізації  виступає нормування періоду  їх обороту і суми.

- на третій стадії визначається  загальний об’єм оборотних активів  підприємства на майбутній період:

ОА п = ЗС п + ЗГ п + ДЗ п +ДА п + П п , ( 1.1 )

де ОА п – загальний  об’єм оборотних активів підприємства на кінець періоду;

ЗС п – сума запасів  сировини і матеріалів на кінець періоду;

ЗГ п – сума запасів  готової продукції на кінець періоду (з включенням перерахованого об’єму незавершеного виробництва);

ДЗ п – сума дебіторської заборгованості на кінець періоду;

ДА п – сума грошових активів на кінець періоду;

П п- сума інших оборотних  активів на кінець періоду.

4. Оптимізація співвідношення  постійної і змінної частини  оборотних активів. Потреба в  окремих видах оборотних активів  і їх сума в цілому значно  коливається в залежності від  сезонних і інших особливостей  здійснення операційної діяльності.

Процес оптимізації співвідношення постійної і змінної частини  оборотних активів здійснюється за такими етапами:

- на першому етапі за  результатами аналізу щомісячної  динаміки рівня оборотних активів  в днях обороту чи в сумі  за ряд попередніх років складається  графік із середніх “сезонних  коливань“.

- на другому етапі за  результатами графіка “сезонних  коливань” розраховуються коефіцієнти  нерівномірності оборотних активів  по відношенню до їх середнього  рівня. 

- на третьому етапі  визначається сума постійної  частини оборотних активів за  формулою:

ОА пост. = ОА п х К  мін, (1.2)

де ОА пост – сума постійної  частини оборотних активів в  попередньому періоді;

ОА п - середня сума оборотних  активів підприємства;

К мін - коефіцієнт мінімального рівня оборотних активів.

- на четвертому етапі  визначається максимальна і середня  сума змінної частини оборотних  активів. 

5. Забезпечення необхідної  ліквідності оборотних активів.  Хоча всі види оборотних активів  в деякій мірі являються ліквідними (крім безнадійної дебіторської  заборгованості) загальний рівень  їх термінової ліквідності повинен  забезпечувати необхідний рівень  платоспроможності підприємства  по наявних фінансових зобов’язаннях.