Роль ТНК в международной торговле

Діючи в приймаючих державах, ТНК активно включаються в  місцевий політичний процес. Їхні представники вступають у національні асоціації  промисловців, усередині яких вони отримують можливість виходу на керівників місцевих органів влади. Корпорації роблять свій «внесок» також у виборчі й інші фонди місцевих політпартій з метою отримання певних комерційних вигод, опосередковано впливаючи і на політичний курс країни перебування.

Однією з характерних  рис сучасних ТНК є їхні величезні  видатки на науково-дослідницькі та дослідно-конструкторські розробки (НДДКР). Наприклад, щорічні витрати  на це «Дженерал моторс», «Форд», і «ІБМ» становлять 2—3 млрд. дол., що перевищує науково-дослідницькі бюджети багатьох країн. Так, у США практично весь обсяг витрат на НДДКР приватного бізнесу припадає на 700 найбільших компаній, при цьому близько 40% цих коштів припадає на частку всього лише 15 найбільших корпорацій.

Сьогодні в лабораторіях і наукових центрах ТНК проводиться  основний обсяг наукових досліджень і розробок. При цьому дедалі більшу роль у науково-технологічній стратегії  ТНК відіграють приймаючі країни. Наприклад, компанія «ІБМ» на початку 90-х років мала за межами США понад 25 тис. науковців, близько 30 лабораторій, що здійснювали програми НДДКР у рамках єдиного плану корпорації, але з урахуванням особливостей ринків спеціалізації філій і дочірніх компаній «ІБМ».

Значний внесок у розробку передової технології ТНК робить і співробітництво з університетами й науковими центрами. Такі центри створюються, як правило, при університетах, і їх активно фінансують провідні промислові корпорації.

Багато сучасних великих  ТНК, поруч із цивільною, випускають і продукцію військового призначення. Так, американська авіакосмічна корпорація «Юнайтед технолоджіс», окрім суто військової продукції, виробляє ліфтове обладнання (відділення «Отіс»), авіаційні двигуни (відділення «Пратт енд Вітні»), спеціальні хімікати «Інмонт», гелікоптери (відділення «Сікорський») та ін. Водночас є цілий ряд ТНК, які спеціалізуються лише на виробництві озброєння. Це насамперед «Локхід Мартін», «Нортроп Грумман», «Рейтеон», «Дженерал електрик», «Сайєнс аплікейшенз», «ТРВ», «Вестінгауз електрик».

Щороку військово-промислові корпорації випускають на десятки мільярдів  доларів військової техніки й  устаткування. Номенклатура виробленої ними продукції охоплює практично  всі види військової техніки —  від міжконтинентальних ракет і  авіаносців до капонірів та радарів. При цьому ТНК продають військово-технічну продукцію більш ніж у 100 країнах. Внаслідок цього військово-промислові корпорації часто опиняються в центрі уваги світової спільноти у зв’язку  з поставками зброї в зони конфліктів, ініціюванням громадянських війн та військових переворотів [3].

У зарубіжній літературі багато уваги приділяється дослідженню  теоретичних аспектів, особливостей діяльності та регулювання ТНК, однак  досі відсутня однозначна думка щодо визначення самого поняття ТНК. У  вітчизняній літературі поняття  “ТНК” почали широко вживати порівняно  недавно. До того віддавали перевагу поняттям «міжнародні корпорації, монополії» чи «багатонаціональні корпорації, монополії». До того ж в літературі  радянських часів поняття ці вживалися виключно з негативним відтінком. Яскраво викривалась їх хижацька, загарбницька суть, однак зовсім не аналізувалось, чи стали б африканські, азіатські чи латиноамериканські країни розвиненішими, якби ТНК зникли.   

Вперше термін «транснаціональна» по відношенню до корпорацій був введений Д. Ліленталем у квітні 1960 р. (Технологічний університет імені Карнегі) у статті «Менеджмент і корпорації в 1985 році», яка згодом вийшла під   заголовком  »ТНК». Ліленталь визначив ТНК – як корпорації, які знаходяться на території однієї  держави, здійснюють комерційні операції і діють у межах законодавства інших країн. Це визначення свідчить, що ТНК є національною фірмою із зарубіжними операціями [4].

З середини 70-х років ХХ століття в науковій літературі стали  використовувати два визначення:

- перше – визначення запропоноване економістами (Н. Худ, С. Янг, Дж. Даннінг), які вважали, що ТНК – це будь-яке підприємство, яке володіє (повністю чи частково), контролює і управляє майном, яке може приносити дохід в більш ніж одній країні. Оскільки зарубіжні інвестиції поділяються на прямі і портфельні, то ТНК – це підприємство, яке володіє прямими іноземними інвестиціями;

- друге – офіційне визначення ООН, яка вирішила провести розподіл між ТНК і мультинаціональними (багатонаціональними) корпораціями (МНК). На 57 сесії Економічної і Соціальної Ради ООН (1974) термін «ТНК» ввели для позначення фірм, які володіють прямими іноземними інвестиціями і знаходяться у володінні осіб однієї країни. Терміном «МНК» стали позначати аналогічні фірми, але які знаходяться у володінні осіб з різних країн. Протягом останніх років багато науковців почали вживати терміни ТНК і МНК як синоніми, не виділяючи той аспект, в яких країнах знаходяться власники корпорацій [5].

Дати повне та всеохоплююче визначення поняття ТНК надзвичайно  складно. Аналiзу окремих сторін та аспектів дiяльності ТНК присвячена величезна кількість наукових досліджень, існує цілий ряд різних, часто  суперечливих, теорій, що описують причини  виникнення і суть феномену ТНК, його переваги та небезпеки, а також намагаються  прогнозувати подальший розвиток ТНК.

Провести тут чiтку  межу важко, оскiльки важко однозначно визначити, чи є транснацiональною корпорацiєю, наприклад, фiрма, що спецiалiзується  на iмпортно-експортних операцiях, чи має  один закордонний філіал. Пропонувалося  визначати ТНК за національною приналежністю  капіталів, величиною обороту, часткою  закордонних активів та прибутків, часткою закордонного ринку в операціях та характером операцій, числом закордонних філіалів та дочірніх компаній тощо. Транснаціональні компанії є найскладнішим і найдосконалішим продуктом еволюції світової економічної системи. Будь-який із згаданих критеріїв має право на існування, однак всі вони є швидше емпіричним наближенням, ніж чітко детермінованим показником, і до їх трактування аж ніяк не можна підходити однозначно.

Вітчизняні та зарубіжні  вчені з різних позицій трактують  поняття ТНК. Їх можна згрупувати за чотирма  критеріями:

-    структурним – який визначає ТНК кількістю задіяних країн чи приналежністю її керівництва до різних країн (транснаціональне право власності), а також, числом організаційно-економічних форм господарської діяльності ТНК за кордоном (філій, дочірніх компаній, відділень) (Р.Меттьюз, Р.Вернон, М.Касон, Е.Кольде, С.Соколенко, К.Семенов);

-    результативним – визначає ТНК за часткою закордонних активів та прибутків, участю за кордоном у формі вкладення прямих іноземних інвестицій, величиною обороту, часткою закордонного ринку в операціях (Дж.Макдональд, С.Рольф, Р.Хасбулатов, О.Якубовський, Дж.Даннінг, Ю. Винслав, В. Дементьев, А. Мелентьев, Р.Робінсон);

-    біхевіориським – визначає ТНК за умови, якщо її управлінська ланка мислить інтернаціонально, глобально і розглядає світовий ринок як сферу своїх потенційних комерційних інтересів (Г.Перлмуттер, А.Холл, В. Рокоча, О. Плотніков, В. Новицький.);

-    системним – визначає ТНК з позиції сукупності трьох попередніх підходів та з позиції носія процесів інтернаціоналізації та прискорювача процесів глобалізації (Н. Саприкіна, О.Рогач, О.Шнирков, Лі Се Ун, А.Холл, С. Аршанський , ЮНКТАД, Комісія ООН по ТНК, Організація Економічного Співробітництва та Розвитку (ОЕСР)) [6].

В економічній літературі поряд з поняттям «транснаціональної» компанії часто вживаються близькі за значенням терміни «багатонаціональна» та «глобальна компанія». Одні автори вживають ці терміни як синоніми чи еквіваленти до терміну «транснаціональна», інші зокрема, К.Семенов, використовують термін «багатонаціональна» на позначення компанії, що контролюється діловими колами кількох країн («Royal Dutch/Shell», «Unilever», «Daimler-Chrysler», «Aventis»). При цьому термін «глобальна» використовується для позначення компанії, котра функціонує «глобально», тобто в масштабах усього світу. Водночас, К.Семенов зауважує, що корпорацій, які функціонували б у всіх країнах світу, на практиці не існує, а тому термін «глобальні корпорації» не має додаткового значення порівняно зі згаданими міжнародними корпораціями [7].

Іншим важливим елементом  терміну ТНК є слово «корпорація». Вітчизняні тлумачні та енциклопедичні словники визначають слово «корпорація» як американський синонім «акціонерного товариства, яке в свою чергу трактується як основна акціонерна форма капіталістичних підприємств, капітал яких утворюється з внесків пайовиків (акціонерів) шляхом купівлі акцій. Це майже дослівно співпадає з визначеннями, які дають західні словники, зокрема, бізнес-словник Коллінза: корпорація  північноамериканський термін на позначення акціонерної компанії та акціонерна компанія форма компанії, в якій певна кількість учасників вкладають кошти для фінансування компанії в обмін на акції компанії. Тому жодних проблем із тлумаченням терміну «корпорація» не виникає. Водночас певні труднощі спричиняє прикладання цього терміна до ТНК, оскільки статус корпорації не є обов’язковим для транснаціональної компанії. Корпорація – не єдиний можливий суб’єкт транснаціонального бізнесу: зустрічаються масштабні прояви транснаціональної активності товариств і навіть одноосібних підприємств: концерн «Dandy» протягом значного періоду був одноосібним підприємством. Тому багато дослідників уникають терміну «транснаціональна корпорація», використовуючи більш загальні поняття «транснаціональна компанія» чи «транснаціональне підприємство». Зокрема, два останніх терміни використовує згадуваний словник Коллінза.

Однак в українській економічній  літературі слово «підприємство» як правило асоціюється з виробничим (промисловим) підприємством, в той час як сучасні ТНК давно переросли рівень звичайного промислового підприємства чи навіть виробничого об’єднання. Слово «компанія» теж недостатньо відображає масштаби діяльності сучасних ТНК. Тому на позначення транснаціонально-активної компанії доцільне використання саме терміну «транснаціональна корпорація», оскільки він наголошує передусім безособовість управління та прийняття рішень. При цьому як синонім до слова «корпорація» можна використовувати термін «компанія» у випадках, коли юридичний статус та форма власності не є суттєвими [8].

Узагальнюючи вище викладене, ТНК можна визначити як економічно єдину систему, угрупування підприємств, які  здійснюють свою діяльність у багатьох країнах, керуються і контролюються (як правило) з одного центру і складаються з материнської компанії, дочірніх підприємств, філіалів і відділень.

Тобто, основними рисами чи ознаками ТНК є:

• економічна єдність ТНК;
• організаційна та юридична відокремленість багатьох підприємств;
• розміщення на території кількох держав;
• різна правова регламентація діяльності структурних підрозділів ТНК, оскільки вони є суб’єктами національного права різних держав;
• керівництво філіалами та контроль за їх діяльністю здійснюється з єдиного центру;
• ТНК перебуває поза юрисдикцією окремої держави, якогось об’єднання держав або міжнародної організації. Найбільш вагомий вплив на діяльність ТНК здійснює країна, в якій знаходиться материнська компанія.

Найхарактернішою ознакою  ТНК є невідповідність між  економічним змістом та юридичною  формою – економічна єдність оформлюється юридичною (організаційною) множинністю.

1.2      Історичний аспект розвитку та основні причини зростання міжнародного виробництва ТНК

Можна вважати, що перші фірми, які мали ознаки ТНК, з’явилися ще в ХVІІ столітті. Зокрема, англійська East India Company утворилась ще в 1600 році, деякі  інші великі фірми існують також  не одне століття, але особливо інтенсивно концентрація капіталу у сфері виробництва, торгівлі та банківсько-кредитної діяльності, яка стимулювала утворення ТНК, відбувалася з другої третини  ХІХ століття. А особливо бурхливе зростання кількості і масштабів  діяльності ТНК припадає на другу  половину ХХ ст.

Основною причиною бурхливого розвитку ТНК є низка незаперечних  переваг їх у порівнянні з національними компаніями.  Серед  головних причин-переваг можна відмітити:

- Оптимізація розміру корпорації та намагання досягти економії на масштабі організації;

- Можливості підвищення ефективності та конкурентоспроможності шляхом доступу до ресурсів іноземних держав: сировини, робочої сили, фінансових ресурсів, науково-технічних розробок;

- Боротьба за нові ринки збуту продукції;

- Зниження собівартості та підвищення конкурентоспроможності за рахунок використання переваг міжнародного поділу та раціоналізації окремих операцій;

- Можливість використання у власних інтересах особливостей державної, зокрема податкової, грошово-кредитної політики в різних країнах для раціоналізації оподаткування, різниці в курсах валют;

- Здатність продовжувати життєвий цикл своїх технологій і продукції. Можливість «скидати» застарілі технології і продукти в країни, що розвиваються;

- Можливість уникати, за допомогою прямих іноземних інвестицій, митних бар’єрів при входженні на ринок певної країни;

- Прагнення до технологічного лідерства, намагання максимально ефективно використати «невидимі» активи, управлінський та маркетинговий досвід;

- Близькість до споживачів продукції, можливість отримання достовірної інформації про перспективи ринків, конкурентний потенціал фірм, налагодження співпраці з політичними елітами [9].

Виникнення та активний розвиток ТНК в кінці ХІХ століття було обумовлено особливостями організації економічної діяльності в той час, які можна звести до такого:

- промислова революція (1784 р.) другої половини ХІХ ст., яка заклала підвалини масового та спеціалізованого виробництва;