Світовий фінансовий ринок

- кредитний ринок, де рух капіталу між країнами здійснюється на умовах терміновості, зворотності та платності відсотків;

- ринок цінних паперів з диференціацією останнього на первинний і вторинний за об'єктами купівлі-продажу - конкретними фінансовими інструментами;

- ринок страхового капіталу - особливий механізм перерозпо-дільчих відносин між суб'єктами міжнародного руху капіталу щодо добровільних або примусових внесків в цільові страхові фонди, призначені для покриття ризиків та понесених збитків за результатами операцій на міжнародному грошовому ринку та ринку капіталів. Для світового фінансового ринку характерна певна географічна локалізація. Міжнародні фінансові центри знаходяться в декількох провідних країнах світу (Великобританія, ФРН, Японія та ін.).

Передумови функціонування міжнародного фінансового центру:

- високий рівень економічного розвитку країни, де він розташований;

- наявність розвинутих  національного ринку капіталів  й кредитно-банківської системи;

- відносно ліберальне  податкове та валютне законодавство;

- вигідне географічне становище;

- відносна політична та  соціальна стабільність тощо.

 

3. Сутність та причини міжнародного руху капіталу. Показники руху капіталу

 

Міжнародний рух капіталу (далі МРК):

- самоствердження капіталу як самозростаючої вартості в глобальному масштабі;

- сукупність відносин щодо переміщення капіталу в між- та над-державному¹ просторі на постійній чи терміновій основі заради максимізації його прибутковості чи досягнення інших економічних, соціальних і політичних вигод;

- діалектичне поєднання процесів вилучення частини капіталу з товарно-грошового обігу однієї країни (експорт) та його включення у господарський

оборот іншої країні (імпорт).

Об'єктивною основою МРК є нерівномірність економічного розвитку країн, яка на практиці проявляється:

- в нерівномірності нагромадження капіталу, насамперед, в його перенакопиченні та відносному падінні норми прибутку в окремих країнах;

- у невідповідності попиту  на капітал та його пропозиції  в різних ланках глобального економічного середовища.

На сучасний розвиток МРК впливають (у разі, якщо його суб'єктами є міждержавні та наддержавні інституції):

1) фактори економічного характеру:

• глибокі структурні зрушення як в міжнародній економіці, так і в

економіці окремих країн;

• необхідність підтримки сталих темпів соціально-економічного розвитку провідними суб'єктами міжнародної економіки в умовах підвищення конкуренції на товарних ринках;
• поглиблення міжнародної спеціалізації та кооперації виробництва;
• діяльність транснаціональних та багатонаціональних корпорацій (ТНК і БНК);
• порівняльні ризики вкладення капіталу поза національною економікою тощо;

2) науково-технічний прогрес та інформаційна революція;

3) фактори політичного характеру:

• лібералізація процесів експорту та імпорту капіталу, що має місце у межах інтеграційних об'єднань, вільних економічних і оффшорних зонах;
• політика прискореної індустріалізації в країнах "третього світу";
• політика економічних реформ в нових незалежних країнах (приватизація, підтримка малого та середнього бізнесу, стимулювання іноземних інвестицій тощо).

Форми міжнародного руху капіталу наведені у табл. 3.

 

Таблиця 3 - Форми міжнародного руху (міграції) капіталу

 

Критерій класифікації	Форми
За напрямком	експорт, імпорт
За формою власності	державний (суб'єкти: держава в особі уряду та Національного банку); капітал міждержавних та наддержавних організацій; приватний (недержавний) (суб'єкти: фізичні особи; банки; компанії, страхові інвестиційні, трастові фонди тощо); змішаний
За терміном міграції	короткотерміновий (до одного року); середньостроковий (від одного до п'яти років); довготерміновий (більше п'яти років); безстроковий

Продовження Табл. 3

За формою здійснення	товарний (товари, рухоме та нерухоме майно); грошовий (іноземна валюта, національна валюта, грошові вимоги, цінні папери); економіко - правовий (права інтелектуальної власності, права на господарську діяльність, права на розробку корисних копалин та видобуток сировини тощо); змішаний
За функціональним призначенням	прямі іноземні інвестиції (ПІІ) - кошти, що вкладаються у виробництво з метою встановлення контролю над підприємством та отримання прибутку чи дивідендів; портфельні іноземні інвестиції (ПрІІ) - вкладення капіталу в іноземні цінні папери, що не надає інвесторові реального контролю над об'єктом інвестування, і метою якого є виключно отримання доходу у формі дивідендів, відсотків, курсової різниці чи страхової премії; позичковий капітал (міжнародний кредит) - рух капіталу в формі надання валютних і товарних ресурсів за умов зворотності, строковості й платності; гуманітарна та фінансова безвідплатна допомога (трансферти, гранти, пільгові кредити тощо), спрямована на забезпечення довгострокових економічних та політичних інтересів
За умовами повернення	зворотна міграція (кредити); міграція з непрямим поверненням (наприклад, через репатріацію прибутків від інвестування); незворотна міграція капіталу (втеча капіталу, трансферти, помилкові збиткові інвестиції тощо)
За характером зв'язку між учасниками	епізодичний (з разовим ефектом), систематичний (постійний ефект)

 

Не менш важливими для  аналізу МРК є його територіально-географічний (за національною приналежністю суб'єкта вкладання або отримання коштів) та об'єктний (за видами економічної діяльності та галузями промисловості, в які спрямовується іноземний капітал) критерії.

Участь країни в процесах МРК відображається системою показників, які

поділяються на чотири групи:

1) група абсолютних показників:

- обсяг експорту та  обсяг імпорту капіталу;

- чистий експорт капіталу, розрахований як різниця між експортом та імпортом;

- чистий приплив капіталу - це різниця між обсягом надходження грошових коштів із-за кордону (через позики і продаж іноземним інвесторам фінансових активів) та обсягом вивозу капіталу у формах позик іноземним позичальникам чи купівлі фінансових активів зарубіжних емітентів;

- кількість підприємств в країні, утворених за участю іноземного капіталу;

- величина зовнішньої  заборгованості;

2) група відносних показників:

- коефіцієнти експорту / імпорту капіталу, які відображають  частку експорту / імпорту капіталу  у ВВП країни;

- коефіцієнт, що відображає  частку іноземного капіталу у  внутрішніх потребах у капіталовкладеннях;

- обсяг залучених іноземних  інвестицій на душу населення;

- частка продукції спільних  підприємств у ВВП тощо;

3) група структурних показників, що відображають МРК через співвідношення його основних форм відповідно до критеріїв класифікації;

4) група динамічних показників, яку утворюють базисні та ланцюгові темпи росту і приросту абсолютних, відносних і структурних показників МРК за певний проміжок часу.

Окреме місце в цій  системі посідає показник "міжнародна інвестиційна позиція країни (МІП)", що надається у мільйонах доларів США і включає всі операції з МРК. Основні компоненти МІП групуються за вимогами та зобов'язаннями країни і містять інформацію про обсяги прямих, портфельних та інших інвестицій, а також обсяги резервних активів країни, скоригованих з урахуванням динаміки курсової різниці та переоцінки активів на протязі року. Кумулятивним підсумком вона відображає співвідношення активів, якими володіє країна за кордоном, та активами, якими володіють іноземці в країні.

МРК здійснюється переважно  через акумулятивно-розподільний механізм міжнародного фінансового ринку (до 70% операцій). Інша частка операцій відбувається позаринковим обігом шляхом прямого  внутрішньофірмового перерозподілу  вільних фінансових ресурсів між  філіями та дочірніми компаніями у різних країнах світу, або по каналах міжнародної гуманітарної допомоги.

 

4. Форми міжнародних розрахунків на світомому фінансовому ринку

 

Відповідно до  практики,  що  склалася,  в даний час застосовуються наступні основні форми міжнародних розрахунків:

1) Акредитив. У відповідності з Уніфікованими правилами та звичаями акредитив -  це угода за якою  банк  зобов’язується  на  прохання  клієнта  виконати  оплату документів  третій  особі  на  користь  якого  відкритий  акредитив,   тобто бенефіцеару. У  випадку  застосування  тратт  банк  зобов’язується  виконати оплату, акцепт або нігоциацію тратти, що виставлена бенефіциаром.

В залежності від обумовленості  виплат з акредитива розрізняють:

• документарний  товарний  акредитив,  виплати  з  якого   обумовлені наданням комерційних та фінансових документів;
• грошовий акредитив - іменний документ, який  містить  доручення про виплату грошей отримувачу  при виконанні їм зазначених в акредитиві умов.

Як  правило  використовуються  документарні   акредитиви.   Ця   форма розрахунків  характерна  активною  участю  банків  і направлена  на  захист інтересів продавця,  бо  гарантує  оплату  товару.  Треба  зазначити,  що  в операціях  з  акредитивами  всі   зацікавлені   сторони   мають   справу   з документами, а не з товарами чи послугами до яких вони відносяться.

2)  Інкасо. Інкасо - це банківська операція використовуючи яку банк за  дорученням клієнта  отримує  платіж   за  відвантажені  товари,  надані   послуги,    чи  зобов’язання від імпортера, що сума   буде   сплачена в   певні

строки.  

      При чистому інкасо використовуються лише фінансові документи (векселі, чеки). Якщо наряду з використанням фінансових  документів  в  обіг  залучені комерційні  (рахунки, товаротранспортні накладні та ін.)  такий  вид  інкасо називається  документарним.    На   практиці   найчастіше   використовується останній вид. Документарне інкасо на відміну від відкритого  рахунку являє собою більш високе забезпечення для продавця, однак, не в таких  обсягах  як акредитив.  Ця форма розрахунків має свої певні особливості:

• простота в проведенні операції і порівняно невеликі витрати;
• більш швидке ніж по відкритому рахунку здійснення платежу;
• можливість надати покупцеві документи проти  одночасної  оплатиабо акцепту векселя.

В світовій практиці існує два основних варіанта  інкасо:

- документи проти платежу  (Інкасуючий  банк  може  передати  документи тільки за умови негайної оплати  товару покупцем).

- документи проти акцепту  (Інкасуючий банк  передає   документи  протии акцепту трати платником). Продавець отримує право  на  товар  раніше  строку сплати за нього і набуває можливості  продати  товар  і  за  виручені  гроші виконати зобов’язання  по  оплаті  трати.  Таким чином продавець кредитує покупця на суму  трати до моменту сплати по ній.   Однак на  протязі строку покупця на суму  трати до моменту сплати по ній.   Однак на  протязі строку дії тратти продавець несе ризик по  не  оплаті  трати  і  тому,  як  правило експортери   вимагають  від  імпортерів   банківських  гарантій  по   оплаті трат.       

3) Банківський переказ. За  класичною  схемою  банківського  переводу   він   здійснюється   у відповідності  до  укладеної   угоди   проти   повідомлення   продавця   про відвантаження товару. Тобто експортер  відвантажує  товар,  отримує  товарні документи від перевезника і відправляє комерційні документи та  повідомлення про відвантаження імпортеру. Отримавши документи,  імпортер  подає у свій банк заяву на перевід та отримує товар.  Банк  імпортера  списує  з  рахунка клієнта гроші і зараховує їх на кореспондентський

рахунок банка  експортера.

Далі документи пересилаються  до  банка  експортера,  який  перевіряє  їх  і списує гроші  з  рахунка  банка-кореспондента  і  зараховує  їх  на  рахунок клієнта.

Взагалі  оплата  переводом  можлива  на  будь-які   стадії   виконання контракту: до відвантаження товару (авансовий платіж),  після  відвантаження товару, через певний період.

Платіжне доручення може передбачати  виплату  бенефіціару  суми  протии надання  певних  комерційних   та   фінансових   документів   (документарний перевід). В цьому  випадку  сума  зараховується  на  рахунок   постачальника умовно після отримання імпортером  повідомлення про  відвантаження,  і  якщо документи не будуть вчасно надані, то ця сума списується,  а  до  іноземного банка надсилається запит у відношенні переводу.

 4) Відкритий рахунок. Зміст розрахунків за відкритим рахунком полягає в періодичних платежах імпортера експортеру  або поставки товару на умовах  його  подальшої  оплати та зарахуванні заборгованості на рахунок імпортера. Даний вид розрахунків у міжнародній торгівлі вживається:

• між постійними контрагентами;
• в середнині ТНК;
• з брокерами;
• з державними установами;
• при комісійній торгівлі у формі консигнації;
• при  багаторазових  поставках  партіями   однорідного товару;