Світовий фінансовий ринок

Країни СНД мають постійно зростаючі темпи обсягів виробництва. Так у 2006 році вони становлять 6,6 %, а в 2007 – 7,7 %. Певною мірою на темп зростання обсягів виробництва країн СНД впливають і показники України, в якої темпи зростання обсягів ВВП суттєво збільшились з 2,7 до 7,1 %. Наведені вище дані свідчать про те, що на сучасному етапі розвитку світової економіки темпи зростання обсягів виробництва  задаються  в основному  країнами, що  розвиваються, та мають фінансові ринки, що знаходяться на ранній стадії розвитку.

Отже, ті тенденції, що склалися на світовій арені на сучасному етапі,

свідчать про те, що провідну роль У світовій економіці відіграють економічно розвинуті країни, і серед них беззаперечним лідером є США. Саме вони задають динаміку розвитку світової економіки. Але при цьому, на світовій арені  з’являються нові країни, які поступово починають заявляти про себе досить серйозно і на сьогодні ще не зовсім сильно, але все таки відчувається їх роль у міжнародних економічних відносинах, перш за все це країни Азії, що розвиваються і серед них окремо можна виділити Китай, а також Індію, їх темпи економічного розвитку є досить суттєвими і з часом можуть відігравати одну із вирішальних ролей у тенденціях розвитку світової економіки.

Отже, на сучасному етапі  світова економіка та міжнародні ринки знаходяться під впливом структурних зрушень, які важливі не тільки самі по собі, але і тим, як вони взаємодіють, результатом чого є суттєві зміни, що відбуваються у світовій фінансовій системі в цілому. Для уникнення  ситуацій  з  кризовими фінансовими  явищами  економічно розвинутим  країнам  необхідно  контролювати  досить  помітні  зміни в  русі міжнародних потоків капіталу, особливо пов’язаних з країнами, що розвиваються.

Глобалізація фінансів сформувала економіку з хронічними фінансовими дефіцитами та забезпечує їх функціонування. Ряд дефіцитних національних економік набувають характеру боргових, маючи високу частку позикових ресурсів у надходженні іноземних коштів та в накопичених  пасивах. Боргові  економіки  характеризуються  зростаючим обсягом зовнішнього боргу та платежів, нові запозичення та обслуговування платежів стають важливою умовою їх функціонування та одним із основних напрямків державної політики.

В сучасній світовій економіці  можна виділити декілька типів дефіцитних та боргових економік залежно від рівня боргового навантаження, від рівня боргової  залежності  за  обсягом  та  структурою  залучених іноземних ресурсів, а також зовнішніх боргів та платежів. Економіки розвинутих країн, країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою  за  дефіцитними  та  борговими  характеристиками  за  якісними критеріями суттєво відрізняються один від одного. Досить значна кількість розвинутих країн, та країн, що розвиваються, з чистим зовнішнім боргом мають досить високі економічні результати, отримуючи постійне  надходження  іноземних  ресурсів  шляхом  прямого  інвестування, розміщуючи свої акції серед нерезидентів шляхом запозичень на міжнародних кредитних ринках.

Останнім  часом  світова  економіка функціонує в дефіцитному режимі з постійним від’ємним сальдо за світовими поточними розрахунками і з перевищенням світових інвестицій над світовими заощадженнями (рис. 5.2).

 

Рис. 5.2. Співвідношення заощаджень та інвестицій за країнами

 та регіонами, середнє значення за період 2000-2009 років

 

Усереднені  дані  по  регіонах  світу  та  окремих  країнах  за 2000-2009 роки були розраховані на основі даних Світового банку і підтверджують вищезазначене. Як бачимо, вся світова економіка в цілому має переважання інвестицій над заощадженнями в розмірі 0,24 % від обсягу ВВП, аналогічна ситуація і по економічно розвинутих країнах, особливо вирізняються Сполучені Штати Америки, в цій країні переважання інвестицій над заощадженнями становить 4,84 % – максимальний показник серед економічно розвинутих країн.

Наряду з цим є ряд  регіонів  та окремих країн, в  яких ситуація абсолютно  протилежна, а  саме – країни  СНД  та  країни  Близького Сходу, в  цих  країнах  переважають  заощадження  в  розмірі 8,83 та 9,93 % відповідно.

Основним фактором  відсутності  рівноваги міжнародних поточних розрахунків, починаючи з 80-х років ХХ ст., є хронічний дефіцит поточного платіжного балансу США, розмір якого значно перевищує сукупний дефіцит країн з перехідною економікою, та країн, що розвиваються. Дефіцит платіжного балансу США формується під впливом значного  від’ємного  сальдо  зовнішньоторговельних  операцій, яке вперше сформувалось в 1971 році  і протягом найближчих 5-7 років почало мати стійкий характер, але масштабне надходження капіталу в економіку США із розвинутих країн та інших країн світу перекриває сформований дефіцит. Резиденти США активно запозичують на міжнародному фінансовому ринку синдиковані кредити та боргові цінні папери, водночас, нерезиденти активно проводять операції з внутрішніми цінними паперами американського уряду та корпорацій, здійс-нюють пряме інвестування.

Масштабний щорічний чистий потік іноземного капіталу в США перекриває дефіцит поточного платіжного балансу, компенсує нестачу національних  інвестиційних ресурсів, сприяє  зниженню податкового тиску, послаблює напруженість на кредитному ринку, стимулює підприємницьку діяльність  та  купівельну  спроможність населення. Все вищезазначене свідчить про те, що США мають на сучасному етапі економіку  з  чітко  окресленим борговим  характером, що має  досить високий рівень залежності від припливу іноземних інвестицій, але при цьому економіка країни є практично найбільш ефективною у світовому просторі.

Ситуація в країнах, що розвиваються, та в країнах з перехідною економікою в умовах фінансової глобалізації суттєво відрізняється від ситуації в США та інших економічно розвинутих країнах. Як правило, ці країни є чистими імпортерами капіталу та боржниками, що мають хронічний характер дефіциту Державного бюджету країни  і  їх внутрішні  інвестиції  перевищують  заощадження. Економіки  цих  країн значно схильні до ризиків та формування кризових ситуацій. Їх функціонування підтримується в основному за рахунок фінансування  із закордонних  офіційних  та  приватних  джерел. Країни  з  борговими економіками  та  хронічними  дефіцитами мають  низьку  інвестиційну привабливість для іноземних приватних інвесторів. Вони досить часто стають неплатоспроможними  через  значне  боргове навантаження  та мають суттєві труднощі і допускають прострочення в обслуговуванні свого боргу перед кредиторами. Неспроможні  боржники – це  країни, які  за  даними  за  останні п’ять років допускали прострочення або їх борги були реструктуризовані. Ці країни змушені вести переговори з МВФ, Паризьким клубом, Лондонським клубом  з метою переоформлення боргу та виконувати вимоги міжнародних кредиторів стосовно структурної трансформації внутрішньої економіки. Очевидним є те, що на великі економічно розвинуті країни, такі як: США, Великобританія, Японія, економічно розвинуті країни Зони євро припадає 71 % світової ринкової капіталізації. За даними МВФ у 2005 році  сумарний  розмір  даного  показника  становив 38,98 трильйонів  доларів  США. Частка  країн, що  розвиваються, становить 10,7 % від загального обсягу ринкової капіталізації міжнародного фінансового ринку.

 

Рис. 5.3. Структура ринкової капіталізації міжнародного

фінансового ринку в 2009 році, %

 

Слід зазначити, що структура міжнародного ринку боргових непогашених цінних паперів дещо відрізняється від структури ринкової капіталізації (див. рис. 5.4). Так частка США на даному ринку стано- вить 41 %, що  не  досить  суттєво  відрізняється  від  ринку  дольових цінних паперів. Щодо країн Зони євро, то тут існують досить суттєві розбіжності, оскільки їх частка на борговому ринку становить 23,2 %, а на дольовому ринку – лише 14, 2 %, тобто в 1,6 раза вище.

Рис. 5.4. Структура міжнародного ринку боргових непогашених цінних

 паперів у 2009 році, %

Для більшої наочності  розглянемо співвідношення обсягів дольового та боргового ринків по різних країнах та регіонах за 2009 рік. Як видно з рис. 5.5, обсяги боргового ринку цінних паперів США майже в 1,5 раза більше за обсяги дольового ринку. Аналогічна ситуація, але із значно більшим розривом спостерігається по ринках серед країн Зони євро – співвідношення  становить 2,3 раза. Тобто ці  країни  мають структуру  фондового  ринку  боргового  характеру. Така  ж  ситуація спостерігається на ринку Японії лише з меншим розривом співвідношення. Навпаки, в країнах, що розвиваються, характер ринку є дольовим, що також характерно і для України.

Рис. 5.5. Обсяги ринкової капіталізації та боргового ринку

в країнах світу в 2009 році

 

У структурі потоків капіталу триває виражене зрушення від кредитного  фінансування  до  фінансування  за  рахунок  власних  коштів (випуску акцій), а також від офіційних джерел фінансування до приватних. У 2009 р. акціонерний капітал становив майже три чверті сукупних потоків капіталу – 419 млрд. дол. (у 2007 р. – дві третини), причому значно зросли частки портфельних активів і прямих іноземних інвестицій. Загальносвітові  надходження  прямих  іноземних  інвестицій у 2009 р. досягли 1,2 трлн. дол., приблизно чверть цієї суми випадає на частку країн, що розвиваються.

Отже, розглянувши  основні  моменти  в  розвитку  міжнародного фінансового ринку на сучасному етапі, можна зробити висновок, що провідну роль у його розвитку відіграють декілька країн – Сполучені Штати  Америки, Великобританія, Японія  та  економічно  розвинуті країни Зони євро, частка яких у здійсненні фінансових операцій ста- новить більше половини світового обсягу. Все це відбувається на фоні того, що економічно розвинуті країни є чистими позичальниками, що певною  мірою  суперечить  базовим  положенням  економічної  теорії про рух капіталу. Країни, що розвиваються, фактично на сьогодні фі- нансують розвиток економічно розвинутих країн.

Останнім часом на міжнародній фінансовій арені з’являються країни, в яких фінансовий ринок знаходиться на початковій стадії розвитку, але які мають вже свої позиції, та хоча і не значний, але вплив на економічно розвинуті країни – перш за все це Китай та Індія, а також країни – експортери нафти.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

 

Світові фінанси є складною динамічною системою, що перебуває  в процесі постійної трансформації. В цій глобальній фінансовій архітектурі оперують такі основні суб'єкти, як ТНК, ТНБ, портфельні інвестори, міжнародні офіційні позичальники.

Основними компонентами світових фінансів є світовий фінансовий ринок, фінанси транснаціональних корпорацій, міжнародна банківська справа, а також міжнародні портфельні інвестиції.

Світовий фінансовий ринок — це система ринкових відносин, що забезпечує акумуляцію та перерозподіл міжнародних фінансових потоків.

Чотири головні елементи світового фінансового ринку — валютні ринки, ринки боргових зобов'язань, ринки титулів (прав) власності та ринок похідних фінансових інструментів.

Міжнародні валютні ринки — це офіційні центри, де відбувається купівля-продаж іноземних валют. З точки зору організації ринкового простору, де здійснюються операції купівлі-продажу іноземних валют, світовий валютний ринок є глобальною телекомунікаційно-комп'ютерною мережею, що з'єднує банки та брокерські компанії різних країн.

Міжнародний ринок боргових зобов'язань — це сфера обігу  боргових зобов'язань, що гарантують кредиторові  право стягувати борг із боржника.

На міжнародному ринку  титулів власності відбувається купівля-продаж цінних паперів.

Міжнародний ринок похідних фінансових інструментів охоплює обіг групи нових фінансових інструментів, що використовуються для передачі або  нейтралізації ризиків.

Другим важливим компонентом  світових фінансів є міжнародна банківська справа.

Процес інтернаціоналізації  кредитно-фінансової інфраструктури привів до створення транснаціональних  банків, які стали одним із головних суб'єктів фінансової системи.

Головними тенденціями розвитку ТНБ в останні десятиріччя  були: глобалізація операцій, реструктуризація транснаціональних банківських  мереж, поглинання та злиття, використання Інтернету та нових технологій для  надання фінансових послуг.

Ще один ключовий компонент  світових фінансів — фінансова система ТНК.

У широкому розумінні фінанси  ТНК охоплюють не тільки внутрішньофірмові  трансакції, а й усі зовнішні фінансові  зв'язки та інструменти взаємодії  зі світовим фінансовим середовищем.

Важливим компонентом  світових фінансів є міжнародні портфельні інвестиції — вкладення капіталу в іноземні цінні папери, що не дають інвесторові права реального контролю над об'єктом інвестування.

Ефективне функціонування фінансового  ринку в умовах ринкової економіки повинно базуватись на чітко розроблених засадах державного  регулювання  відносин, що  складаються  в межах  даного  ринку серед його учасників. Саме держава повинна визначати і контролювати  правові  основи  ринкових  відносин, насамперед  права  власності, установлювати базові правила економічних відносин учасників ринку.

Слід  зазначити, що державне регулювання фінансового ринку  і грошового  обігу – одне  з  найважливіших  і  водночас  складних  завдань держави.

Характерною  ознакою  сучасного  розвитку  світової  економіки  є процес глобалізації, який полягає у поетапному формуванні цілісного та  взаємозалежного  всесвітнього  господарства, окремі ланки  якого органічно поєднані фінансово-економічними, виробничо-технічними, інформаційними та іншими зв’язками, всебічними, численними, більш глибокими, ніж на попередніх етапах. Протягом останніх років головною  рушійною  силою  інтернаціоналізації  світової  економіки  стали міжнародні фінанси, розвиток яких значною мірою випереджає  зростання світового виробництва та експорту. Саме зустрічні потоки прямих інвестицій, диверсифікація, розширення  та  інтеграція  міжнародних фінансових ринків вивели світову економіку на якісно новий рівень інтернаціоналізації – глобалізацію.