Теорія чистої монополії. Основні риси та класифікація монополій

Слід зазначити, що західне антимонопольне законодавство постійно вдосконалювалося і на сьогодні є дійовим інструментом. Воно дало змогу значною мірою стримати монопольні тенденції, стимулювати здорові ринково-конкурентні відносини. Загроза переслідування законом примусила фірми уникати явних монопольних ситуацій і не зловживати ними. Завдяки цьому вдалося не тільки зберегти, а й посилити конкурентне змагання [15, с. 700].

 

 

 

Висновок

 Таким чином, на противагу  конкурентному ринку є чиста монополія(монопольний ринок), де виробники представлені виключно одним продавцем. Це накладає досить суттєвий відбиток на модель прийняття виробником рішення про обсяги виробництва, що максимізують його прибутки. Пізнання цієї моделі разом з розглянутою уже моделлю поведінки виробника на конкурентному ринку дає змогу з'ясувати механізми прийняття відповідних рішень на ринках монополістичної конкуренції та олігополії.

 Основні риси чистої  монополії. Ринок чистої монополії  має такі характеристики:

1. На ринку функціонує  лише один виробник якоїсь  продукції. Отже, справедливим буде  твердження: фірма-монополіст –  це і є певна галузь виробництва. Тоді для монопольного ринку  бракує поділу на попит щодо  окремої фірми та ринковий (галузевий) попит, а також на пропозицію  окремої фірми та ринкову пропозицію. Для чистого монополіста ці  поняття синоніми.

2. Товар, яким виробляє  монополіст, не має близького  замінника. Практично немає таких  товарів, які не можна було  б замінити на щось інше. Однак  щодо товару монополіста справедливим  буде припущення, що у споживача  існує лише два можливих варіанти  поведінки: або взагалі відмовитися  від споживання цього товару, або придбати його у монополіста.

Оптимальний обсяг виробництва монополія вибирає за загальним правилом граничного випуску МR = МС одночасно з визначенням ціни продукції. Вона призначає ціну, вищу за граничні витрати на величину, обернено пропорційну еластичності попиту: Рт = MC · Ed / (Ed + 1).

Еластичність попиту є вирішальним фактором монопольної влади. Рівень монопольної влади вимірює індекс Лернера: L = (Р – МС) / Р = – 1 / Ed.

 Метою цінової стратегії  монополіста є захоплення споживчого  надлишку і перетворення його  у монопольний прибуток. Вона  реалізується за допомогою політики  цінової дискримінації – продажу  одного і того самого товару  різним покупцям за різними  цінами. Монополія намагається дослідити  характер попиту різних груп  покупців, щоб призначити кожному  покупцю ціну, близьку до тієї, яку він міг би заплатити.

Можна охарактеризувати антимонопольне законодавство й антимонольну політику як необхідні атрибути структурних перетворень у всіх сферах економіки країни. На даному етапі проблема монополізації і несумлінної конкуренції перестає бути чисто економічною вона усе більше стає політичною і суспільною. Тому надзвичайно необхідно, щоб населення України усвідомило всю згубність і всі негативні наслідки монополії. Безперечно, у деяких випадках (але лише в малій дещиці від їхньої загальної кількості) існування монополії є виправданим і необхідним, але за цими процесами повинний здійснюватися жорсткий контроль із боку держави по недопущенню зловживання своїм монопольним положенням.

Вивчення чистої монополії допомагає краще зрозуміти ситуацію, яка складається на ринку, типові ринкові структури як монополістична конкуренція та олігополія.

В роботі нам вдалося:

• визначити сутність та навести загальну характеристику чистої монополії;
• дослідити економічні наслідки чистої монополії;
• визначити особливості антимонопольної політики на світовому рівні.

 

 

 

 

Література

1. Азове Г.Л. Конкуренция и анализ, стратегия и практика. – М.: Центр экономики и маркетинга, 1996.
2. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Опорний конспект лекцій. – К.: Четверта хвиля, 1997. – 224 с.
3. Добрынин А.И. Тарасович Л.С. Экономическая теория. – СПб.: СПбГУЭФ, 1997.
4. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. – К.: Знання-Прес, 2001. – 581 с.
5. Задоя А.О., Зорічний С.В., Кирієнко О.М. Основи економічної теорії. – Д., 1994.
6. Косік А.Ф., Гронтковська Г.Е. Мікроекономіка: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004 . – 416 с.
7. Лукінов І. Економічні трансформації наприкінці XX століття. – К.: Ін-т економіки НАН України, 1997.
8. Мікроекономіка і макроекономіка: Підруч. для студентів екон. спец. закл. освіти: У 2 ч. / С. Будаговська, О. Кілієвич, І. Луніна та ін.; За заг. ред. С. Будаговської. – К.: Основи, 1998. – 518 с.
9. Селигмен Б. Основы течения современной экономической мысли: Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1986.
10. Хикс Дж.Р. Годовой обзор экономической теории: теория монополии // Теория фирмы / Под ред. В.М. Гальперина. – СПб.: Экон. шк., 1995.
11. Чемберлин Э. Теория монополистической конкуренции (Реориентация теории стоимости): Пер. с англ. – М.: Экономика, 1996. – 351 с.
12. Базилевич В. та інші. Мікроекономіка: Опорний конспект лекцій. - К.: Четверта хвиля, 1997. -248 с.
13. Макконнелл К., Брю С. Экономикс: принципы, проблемы, политика. В 2 т.: пер. с анг. - М.: Республіка, 1992. - 400 с.
14. Піндайк Р., Рубінфелд Д. Мікроекономіка. - К.: Основи, 1996. - 646 с.
15. Ястремський О., Гриценко О. Основи мікроекономіки: Підручник. - К.: Знання, 1998. - 714 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток А [4, с.82 ].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток Б[4, с.108 ].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Прикладна частина - Завдання 4,варіант 4