Управление экономическим развитием предприятия

CoolReferat.com

Зміст

 

 

Вступ

 

Актуальність теми. Становлення та розвиток національної економіки визначає об’єктивну необхідність набуття більш глибоких знань та вмінь практичного використання закономірностей трансформаційних перетворень. Акцентом сучасного етапу управління економікою є активізація процесів розвитку на промислових підприємствах України. Однак, майже повна відсутність комплексних наукових розробок, спрямованих на вирішення проблем управління розвитком, не дозволяє здійснювати ефективне управління економічним розвитком на базі накопиченого досвіду, сучасного стану і стратегічних цілей діяльності суб’єктів господарювання.

Теоретичною основою наукових досліджень проблематики розвитку підприємств  стали роботи Л. Маслоу, Ф. Герцберга, Д. Макгрегора, Л. Лайкерта, К. Аджириса, У. Бенніса, Р. Бекхарда, Г. Лінніта, В. Френча, С. Белла, Т. Камінге, Х. Уорлея, М. Мескона, М. Альберта, Ф. Хедуорі, Т. Норберта, М. Хаммер, Дж. Чампі.

Незважаючи на значний інтерес  до окресленої проблематики з боку науковців та фахівців, система ефективного  управління економічним розвитком підприємств чітко не окреслена. Крім того, відсутня загальновизнана точка зору щодо основних індикаторів економічного розвитку промислових підприємств, методології його діагностики, та вибору ефективного інструментарію управління діяльністю господарюючих суб’єктів для забезпечення активізації їх економічного розвитку.

Існуючі сьогодні методики оцінки ефективності розвитку підприємств промисловості  не орієнтовані на процес управління цим складним полісистемним явищем, а виступають лише інструментом одномоментної фіксації досягнутого рівня ефективності.

У сучасній науковій літературі практично  відсутні вдалі спроби розробки універсальних  технологій управління розвитком підприємств, що суттєво перешкоджає підвищенню ефективності їх діяльності. Теоретичне, методологічне та практичне значення успішного розв’язання вказаних проблем, їх глибока теоретична і прикладна розробка обумовлює актуальність обраної теми, мету дипломної роботи, її завдання та напрями дослідження.

Мета і завдання атестаційної магістерської роботи. Метою дослідження є розробка засад і рекомендацій щодо підвищення ефективності управління економічним розвитком підприємств на основі проблемно-діагностичного моделювання.

Для досягнення мети у магістерській  роботі поставлені та вирішені такі основні завдання:

опрацювання наукових підходів і концепцій, що розкривають сутність та зміст  ефективного управління економічним  розвитком підприємств;

визначення системи показників та чинників оцінки економічного розвитку підприємства в ринкових умовах;

обґрунтування вихідних положень проблемно-діагностичного моделювання економічного розвитку підприємства;

здійснення проблемного діагностування економічного розвитку підприємства галузі нетканих матеріалів;

обґрунтування методичного підходу  щодо розрахунку інтегрального показника динаміки та виявлення проблем ефективного розвитку підприємства;

розробка пропозицій та рекомендацій щодо підвищення ефективності управління економічним розвитком підприємства на основі застосування проблемно діагностичного моделювання.

Об’єктом дослідження є теоретико-методологічні  та прикладні засади управління процесами  економічного розвитку підприємства.

Предметом дослідження є процеси управління економічним розвитком підприємства.

Наукова новизна одержаних результатів. До найбільш вагомих результатів дослідження, що містять наукову новизну та практичну цінність належать такі:

дістала подальший розвиток теорія управління розвитком підприємств, уточнено та поглиблено поняття “розвиток  підприємства”, визначено його місце  в системі економічних категорій, сформовано видову класифікацію його проявів, ідентифіковано найважливіші характеристики процесів розвитку (об’єкт, напрямок, швидкість, тривалість, причини та досягнутий результат);

визначено сутність та зміст економічного розвитку підприємства як управлінської категорії на основі синтезу проблемно-діагностичного аналізу розвитку та збалансованої системи показників;

обґрунтовано складові механізму  проблемно-діагностичного моделювання  економічного розвитку підприємства: вибір системи показників оцінки економічного розвитку підприємства

інтерпретовано чотиривимірну  матрицю управління розвитком підприємства “ціль-спосіб-ресурс-час" для підприємства галузі нетканих матеріалів, що дозволило  запропонувати систему двокритеріальних матриць, а також поєднати переваги двох концептуально різних підходів до управління розвитком - індексного та результатного.

Практичне значення одержаних результатів  полягає в застосуванні методики проблемно-діагностичного моделювання управління економічним розвитком, яка була використана на підприємствах швейної галузі ТОВ „ЛІТО" - ЛТД, ВТП „Берегиня" та ВАТ „Калина", що дало можливість визначити стратегію їх подальшого економічного розвитку та встановити відповідність між стратегічними цілями і показниками їх досягнення.

Публікації. Основні наукові положення  щодо оцінки економічного розвитку промислових  підприємств, які були використані  для написання магістерської  роботи опубліковано у Збірнику наукових праць молодих вчених факультету менеджменту та маркетингу НТУУ "КПІ" обсягом 0,5 друк. арк., випуск 1 за 2008 рік.

 

Розділ 1. Теоретичні основи управління економічним розвитком підприємств

1.1 Сутнісно-змістовна характеристика  процесів управління розвитком  підприємств

 

Сучасний етап розвитку економічної  наукової думки характеризується переосмисленням традиційних підходів і методик управління соціально-економічними системами різних рівнів. Якщо в недалекому минулому вимірювання досягнень підприємств здійснювалося за допомогою таких методів управління розвитком господарюючих суб’єктів, які базувалися на управлінні фінансовими показниками діяльності, то сьогодні реалії сучасного ведення бізнесу вимагають переосмислення основних факторів економічного розвитку. Сьогодні існують багато проблем теоретичного та прикладного характеру, що заважають ефективному й якісному розвитку підприємств.

Необхідність удосконалення довгострокових механізмів управління підприємствами зумовлена глибинними структурними перетвореннями у світових економічних відносинах, які проявляються в усіх сферах суспільного життя:

динамічні зміни структури суспільних потреб, що викликають зникнення традиційних  та активний розвиток нових ринків;

швидкий розвиток науково-технічної  бази суспільного виробництва, що призводить до внутрішньої нестабільності виробничих систем;

зміни суспільної свідомості та відношення до економічної діяльності, як такої, зумовлюють формування соціальних стереотипів  чи моделей бізнес-діяльності;

глобалізація економічних відносин різних рівнів, що якісно змінює характер функціонування самих виробничо-комерційних систем, надаючи їм як нові можливості, так і генеруючи нові ризики.

Починаючи теоретичні дослідження  розвитку підприємств, слід визначитися  з ключовими загальнонауковими  категоріями, що формують філософську  базу досліджень.

Ключовими поняттями поставленої наукової проблематики, які дозволяють її позиціонувати у понятійно-категоріальному полі економічної науки, слід вважати:

Управління. Дану категорію слід аналізувати  з двох основних позицій:

1) як процес;

2) як стан динамічного функціонування. У найбільш загальному контексті, під управлінням ми будемо розуміти процеси, основною метою яких є забезпечення здатності соціально-економічних систем зберігати та, у певних межах, змінювати свою якісну та кількісну визначеність. Термін “управління" вживається стосовно усіх різновидів систем (соціальних, економічних, організаційних, біологічних, механічних, хімічних тощо) і передбачає зусилля щодо їх цілеспрямованих змін.

Розвиток. У цілому категорія визначає характер змін, які відбуваються у  будь-яких предметах, системах, явищах. Розвиток, як загальнонаукове поняття, характеризується кількома змістовними властивостями, що його визначають:

1) спрямованість;

2) швидкість;

3) результат;

4) причинність. Традиційно виокремлюють  дві форми розвитку будь-яких систем, явищ, процесів - прогрес (розвиток від “нижчого” до “вищого”) та регрес (розвиток від “вищого" до “нижчого”). Зазначимо, що в економічних відносинах розвиток володіє усіма перерахованими рисами.

Категорія “управління" виражає  здатність підприємства, як єдності соціально-економічної, матеріально-технічної та організаційно-технологічної систем, зберігати свою визначеність, підтримуючи стан динамічної рівноваги між внутрішніми та зовнішніми чинниками діяльності. Діяльність, у даному контексті, означає таке ставлення учасників бізнесу до соціально-економічного середовища господарювання, що передбачає його перетворення і підпорядкування їхнім економічним інтересам [44].

У загальнотеоретичному аспекті категорія  “розвиток" розкриває характер змін, якіРвідбуваються у системі підприємства [21]. Іншими словами, це послідовність переходів соціально-економічної системи підприємства з одного стану в інший від моменту його створення до дати його ліквідації (юридичної та фізичної). Слід особливо зазначити, що підприємство, в рамках роботи трактується, як організаційно відокремлена, економічно самостійна, відкрита соціально-економічна система, яка на основі внутрішнього стану взаємодіє з зовнішнім середовищем і виготовляє продукцію (товари, роботи, послуги) [2, 3].

Розвиток підприємства є незворотнім  процесом, який забезпечує спонтанні  чи керовані переходи від одного неповторного стану до іншого через процеси змін. Неповторність кожного конкретного економічного стану підприємства забезпечується неможливістю повного повторення різноманітності, якості, кількості та сили впливу факторів, які його визначили.

Першоосновою розвитку підприємств  слід вважати різноманітні зміни (внутрішнього та зовнішнього характеру), які виступають результатом взаємодії економічних предметів (об’єктів), їх різних властивостей, рис і параметрів. Соціально-економічні зміни у системі підприємства носять об’єктивний характер, тобто не залежать від волі та бажання людини (власників, менеджерів, працівників, інвесторів, кредиторів тощо).

З метою позиціонування поняття “розвиток підприємства” в системі економічних категорій, можна рекомендувати вивчення характеру його зв’язків з основними загальнонауковими суміжними термінами (рис.1.1).

На основі проведеного формально-логічного  аналізу категорії “розвиток" та поняття “розвиток підприємства”, слід відзначити, що джерелом розвитку підприємства є об’єктивно існуюча невизначеність і внутрішні протиріччя економічних систем.

Рис.1.1 Логічний генезис поняття  “розвиток підприємства"

 

Ключовим фактором у цьому процесі  слід вважати протиріччя між обмеженими економічними ресурсами та необмеженістю  економічних потреб людини. Таким  чином, розвиток підприємств слід визначити  на чотирьох рівнях, кожен з яких створює основу для наступних рівнів:

Науково-теоретичному рівні: розвиток - це сукупність внутрішньо та зовнішньо обумовлених послідовностей переходів підприємства (чи окремих його підсистем) з одного стану відносної стійкості у інший, починаючи від моменту його створення до повного припинення функціонування.

Методологічному рівні: розвиток підприємства - це постійні зміни структури, функцій, елементів, а також їх окремих властивостей, які дозволяють більш чи менш ефективно функціонувати соціально-економічній системі підприємства за умов динамічного середовища господарювання.

Методичному рівні: розвиток підприємства - це процес поступової зміни кількісних і якісних характеристик окремих бізнес-процесів і цільової ефективності підприємницької діяльності у цілому.

Прикладному рVвні: розвиток підприємства - це постійні зміни (підвищення) цільової ефективності використання основних засобів, оборотних коштів, персоналу, земельних ділянок тощо у короткостроковій, середньостроковій і довгостроковій перспективах.

Як правило, термін “розвиток" вживається тільки у контексті прогресивних змін, що удосконалюють бізнес-процеси підприємства. Не слід забувати й про інші можливі напрямки розвитку підприємств - регресивні зміни, які цілком допустимі за певних обставин. У науковій літературі [2, 5,19 та ін.], під розвитком підприємства найчастіше розуміють саме удосконалення діяльності, тобто зміни по висхідній траєкторії - від нижчого до вищого, від простого до складного. На наш погляд, не можна однозначно вказати на прогресивність таких змін.

Проблеми забезпечення ефективності розвитку підприємств належать до сфери стратегічного управління. Практичні результати визначення напрямків і кількісних параметрів розвитку підприємств втілюються у їхніх стратегіях, деталізуються у тактичних планах і доводяться до практичних заходів у рамках оперативних вказівок [1, 27 та ін. ].

Розвиток соціально-економічних  систем різних рівнів (в тому числі  малих підприємств) буває спрямований (цілеорієнтований) та неспрямований (спонтанний). Крім того, слід виокремлювати свідоме  та несвідоме управління, що передбачають різні процеси та мають різну структуру. Вивчення наукових праць вітчизняних і зарубіжних науковців дало можливість побудувати комплексну класифікацію видових проявів процесів розвитку на підприємстві (табл.1.1).