Фінансування і кредитування витрат на закладання та вирощуванню багаторічних насаджень

Державна підтримка повинна надаватися при наявності обґрунтованого бізнес-плану розвитку галузі в сільськогосподарському підприємстві, проектно-кошторисної документації, професійних кадрів і матеріально-технічної бази. Фінансову допомогу слід надавати насамперед тим підприємствам, які в змозі забезпечити найбільш раціональне та ефективне використання коштів. Але, на жаль, майже щорічно у Верховну Раду вносяться пропозиції щодо змін існуючого порядку використання коштів 1 % збору. Так, у зв’язку з прийняттям Закону України “ Про державний бюджет України на 2011 рік ”, внесені пропозиції щодо змін деяких законів України відносно порядку використання коштів 1 % збору і принципів їх розподілу. Пропонується до 30 відсотків коштів спрямувати на компенсацію відсоткової ставки за довгострокові банківські кредити. На наш погляд, це робити недоцільно, оскільки абсолютній більшості садівницьких підприємств і фермерських господарств при їх сучасному фінансовому стані кредити фактично недоступні. В результаті більшість господарств буде виключена з фінансування за рахунок 70 % коштів, які пропонується направити лише на придбання залізобетонних стовпчиків, дроту та садивного матеріалу. Неприйнятний також передбачений проектом закону принцип розподілу коштів між підприємствами пропорційно середнім обсягам товарної продукції за останні три роки, оскільки він виключає з фінансування розсадницькі та новостворені перспективні господарства. Таким чином, норми у запропонованому проекті закону спрямовані на підтримку й збагачення комерційних банків, а не на розвиток садівництва і виноградарства, а вкладені державою в останні роки понад 400 млн. грн. бюджетних коштів не дадуть віддачі і загальмують розвиток галузі. В числі пріоритетних завдань, які необхідно вирішувати на державному рівні, є цінова і кредитна політика. Поряд з вільним ціноутворенням має бути її державне регулювання. Ціни на плоди та ягоди повинні гарантувати еквівалентність обміну промислової і сільськогосподарської продукції, забезпечення садівницьким господарствам розширеного відтворення багаторічних насаджень, сприяти впровадженню науково-технічного прогресу в галузь і задовольняти зростаючі потреби споживачів на ринку продовольства. Цінова державна підтримка виробників плодів і ягід необхідна в зв’язку з низькою платоспроможністю населення, зокрема вона має бути направлена проти встановлення монополізму промислових переробних і торговельних підприємств у визначенні цін на сировину та вирощену продукцію, відсоткових ставок банками та високих цін на енергоносії, отрутохімікати та мінеральні добрива. Вважаємо за доцільне встановлювати на державному рівні граничні регульовані ціни на матеріально-технічні ресурси, і таким чином, зменшувати їх вплив на рівень собівартості плодів і ягід. Крім того, на наш погляд, система регулювання повинна передбачити надання виробникам пільгових безвідсоткових кредитів на закладання та догляд за плодовими і ягідними насадженнями до вступу їх у період товарного плодоношення, знизити існуючі кредитні ставки до 3-5 %, як це робиться у розвинених садівницьких країнах. Зараз високі кредитні ставки не сприяють відродженню галузі, а навпаки – ведуть до її руйнації. Інший шлях державної підтримки – часткове відшкодування державою відсоткових ставок на банківські кредити. Вважаємо, що необхідно відпрацювати методику встановлення на переробних підприємствах граничного рівня договірних цін на плодоягідну сировину, які повинні ґрунтуватися на сезон них і регіональних витратах, пов’язаних з набуттям продукцією споживчих властивостей і якості, з урахуванням прогнозного подорожчання матеріальних ресурсів, росту оплати праці, а також затрат на транспортування, зберігання, переробку й реалізацію продукції. Доцільно змінювати ціни на плоди і ягоди, залежно від попиту і пропозиції, протягом доби [5]. Промислове садівництво є надто ризикованою галуззю, особливо в східній і північній частинах України, де виробництво плодів і ягід значною мірою залежить від погодних умов. Зі зміною клімату, особливо переходом заморозків у пізньовесняний період, ця проблема набуває дуже важливого значення. Захист товаровиробників з боку держави від несприятливих погодно-кліматичних умов, інших негативних факторів здійснюється на основі страхових платежів або бюджетних виплат. Так, субсидування внесків при страхуванні врожаю від дії стихійних сил у середньому по країнах ЄС становить від 30 до 100 %. Водночас необхідно переглянути і політику формування страхових тарифів, привести їх у відповідність з реальними потребами. Страхування повинно сприяти ініціативній фінансовій діяльності у галузі промислового садівництва. В розвинених країнах добровільними страхуванням охоплені майже всі підприємства (більше 90 %), а в Україні – лише 5-7 % [6]. Важлива роль повинна належати державному регулюванню ринку плодів і ягід через законодавчу базу та економічний механізм планування, що необхідно для визначення стратегії розвитку галузі. Планове регулювання включає передусім формування системи ринкових нормативів з урахуванням межі об’єктивних пропорцій обміну.

 

1.3. Організація планомірного відтворення плодоягідних насаджень: теоретична суть, методичні засади садооборотів і визначення їх параметрів.

 

Однією з основних функцій садівництва є процес створення (відтворення) і продуктивного використання багаторічних насаджень.  Особливістю цього процесу є те, що вони створюються безпосередньо в сільськогосподарських підприємствах і поки що не мають товарної спрямованості. Серед основних чинників підвищення ефективності вітчизняного садівництва на перший план висувається проблема організації перманентного планомірного відтворення плодових і ягідних насаджень. Нині у багатьох господарствах у загальній структурі дуже мала частка молодих насаджень, або ж їх зовсім не має. Саме це є причиною того, що щоразу звужуються масштаби виробництва продукції. Єдиний вихід з такого стану – активізація процесів відтворення багаторічних насаджень.

Для того, щоб у садівницькому господарстві постійно мати стабільну площу плодоносного саду, на приклад 100 га, обов’язково потрібно планомірно закладати нові насадження і заздалегідь визначати рік їх закладання. Як приклад нижче наведено модель відтворення плодоносних плодових і ягідних насаджень, таблиця 1.3.

Таблиця 1.3

Модель відтворення плодоносних плодових і ягідних насаджень

Культура	Площа плодоносних насаджень, га	Норма амортизації насаджень, %	Ділянка середньорічної амортизації, га	Час закладання насаджень, рік вступу в плодоношення
Суниця	2,7	33,3	0,90	2
Малина	0,7	12,5	0,09	6
Смородина	2,0	15,0	0,30	4
Аґрус	1,0	12,5	0,12	5
Усього ягідних	6,4	22,1	1,41
Персик	1,2	8,3	0,10	8
Вишня	8,5	7,7	0,65	9
Слива	8,6	6,7	0,52	10

 

Продовж. Табл. 1.3

 

Черешня	3,9	5,0	0,20	15
Абрикос	4,4	5,0	0,22	15
Усього кісточкових	26,6	6,3	1,69
Яблуня і груша на слаборослих підщепах	15,0	8,3	1,24	8
Яблуня і груша на середньо рослих підщепах	14,0	6,7	0,94	10
Яблуня і груша на сіннєвих підщепах	31,0	5,0	1,55	13
Усього зерняткових	60,0	6,2	3,73
Грецький горіх	7,0	2,5	0,17	30
Усього плодових і ягідних	100	7,0	7,0

 

Для повного оновлення плодоносного саду зерняткових культур різного віку на площі 100 га за чинними нормами амортизації щорічно протягом 20 років потрібно закладати 5 га. У такому разі раціональніше закладати нові насадження не щорічно, а раз у 2 – 3 роки (15- 20 га). Такого ж принципу поетапного закладання садів, особливо зерняткових культур, доцільно дотримуватися і при створені нових садівницьких господарств чи селянських ферм.

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА

 

2.1 Загальна характеристика підприємства.

 

ДПДГ- це державне підприємство дослідного господарства.

 Господарства досліджують для того, щоб підвищити його рівень ефективності, розширити спеціалізацію, та вийти на новий, ширший рівень виробництва. Впровадити нові сорти плодів, а також удосконалити вирощування старих.

 ДПДГ «Мелітопольське» є основною базою для проведення науково-дослідних робіт і подальшого їх експериментального освоєння. Впровадження сортів плодових культур селекції дослідної станції і технологій вирощування інтенсивних насаджень сприяє отриманню високих виробничих та економічних результатів.

Ми зробимо аналіз діяльності ДПДГ «Мелітопольське» Мелітопольського району Запорізької області за 2010 –  2012 роки.

Таблиця 2.1

 

Динаміка складу та структури земельного фонду на підприємстві ДПДГ "Мелітопольське" за 2010-2012 роки.

Угіддя	2010 рік		2011 рік		2012 рік
	Площа,  га	Структура, %	Площа, га	Структура, %	Площа, га	Структура, %
Всього сільськогосподарських   угідь	1319	100	1645	100	1319	100
Із них    рілля	513	39	521	32	573	43
Пшениця озима	139	10	270	16	169	13
Ячмінь яровий	-	-	10	0.6	26	2
Ярові зернові	-	-	-	-	26	2
Соняшник	91	7	20	1.2	19	1.5
Баштані продовольчі	1	0.08	1	0.06	2	0.2
Плоди	442	34	497	30	484	36
Інші землі	133	10	326	20	20	1.5

 

Розглянувши таблицю 2.1 можна побачити вирощуванням якої сільськогосподарської продукції займається підприємство.

 В  основному, як ми бачимо, це плоди. Вони займають більш як 30 відсотків  всієї площі господарства.

В порівнянні з попереднім 2011  роком, площа яку займають плоди скоротилася з 497 га  до 484 га. Це може пояснюватися багатьма зовнішніми або внутрішніми факторами. Перейдемо до розгляду таблиці 2.2.

 

Таблиця 2.2

 

Показники забезпеченості Товариства основними фондами

і ефективності їх використання  за 2010-2012рр.на підприємстві ДПДГ "Мелітопольське".

Показники	2010р.	2011р.	2012р.	Відхилення 2012р. від 2010р.
				(+;-)	(%)
Вартість валової продукції, тис.грн	0.53	0.43	1.47	0.94	277
Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис.грн	38050	37362	36306	-1744	97
Коефіцієнт зношення	0.18	0.22	0.26	0.08	144
Коефіцієнт придатності	0.83	0.78	0.74	-0.08	90
Фондовіддача, грн.	0.27	0.36	0.19	-0.08	70
Фондомісткість, грн	3.7	2.8	5.22	1.52	141

 

Як нам відомо чим вищий коефіцієнт придатності і менший коефіцієнт зношення, тим кращі умови має підприємство для більш раціонального використання основних засобів. З цього ми можемо зробити висновок, що підприємство має дуже гарні умови для раціонального використання основних засобів адже коефіцієнт придатності по даним трьох роках значно вищій ніж коефіцієнт зношення. Але проглядається негативна тенденція до зменшення коефіцієнта придатності, в 2010 році він дорівнював понад 0.83, а вже в 2012 році цей показник знизився до 0.74. В той час, як коефіцієнт зношеності поступово збільшує свій показник, якщо в 2010 році він дорівнював лише 0.18 то у 2012 році він підвищився до 0.26.  Це і є негативною тенденцією погіршення умов підприємства для раціонального використання основних засобів. А зараз розглянемо таблицю 2.3 в якій чітко показано наявність та потребу підприємства в оборотних коштах.