Формування ринку цінних паперів в Україні. Фондова біржа

 

 

План

 

1. Вступ
2. Фондові біржі
3. Сутність та характеристика.
4. Формування ринку цінних паперів в Україні
5. Функції і роль цінних паперів в економіці.
6. Особливості фондового ринку України.
7. Висновок
8. Література

 

 

1. Вступ

На сьогодні ринок цінних паперів в Україні розвивається з кожним днем і розширює сферу своїх інвестиційних можливостей. Вирішальним чинником для такого швидкого розвитку стала катастрофічна нестача грошової маси. А саме однією з основних функцій РЦП є залучення додаткового оборотного капіталу шляхом емісії забезпечених цінних паперів - акцій, облігацій, векселів, депозитарних розписок тощо.

Від часу набуття Україною незалежності та початку формування ринкової економічної системи країни безперервно йшов процес створення ринку капіталу, або фондового ринку, що характеризувався відокремленням часток (паїв, акцій) суб’єктів господарювання (фізичних та юридичних осіб) у системі обігу пайового (акціонерного) капіталу.

Враховуючи той факт, що майже сторіччя економічна система країни функціонувала як така, що не мала ринку приватного капіталу, а весь обіговий капітал був сконцентрований в особі єдиного власника - держави, формування та перехід до цивілізованого ринку приватного капіталу, вищою формою якого є організований фондовий ринок, - досить складна проблема, яка потребує ретельного економічного аналізу і створення власної теоретичної бази функціонування цього сегменту економіки.

Ринок цінних паперів є багатоаспектною соціально-економічною системою, на основі якої функціонує ринкова економіка в цілому. Він сприяє акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу і соціальну сфери, структурній перебудові економіки, позитивній динаміці соціальної структури суспільства, підвищенню добробуту кожної людини шляхом володіння і вільного розпорядження цінними паперами, психологічній готовності населення до ринкових відносин.

   Враховуючи важливість та актуальність даної теми, метою роботи є визначення ролі фондової біржи.

Для її досягнення слід вирішити такі завдання:

·  дати загальну характеристику фондової біржи;

·  проаналізувати;

·  розглянути особливості становлення та розвитку фондової біржи в Україні;

    При написанні даної роботи були використані офіційні джерела інформації: Закон України „Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” і Закон України „Про цінні папери і фондову біржу”.

 

2. Фондові біржі

    Фондова біржа - акціонерне товариство, яке зосереджує  попит і пропозицію на цінні  папери, сприяє формуванню їх  біржового курсу та здійснює  свою діяльність відповідно до  Закону України „Про цінні  папери та фондову біржу”, інших  законодавчих актів, статуту і  правил фондової біржі. Фондову  біржу можуть створити не менше  як 20 засновників – торгівців  цінними паперами, які мають дозвіл  на здійснення комерційної і  комісійної діяльності з цінними  паперами за умови внесення  ними до статутного фонду не  менше 10000 неоподаткованих мінімумів  доходів громадян.

  В Україні відбувається  тільки становлення біржової  торгівлі, визначення найефективніших  форм діяльності фондової установи. У майбутньому провідну роль  у біржовій системі України  відіграватиме Національна біржа  зі значною часткою державної  власності, тобто існуватиме моноцентрична  біржова система. Державні органи візьмуть на себе обов'язок призначення керівних посадових осіб, а також контроль за дотриманням ними належних правил і нормативів. Проте нині роль держави в діяльності бірж є досить незначною, а учасники біржових операцій працюють здебільшого на власний страх і ризик.

   На сьогодні у світі налічується близько 200 фондових бірж: у Великобританії — 22, США - 13, Японії - 9, Франції та Німеччині — по 8, Канаді — 5. Найбільш відомі Нью-Йоркська фондова біржа, Токійська, Лондонська, Паризька, Франкфуртська, Копенгагенська, Амстердамська, Міланська, Торонтська, Австралійська, Цюрихська, Сеульська, Манільська (на Філіппінах), Бангкокська (в Таїланді), Сингапурська та ін.

 

3. Сутність та характеристика

   Усі фондові біржі можна поділити на кілька груп. Умовно вони класифікуються як  найбільш розвинуті, розвинуті, перспективні й щойно створені.

  До першої групи належать: Нью-йоркська, Токійська, Лондонська, Паризька,фондові біржі. До другої слід віднести Американську, Цюригську (Швейцарія), Амстердамську (Голландія), Міланську (Італія),

   За своїм економічним змістом і функціями фондова біржа покликана максимально концентрувати попит і пропозицію цінних паперів, сприяти формуванню іх біржового курсу.[ осн. Ек. Теор.1]

Фондова біржа виконує низку функцій:

• по-перше, вона відкриває різним фірмам своєрідне джерело інвестицій.
• по-друге, фондова біржа сприяє і забезпечує постійний рух капіталів і спрямовує їх у ті сфери, які гарантують вищу продуктивність.
• -по-третє, фондова біржа служить важливим каналом для розміщення державних цінних паперів, через неї опосередковано здійснюється управління державним внутрішнім боргом.
• по–четверте, фондова біржа є одним з економічних стабілізаторів, який вмонтований у систему товарно – грошових відносин і сприяє при цьому тривалому та динамічному розвитку господарського механізму;
• по –п’яте, фондова біржа служить економічним барометром ділової активності, показниками якого виступають спеціально розраховані індекси кон’юнктури, вони дозволяють аналізувати поточний стан фондового ринку, національної та світової економіки, складати економічні прогнози;
• по – шосте, фондова біржа забезпечує ефективний розвиток вторинного ринку; по – сьоме, вона формує сприятливе ставлення інвесторів до держави, як одного із регуляторів ринку цінних паперів.

  Як основний структурний  елемент національного ринку  цінних паперів фондова біржа  виконує функції організатора  торгів цінними паперами і  надає місце для їх проведення, створює необхідну інфраструктуру, здійснює позитивний вплив на  економіку країни в цілому.

  Важливою функцією  фондової біржі є акумуляція  ділової інформації й надання  її тим підприємствам, що стали  на шлях акціонування виробництва  або здійснюють інші форми  роздержавлення. [осн. Ек. Т.1]

 

4. Формування ринку цінних паперів в Україні

У забезпеченні надійного обігу цінних паперів в Україні основним інституційним недоліком є нерозвинена депозитарна система.

Банк Міжнародних розрахунків визначає центральний депозитарій цінних паперів (ЦДЦП) як "установу для утримання цінних паперів, яка забезпечує здійснення операцій із цінними паперами шляхом електронних записів на облікових рахунках." Центральним визнається депозитарій, який забезпечує такі послуги для всього національного ринку цінних паперів або для одного з його секторів — ринків акцій, облігацій та грошових інструментів — казначейських векселів, депозитних сертифікатів, короткострокових зобов'язань місцевих органів влади тощо. Оскільки допускається наявність окремого центрального депозитарію для державних цінних паперів, то в принципі в одній країні може існувати кілька центральних депозитаріів. Але зазвичай налічується не більше двох ЦДЦП: для державних та для корпоративних цінних паперів усіх видів.

На жаль, в Україні, попри гостру необхідність та вимоги закону, все ще немає повноцінно функціонуючого центрального депозитарію для корпоративних цінних паперів. Хоча є шість фондових бірж і одна система позабіржової фондової торгівлі (ПФТС), близько 400 реєстраторів і 70 зберігачів. У нашій країні проведено 35 тисяч емісій акцій, їх відсутність на ринку пояснюється лише ... відсутністю самих акцій: здебільшого фізична емісія не здійснювалася, а права власності підтверджувалися витягами з реєстрів та довідками.

Національний депозитарій України (НДУ) створюється як центральна ланка Національної депозитарної системи, що передбачено Законом України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні".

Специфічна особливість національної депозитарної системи України полягає у створенні клірингового депозитарію "Міжрегіональний фондовий союз" (МФС), який нині діє і негайне закриття (або злиття з НДУ) якого у даний час видається передчасним. Адже Національний депозитарій України сьогодні ще не вповні готовий виконувати клірингово-розрахункові функції за операціями із цінними паперами. Є й інші аргументи, наприклад, незавершеність реалізації програми розвитку клірингово-депозитарної діяльності МФС, яка здійснюється українськими фахівцями спільно із зарубіжними колегами з компанії PricewaterhouseCooper у межах технічної допомоги з боку Агентства міжнародного розвитку США (USAID).

Отже, нині в Україні є два депозитарії для цінних паперів корпоративного сектора — НДУ та МФС. Кожен із них виконує свої функції.

• НДУ забезпечує стандартизацію документообігу щодо цінних паперів, кодифікацію (нумерацію) цінних паперів та міжнародні відносини в галузі депозитарної діяльності, в

тому числі встановлення кореспондентських відносин з іноземними депозитарними установами.

• МФС зберігає цінні парери, обслуговує їх обіг, кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів, а також веде реєстри власників іменних цінних паперів.

Крім того, Національний банк України виконує функції центрального депозитарію для цінних паперів, емітентом яких є держава.

Звісно, що такий стан речей не може бути ні постійним, ні довготривалим, оскільки, як будь-який компроміс, він не задовольняє жодну зі сторін і просто гальмує розвиток національної депозитарної системи й усього фондового ринку. Але такий підхід дає НДУ певний час для створення бази своєї діяльності у майбутньому, а МФС — для завершення проекту розвитку клірингово-депозитарної діяльності відповідно до світових стандартів. Виконання цих двох програм створює підґрунтя для того, щоб по добровільній реорганізації всіх депозитаріїв у єдиний централізований кліринговий депозитарій, як це передбачено "Загальними засадами...", НДУ міг успішно працювати як повнофункціональний центральний депозитарій корпоративних цінних паперів, а в подальшому, можливо, і як депозитарій державних цінних паперів та інструментів грошового ринку. Згодом усі депозитарні установи можна буде об'єднати в єдиний центральний депозитарій. Своє місце в цьому процесі, очевидно, знайде і Професійна асоціація реєстраторів та депозитаріїв (ПАРД), окремі ланки діяльності якої аналогічні функціям ЦДЦП.

В Україні фактично не має правової держави — нормативна база значно відстає від реальних процесів. Особливо це проявилось в перші роки незалежності, коли спостерігались афери з довірчими товариствами. Після завершення «ваучерної» приватизації стало відомо, що значна частина власності держави розділена неправильно, кримінальним чином та попала в руки вузького кола наближених осіб, і держава безсила змінити ситуацію.

 

 

5.  Функції і роль цінних паперів в економіці.

Цінні папери виконують низку функцій у системі суспільного   відтворення. По-перше, вони є його   регулятором. Відбиваючи   чинність закону вартості і динаміки норми прибутку в різних   галузях виробництва, цінні папери забезпечують приплив капіталу в одні галузі і відплив капіталу з інших. Цінні папери   надійних, перспективних, дохідних галузей, як правило, мають попит, чого не можна сказати про цінні папери нерентабельних галузей. По-друге, цінні папери є знаряддям мобілізації коштів інвесторів. У розвинених промислових країнах в умовах рівноважної економіки значна частина вільного капіталу вкладається безпосередньо в купівлю цінних паперів. 
   Цінні папери виконують також яскраво виражену інформаційну функцію: свідчать про стан економіки. На ринку цінних паперів, перш за все на фондових біржах, формуються курси цінних паперів. Ці курси - барометр будь-яких змін в економічному та політичному житті країни. 
  Стабільне зниження біржових курсів тих або інших цінних паперів, а також просто масове падіння курсів є ознакою погіршення економічної кон'юнктури. І навпаки, стабільні курси або їхнє підвищення, як правило, свідчать про нормальний економічний стан країни. Через цінні папери реалізується також можливість контролю над економікою й економічними процесами як у межах макро-, так і мікроекономіки. Цінні папери є сполучною ланкою між суспільними, політичними, державними інститутами (надбудовою), з одного боку, і сукупністю економічних відносин і зв'язків у суспільстві (базисом), з другого. Наприклад, суспільне значимі явища і події в надбудові впливають на курси цінних паперів (у першу чергу - біржові), а ті вже, у свою чергу, - на функціонування економіки. 
  Цінні папери є гнучким інструментом інвестування вільних коштів юридичних та фізичних осіб. Розміщення цінних паперів - ефективний спосіб мобілізації ресурсів для розвитку виробництва і задоволення інших суспільних потреб. Цінні папери активно беруть участь в обслуговуванні товарного та грошового обігу. 
  За допомогою цінних паперів здійснюється переміщення капіталу інвесторів до виробників, визначення ефективності використання фінансових активів в окремих секторах економіки, переміщення капіталу з однієї галузі в іншу. 
                                        Роль ЦП в економіці України: 
     Конкретна ефективність і роль цінних паперів в економіці України залежить від забезпечення досягнення таких цілей: 
- Акумуляції заощаджень і тимчасово вільного капіталу населення та підприємств. 
-  Концентрації коштів і створення умов для формування капіталу для вирішення складних економічних завдань. 
- Оздоровлення фінансової системи держави через збільшення частки капітальних вкладень у валовому національному продукті і національному доході та створення на цій основі необхідних резервів капіталу. 
-  Залучення вітчизняного та іноземного капіталу в економіку в результаті створення механізму інвестування. 
-  Оптимізації галузевої, виробничої, регіональної структури за допомогою міграції капіталу; переливу капіталу у високорентабельні регіони та галузі; вирівнювання норми прибутку на вкладений капітал. 
- Балансу попиту і пропозиції капіталу. 
-  Сприяння приватизації, формуванню інституту власників і менеджерів, здатних найефективніше розпоряджатися власністю акціонерних товариств. 
- Узгодження майнових державних, інституційних та індивідуальних інтересів у процесі обігу цінних паперів. 
- Сприяння виникненню господарських інститутів, які відповідають новим економічним відносинам. 
 - Стабілізація курсу національної валюти через стримування інфляції, захист інтересів громадян і підприємств. 
- Створення конкуренції банківському кредиту. 
- Поліпшення системи взаєморозрахунків підприємств, зниження їх заборгованості, розвитку товарообігу. 
- Сприяння реалізації науково-технічних досягнень через створення венчурних фірм. 
- Сприяння підвищенню ефективності управління підприємством. 
- Сприяння розвитку самоуправління за допомогою випуску муніципальних облігацій. 
- Створення умов для інтеграції у світову економічну систему, участь у процесі інтернаціоналізації світового фондового ринку.