Формування ринку цінних паперів в Україні. Фондова біржа

6.  Особливості фондового ринку України.

Процес створення і розвитку українського фондового ринку можна умовно поділити на такі етапи:

 Перший етап (1991—1993 рр.) розпочався з моменту прийняття Верховною Радою УРСР у червні 1991 р. основного закону фондового ринку — Закону України «Про цінні папери та фондову біржу». Згідно з чинним законодавством цінними паперами можуть бути акції, облігації, казначейські зобов’язання, ощадні сертифікати та векселі. Новим законом про цінні папери скористалися новостворені банки та страхові компанії, що почали випускати акції та ощадні сертифікати. Відразу ж особливе місце посіли акції суто комерційних банків «ІНКО», «Відродження», «АЖІО», «Аваль», Лісбанку та багатьох ін., а також ощадні сертифікати багатьох банків, серед яких особливо виділялися сертифікати «АЖІО» і ВА-БАНКУ. Інвестиційні сертифікати, в свою чергу, пропонували страхові компанії, серед яких визначну роль відіграла «Омета Інстер». Перші цінні папери були виключно іменними, а всі операції з ними проводились у межах, окреслених емітентом. Фондові операції, як правило, не здійснювалися. Історія свідчить, що дохідність окремих ощадних сертифікатів досягала 400 % річних у той час, як річна норма доходу становила всього 60 %.

      Другий етап розпочався 1994 р. та ознаменувався розквітом акцій АТ «Меркурій-інвест» та облігацій Споживчого товариства «Меркурій». Так, за рік курсова вартість акцій АТ «Меркурій-інвест» зросла більше, ніж у 10 разів, а облігації СТ «Меркурій» продавалися за курсовою вартістю понад 100 номіналів. Особливістю таких цінних паперів було те, що вони випускалися на пред’явника, а отже, могли вільно обертатися на ринку. В цілому за 1994—1995 рр. фондовий ринок України був збагачений великим спектром цінних паперів на пред’явника: акції АТ «Різноекспорт-інвест», АТ «Олбі-Україна», АТ «Слід» та ін. Характерним для згаданих цінних паперів було різке зростання курсової вартості, масове поширення серед фізичних осіб водночас з їх швидким знеціненням.

      Третій етап охоплює період з 1995 р., який позначився початком приватизації в Україні, по 1996 р. До цього моменту тільки акції АСК «Укррічфлот» реально оберталися на фондовому ринку за номіналом 35 тис. крб. У той же час їх вартість наприкінці року зросла до 200 тис. крб. Рік 1995-й започаткував появу:

1) нових акцій приватизованих підприємств — АТ «Азот», АТ «Одесанафтопродукт» та ін.;

2) нового виду приватизаційних цінних паперів — приватизаційного майнового сертифіката. Основна мета — надати можливість усім громадянам України стати співвласниками частки державного майна. Тому номінальна вартість сертифіката визначалася шляхом відношення вартості держмайна до загальної кількості осіб, що проживають на території України;

3) наявністю початкового досвіду торгівлі одним з похідних цінних паперів або деривативів — ф’ючерсними контрактами. Спроба започаткувати торгівлю валютними ф’ючерсами була здійснена Українською фондовою біржею, але, на жаль, ця ідея не набула свого розвитку. Враховуючи невисокий рівень обігу законодавчо регламентованих цінних паперів (таких, як акції, облігації, векселі, приватизаційні папери, інвестиційні сертифікати та ін.) рівень обігу похідних цінних паперів був неврегульований, а отже, й незначний;

4) державних облігацій (купонних і дисконтних), які поширювалися та згодом посіли перше місце на фондовому ринку, що викликало зацікавленість до них з боку нерезидентів.

 Четвертий етап — 1997—1998 рр. У 1997 р. позиції держоблігацій похитнулися. Першість переходить до муніципальних цінних паперів, серед яких популярність здобули на той момент цінні папери Києва і Харкова терміном до 1 року і ставкою, що дорівнювала ставці рефінансування НБУ на момент їх розміщення. Проте муніципальні облігації не стали об’єктом фондових спекуляцій.

Характеристика цінних паперів, що обертаються на фондовому ринку України

Забезпечення обороту фінансових ресурсів на фондовому ринку України здійснюється через цінні папери, які поділяються на:

пайові — емітент не несе зобов’язань повернути кошти, що інвестовані, але такі цінні папери свідчать про участь у статутному фонді, надають їх власникам право на отримання частки прибутку у вигляді дивідендів, участь в управлінні справами емітента та на отримання частки майна у разі ліквідації емітента. Класичним прикладом пайових цінних паперів виступають акції;

боргові — емітент несе зобов’язання у певний термін повернути кошти, які були інвестовані, але такі цінні папери не надають права їх власникам на участь в управлінні справами емітента (приклад — облігації);

похідні, механізм обігу яких пов’язаний з пайовими, борговими цінними паперами, іншими фінансовими інструментами чи правами. До таких можна віднести ф’ючерси, опціони, варанти та приватизаційні цінні папери (приватизаційний майновий сертифікат, компенсаційний сертифікат).

Варто зосередити особливу увагу на деривативах як похідних інструментах фондового ринку.

Ф’ючерс — стандартний документ, що являє собою контракт, за яким одна сторона дає іншій зобов’язання продати чи купити певну кількість цінних паперів за певною ціною, що визначається в момент виконання угоди в майбутньому. Останнім часом з’явився новий вид ф’ючерсів — індексний, який укладається на рух індексів цінних паперів (наприклад, індекс Dow Jonеs, Standart & Poor’s 500, в Росії — РТС та ін.). Особливість таких ф’ючерсних контрактів полягає в тому, що вони заздалегідь не передбачають будь-які постачання, угода закривається після виплати різниці, що виникає внаслідок руху індексу вгору чи донизу.

Опціон — стандартний документ, що є контрактом, відповідно до якого власник закріплює своє право продати чи купити певну кількість цінних паперів за певною ціною, що узгоджується в момент укладання контракту. Опціони можуть бути двох типів — європейський та американський. Опціон європейського типу передбачає, що купити або продати базові цінні папери можна лише безпосередньо перед датою його закінчення. За американським опціоном реалізувати угоду можливо протягом терміну його дії. Тому європейський тип опціона менш мобільний, ніж американський, який у зв’язку з цим дістав значного поширення.

Включення ф’ючерсів та опціонів до інвестиційного портфеля ненабагато змінює його дохідність, але значно знижує рівень ризику.

Варант являє собою різновид опціона на купівлю, який випускається емітентом разом з привілейованими акціями чи облігаціями та надає право придбавати прості акції даного емітента за певною ціною.

7. Висновок

Розглянувши умови виникнення і подальшої перспективи розвитку фондового ринку в Україні, можна відмітити, що його формування відбувалося в кілька етапів. Перший етап - це період виходу України зі складу Радянського Союзу, що збігся у часі з процесом створення приватних акціонерних та фінансових компаній, які займалися залученням коштів населення під випуск власних ЦП. І хоч діяльність цих установ на РЦП була стихійною й неорганізованою , а самі ЦП мали характер штучно підтримуваної вартості, цей етап можна назвати першими кроками фондового ринку в Україні.

Другий етап розвитку РЦП виник у зв’язку з випуском в обіг та створенням вторинного ринку купівлі - продажу компенсаційних сертифікатів і чорного ринку приватизаційних майнових сертифікатів - ваучерів.

    В ході  написання роботи було розглянуто  сутність фондової біржі, та дана їй коротка характеристика. Визначили основні функції цінних паперів, та ознайомились з поетапним розвитком РЦП.  З написаного вище можна зробити наступні висновки. Фондова біржа – це організаційно оформлений постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами та іншими фінансовими інструментами.

Сенс діяльності фондової біржі в тім, що вона:

·  відкриває різним фірмам своєрідне джерело інвестицій;

·  забезпечує постійний рух капіталів;

·  дає змогу державі віднайти кошти для державних потреб;

Цінні папери  діляться на: пайові , боргові та похідні.

Функцію управління біржею виконує біржова рада, до якої входять представники постійних членів, штитні працівники біржі, її роботою керує виконавчий директор.

Українська фондова біржа (УФБ), яка виникла в 1991 році, входить до групи бірж, що розвиваються. На разі перед цим інститутом стоїть завдання розробки нових концептуальних напрямів подальшого розвитку не лише самої біржі, а і ринку цінних паперів, взагалі, на фондовому ринку України, зокрема. Ці напрями можуть включати розширення номенклатури і кількості цінних паперів, що котируються на УФБ, розширення спектра послуг біржі, вдосконалення торговельної системи, впровадження єдиної біржової фондової системи тощо.

Вихід України із кризи, стабілізація економічного становища, підвищення добробуту людей неможливі без розвиненого ринку цінних паперів. А для цього, необхідне здійснення ряду невідкладних заходів. До першочергових тут можна віднести:

· прискорити процеси приватизації перш за все шляхом корпоратизації та акціонування державної власності;

· здійснити випуск і обіг державних всеукраїнських та муніципальних цінних паперів, відновивши довіру до них з боку населення;

· на державному рівні вирішити комплекс питань щодо вільного обігу в Україні цінних паперів іноземних компаній, купівлі українських цінних паперів іноземними інвесторами;

· привести чинне законодавство у відповідність з потребами сьогоднішнього функціонування та подальшого розвитку українського фондового ринку;

· більш ефективно використовувати наявні можливості структур, що вже працюють на національному ринку цінних паперів;

· законодавчо передбачити гарантії держави по збереженню грошових заощаджень населення;

· створити державні органи управління і контролю за функціонуванням ринку цінних паперів.

· здійснення тих чи інших заходів дозволить прискорити формування в Україні ринку цінних паперів.

Саме централізований та регульований ринок стає універсальним механізмом, за допомогою якого врегульовуються не лише економічні, а й соціальні і навіть політичні відносини. В макроекономічному плані він дозволяє державним органам завдяки отриманню щоденного загального балансу ринку безпосередньо контролювати його стан і своєчасно попереджати кризові ситуації. Стабільність ринку сприятиме зміцненню довіри населення до цінних паперів, залучить іноземних інвесторів, а наявність єдиного центру котирування створить сприятливі умови для здорової конкуренції торговців з одночасним збереженням гарантій для інвесторів та емітентів.

 
8. Література

1. Берзон Н. И., Буянова У. А., Кожевников М. А., Чаленко А. В. Фондовый рынок: Учеб. пособие для ВУЗов экономического профиля. – 2-е изд. – М.: Вита-Пресс, 2000. – 4000 с.: ил.
2. Биржевое дело: Учебник / Под ред. В. А. Галанова, А. И. Басова. – М.: Финансы и статистика, 1999. – 304 с.: ил.
3. Гольцберг М. А. Акционерные товарищества. Фондовая биржа. Операции с ценными бумагами. – К.: РИА „Текст”, 1999 – 96 с.
4. Жуков Е. Ф. Ценныеб умаги и фондове рынки. Учеб. пособие для ВУЗов. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 2000 – 224 с.
5. Загородній А. Г., Вознюк Г. Л., Шпак Н. О. Цінні папери. Фондовий ринок: Термінологічний словник. – Л.: Вид-во Держ. ун-ту „Львівська політехніка”, 2001. – 108 с.
6. Загорський В. С. Ринок цінних паперів. – Л.: Львівська комерційна академія, 2001.
7. Закон України „Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 51. – С. 292.
8. Закон України „Про цінні папери і фондову біржу” // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. – 1993. - № 8. – С.21.
9. Звіт Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку за 2000 рік / Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. – К., 2001. – 64 с.
10. Калина А.В., Корнеев В.В., Кощеев А.А. Рынок ценных бумаг(теорія и практика): Учеб. пособ.– 2 изд., перераб. и доп. – К.: МАУП,1999. – 265с.
11. Колесник В.В. Введение в рынок ценных бумаг.– К.: А.Л.Д., 2001.– 179с.
12. Концепція функціонування та розвитку фондового ринку України // Правове регулювання на фондовому ринку України: Збірник законодавчо-нормативних документів. – Київ: Український інститут розвитку фондового ринку, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, 1999. – С. 5-14.
13. Мельник В. А. Ринок цінних паперів. Довідник керівника підприємства. Спеціальний випуск. – К.: А. Л. Д., ВІРА-Р, 2000. – 560 с.
14. Мендрул О. Г., Павленко І. А. Фондовий ринок: операції з цінними паперами: Навч. посібник. – Вид. 2-ге, допов. та перероб. – К.: КНЕУ, 2000. – 156 с.
15. Мендрул О. Г., Шевчук І. А. Ринок цінних паперів: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2000. – 156 с.
16. Миркин Я. М. Ценные бумаги и фондовый рынок. – М., Перспектива, 1998.
17. Мозковий О. М. Фондовий ринок: Навч. Посібник. – К.: КНЕУ, 1999. – 316 с.
18. Радіонова І. Ф., Кравченко І. С., Петрова І. Л. Загальна економіка: підручник. – Вид. 3-те, доп. І перероб. – Кам’янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2002. – с.128-129.
19. Ніколаєнко Ю. В., Лемківський А. В., Євтушевський В. А. Основи економічної теорії: Підручник. – Вид. 2-ге, перероб. І доп. – К.:Либідь, 1998. – с.188-240.
20. Рибалченко А. Сучасний стан та структура вітчизняного фондового ринку // Цінні папери України. – 2001. - № 24. – с. 8-9.
21. Цінні папери України // Офіційне видання Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. – К.: Український інститут фондового ринку, 2002. - №1 – 52.
22. Павлов В.І., Пилипенко І.І., Кривов’зюк І.В. Цінні папери в Україні: Навчальний посібник. – Вид. 2, доповнення. – К.: Кондор, 2004. – 400с.
23. Мочерний С. В., Довженко М. В. Економічна теорія: Підручник. – К.: Видавничій центр „Академія”, 2004. – 856с