Франчайзинг як мінімізація підприємницьких ризиків

Оскільки у переважній  більшості випадків для торгівельних підприємств важливе значення має  асортиментна політика, торгівля обраним  товаром не завжди є ефективною. У тих випадках, коли торгівельне  підприємство спеціалізується на окремій  групі товарів, товарний франчайзинг  має право на життя, оскільки продавець  організує продаж товару конкретної фірми і має можливість привести свій імідж відповідно до іміджу виробника  і бути пізнаваним на ринку аналогічних  товарів. Прикладом ефективної роботи у цьому напрямку є компанія «Дженерал моторс», яка є лідером автомобільної промисловості, компанія «Зінгер» з продажу швейних машин. [14, ст. 20]

Другим видом франчайзингу є виробничий франчайзинг. Цей вид  франчайзингу найбільш широко представлений  у виробництві безалкогольних напоїв. Кожен з місцевих чи регіональних розливальних і пакувальних заводів  є франчайзі від основної компанії. Coca Cola, Pepsi, і інші продають концентрати та інші продукти, необхідні для виробництва місцевим розливальним компаніям, що потім змішують концентрати з іншими складовими продуктами і розливають у пляшки чи банки для розповсюдження місцевим дилерам. Зрозуміло, що товар у Нью-Йорку не повинний відрізнятися від товару в Сан-Франциско. [7, тема 11.3]

Третім видом франчайзингу є діловий франчайзинг, який ще називають "франчайзинг бізнес-формату". Це договір франшизи, відповідно до якого франчайзер не лише надає франчайзі весь комплекс виняткових прав, тобто ділиться з ним власними методами, способами, мистецтвом провадження комерційної діяльності, а й безпосередньо здійснює підготовку всебічної програми діяльності для франчайзі, допомагає йому в плануванні поточних операцій, в обладнанні операційних площ, у створенні транспортної та складської інфраструктури, в оформленні його юридичного статусу. Часом франчайзер цілковито бере на себе будівництво й обладнання торговельної чи сервісної одиниці та надає її франчайзі «під ключ». [3, ст. 64]

Виділяють також типові структури  класичного франчайзингу три з яких використовуються найчастіше: регіональний, розвиваючий та субфранчайзинг. Головна відмінність їх один від одного полягає в таких характеристиках:

1)  тривалість відносин франчайзера та франчайзі;

2)  хто надає франчайзі допомогу та підтримку;

3)  кому франчайзі сплачує встановлені платежі.

Регіональний франчайзинг  — форма організації франчайзингового бізнесу, при якій головний франчайзі  отримує право на освоєння визначеного  району, тобто на створення франшизної системи і контроль за нею відповідно до обумовленої в угоді кількості франчайзингових підприємств і графіка їх відкриття. Франшизна угода визначає період, протягом якого головний франчайзі виконуватиме свої специфічні функції (підбір та навчання персоналу потенційних франчайзі тощо). Головний франчайзі сплачує всі види франчайзних платежів на рівні з усіма іншими франчайзі, але у франчайзній угоді і обумовлюється отримання головним франчайзі розміру платежів роялті, величина яких залежить від частки в загальному обсязі реалізації нових франчайзі, що були залучені ним у франчайзингову систему.

Субфранчайзинг — форма організації франчайзингового бізнесу, при якій одержувач генеральної франшизи здійснює контроль над визначеним районом як субфранчайзер з правом продажу субфраншиз компанії франчайзера. Відмінність даної структури франчайзингових відносин від попередньої полягає в тому, шо всі франчайзі працюють безпосередньо з субфранчайзером на довгостроковій основі і мають дуже обмежені контакти з франчайзером. Усі франчайзні платежі фірми-франчайзи теж сплачують субфранчайзеру, включаючи і рекламні внески.

Розвиваючий франчайзинг  — форма організації франчайзингового бізнесу, при якій франчайзер передає  ексклюзивні права і на розвиток окремого регіону групі франчайзерів (інвесторів). Ті, у свою чергу, або розвивають свої власні франчайзингові підприємства, або підбирають франчайзі. В останньому випадку статус інвестора як власника обмежено. У відповідь на право розвитку ексклюзивної території особа, що володіє цим правом, сплачує франчайзеру внески і зобов'язується відкрити визначену кількість франчайзі у визначений термін. Власники відкритих франчайзі сплачують платежі роялті та рекламні внески безпосередньо франчайзеру. Особа, що володіє ексклюзивними правами, не має частки в цих внесках, його частка залежить лише від рентабельності індивідуальних франчайзі, які він відкрив [4, c.301-302]. 

Залежно від кількості  підприємств, якими володіє один франчайзі, виокремлюють такі види франчайзингу:

– одноелементний;

– багатоелементний;

– комбінаційний.

 

Одноелементний франчайзинг  означає, що для франчайзі надається  право відкриття лише одного франчайзингового підприємства за встановленою адресою. У цьому випадку між учасниками франчайзингових відносин укладається  такий вид франчайзингових договорів, як договір експлуатації франшизи з одного приміщення.

Франшиза, що надається франчайзером у разі одноелементного франчайзингу може бути виключною або невиключною. За умов виключної франшизи франчайзі має ексклюзивне право її експлуатації на встановленій території. Невиключна франшиза такого права не передбачає.

За багатоелементного  франчайзингу франчайзі отримує  право відкриття на визначеній території  більше одного франчайзингового підприємства (їх кількість та місцезнаходження визначаються умовами відповідного договору). Таке право називають "територіальною франшизою". До договорів, опосередковуючих багатоелементний франчайзинг, належить договір експлуатації франшизи з багаточисленних приміщень.

Відповідно до договору експлуатації франшизи з багаточисленних приміщень франчайзі отримує право відкрити на визначеній території, на яку він не має виключних прав, визначену кількість франчайзингових підприємств за наперед узгодженими із франчайзером адресами. Зазвичай такий договір не містить умов використання франшизи і відноситься до рамкових угод. У ньому узгоджується кількість приміщень, в яких буде експлуатуватися франшиза, чітко вказуються їх адреси, обумовлюється графік відкриття франчайзингових підприємств.

Комбінаційний франчайзинг  передбачає експлуатацію кількох різних франшиз (франшиз, пропонованих різними франчайзерами) з одного й того самого приміщення. При цьому кожний окремий франчайзі володіє лише частиною активів одного господарюючого суб'єкта. [17, тема 1.2.]

Отже головним завданням  франчайзингу є допомога незалежному  продавцеві конкурувати з роздрібними  мережами, зберігаючи автономію малого бізнесу. Франчайзинг має свої переваги для обох учасників франчайзингових відносин. Він надає стабільний бізнес для малих підприємств і приносить дохід. А для відомих фірм і великих компаній він надає можливість усталити свої позиції на ринку.

 

 

 

Розділ 2. Доцільність франчайзингу та мінімізація підприємницьких  ризиків

Останнім часом у періодичних  виданнях з'явилася низка публікацій, які популяризують франчайзинг  як ефективний засіб вирішення проблем  малого та великого бізнесу. У них  франчайзинг постає як "високоефективний тандем малого та великого бізнесу" [17]

Переваги участі у франчайзингових  відносинах для франчайзі в основному  спрямовані на забезпечення в кінцевому  результаті високої прибутковості  діяльності його франчайзингового підприємства.

Переваги франчайзингу для  франчайзера загалом полягають  у можливості останнього розширювати  межі визнання власної торговельної марки та забезпечувати розвиток підприємницької діяльності за рахунок  коштів і зусиль інших суб'єктів  господарювання.

Більшість негативів франчайзингових  відносин пов'язані із загрозою невідповідності  дій одного з учасників франчайзингових  відносин очікуванням іншого, а отже, франчайзинг може бути надзвичайно  ефективною формою організування бізнесу  для суб'єктів підприємницької  діяльності лише за умови правильного  вибору ними свого партнера по франчайзингу (іншого учасника франчайзингових відносин). При цьому на правильність вибору впливає кількість та характер інформації, яку має змогу отримати суб'єкт  господарювання про свого потенційного партнера на етапі прийняття рішення  про доцільність підписання з  ним угоди франчайзингу. Так, потенційному франчайзі доцільно зібрати та ретельно проаналізувати інформацію про історію, сучасний стан і перспективи розвитку компанії франчайзера, фінансові та організаційні аспекти пропонованої ним франшизи тощо. Франчайзер, своєю чергою, повинен оцінити досвід ведення підприємницької діяльності, добросовісність франчайзі, наявність у нього необхідної кваліфікації, здібностей, власного капіталу тощо. [17, тема 1.5.]

Франчайзингова форма  організації бізнесу не позбавляє  ризику, але значно знижує його ступінь.

Для більш детального аналізу  методів мінімізації підприємницьких  ризиків на основі франчайзингу варто  розглянути їх сутність та види.

Підприємницький ризик –  це ризик, який виникає при будь-яких видах діяльності, пов’язаний з  виробництвом продукції, товарів, послуг, їхньою реалізацією, комерцією, фінансовими  операціями і здійсненням різних проектів.

Підприємницький ризик можна  охарактеризувати як небезпеку потенційної  можливої, ймовірної втрати ресурсів чи недоодержання доходів у порівняння з їхньою очікуваною величиною, орієнтованою на раціональне використання ресурсів. Він складається з господарського, комерційного та фінансового ризиків.

Господарський ризик –  це ризик, пов’язаний з господарською  діяльністю, орієнтованою на одержання  максимального прибутку на основі задоволення  потреб і запитів покупців відповідно до вимог ринку.

Комерційний ризик пов’язаний з комерційною діяльністю. Він  виникає в процесі реалізації товарів і послуг, вироблених чи куплених підприємцем. Можна уявити комерційний ризик як сукупність майнових, фінансових, виробничих, торгових, інформаційних, ризиків конкурентної боротьби.

Фінансовий ризик пов’язаний з фінансовою діяльністю. Він виникає  при здійсненні фінансових угод, виходячи з того, що в ролі товару виступає капітал, цінні папери, валюти. До його складу входять валютний, процентний та інвестиційний ризики [18, c.45-56].

 

 

Способи  мінімізації  ризиків франчайзером за рахунок  франчайзингу:

1. Ризик менеджменту зменшується за рахунок того, що франчайзер навчає менеджменту та надає консультативну допомогу у вирішення організаційних і технічних питань. Франчайзер зазвичай проводить спеціальну підготовку франчайзі за ключовими аспектами менеджменту: підбір кадрів, закупівля сировини та матеріалів, управління запасами, контроль якості, реклама та збут товарів, аналіз фінансового стану тощо. Крім того, франчайзі будь-коли може отримати консультацію у франчайзера з приводу проблемних питань.
2. Торговий ризик. Ймовірність цього ризику зменшується за рахунок того, що франчайзі купує бізнес під широко відомою товарною маркою, що дає можливість швидко затвердитися на ринку. Франчайзі гарантовано підтримку та визнання з боку споживачів.
3. Ризик маркетингу мінімізується за рахунок можливості проведення широкомасштабних рекламний кампаній, що стає можливим унаслідок об’єднання в одному фонді рекламних внесків усіх франчайзі.
4. Ризик конкурентною боротьби. Франчайзі в більшості випадків захищений від конкурентів, адже він виробляє або розповсюджує товари та послуги, які вже представлені на ринку і, які вже мають успіх у споживачів.
5. Кредитний ризик. Для франчайзі стає простіше отримати кредит, щоб розпочати бізнес. Оскільки для банку є гарантії того, що майбутня справа буде успішною (в залежності від репутації франчайзера), а також франчайзер може виступити гарантом при отриманні франчайзі кредиту;
6. Ризик банкрутства. Франчайзі значно менше має шансів збанкрутувати ніж бізнес розпочатий «з нуля». Оскільки, він купує вже випробувану формулу бізнесу, ноу-хау, торговельну марку та репутацію франчайзера. Франчайзі знає, що він отримає в результаті.
7. Інноваційний ризик. Франчайзі в більшості випадків отримує в користування вже випробуване обладнання. Фірма-франчайзі не повинна витрачати кошти на розробку та нововведення якогось нового обладнання чи способу виготовлення продукції. [19, c.240-241].

Але також існує безліч ризиків, що саме пов’язані з використанням  франчайзингу.

У цілому до ризиків компаній-франчайзерів, насамперед, треба віднести такі:

1.Франчайзер ризикує роялті  яке він може втратити внаслідок  неефективної діяльності компанії-франчайзі. Ризики втрати майна є фактично відсутніми, тому що франчайзі використовує нематеріальні активи франчайзера і, як правило, не використовує власне його матеріальні активи.

Економічні ризики компанії франчайзера, у свою чергу можна  поділити на фінансові та майнові.

2. Ринкові ризики діляться  на 

• ризики погіршення бізнес-репутації серед підприємців

Поширеним є те, що в підприємницькій  діяльності реалізуються як ефективні  так і неефективні рішення. Складність підприємницького управління обумовлює  можливість появи невдалих управлінських  рішень. Проте чим меншою буде кількість  невдалих рішень, тим кращою буде бізнес-репутаця компанії, тим потенційно більшим може бути попит на її франчайзингові послуги.

• Ризики погіршення ринкової репутації компанії-франчайзера у споживачів

Сутність таких ризиків  полягає, перш за все, в тому, що франчайзі  використовує брендові символіку компанії-франчайзера. Ефективна робота франчайзі сприяє зміцненню ринкової репутації бренду. І навпаки, проблеми компанії-франчайзі переносяться на імідж франчайзера. Це пов’язано з тим, що франчайзингові відносини є зовні прихованими відносинами. Споживач, як правило, не здогадується про те, яка саме компанія працює під певним брендом. Те, що у франчайзинговій системі взаємодіють юридично незалежні підприємницькі суб’єкти, котрі не пов’язані відносинами власності, не є тією інформацією, яка обов’язково доводиться до споживача. І така інформація, власне кажучи, не стає предметом його інтересу. Наявність бренду є достатньою інформаційною передумовою для того, щоб споживач визначив для себе  - у кого він купує товар, чиїми послугами користується. [2, ст. 249]

Якщо проаналізувати безпосередньо  систему ризиків компанії-франчайзі, то їх доцільно поділити на такі групи:

• Ризики інституційного забезпечення ефективного франчайзингового співробітництва. Це ризики юридичної якості франчайзингового договору. До них можуть бути віднесені: юридично нечітке визначення зобов’язань та прав сторін, умов і можливостей продовження чи припинення угоди.
• Ризики операційного забезпечення ефективного виконання франчайзингової угоди. У цьому випадку увага зосереджується на таких питаннях, як забезпечення своєчасної та якісної технологічної, консультаційної, тренінгової підтримки франчайзі, а також своєчасної та якісної комунікаційної підтримки його діяльності.
• Ризики погіршення ринкового іміджу компанії-франчайзера. Проблеми в діяльності франчайзера значною мірою впливають на положення та конкурентоспроможність франчайзі. Франчайзер повинен постійно доводити свою ринкову ефективність, не дивлячись навіть на транснаціональні масштаби своєї діяльності.